Рішення № 10831921, 13.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 серпня 2010 р.           Справа 7/151-10

за позовом: Публічного акціонерного товариства "БМ Банк"(що є правонаступником ВАТ "БМ Банк")

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпостач", м. Вінниця

про стягнення 28413,05 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Тененик Є.В. - представник за довіреністю, паспорт серія АВ 002810, виданий 29.10.1999 року.

Мельникова М.В. - представник за довіреністю № 04/110 від 21.07.2010 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

ПАТ "БМ Банк" звернулось з позовом про стягнення з ТОВ "Торгпостач" заборгованості за кредитним договором у розмірі 28413,05 грн., з яких 25432,32 грн. основного боргу, 12,54 грн. прострочених процентів, 87,80 грн. строкових процентів та 2880,39 грн. пені.

Ухвалою від 20.07.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/151-10 та призначено до розгляду на 12.08.2010 року.

Однак відповідач в судове засідання не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалою суду від 20.07.2010 року про порушення провадження у справі.

Слід зауважити, що ухвалу від 20.07.2010 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресами вказаними в позовній заяві (вул. Литвиненка, 42, кв.106, м. Вінниця, 21010 та вул.Київська, 134, м.Вінниця, 21022 ). При цьому суд зазначає, що відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 29.07.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням № 20134768.

Крім того про засідання суду 12.08.2010 року відповідача було повідомлено телефонограмою.

Одночасно 11.08.2010 року до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату мотивоване тим, що позивачем не було надано копію позовної заяви, а також перебуванням головного бухгалтера у відпустці.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду суд дійшов висновку про його відхилення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Тобто, юридична особа не обмежена у виборі особи та наданні такій особі повноважень на представництво її інтересів в господарському суді.

Оскільки відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, беручи до уваги , що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України. При цьому суд зауважує, що відповідач, з огляду на викладені обставини мав достатньо часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із заявленими позовними вимогами.

В судовому засіданні 12.08.2010 року оголошено перерву до 13.08.2010 року з метою надання позивачем додаткових доказів (розрахунку суми боргу).

Справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами, оскільки учасниками судового процесу не було заявлено відповідного клопотання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

28.03.2008 року між ВАТ "БМ Банк", що є правонаступником ТОВ "БМ Банк" та ТОВ "Торгпостач" було укладено Договір № 01/5/280308 невідновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до п. 1.1 даного Договору Банк, зобов'язується надавати на умовах цього договору, а Позичальник зобов'язується отримувати належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки Кредит в розмірі 200000,00 грн. та сплатити проценти за користування Кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

В п. 1.2 договору сторони передбачили, що Кредит надається у вигляді відкличної невідновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в безготівковому порядку на поповнення оборотних коштів..

В п.1.3 Договору сторонами було погоджено графік повернення позичальником кредиту згідно якого позичальник зобов'язувався погашати кредит з 31.07.2008 року до 25.03.2010 року сплачуючи щомісяця 9523,81 грн..

За користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах визначених цим договором (п.1.6 Договору).

Згідно п.1.6.1.1 Договору проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 17,5 %, яка може бути змінена в порядку визначеному цим Договором.

В пункті 2.3.1 договору сторони погодили, що банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом. При цьому, після отримання позичальником від банку повідомлення про відкликання кредиту, позичальник зобов'язаний не пізніше 15 банківських днів з моменту одержання такого повідомлення здійснити повне погашення кредиту.

Відповідно до п.4.3.3 Договору Позичальник зобов'язувався точно в строки, обумовлені цим договором погашати кредит та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом тощо.

20.11.2008 року між сторонами було підписано додатковий договір № 1 до договору від 28.03.2008 року в якому сторони внесли зміни в п.4.3.7 Договору стосовно обсягів грошових оборотів Позичальника на поточному рахунку в ВАТ "БМ Банк".

Крім того в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 28.03.2008 року між сторонами було укладено договір застави товарів в обігу № 01/5/280308, згідно п.1.1 якого відповідач з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Кредитного договору передає в заставу, а позивач цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить відповідачу на праві власності.

Всього договору застави було передано товари відповідача, що знаходяться в обороті на загальну суму 101100,51 грн..

В п. 2.5. договору застави відповідач зобов'язувався підтримувати залишок предмету застави не нижче 605362,64 грн..

Позивач виконав свої зобов'язання за договором кредиту та видав відповідачу кредит у розмірі 200000,00 грн. на підставі його листа від 31.03.2008 року № 28, що підтверджується меморіальним ордером № 273677 від 31.03.2008 року (а.с.24-25, т.1).

Проте відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором кредиту зобов'язання, неналежним чином проводив кредитні платежі, що за посиланням позивача призвело до утворення станом на 08.07.2010 року заборгованості за кредитом у розмірі 25432,32 грн., заборгованості по прострочених відсотках у розмірі 12,54 грн. та заборгованості по строкових відсотках у розмірі 87,80 грн..

На підтвердження проведених відповідачем розрахунків та існування суми боргу у вказаному в позовній заяві розмірі позивачем надано меморіальні ордери, перевірочну відомість нарахування відсотків тощо.

Слід вказати, що 21.09.2009 року та 15.02.2010 року позивачем заявлялись претензії відповідачу про погашення заборгованості.

Разом з тим судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідачем частково погашено борг за кредитом (сплачено 26.07.2010 року 987,46 грн., 02.08.2010 року 686,45 грн. та 11.08.2010 року 4000,00 грн.) у зв'язку з чим сума боргу по кредиту фактично зменшилась та станом на день проведення судового засідання складає 19758,41 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 19758,41 грн. простроченої заборгованості, 12,54 грн. прострочених процентів та 87,80 грн. строкових процентів підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Одночасно суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження в частині стягнення 5673,91 грн. боргу по кредиту з урахуванням наступного.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 5673,91 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту у розмірі 2880,39 грн. в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 6.1.1 кредитного договору сторони встановили, що за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми Кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування Кредитом Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Таким чином заявлення позивачем вимоги про стягнення пені є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Перевіркою розрахунку суми пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту та процентів в сумі 2880,39 грн., судом не виявлено помилок.

При цьому суд враховує, що нарахування та заявлення до стягнення пені проведено в межах строку позовної давності встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвали суду від 20.07.2010 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) крім вказаних.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Крім того судом встановлено, що позивач при звернені до суду сплатив державне мито у розмірі 284,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2545937 від 12.07.2010 року.

Разом з тим п."а" ч.2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" встановлено, що із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито складає 1 відсоток ціни позову але не менше шести мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З позовної заяви вбачається, що позовні вимоги позивача полягають в стягнені 28413,05 грн..

Таким чином розмір державного мита яке мало бути сплачено позивачем складає 1% від ціни позову, а саме - 284,13 грн., з огляду на, що суд дійшов висновку про повернення зайво сплаченого мита позивачу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до ст. 49 ГПК України.

13.08.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.75, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпостач", вул. Литвиненка, 42, кв. 106, м. Вінниця, 21018 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 31983633) на користь Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк", бульвар Т.Шевченка, 37/122 м. Київ, 01032. - (інформація про реквізити - р/р 3739507 - в ВАТ "БМ Банк", МФО-380913, ідентифікаційний код - 33881201) - 19758 грн. 41 коп. простроченої заборгованості, 12 грн. 54 коп. прострочених процентів, 87 грн. 80 коп. строкових процентів, 2880 грн. 39 коп. пені, 227 грн. 39 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 188 грн. 87 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення 5673,91 грн. боргу по кредиту припинити відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4. Повернути Відкритому акціонерному товариству "БМ Банк", бульвар Т.Шевченка, 37/122 м. Київ, 01032. - (інформація про реквізити - р/р 3739507 - в ВАТ "БМ Банк", МФО-380913, ідентифікаційний код - 33881201) в дохід державного бюджету 00 грн. 01 коп. державного мита сплаченого за платіжним дорученням № 2545937 від 12.07.2010 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/151-10 (а.с.7, т.1).

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 18 серпня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Лебединського, 11, м. Вінниця, 21034

3 - відповідачу - вул. Литвиненка, 42, кв.106, м. Вінниця, 21018

4 - відповідачу - вул.Київська, 134, м.Вінниця, 21022