Рішення № 1082921, 28.03.2007, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа №2-166/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Борщівський районний суд Тернопільської області

28 березня 2007 року

в складі: головуючого Денисової Т.С.

при секретарі Халупа М.С.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Савіної О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Борщів-цукор» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,

встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ТзОВ «Борщів-цукор» в його користь 528 грн. заборгованої заробітної плати та 500 грн. моральної шкоди. Вказав, що після звільнення з роботи за угодою сторін по п.1 ст.36 КЗпП України, з ним не був проведений повний розрахунок. Згідно розрахункового листка за грудень 2006 року відповідачем нараховано, однак не виплачено заробітну плату, посилаючись на те, що в товаристві відсутні кошти. Порушення його прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, затрати додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав і пояснив, що працює у товаристві посезонно з 1991 року. Після закінчення сезону звільняється і стає на облік в центр зайнятості як безробітний. Останній сезон тривав з 16 травня по 5 грудня 2006 року. Звільнився за угодою сторін. На час звільнення мав заборговану заробітну плату у сумі 528 грн. При розрахунку йому ця заборгованість не була виплачена. Товариство пропонувало йому отримати заробітну плату цукром, однак різниця в ціні в товаристві та на ринку його не задовільняє, не бажає втрачати кошти.

Моральні страждання з приводу порушення його прав виразилися в тому, що в грудні та січні був позбавлений можливості порадувати подарунками малолітню дочку. Змушений був вишукувати додаткові кошти, щоб вчасно сплатити аліменти бувшій дружині на утримання дитини, щоб повноцінно жити і чотири рази в тиждень мати чим пригостити дочку, яку забирає до себе від матері на підставі рішення суду. Це все вносило дискомфорт у його врівноваженне життя, призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків.

Представник відповідача Савіна О.Ф. позовні вимоги визнала частково і пояснила, що заборгованість по зарплаті позивача дійсно

2

є. Однак виплатити кошти позивачу товариство не має можливості, оскільки вільні кошти у товаристві відсутні. Виробництво та продаж цукру є основним джерелом надходжень коштів, а у цьому році у всій державі спостерігається перевиробництво цукру і ринкова ціна значно нижча за встановлену постановою уряду мінімальну ціну. Продавати цукор нижче встановленої мінімальної ціни товариство не має права. Позивачу пропонувалося в рахунок заробітної плати узяти цукор, однак він відмовився.

В частині вимог щодо стягнення моральної шкоди позов не визнає, оскільки не вбачає прямої вини підприємства у ситуації, що склалася. Товариство укладає із позивачем трудові угоди щорічно. Після закінчення сезону позивач має право на отримання матеріальних виплат по безробіттю і таким чином увесь календарний рік має дохід. Звільнення після закінчення сезону є запланованим як для підприємства, так і для позивача заходом, а тому для позивача це не було раптовою зміною умов життя.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, подані сторонами в повному обсязі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з слідуючих підстав.

Позивач працював слюсарем-ремонтником 4-го розряду в ТЕЦ з 17 травня 2006 року (наказ № 46 від 16 травня 2006 року та трудовий договір від 17 травня 2006 року), а з 3 жовтня 2006 року машиністом парових котлів в ТЕЦ (наказ № 127 від 3 жовтня 200 6 року), власником якої є відповідач.

05 грудня 2006 року позивач звільнений з роботи за угодою сторін по п.1 ст. 36 КЗпП України (наказ № 174 0 від 5 грудня 2 006 року).

З розрахункового листка за грудень 2006 року вбачається, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 05 грудня 2006 року становить 528 грн.

Суд вважає, що відповідачем порушено право позивача на оплату праці, а тому позов в цій частині слід задовольнити.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що в їх задоволенні слід відмовити.

Як вбачається з копії постанови ст.помічника прокурора Борщівського району про відмову в порушенні кримінальної справи від 9 березня 2 007 року, при проведенні перевірки дотримання ТзОВ «Борщів-цукор» законодавства про працю встановлено, що загальна заборгованість по зарплаті станом на 9 березня 2007 року 52 8 працівникам становить 272643,94 грн. Фактів використання коштів не за цільовим призначенням чи не обґрунтованою потребою не встановлено. Частина працівників вибрали в рахунок зарплати зі складу цукор.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як пояснили в судовому засіданні сторони звільнення по закінченню сезону цукроваріння був передбачуваною подією для обох

3

сторін.

Сума заборгованості по оплаті праці складається з нарахованої зарплати за частину кінця листопада та 5 днів грудня місяця.

Як вбачається з копії трудової книжки (НОМЕР_1) та повідомлення Борщівського районного центру зайнятості ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітний з 19 грудня 2006 року та матеріальне забезпечення по безробіттю йому призначено з 19 грудня 200 6 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем не представлено, а судом не здобуто доказів, що саме з вини відповідача він не міг винайти кошти для задоволення своїх матеріальних потреб, змінились його життєві умови і він докладав додаткових зусиль для організації свого життя, не довів втрат немайнового характеру, а отже заподіяння йому моральної шкоди.

На підставі п.п.3,5,13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, ст.ст.115, 116, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,11,60,212 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Борщів-цукор" Борщівського району Тернопільської області в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 528 (п'ятсот двадцять вісім) гривень.

Стягнути з ТзОВ "Борщів-цукор" судовий збір в дохід держави в сумі 51 грн., 7 грн. 50 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, перерахувавши їх УДК у Борщівському районі, номер рахунку 31219259700030, найменування рахунку Борщівський район 22050000, МФО 838012, код одержувача 23588869, призначення платежу: *;101;-; оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у Борщівському районному суді від ТзОВ «Борщів-цукор», який сплачує мито, та в користь позивача 100 гривень витрат на правову допомогу.

Позивача від сплати судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи звільнити.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області та апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в такому ж порядку.