Рішення № 10822256, 11.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

11.08.10                                                                                           Справа № 31/28

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Мізол”, м. Львів

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства „Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1”, м. Львів

про :стягнення 23570,83 грн.

                                                                                          Суддя Артимович В.М.

                                                                                          При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від позивача:не з’явився;

від відповідача:не з’явився. Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Мізол”, м. Львів, надалі - позивач, до Відкритого акціонерного товариства „Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1”, м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення 23570,83 грн., в тому числі основного боргу в сумі 20804,16 грн., пені в сумі 1542,36 грн. грн., трьох процентів річних в сумі 225,71 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 998,60 грн.

Ухвалою суду від 05.03.2010 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 24.03.2010 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

За клопотанням сторін ухвалою суду від 28.04.2010 р. строк вирішення спору в даній справі продовжено згідно вимог ст. 69 ГПК України.

В судове засідання 11.08.2010 р. ні позивач ні відповідач не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 14.09.2009 р. укладено договір купівлі –продажу № 75, згідно умов якого позивач зобов’язувався передати відповідачеві товар –будівельні матеріали окремими партіями, а відповідач зобов’язувався прийняти товар і оплатити його вартість.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 20804,16 грн., що підтверджується наявними у справі накладною № 213003 від 14.09.2009р. та довіреністю № 336 від 01.09.2009 р.

Згідно до п. 4.1 договору розрахунки за відвантажений товар здійснюються шляхом перерахування відповідачем грошової суми у розмірі 100 % вартості партії товару на розрахунковий рахунок позивача протягом 21 календарного дня з моменту передання товару відповідачеві.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як підтверджується матеріалами справи відповідач свої зобов’язання по оплаті за відвантажений товар не виконав, у зв‘язку з чим виникла заборгованість в розмірі 20804,16 грн. Відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню за кожен протермінований день від простроченої суми у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Також відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 зазначеного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши вказані вище норми законодавства та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нарахована пеня в розмірі 1542,36 грн. згідно представленого розрахунку.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, сума інфляційних нарахувань становить 998,60 грн., а сума трьох процентів річних - 225,71 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач відзиву на позов, доказів оплати боргу, пені, інфляційних нарахувань, трьох процентів річних не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Мізол”, м. Львів, задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1” (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 14; код ЄДРПОУ 03335511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мізол” (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 174; код ЄДРПОУ 33895476) основний борг в сумі 20804,16 грн., пеню в сумі 1542,36 грн. грн., три проценти річних в сумі 225,71грн., інфляційні нарахування в сумі 998,60 грн., державне мито в сумі 235,71 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя