Рішення № 10821774, 12.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/23612.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр дозвілля «Ра» До Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про укладення договору купівлі-продажу

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Костюченко О.А. –по дов. № б/н від 23.07.2010

Від відповідача Гурмаза О.С. –по дов. № 042/1/7-9938 від 08.12.2009

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр дозвілля «Ра»до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання укладеним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 2 (літера А), загальною площею 706,10 кв. м. та зобов‘язання зареєструвати зазначений договір купівлі-продажу.

Відповідач у поданому в судовому засідання 29.07.2010 письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з огляду на наступне. Згідно з Законом України «Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації»від 23.09.2008 № 574-УІ включена будівля клубу «Харчовик»за адресою: вул. Межигірська 2/1. Приміщення, що підлягає приватизації згідно з рішенням Київради від 25.10.2007 № 1072/3905 «Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки знаходиться в зазначеному будинку. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проведення приватизації та продаж нежилих приміщень, що входять до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» є порушенням норм матеріального права вказаного закону.

Позивачем 12.08.2010 через відділ діловодства суду подано заяву про доповнення позовних вимог, відповідно до якої просить також з моменту повного виконання своїх зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр дозвілля «Ра»по договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, а саме сплати грошових коштів визнати право власності на нежитлове приміщення загальною площею 706,1 кв. м. розташоване за адресою: 04070. м. Київ, вул. Межигірська 2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр дозвілля «РА»(код ЄДРПОУ 31752182).

В судовому засідання 12.08.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.03.2004 між Київським Державним академічним музичним театром для дітей та юнацтва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Дозвілля «РА»(орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Києва (далі-договір).

Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець на підставі рішення Київради від 29.12.2003 № 293/1168 передав, а орендар прийняв в оренду нежилі приміщення загальною площею 753,0 кв. м. в тому числі на 1 поверсі 47,92 кв. м та підвалі 705,1 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 2 для організації дозвілля та відпочинку.

Згідно п. 9.5. договору передбачена можливість приватизації орендарем приміщення як об'єкта приватизації.

Згідно п. 9 ст. 17 Закону України «Про оренду державного майна України»орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна».

Відповідно до рішення Київської міської ради від 25.10.2007 № 1072/3905 «Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки», TOB «Центр Дозвілля «РА» було включено в перелік об'єктів, які підлягають приватизації, а саме п. 140 додатку до рішення Київради № 1072/3905 від 25.10.2007, нежилі приміщення загальною площею 753,0 кв. м, в тому числі на першому поверсі 47,92 кв. м, та підвалі 705,01 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Межигірська, 2.

Згідно статті 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта відповідним органом приватизації здійснюється його підготовка до приватизації. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Згідно пункту 6 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київради від 10.07.03 № 584/744, до повноважень Головного управління віднесено організацію та проведення приватизації майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Києва згідно з програмою приватизації, затвердженою Київською міською радою.

11.03.2008 Господарським судом міста Києва у справі № 30/128 прийнято рішення, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2008, яким було зобов'язано Головне управління комунальної власності міста Києва здійснити відповідно до діючого законодавства України та рішення Київської міської ради від 25.10.07. № 1072/3905, повний перелік необхідних дій щодо приватизації Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр дозвілля «РА»шляхом викупу нежилих приміщень площею 753,0 кв. м., в тому числі: на першому поверсі 47,92 кв. м, та підвалі 705,01 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 2, літ. «А».

Згідно з частиною 2 ст. Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»строк підготовки об'єкту малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців від дати прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Однак позивач зазначає, що протягом 2 місяців - в строк, зазначений Законом «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Головне управління комунальної власності не виконало рішення Господарського суду у справі № 30/128 від 11.03.2008 та не уклало відповідний договір купівлі-продажу шляхом викупу нежилих приміщень площею 753,0 кв. м, в тому числі: на першому поверсі 47,92 кв. м, та підвалі 705,01 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 2, літ. «А», та відмовило у продовженні здійснення приватизації, мотивуючи це прийняттям 23.09.2008 Верховною радою України Закону України «Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації», який набрав чинність 17.10.2008.

Відповідно до п. 4.1 Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, протягом трьох тижнів з дня затвердження результатів конкурсу, аукціону або з дати затвердження оцінки об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, за наявності відповідних документів між продавцем та покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Державний орган приватизації відповідно до статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»оформляє в тижневий термін проект договору купівлі-продажу та надсилає його на ознайомлення покупцю.

Фонд державного майна України наказом від 14 серпня 2000 року № 1693 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 вересня 2000 року за № 596/4817) затвердив Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж. Відповідно до п. 4.1 Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, протягом трьох тижнів з дня затвердження результатів конкурсу, аукціону або з дати затвердження оцінки об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, за наявності відповідних документів між продавцем та покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Державний орган приватизації відповідно до статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»оформляє в тижневий термін проект договору купівлі-продажу та надсилає його на ознайомлення покупцю.

Позивач зазначає, що всупереч вимогам п. 4.1. Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, відповідачем не було в тижневий термін з дати затвердження оцінки об‘єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу оформлено та надіслано позивачу проект. Не було надано проекту договору і органом приватизації чим порушені права позивача як покупця.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 116 від 11.06.2010 з пропозицією укласти договір купівлі-продажу, проте жодної відповіді та підписаного примірника договору на адресу позивача не надійшло.

Спір у даній справі виник у зв’язку із тим, що позивач з урахуванням викладеного вважає, що договір купівлі-продажу нежилих приміщень, площею 706,1 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 2 літера «А»є укладеним, а тому просить визнати його укладеним, здійснити його реєстрацію та визнати право власності на згадані нежилі приміщення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

Пункт 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

визнання права;

визнання правочину недійсним;

припинення дії, яка порушує право;

відновлення становища, яке існувало до порушення;

примусове виконання обов'язку в натурі;

зміна правовідношення;

припинення правовідношення;

відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Позовні вимоги, в яких позивач просить суд вважати укладеним договір купівлі-продажу нежилих приміщень з дня набрання рішенням законної сили не відповідають встановленим способам захисту цивільних прав.

Крім того, слід зазначити, що 23.09.2008 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації», який діє з 17.10.2008, яким встановлено заборону на приватизацію об‘єктів, зокрема до складу якого входить будівля клубу «Харчовик»за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 2/1.

Приміщення, що підлягає приватизації згідно з рішенням Київради від 25.10.2007 № 1072/3905 «Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки»та рішенням суду № 30/128 від 11.03.2008, знаходиться в зазначеному будинку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з аналізу зазначених норм, договір може бути укладений лише за взаємним волевиявленням сторін.

Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальний порядок укладення господарських договорів унормований статтею 181 Господарського кодексу України, за приписами якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, запропонований проект якого надається другій стороні для узгодження у двох примірниках, при цьому, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Пункт 1 статті 640 Цивільного кодексу України визначає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді саме про прийняття цієї пропозиції.

Отже, враховуючи викладене, в частині позовних вимог, в яких позивач просить суд вважати укладеним договір купівлі-продажу нежилих приміщень, в позові слід відмовити.

Позовні вимоги про зобов‘язання КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна»(далі БТІ) зареєструвати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень не підлягають задоволенню з огляду на наступне

По-перше позивачем пред‘явлено вимоги до БТІ, тоді як останній в позовній заяві не визначений відповідачем та не був залучений в якості відповідача судом.

По-друге пунктом 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень» передбачена обов'язкова державна реєстрація речових прав на нерухоме майно юридичних осіб, що знаходиться на території України. В силу п. 4 ст. 5 Закону державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцезнаходженням нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі. Місцевими органами державної реєстрації, у відповідності зі ст. 7 Закону є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центром державного земельного кадастру).

У відповідності з п. 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Повноваження бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно також визначені п. 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (п. 1.4. Положення).

У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України (п. 3.1. Положення).

Згідно п. 2.1. Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Пунктом 3.4. Положення встановлено, що БТІ зобов’язане розглянути заяву та прийняти рішення щодо реєстрації права власності або відмову в реєстрації. Про відмову в реєстрації реєстратор письмово повідомляє заявника.

Господарський процесуальний кодекс України (ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України) визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до БТІ з заявою про здійснення державної реєстрації з необхідним пакетом документів, та відповідно відсутні докази відповіді БТІ про відмову в її здійсненні, а отже позивачем не доведено порушення його права з боку БТІ.

Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами. Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю, та майна, що належить Автономній Республіці Крим. Порядок відчуження такого майна визначається зокрема Законами України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та «Про приватизацію державного майна».

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»(далі - Закон) право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Стаття 328 Цивільного кодексу України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За таких обставин, належним доказом на підтвердження позовних вимог про визнання права власності має бути укладений відповідно до вимог Закону договір купівлі-продажу нежилих приміщень, який у позивача відсутній.

Крім того, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно вказаній статті є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Також слід зазначити, що пункт 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що висновок про задоволення позовних вимог не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 13.08.2010.