Рішення № 10828831, 11.08.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2010 Справа № 16/73-ПН-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Нофелет", м. Херсон

до Приватно-орендного кооперативу "Зоря", Херсонська область Білозерський район с. Чорнобаївка

про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення пені

за участю представників сторін:

від позивача - ю/к Долгополов О.В. дов. № 016/02/2010 від 22.02.2010 р.; директор Гурін Ю.В. рішення № 1 від 12.11.2001 р.

від відповідача - представник Сарапульцев В.Ю. дов. № 80 від 22.04.2010 р.; представник Надточій М.П. дов. № 14 від 02.08.2010 р.

          Приватне підприємство “Нофелет” (позивач) звернувся до суду з позовом до приватно-орендного кооперативу “Зоря” (відповідач) з позовом про усунення перешкод у користуванні майном на умовах оренди шляхом вилучення у відповідача приміщення площею 286,4 кв. м та майна: автоматична телефонна станція АТСК 100/2000 на 1000 номерів та лінійно-кабельне господарство договірною вартістю 505 225 грн. Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 51785 грн.

          В ході розгляду справи позивач на підставі ст.22 ГПК України збільшив позовні вимоги та просив суд ще стягнути з відповідача збитки у розмірі 1 605 000 грн.

          Оскільки позивачем не сплачено держмито у частині позовних вимог про стягнення збитків, суд в цій частині позовні вимоги залишає без розгляду.

          Відповідач позовні вимоги не визнав, та пояснив, що на його думку договір є нікчемний, оскільки між сторонами не погоджені усі істотні умови, не дотримана форма укладення договору оренди нерухомого майна більше ніж на рік - договір мав бути нотаріально посвідчений, позов заявлений поза межами строків позовної давності.

          Відповідач подав заяву при розгляді справи про застосування строків позовної давності.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянув матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

          У відповідності з рішенням Виконавчого комітету Чорнобаївської сільської Ради від 24.06.2004 року № 120 надано згоду щодо передачі обладнання АТСК 100/2000, яке належить ПОК «Зоря»від Білозерського ЦЕЗ № 18 приватному підприємству «Нофелет»в оренду строком на 20 років у зв'язку зі збільшенням станційної ємкості.

          На підставі цього рішення 1 липня 2004 року між ПОК «Зоря», (Орендодавець) і приватним підприємством «Новелет», (Орендар) був укладений договір оренди майна та приміщення з правом викупу № 110 згідно з умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове володіння та користування приміщення площею 286.4 кв. м. та наступне майно: автоматична телефонна станція АТСК 100/2000 на 1000 номерів та лінійно-кабельне господарство договірною вартістю 505 225 грн. За п.4.1 договору строк оренди - 20 років з моменту прийняття майна, що орендується за актом прийому майна. Зазначене у п. 1 договору приміщення і майно за умовами п.3.1 договору повинно було бути передано Орендарю протягом 15 днів з моменту підписання договору .

          Зазначений договір був підписаний повноважними представниками сторін, підписи скріплені печаткою.

          Із огляду на зазначений договір суд дійшов до висновку, що він за своєю природою є договором оренди.

          Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Судом встановлено, що предмет договору оренди на час його укладення знаходився в безоплатному користуванні у Білозерського районного вузлу зв'язку Херсонської дирекції ВАТ «Укртелеком»за договором № 23 від 01.07.93, що підтверджено рішенням господарського суду Херсонської області у справі № 16/49-ПД-05. За вказаним рішенням зазначений користувач, не зважаючи на порушення умов договору, відмовився добровільно повернути майно ПОК «Зоря», у зв'язку з чим, останній звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом щодо розірвання договору № 23 від 01.07.1993 року і вилучення у ВАТ «Укртелеком»спірного майна.

          У відповідності з рішенням господарського суду Херсонської області від 08 липня 2005 року по справі № 16/49-ПД-05 позовні вимоги ПОК «Зоря»задоволено, розірвано договір №23 від 01.07.2003 року і зобов'язано ВАТ «Укртелеком»повернути майно отримане по договору, а саме майно, що було передано за актом приймання-передачі від 06.08.93. За рішенням у вищезазначеній справі було встановлено, що за договором від 01.07.93 КСП “ Зоря” ( правопопередник відповідача) передав у безоплатне користування вузлу зв'язку АТС с. Чорнобаївка разом з повітряними та кабельними лініями зв'язку приміщення, разом з АТС, яка знаходилася у ньому. Зазначене рішення господарського суду протягом 2005-2006 року переглядалося апеляційною та касаційною інстанціями. За результатами перегляду рішення господарського суду Херсонської області у справі № 16/49-ПД-05 залишено в силі

          Судом встановлено, що рішення у справі виконувалося органами державної виконавчої служби тривалий час і лише 14.01.08 ВАТ “Укртелеком” передав ПОК “Зоря” майно у натурі, що підтверджено актом приймання-передачі від 14.01.08.

          Таким чином, тільки з 14.01.08 були усуненні перешкоди у виконанні договірних зобов'язань орендодавця щодо передачі майна за договором від 01.07.04, бо на момент укладення зазначеного договору та до 14.01.08 майно знаходилося у користуванні третьої особи, та орендодавець був позбавлений реальної можливості виконати договірні зобов'язання.

          Із огляду на умови договору ( п.3.1 ) Орендодавець не виконав своє зобов'язання щодо передачі майна Орендарю протягом 15 днів з дня підписання договору, тобто, до16.07.04. таким чином, у Орендаря з 17.07.04 було порушено право на отримання майна, що мало бути передано в оренду на умовах договору від 01.07.04. та виникало право на звернення за захистом порушеного права.

          Відповідно до ст.765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найма.

          Відповідно до ст.766 ЦК України якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданий затримкою або відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування збитків.

          Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Таким чином, позивач вправі у межах строку позовної давності звернутися до суду з відповідним позовом.

          Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

          Представник позивача на запитання суду щодо наявності письмових вимог щодо передачі майна в оренду пояснив, що відносини з цього питання між сторонами відбувалися постійно в усній формі, оскільки директор приватного підприємства працює за сумісництвом у ПОК “Зоря” і йому було відомо протягом 2004-08 рр. про стан перебування майна у користуванні третьої особи. У зв'язку з цим, суд дійшов до висновку, що для встановлення фактів, які мають значення для розгляду справи відповідно до ст.32 ГПК України мають надати пояснення суду посадові особи, зокрема директор приватного підприємства Гурін Ю.В., який за сумісництвом працює у приватно-орендному підприємству “ Зоря”.

          В судовому засіданні гр. Гурін Ю.В. пояснив, що позивачу було відомо про хід розгляду судової справи з приводу повернення майна –приміщення з АТС. Після отримання кооперативом від ВАТ “ Укртелеком” майна, з 14.01.08 по останній час між керівниками сторін активно велись перемови щодо передачі майна. Листування з цього приводу не велось у зв'язку з находженням керівних органів у сусідніх будівлях.

          Відповідно до ст.263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

          Із огляду на встановлені факти, суд дійшов до висновку, що вирішення питання щодо вилучення майна у третьої особи відповідачем у судовому порядку слід розглядати як надзвичайна подія яка протягом 2004-07 р. перешкоджала позивачу пред'явити відповідачеві вимоги щодо передачі майна на умовах оренди, оскільки до 14.01.08 останній ним не володів.

          Таким чином, зазначена подія зупинила перебіг строку позовної давності та фактично він розпочався з 15.01.08, коли відповідач отримав орендоване за договором від 01.07.04 майно.

          Таким чином, суд вважає, що позивач звернувся до суду в межах строків позовної давності, які закінчуються 15.01.11.

          Відповідач у своїх запереченнях вказував на нікчемність договору, оскільки сторонами не здійснено нотаріальне посвідчення договору, як того вимагають ч.1 ст.209 та ч.2 ст.793 ЦК України, оскільки одним із об'єктів оренди за договором від 01.07.04 є нерухоме майно, що передається на термін більше одного року.

          Відповідно до ч.2 ст.793 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої споруди строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

          Оглядом спірного договору суд дійшов до висновку, що в ньому містяться два правочини: оренда нерухомого майна –приміщення та рухомого майна –автоматична станція АССК 100/2000 на 1000 номерів та лінійно-кабельне господарство.

          Судом встановлено, що договір підписаний сторонами без зауважень без нотаріального посвідчення. В зв'язку з цим, суд дійшов до висновку, що один правочин щодо оренди нежитлового приміщення є нікчемним щодо нього можуть бути застосовані наслідки визначені ст.220 ЦК України, а саме, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний.

          Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичний наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

          Із огляду на зазначене, суд дійшов до висновків що вимоги позивача щодо передачі приміщення у оренду не підлягають задоволенню, оскільки вони ґрунтуються на нікчемному правочині. В цій частині позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні.

          У відповідності з п. 1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не є наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

          Враховуючи той факт, що предметом договору оренди є не лише нерухоме майно (приміщення площею 286.4 кв. м.), але й рухоме майно (автоматична телефонна станція АТСК 100/2000 на 1 номерів та лінійно-кабельне господарство) нікчемність договору в частині передачі в оренду нерухомого майна, у відповідності з п. 1 ст. 217 ЦК України, не тягне за собою нікчемність усього договору в частині передачі в оренду рухомого майна - автоматичної телефонної станції АТ 100/2000 на 1000 номерів та лінійно-кабельного господарства.

          Що стосується іншого правочину щодо передачі рухомого майна в оренду, то відповідач заперечує та вважає, що при його укладенні сторонами не погоджено всі істотні умови, зокрема розмір орендної плати та місцезнаходження цього майна.

          Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності з ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, істотною умовою договорів оренди, у тому числі, є і сума орендної плати (ч. 1 ст. 759 ЦК України). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 України).

          Судом встановлено, що згідно з п. 8.1. договору оренди від 01 липня 2004 року № 110 майно, що орендується переходить у власність Орендаря, якщо він вніс Орендодавцю всю орендну плату з вартості зданого майна. Таким чином, сторони у п. 8.1. Договору домовилися про загальну вартість оренди за весь строк оренди (20 років) у розмірі вартості орендованого майна - 505 225 гривень.

          У відповідності з п. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно якщо інше не встановлено договором.

          Суд дійшов до висновку, що із умови п. 8.1. Договору і вимоги п. 5 ст. 762 ЦК України витікає, що щомісячна орендна пі згідно з договором розраховується шляхом поділу вартості майна на кількість місяців оренди, а саме: 505225 грн. : 240 місяців = 2105 грн. 15 коп. на місяць.

          Суд дійшов до висновку, що з вищевикладеного вбачається, що сторонами у належній формі узгоджена така істотна умова, як розмір орендної плати і порядок її внесення, а тому не підписання сторонами додатка угоди № 1 до договору, що передбачено п. 5.1. Договору не тягне за собою не укладенність усього договору на підставі не узгодження орендної плати.

          Що стосується відсутності у договорі інформації про місцезнаходження об'єкта оренди, то суд дійшов наступних висновків. Дійсно, за п.1 договору від 01.07.04 не зазначено місце розташування приміщення та АТС, яка в ньому розміщена.

          Разом з тим, в ході розгляду справи судом встановлено, що на території Чорнобаївської сільської ради знаходиться одна АТС на 1000 номерів та лінійно-кабельні споруди, які розташовані за адресою с. Чорнобаївска, вул. Комсомольська,38, що підтверджено довідкою Чорнобаївської сільської ради № 1588 від 10.08.10. Також судом встановлено, що на обліку у приватно-орендного кооперативу “Зоря” також обліковується майно однієї АТС з лінійно-кабельним обладнанням.

          Таким чином, суд дійшов до висновку, що сторони при укладенні договору погоджували оренду саме цього об'єкту –АТС з лінійно-кабельним обладнанням, що розміщено у с. Чорнобаївска, вул. Комсомольська,38.

Таким чином, вищезазначені факти свідчать, що між сторонами при укладені фактично були погоджені і розмір орендної плати і об"єкт оренди.

В зв"язку з цим суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині вилучення рухомого майна для використання на умовах оренди.

Позивач також просив стягнути пеню у розмірі 51785 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасниь господарських відносин зобов'язаний сплатити уразі порушення ним правил здійсненну господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарськогс зобов 'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкції законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Прі цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні ді суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 549-551, 611 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконанні грошових зобов'язань»(далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачі цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін

При цьому, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період: за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафни санкцій за прострочення виконання зобов 'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов 'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.223 ГК України при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочений строки позовної давності передбачені ЦК України.

Відповідно до ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки ( штраф, пені)

Із огляду на наведені норми права витікає, що позивач мав нарахувати пеню за період з 16.07.04 протягом 6 місяців, тобто 16.01.05 та звернутися за її стягненням не пізніше 16.01.06 за її стягненням. Оскільки позивач звернувся до суду тільки 20.04.10, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині, оскільки позов поданий за пропуском строків давності.

          Керуючись ст. ст. 82, 83, 84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

          1. Позов в частині стягнення збитків в сумі 1 605 000 грн. залишити без розгляду.

          2. Позов задовольнити частково.

          3.Вилучити у приватно-орендного кооперативу "Зоря" (с.Чорнобаївка, вул. Комсомольська, 47, код 24756352, іншу реквізити суду не відомі) на користь приватного підприємства "Нофелет" (м. Херсон, вул. Суворова, 22, к.24, р/р 260043508 в ХОД АППБ "Аваль", МФО 352093, код ЄДРПОУ 31759633) майно: автоматична станція АТСК 100/2000 на 1000 номерів та лінійно-кабельне господарство договірною вартістю 505 225 грн. для використання на умовах оренди. В решті позовних вимог відмовити.

          4. Стягнути з приватно-орендного кооперативу "Зоря" (с.Чорнобаївка, вул. Комсомольська, 47, код 24756352, інші реквізити суду не відомі) на користь приватного підприємства "Нофелет" (м. Херсон, вул. Суворова, 22, к.24, р/р 260043508 в ХОД АППБ "Аваль", МФО 352093, код ЄДРПОУ 31759633) витрати зі сплати державного мита в сумі 85 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Л.М. Немченко

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 18.08.2010 р.