Рішення № 10823109, 10.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2010 р. Справа № 42/241-10

вх. № 6474/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ушаков О.В. (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "ІСК Трансекспо", м. Київ

до ТОВ "Караван будівельний Харків", м. Харків

про стягнення 4081,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ІСК Трансекспо", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Караван будівельний Харків", про стягнення заборгованості за договором № 358/09-09РХ від 01.09.2009р. у сумі 4081,14 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлювався ухвалою суду, яка направлялась на адресу відповідача, по якій він зареєстрований. Отримання відповідачем ухвали суду підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.

Суд бере до уваги, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, отже суд вважає, що господарським судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, у зв’язку з чим справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами у справі.

Вислухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01 вересня 2009 р. між ТОВ "ІСК Трансекспо" (позивач) та ТОВ "Караван будівельний Харків" (відповідач) укладений Договір поставки № 358/09-09РХ (далі Договір).

Згідно даного договору позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу у встановлені цим Договором строки непродовольчу продукцію (електротовари), а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

На виконання умов договору, відповідно до видаткових накладних, копії яких разом з довіреностями на отримання товару надані до матеріалів справи (а.с. 25-42), позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 174817,34 грн.

Відповідно до п.7.1 Договору строк оплати товару визначається у пункті 3 Угоди про умови, а згідно пункту 3 Угоди про умови, яка підписана сторонами строк платежу визначається потягом 10 днів з дня продажу товару.

Оскільки остання партія товару за договором № 358/09-09РХ від 01 вересня 2009 року була поставлена відповідачу 11.12.2009 року, то строк оплати товару настав 21.12.2009р.

Відповідно до наданих виписок з банку відповідач частково оплатив отриманий товар, а саме на суму 170736,20 грн., отже неоплаченим залишився товар на суму 4081,14 грн.

Позивач звертався до відповідача з проханням погасити існуючу заборгованість за поставлений товар, а саме 21.05.2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 36, в якій вимагав від відповідача здійснити остаточні розрахунки за поставлений товар. Відповідачу зазначена претензія була вручена двічі, що підтверджується відповідними відмітками відповідача про одержання претензії на її копіях (вхідний № 71 від 28.05.2010р. та вхідний № 474 від 31.05.2010р.).

Крім того, дана претензія була направлена Відповідачу додатково через кур'єрську службу доставки. Відповідач одержав її 14.06.2010 року, що підтверджується відповідним повідомленням кур'єрської служби доставки.

Однак відповідач відповіді на неї не надіслав та заборгованості за поставлений товар не погасив.

Суд зазначає, що відповідно до п.2 ст. 713 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або це випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а ч.2. ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, доказів поставки на адресу відповідача неякісного товару суду не надано, доказів оплати або повернення позивачу товару суду не надано.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 4081,14 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача, оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Будівельний Харків" (61168 м. Харків, вул. Героїв Праці, буд.7, код 34859030, р/р 26006065159900 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" (03150 м. Київ, вул. Ямська, 72, код 21548802, р/р 26000011026501 в ПАТ "Альфа-Банк" в м. Києві МФО 300346) заборгованість у сумі 4081,14 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 16.08.2010р.