Рішення № 10822823, 11.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2010 р.Справа № 22/51-10-1765 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство";

до відповідача Приватного підприємства "Трайтон Фьюелз Україна";

про стягнення 46599,85грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Машник К.В. - представник за довіреністю № Д/ЮС-31 від 21.05.2010р.;

Від відповідача: Пікузо В.В. –представник за довіреністю № б/н від 13.05.2010р.;

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство»(далі по тексту ВАТ «Українське Дунайське пароплавство») звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з приватного підприємства «Трайтон Фьюелз Україна»19997,50 грн. основного боргу за послуги по буксируванню баржі ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»УДП Т-228, 1640,34 грн –3 % річних, 8493,34 грн. –суми інфляційних витрат, 5059,37 грн. –пені та 11409,30 грн. –курсової різниці.

Ухвалою господарського суду Одеського області від 16.04.2010 року порушено провадження у справі № 22/51-10-1765, зобов’язано відповідача надати відзив на позов та докази спростовуючи заявлені позовні вимоги та призначено справу до розгляду на 14.05.2010 р.

У судове засідання 14.05.2010 р. прибули представники позивача та відповідача. відповідачем був наданий відзив на позовну заяву. Позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з приватного підприємства «Трайтон Фьюелз Україна»55396,23 грн. основного боргу за послуги по буксируванню баржі УДП Т-228 та баржі УДП Т- 212 ВАТ «Українське Дунайське пароплавство», 3735,65 грн –3 % річних, 20973,11 грн. –суми інфляційних витрат, 14015,25 грн. –пені та 21383,13 грн. –курсової різниці.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.05.2010р. до 26.05.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання 26.05.2010 р. не з’явився, проте через відділ діловодства господарського суду Одеської області подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судове засідання прибув представник позивача, дав письмове клопотання про приєднання документів до матеріалів справи та усні пояснення щодо наданих документів.

У зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 11.06.2010 р.

У судове засідання 11.06.2010 року прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення у справі.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Одеської області, встановив:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановив суд між ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»та приватним підприємством «Трайтон Фьюелз Україна»було укладено договір №161 СМ від 28.03.2007 р., у якому сторони погодили умови перевезення вантажу флотом ВАТ «УДП».

Виходячи з того, що вказаний договір не узгоджував оплату послуг за буксирування барж ВАТ «УДП», усі домовленості стосовно даної послуги погоджувались шляхом електронного листування.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають з договорів та інших правочинів. Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі –ГК) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З метою виникнення договірних зобов’язань шляхом обміну двома електронними листами, ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»та приватне підприємство «Трайтон Фьюелз Україна»погодили умови оплати послуг за буксировку баржі УДП Т-228.

Електронним листом від 19 квітня 2007 року ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»просило приватне підприємство «Трайтон Фьюелз Україна»підтвердити вартість буксирування баржі УДП Т-228 у розмірі 3628,00 Євро.

У контексті відповіді на цей лист відповідач своїм електронним листом від 20 квітня 2007 року підтвердив та погодив вартість послуг за буксирування баржі УДП Т-228, на умовах, запропонованих ВАТ «Українське Дунайське пароплавство».

Таким чином, ці листи у розумінні ч. 1 ст. 181 ГК України є доказом укладення між сторонами договору буксирування.

Згідно умов письмових домовленостей розрахунки між ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»та відповідачем повинні були провадитись у Євро, але у зв'язку з відсутністю можливості у відповідача сплатити буксировку в Євро, сторони взаємно погодили можливість проведення розрахунків за цим зобов’язанням у доларах США по курсу НБУ на 23.04.2007 р., у результаті чого сума буксировки склала 4950,00 доларів США.

18.05.2007 р. ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»виставило приватному підприємству «Трайтон Фьюелз Україна»рахунок № 30571.2007 на оплату буксирування баржі УДП Т-228 в сумі 4950,00 доларів США, що по курсу 5,05 (курс на дату виставляння рахунку) склало 24 997,50 гривень.

На 25.06.2007 р., останній день сплати рахунку № 30571.2007, оплати від приватного підприємства «Трайтон Фьюелз Україна»не поступило.

Приватне підприємство «Трайтон Фьюелз Україна»21.12.2007 р. частково сплатило ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»5000,00 грн. по рахунку № 30571.2007 від 18.05.2007 р. В іншій частині рахунок № 30571.2007 від 18.05.2007 р. відповідачем оплачений не був.

В аналогічному порядку - шляхом обміну електронними листами ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» та приватне підприємство «Трайтон Фьюелз Україна»погодили умови оплати послуг за буксировку баржі УДП Т-212.

Згідно цих домовленостей сума оплати за буксирування баржі УДП Т –212 склала 4500,00 Євро. Баржа УДП Т – 212 була відбуксирована з порту Черновода до 61 милі річки Дунай теплоходом ВАТ «УДП»«Новосибирск», що підтверджується електронним листом з теплоходу «Новосибирск»та витягом з суднового журналу теплоходу «Новосибирск».

Сума за буксирування баржі УДП Т –212 була перерахована в гривню по курсу Національного банку України та склала 35398,73 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунок № 30557 від 21.05.2008 р. за буксирування баржі УДП Т-212 на суму 35398,73 грн. На дату розгляду справи рахунок № 30557 від 21.05.2008 р. ПП «Трайтон Фьюелз Україна»не оплатило.

14 травня 2010 р. представником відповідача був наданий відзив на позовну заяву, в якому наголошено, що вказані електронні листи підписані представниками іноземної юридичної особи –«Triton Energy UK CO»та не мають ніякого відношення до приватного підприємства «Трайтон Фьюелз Україна».

У вказаному листі президент компанії «Triton Energy UK CO»Альберт Марті просив директора приватного підприємства «Трайтон Фьюелз Україна»Пєшкова Ю.О. перерахувати на рахунок ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»5000,00 грн, в якості оплати за зобов’язаннями «Triton Energy UK CO»з оплати буксировки баржі УДП Т –228.

Це твердження відповідача спростовують акти взаєморозрахунків за буксирування та за фрахт між ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»та приватним підприємством «Трайтон Фьюелз Україна»станом на 01.01.2008 р., які були надані позивачем.

У акті взаєморозрахунку за буксирування, який був підписаний головним бухгалтером приватного підприємства «Трайтон Фьюелз Україна»та завірений печаткою приватного підприємства «Трайтон Фьюелз Україна»зазначається рахунок № 30571 від 18.05.2007 р. зі сплатою 5000,00 грн. 21.05.2008. Цей акт взаєморозрахунків є доказом визнання приватного підприємства «Трайтон Фьюелз Україна» зобов’язальною стороною щодо оплати послуг з буксировки перед ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»та оцінюється судом як належний доказ.

Також, як вбачається з електронних листів, якими погоджувались умови послуг за буксировку барж УДП Т-228 та УДП Т-212, листування велось з генеральним директором приватного підприємства «Трайтон Фьюелз Україна».

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача за послуги буксировки барж ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»становить 55396,23 грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. В той же час у ч. 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Своїми діями відповідач порушив строки виконання зобов'язання, а тому є підстави для притягнення його до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 14015,25 грн., витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 20973,11 грн., 3 % річних в розмірі 3735,65 грн. та курсову різницю у сумі 21383,13 грн. за період прострочення, вказаний у розрахунку.

Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно п. 1 Методики визначення питомої ваги державного сектору в економіці, затвердженою наказом Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України, державний комітет статистики України, Фонд державного майна України від 4 листопада 2003 р. №307/375/1963, до суб'єктів господарювання державного сектору економіки належать:

суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків.

Згідно п. 6 Статуту ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»100% акцій належить державі Україна, в особі Міністерства транспорту і зв'язку України. Відповідно Позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки. Таким чином, Відповідач повинен сплатити штрафні санкції: пеню, у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення, і штраф у розмірі 7% від простроченої суми, що складає 14015,25 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання та не ототожнюються з санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 20973,11 грн. та 3% річних в розмірі 3735,65 грн. є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі згідно розрахунку позивача.

Відповідно до умов правочину між ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»та приватного підприємства «Трайтон Фьюелз Україна»розрахунки провадилися у доларах США та євро по курсу Національного банку України на день оплати.

У зв’язку з порушенням строків виконання зобов'язання курс долара та євро на дату подання позовної заяви змінився, що призвело до зменшення суми основного боргу з огляду на перерахування суми боргу з гривні в іноземну валюту по курсу.

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача неодержаного прибутку в сумі 21383,13 грн. є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за послуги буксировки барж УДП Т –228 та УДП Т - 212 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у справі відносяться на відповідача в зв’язку з задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 202, 203, 205, 525, 526, 610, 611, 612, 625, 626 Цивільного Кодексу України, ч. 1 ст. 181, ст. ст. 173, 193, 216, 225, п. 2 ст. 213, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 49, 64, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»до приватного підприємства «Трайтон Фьюелз Україна»задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Трайтон Фьюелз Україна» (65125 м. Одеса, Приморський район, вул. Успенська, б. 39/1, офіс 6, п/р 26004001830321 КБ ТОВ «Місто банк»МФО 328760, ОКПО 34319554 ІПН 324328915538) на користь Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»(68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28, код 01125821, п/р 2600801531105 у філії АТ «Укрексімбанку», МФО 328629) 115503,37 грн., у тому числі: 55396,23 грн. - основний борг, 20973,11 грн. - сума інфляції, 14015,25 грн. –штрафних санкцій, 3735,65 грн. - 3% річних за користування чужими коштами та 21383,13 грн. –збитків із-за курсової різниці, 1155,03 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Рішення підписано 16.06.2010р.

Суддя