Ухвала суду № 108263647, 04.01.2023, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/9/23

Провадження №2/157/99/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2023 року суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області Тімонова Валентина Миколаївна, вивчивши позовну заяву Департаменту патрульної поліції, в особі представника Шуміленка Сергія Миколайовича, до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Департамент патрульної поліції, в особі представника Шуміленка С.М., звернувся до ОСОБА_1 із позовною заявою про відшкодування майнової шкоди, де просить стягнути з відповідача на свою користь вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився, у сумі 4399,17 грн, а також понесені судові витрати у розмірі 2481 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач проходив службу в Управлінні патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції. Згідно з Наказом Департаменту патрульної поліції від 02.04.2022 № 722 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Відповідно до арматурної книжки АБ/3701 за час проходження служби відповідач отримав предмети однострою, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, а саме: шапку трикотажну; куртку зимову; термобілизну типу А; жилета спеціального; спорядження поясне; костюма (сорочку, брюки) типу А; черевики типу А; черевики типу Б; костюма-дощовика. Загальна вартість предметі однострою складає 4399,17 грн.

Однак, в добровільному порядку визначені кошти відповідачем не були сплачені на рахунок Департаменту патрульної поліції у встановленому законом порядку, чим завдано позивачу майнової шкоди на вказану суму.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Із роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вбачається, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв`язку з наведеним, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Як вбачається з матеріалів справи та позовних вимог, спір стосується проходження публічної служби ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 580-VIII, поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно. Зразки предметів однострою поліцейських затверджує Кабінет Міністрів України.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч. 1 ст. 59 Закону № 580-VIII).

Згідно з ч. 3 ст. 59 Закону № 580-VIII, рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, спори, що пов`язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Зазначена правова позиція узгоджується з постановами Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року, справа № 636/93/14-ц, від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16.

У межах цивільного судочинства, суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві через вимоги п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Така правова позиція міститься в поставні Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від: 04.09.2019, справа № 127/7858/18; 10.04.2019 року у справі № 705/1664/17; 13.02.2019 року у справі № 636/93/14-ц; 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17; 12.12.2018 року у справі № 804/285/16.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі «Конвенція») кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом з прав людини (далі «ЄСПЛ», «Суд») у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України». Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено право особи на розгляд її справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За приписами ЦПК України (у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017 року) рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності).

З наведеного вбачається, що розгляд справи Камінь-Каширським районним судом Волинської області, як судом загальної юрисдикції з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, з характеру та суті правовідносин вбачається спір, який не може бути предметом розгляду в цивільному судочинстві, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, в зв`язку з чим у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 186, 260, 261 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою Департаменту патрульної поліції, в особі представника Шуміленка Сергія Миколайовича, до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. М. Тімонова