Рішення № 10821777, 10.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/23510.08.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Український головний проектно-

розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і

водогосподарського будівництва «Укрводпроект»

До Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація звільнених у

запас кадрових військовослужбовців»

Про стягнення 101 000 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Король О.В. –по дов. № 1/524д від 09.06.2008

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва «Укрводпроект»про стягнення з Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація звільнених у запас кадрових військовослужбовців»100000 грн. збитків завданих орендованому останнім майну внаслідок демонтажу і забирання майна та 1 000 грн. штрафу за пошкодження орендованого майна.

Відповідач в судове засідання 10.08.2010 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі по порушення провадження у справі від 19.07.2010 та ухвалі від 29.07.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду надсилались за адресами, що зазначені в позовній заяві, а саме за юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 15.07.2010: м. Київ, м. Київ, вул. Мельникова, 81 та за адресою м. Київ, вул.. Солом‘янська, 1, 9-й поверх.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 10.08.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

31.10.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва «Укрводпроект» (орендодавець) та Всеукраїнською громадською організацією «Українська асоціація звільнених у запас кадрових військовослужбовців»(орендар) був укладений договір № 397А-2007 оренди офісних приміщень (далі - договір).

Відповідно до розділу 1. цього договору орендодавець передає в оренду, а орендар бере в оренду таке приміщення (далі - об‘єкт оренди):

1.1. Адреса будинку, у якому знаходиться об‘єкт оренди м. Київ, вул.. Урицького, 45;

1.2. Загальна площа об‘єкта оренди з 01.11.2007 –119,8 кв. м.; з 01.01.2008 –98,2 кв. м.

1.3. номери кімнат 902, дев‘ятий поверх.

1.4. стан об‘єкта оренди на момент передачі в оренду придатне для використання за п. 2 даного договору (використання під офіс).

Спір виник внаслідок того, що відповідачем звільнено орендоване приміщення без складення відповідного акту прийому-передачі. Позивачем 15.01.2008 в складі комісії було здійснено обстеження об‘єкту оренди та виявлено, що приміщення суттєво пошкоджено, частина майна знищена, а отже відповідачем нанесено майнової шкоди позивачу, яка визначена останнім в розмірі 100000 грн., а також нараховано штраф в розмірі 1000 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктами 3.1., 3.2. договору визначено, що прийом-передачі об‘єкта оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін. Передача приміщень орендодавцем в оренду орендарю оформлюється актом прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан об‘єкта. Акт підписується обома сторонами і є невід‘ємною частиною договору.

Згідно ч. 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Цивільний кодекс України не містить вимог щодо змісту акту приймання-передачі об'єктів нерухомості. Ділова практика передбачає включення в зміст такого акту детального опису об'єкта нерухомості, його місцезнаходження, вартості цього об'єкту на момент передачі, описання його санітарного та технічного стану.

Як вбачається з матеріалів справи 01.11.2007 сторонами договору складений та підписаний акт прийому-передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв об‘єкт оренди –нежитлове приміщення площею 119,8 кв. м.. кімната 902. В акті зазначено, що все електричне та сантехнічне обладнання знаходиться в справному стані, приміщення придатне для використання згідно умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії договору встановлений сторонами з 01.11.2007 до 30.09.2008 (п. 4.1. договору).

Листом від 29.12.2007 за № 38 відповідач повідомив позивача, що з 29.12.2007 відповідач звільняє орендовані приміщення (кім. 902 площа 98,2 кв. м.).

Позивач на зазначений лист відповідача неодноразово звертався до відповідача (листи № 1/7 від 10.01.2008, 1/29 від 18.01.2008, № 1/124 від 21.02.2008, № 1/229 від 13.03.2008, № 1/582 від 01.07.2008, № 1/733 від 24.09.2008) в яких повідомляв, що приміщення має бути повернено у відповідності до умов договору по акту прийому-передачі та пропонував направити представника для його оформлення.

Відповідно до умов договору (п.п. 8.1., 8.2., 8.5.) повернення приміщення здійснюється представниками сторін, які складають та підписують акт прийому-передачі приміщення в день закінчення терміну дії договору. Приміщення вважається поверненим з моменту підписання акту прийому-передачі. Орендар повинен передати приміщення орендодавцю в стані придатному для використання.

Частина 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначає, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Всупереч умов договору відповідач звільнив приміщення по акту прийому-передачі не передавши.

15.01.2008 комісією у складі працівників позивача було проведено обстеження офісного приміщення (902) розташованого за адресою м. Київ, вул. Урицького, 45, за наслідками якого складений акт, відповідно до якого встановлено, що в приміщенні 902 наявні ознаки пошкодження, знищення та викрадення майна позивача. Перелік пошкодженого, знищеного та відсутнього майна наведений в цьому акті обстеження.

15.01.2008 позивач звернувся до Солом‘янського РУ ГУМВС України в м. Києві з письмовою заявою про те, що в період з 29.12.2007 по 11.01.2008 працівники асоціації звільнених у запас кадрових військовослужбовців пошкодили та викрали частину речей з приміщень № 902А-902Д по вул. Урицького, 45 в м. Києві, що належить ВАТ «Укрводпроект».

22.01.2008 за наслідками розгляду даної заяви Солом'янським РУ ГУМВС України в м. Києві винесено постанову про відмову в порушення кримінальної справи, відповідно до якої в ході перевірки був опитаний президент зазначеної асоціації звільнених у запас кадрових військовослужбовців гр. Федирко Володимир Іванович, який пояснив що він як президент вказаної асоціації дійсно орендував в «Укрводпроекту» вище вказані приміщення та повідомив, що на момент укладення договору оренди вказане приміщення являлось технічним і було не придатним для використання. В зв'язку з чим він, за усною домовленістю з «Укрводпроектом»відремонтував його власним коштом та витратив на це 104 000 грн. за цінами станом на 2002 рік, дані витрати не входили в суму оплати оренди. По закінченню договору оренди гр. Федирко В.І. та його підлеглі залишили зазначені приміщення і демонтувавши та забрали електромережу, систему зв'язку, двері, сигналізацію, систему протипожежної охорони, камери стеження.

Отже, відповідачем підтверджено пошкодження орендованого майна. При цьому актом прийому-передачі від 01.11.2007 спростовуються твердження що об‘єкт оренди був переданий в оренду будучи непридатним для використання.

Як вбачається з матеріалів справи (кошторисів, актів виконаних підрядних робіт та платіжних доручень № 762 від 23.04.2008, № 792 від 05.05.2008, № 840 від 16.05.2008, № 867 від 20.05.2008, № 1014 від 17.06.2008, № 1024 від 19.06.2008, № 1042 від 25.06.2008, № 1045 від 26.06.2008) позивачем понесені витрати на відновлення пошкодженого та знищеного майна в розмірі 165567,20 грн.

Згідно розрахунку позивача доходи які б він би реально міг отримати за звичайних обставин складає вартість оренди, передбачена договором за період з 01.01.2008 по 30.09.2008 (9місців), яка розрахована виходячи з розміру орендованої площі 98,2 кв. м., складають 85967,23 грн.

Проте виявляючи конструктивний підхід і добру волю до відшкодування позивач заявляє менший обсяг шкоди, ніж фактично понесена, зокрема в розмірі 100000 грн.

Згідно п. 7.1.12. договору орендар зобов‘язаний компенсувати фактично нанесені збитки, спричинені з вини орендаря в приміщенні чи в будівлі.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб’єктам. Вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, – у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов’язань за договором є правовою, згідно із ст.623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.           

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов’язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і неодержаних доходах.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що збитки в розмірі 100 000 грн. мали місце внаслідок неналежного виконання зобов’язань відповідача за договором.

Отже, позивачем доведено причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями відповідача у вигляді передчасного звільнення приміщення без складання акту прийому-передачі пошкодивши орендоване майно та понесені в зв’язку з цим позивачем витратами саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов’язання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 100000 грн. збитків обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексу визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.1.6. договору передбачено, що у випадку нанесення шкоди майну орендодавця з вини орендаря чи особи, з якою орендар має договірні відносини, орендар сплачує штраф у розмірі 1000 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що орендарем нанесено шкоду орендованому майну, Всеукраїнська громадська організація «Українська асоціація звільнених у запас кадрових військовослужбовців»не передала орендодавцю об’єкт оренди у визначений договором строк, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва «Укрводпроект»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене позивачем при подачі позову державне мито в розмірі 85 (вісімдесят п‘ять) грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація звільнених у запас кадрових військовослужбовців»(м. Київ, вул. Мельникова, 81, код ЄДРПОУ 20063936) на користь Відкритого акціонерного товариства «Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва «Укрводпроект»(м. Київ, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 01035101) 100000 (сто тисяч) грн. збитків, 1000 (одну тисячу) грн. штрафу, 1010 (одну тисячу десять) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Відкритому акціонерному товариству «Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва «Укрводпроект»(м. Київ, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 01035101) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 85 (вісімдесят п‘ять) грн.., перерахованого платіжним дорученням № 607 від 12.07.2010. Платіжне доручення № 607 від 12.07.2010 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/235.

Суддя                                                                       В.В.Сівакова

Рішення підписано 13.08.2010.