Рішення № 108296190, 28.12.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2022 Справа № 914/1892/22

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б. при секретарі Сосницькій А.А., розглянувши матеріали клопотання Підприємства об`єднання громадян «Центр Комплекс», м. Львів

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/1892/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Трейд», м.Київ

до відповідача: Підприємства об`єднання громадян «Центр Комплект», м.Львів

про стягнення 6150,10 грн. заборгованості

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області знаходилась справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Трейд» до Підприємства об`єднання громадян «Центр Комплект» про стягнення заборгованості у розмірі 6150,10 грн.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.11.2022, до закінчення судових дебатів у справі, представник відповідача зробив відповідну заяву в порядку ч.8 ст.129 ГПК України. В судовому засіданні 10.11.2022 проголошено вступну та резолютивну частину рішення суду, яким позов задоволено частково та призначено судове засідання щодо вирішення питання про судові витрати відповідача, пов`язані з розглядом справи, на 23.11.2022.

15.11.2022, за вх.№3765/22, на адресу суду від представника відповідача надійшла заява від 11.11.2022 з додатками про долучення доказів, які підтверджують витрати на правову (професійну правничу) допомогу, заявлених до відшкодування відповідачем в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України у справі №914/1892/22.

Призначене на 23.11.2022, судове засідання, не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б. Явка повноважних представників в судове засідання не визнавалсь судом обов`язковою Ухвалою суду від 12.12.2022 призначено судове засідання на 28.12.2022, про що повідомлено сторін.

Сторони явки представників в судове засідання 28.12.2022 не забезпечили.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Позиція відповідача

Підприємство об`єднання громадян «Центр Комплекс» заявлено до стягнення 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в даній справі. На підтвердження витрат на правничу допомогу заявником подано до заяви копію договору про надання правової допомоги 27/09/2022 від 27.09.2022, додаток №1 до договору №27/09/2022, акт приймання виконаних робіт від 10.11.2022.

Позиція позивача.

Позивач подав заперечення на заяву, у якій зазначив, що Відповідачем у Акті приймання виконаних робіт від 10 листопада 2022 р. детально не вказується, які саме роботи виконав адвокат Телішевський І.Д. Крім того, Відповідачем не зазначено час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт. Так, адвокат зазначає про підготовку клопотань до суду, проте, не зазначає, які саме клопотання, їх кількість, час виконання. До того ж, у акті приймання виконаних робіт від 10 листопада 2022 р. не вказується кількість відвіданих представником Відповідача судових засідань. На додаток, стосовно інших робіт, зазначених у Акті приймання виконаних робіт, так само відсутній детальний опис, що ставить під сумнів правомірність наведеного розміру витрат на правову (професійну правничу) допомогу.

Таким чином, Позивач вважає вимогу щодо відшкодування витрат на правову допомогу необгрунтованою та такою, що суперечить нормам процесуального права та неспівмірною із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Оцінка суду.

Приймаючи додаткове рішення у справі № 914/1892/22, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України озмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом, у відзиві на позов відповідачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правову допомогу становить 7 000,00 грн. В судовому засіданні 10.11.2022 представником позивача оголошено усну заяву про те, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу буде ним подано, в порядку передбаченому ГПК України, після ухвалення рішення у справі з наданням необхідних доказів.

Відповідно до ч.2 ст.169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

У передбачений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України строк, від позивача на адресу суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якій відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

У підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката відповідачем надано копію договору про надання правової допомоги 27/09/2022 від 27.09.2022, додаток №1 до договору №27/09/2022, акт приймання виконаних робіт від 10.11.2022.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги (правову допомогу) щодо захисту прав та інтересів останнього, як позивача, в судових органах всіх інстанцій у господарській справі №914/1892/22 за позовом ТзОВ «Метал Холдинг Трейд» до Підприємства об`єднання громадян «Центр Комплекс» про стягнення боргу.

Користуючись свободою договору, сторони обумовили у п.4.1. Договору, що за надану, згідно п.1.1 Договору, правову допомогу, Замовник сплачує Виконавцю винагороду в строки та в розмірі, що визначаються згідно з додатком № 1, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Так, відповідно до додатку №1 до договору у розділі «Ціна договору», п.1.1 сторони обумовили, що за надані, згідно п.1.1. Договору, послуги, Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі: 1.1.1. фіксованої суми в розмірі 7 000,00 грн. (десять тисяч грн.), незалежно від результатів судового розгляду.

У розділі «Порядок розрахунків», у 2.1. додатку №1 до договору №27/09/22 сторони обумовили, що замовник здійснює оплату за даним Договором безготівково на поточний рахунок Виконавця в такі строки: винагороду, визначену в п. 1.1.1., протягом 30-и днів з моменту підписання акта приймання виконаних робіт (послуг) за даним Договором. Виплачена винагорода не повертається. У випадку неможливості виконати зобов`язання не з вини Виконавця, Замовник зобов`язаний оплатити частково виконану роботу в розмірі, який визначається за згодою сторін додатковою угодою.

Відповідно до акту виконаних робіт від 10.11.2022 Підприємство об`єднання громадян «Центр Комплекс» в особі директора Хорошака О.Д., який діє на підставі статуту, надалі „Замовник, з одного боку, та фізична особа-підприємець, адвокат Телішевський Іван Данилович, надалі "Виконавець", який діє на підставі свідоцтва серії В02 № 647296 про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1530 від 15.07.2009 р., з другого боку, відповідно до п.3, п.4. Договору № 27/09/2022 від 27 вересня 2022 р. про надання правової допомоги, склали даний акт про наступне: Виконавець виконав і передав, а Замовник прийняв роботу, згідно п.2.1. Договору - консультаційні та юридичні послуги (правову допомогу) щодо захисту прав та інтересів Підприємства об`єднання громадян «Центр Комплекс» в господарській справі №914/1892/22 за позовом ТзОВ «Метал Холдинг Трейд» до Підприємства об`єднання громадян «Центр Комплекс» про стягнення боргу, а саме: підготовка, збір, аналіз доказів, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка відзиву на позовну заяву, підготовка клопотань до суду, участь в судових засіданнях в суді першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.11.2022 р. в справі № 914/1892/22 позов Замовника завершено.

Вартість робіт: згідно Додатку № 1 до Договору № 27/09/2022 від 27 вересня 2022 р. про надання правової допомоги - 7000 грн. (Десять тисяч грн.) незалежно від результатів судового розгляду. Разом вартість робіт - 7 000,00 грн.

Відповідач просить суд стягнути з позивача фіксовану суму гонорару (винагороди) у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

На виконання даної процесуальної норми відповідачем у відзиві визначено орієнтовний розрахунок судових витрат в сумі 7000,00грн., які позивач поніс та очікує понести.

У прохальній частині заяви про ухвалення додаткового рішення відповідач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00грн.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19.

Щодо порядку обчислення гонорару

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону N 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону N 5076-VI).

Закон N 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону N 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону N 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону N 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 N 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.».

Така позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Врахувуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що згідно додатку №1 до договору №27/09/2022 від 27.09.2022, сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) у розмірі 7 000,00 грн., суд доходить висновку про те, що відповідачем доведено факт надання адвокатом Телішевським І.Д. послуг адвоката на суму 7000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат готував відзив на позов, клопотання у справі, брав участь у 2 судових засіданнях. Очевиидно, що адвокат Відповідача також опрацьовував господарську документацію Відповідача, здійснював аналіз законодавства тощо.

Господарський суд вказує, що обсяг наданих адвокатом послуг відповідає їх ціні, а, відтак, заявлені відповідачем до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7000,00 грн. не є завищеними, передумов для їх зменшення, а, тим більше, для повної відмови в задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення, як про це просить позивач, судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, оскільки позов задоволено частково, витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2580,65 грн.

Керуючись, ст.ст. 74, 123, 126, 128, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Заяву Підприємства об`єднання громадян Центр Комплекс про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Трейд» (03039, м.Київ, Саперно-Слобідський проїзд, буд.4, ідентифікаційний код 37412768) на користь Підприємства об`єднання громадян Центр Комплекс (79005, мЛьвів, вул.І.Франка, буд.59, ідентифікаційний код 20774040) 2580,65 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволені решти заяви відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Додаткове рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст додаткового рішення складено 05.01.2023 р.

Суддя Кітаєва С.Б.