Рішення № 108217699, 29.11.2022, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/292/22

Провадження №2/472/173/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2022 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Камашевої Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 смт. Веселинове цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Сумське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2022 року до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Сумське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 жовтня 2019 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Сумське обласне управління АТ "Ощадбанк" (далі - позивач, банк, АТ «Ощадбанк») і ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання №1011447/070917 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що беззастережно приєднується до договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці банку www.oschadbank.ua.

За умовами п.3.4.1 та п.3.4.2 заяви про приєднання врегульовано, що банк відкриває на ім`я відповідача поточний рахунок в гривнях на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», тарифів за обслуговування поточних рахунків, з використанням платіжних карток, розміщених на сайті банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку. Банк надає відповідачу платіжну картку типу Masterсard Debit Standard та персональний ідентифікаційний код.

Банком було встановлено кредит у розмірі 15 000 грн. За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 0,001% річних та щомісячну комісійну винагороду за обслуговувавання кредиту в розмірі 3,2% річних.

Взятий на себе обов`язок банк виконав належним чином, в той час як позичальник ОСОБА_1 належним чином своїх договірних зобов`язань не дотримався, у зв`язку із чим станом на 20 червня 2022 року утворилась заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 19 009 (дев`ятнадцять тисяч дев`ять) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок, з яких: 14 249, 43 грн. - основний борг по кредиту, 1809, 33 грн. - комісія за користування кредитом, 5, 44 грн. - комісія за розрахункове касове обслуговування, 283, 56 грн. - 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 42, 20 грн. - 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 2304, 55 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 314, 64 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Посилаючись на викладені обставини, АТ «Ощадбанк» просило позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 19 009 (дев`ятнадцять тисяч дев`ять) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок, а також судові витрати у справі, які скаладаються із судового збору в сумі 2481 гривень.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином 11 листопада 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою №5700118172434. До суду 29 листопада 2022 року від представника позивача Сукач Д.С. надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутність представника позивача, проти винесення заочного рішення в справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання: 04 жовтня 2022 року, 25 жовтня 2022 року та 29 листопада 2022 року не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином 02 серпня 2022 року, 04 жовтня 2022 року та 15 листопада 2022 року відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками №5700118145984 та №5700118172426, і розпискою від 04 жовтня 2022 року матері відповідача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вручення їй судової повістки на ім`я ОСОБА_1 . Крім того, 09 листопада 2022 року відповідач також повідомлений телефонограмою про дату та час судового засідання на 29 листопада 2022 року. Крім того, варто зазначити, що на судове засідання 29 листопада 2022 року відповідач повідомлений особисто 15 листопада 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №5700118172426.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Таким чином, відповідач був тричі належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи шляхом вручення судової повістки його матері ОСОБА_3 та особисто, однак до суду не прибув, про причини неявки не повідомив суд, письмових заяв до суду не подав.

Однак, судом враховується усна заява відповідача, яку відповідач ОСОБА_1 передав телефонограмою 25 жовтня 2022 року (а.с. 61), та в якій повідомив, що позовні вимоги не визнає, однак не може з`явитись в судове засідання.

Таким чином, враховуючи, що відповідач був тричі належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але до суду не прибув, беручи до уваги положення ст. 223 ЦПК України та з урахуванням того, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасника справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, то суд вважає за необхідне розглядати справу без участі відповідача та представника позивача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2019 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Сумське обласне управління АТ "Ощадбанк" (далі - позивач, банк, АТ «Ощадбанк») і ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання №1011447/070917 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст.ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Заявляючи позовні вимоги, АТ «Ощадбанк» посилається на те, що 24 жовтня 2019 року між ним і ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання №1011447/070917 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження умов договору АТ «Ощадбанк» надало суду копію заяви про приєднання №1011447/070917 відповідача (а.с. 7-9), витяг з Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 13-23), Висновок-рішення про погодження надання (встановлення) кредиту та Висновок за результатами здійснення поточної/попередньої оцінки фінансового стану позичальника від 24 жовтня 2019 року (а.с. 10-11), виписку з особового рахунку відповідача (а.с. 24-27), та розрахункок заборгованості, виконаний представником позивача (а.с. 28-29).

Разом з тим, на думку суду, вищевказані документи не підтверджують наявність між сторонами домовленості щодо розміру процентів за користування кредитними коштами та комісії, а також наявність заборгованості у розмірі, визначеному позивачем.

Так, у заяві про приєднання зазначено, що відповідач підтверджує, що беззастережно приєднується до договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці банку www.oschadbank.ua та укладає з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку.

Втім, з матеріалів справи убачається, що ні Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ні Висновок-рішення про погодження надання (встановлення) кредиту, ні Висновок за результатами здійснення поточної/попередньої оцінки фінансового стану позичальника від 24 жовтня 2019 року, не містять підпису позичальника.

Заява про приєднання містить лише анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , його контактну інформацію, і відомості про відкриття банківського рахунку. Сама ж заява не містить жодних даних про умови кредитування. Зокрема, вона не містить відомостей щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, пені, штрафів, комісії або будь які інші умови договору (а.с. 7-9).

Відповідно до доданого представником позивача до позовної заяви розрахунку заборгованості станом на 20 червня 2022 року у відповідача ОСОБА_1 перед банком утворилась заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 19 009 (дев`ятнадцять тисяч дев`ять) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок, з яких: 14 249, 43 грн. - основний борг по кредиту, 1809, 33 грн. - комісія за користування кредитом, 5, 44 грн. - комісія за розрахункове касове обслуговування, 283, 56 грн. - 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 42, 20 грн. - 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 2304, 55 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 314, 64 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (а.с. 28-29).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач АТ«Ощадбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як зазначалось вище, в заяві про приєднання від 24 жовтня 2019 року процентна ставка, комісія та пеня взагалі не зазначені.

Разом з тим, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, окрім тіла кредиту, стягнути також складову його повної вартості, а саме: комісію за користування кредитом та комісію за розрахункове касове обслуговування.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24 жовтня 2019 року, посилається на Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Висновок за результатами здійснення поточної/попередньої оцінки фінансового стану позичальника.

В Договорі комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Висновку за результатами здійснення поточної/попередньої оцінки фінансового стану позичальника, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: порядок нарахування та сплати процентів та інших обов`язкових платежів, зміна розміру процентів та комісійних винагород за обслуговування кредиту, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів та інші умови.

При цьому, матеріали даної справи не містять підтверджень, що саме цей Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також Висновок за результатами здійснення поточної/попередньої оцінки фінансового стану позичальника розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та пені і, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови договору, відсутність у заяві про приєднання домовленості сторін про розмір та сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та штрафних санкцій, надані банком Витяг з Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Висновок-рішення про погодження надання (встановлення) кредиту та Висновок за результатами здійснення поточної/попередньої оцінки фінансового стану позичальника від 24 жовтня 2019 року не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору у вигляді заяви приєднання, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вказана правова позиція також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Таким чноим, з врахуванням викладеного, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Ощадбанк» дотримався вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності і уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Вказані обставини свідчать про безпідставність позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією за користування кредитом в розмірі 1809,33 грн., комісією за розрахункове касове обслуговування в розмірі 5, 44 грн. через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у заяві про приєднання №1011447/070917 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відсутність обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Ощадбанк».

Крім того, оскільки позивачем не підтверджено, що з відповідачем погоджувались умови щодо сплати процентів за користування кредитом, суд вважає, що і відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 42, 20 грн. та втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 314, 64 грн.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Ощадбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, але вчасно їх не повернув.

Станом на 20 червня 2022 року заборгованість за тілом кредиту становить 14 249, 43 грн.

Отже, враховуючи те, що є доведеним факт отримання відповідачем у вказаний період 14 249, 43 грн. кредиту, який відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку не повертає, то право позивача є порушеним і підлягає судовому захисту.

При цьому, відповідно до наявного в матеріалах справах розрахунку за кредитним договором банком, окрім комісії, нараховувались проценти, на погашення яких позивачем перераховувалися кошти, що сплачувались відповідачем.

Загалом банком було безпідставно зараховано кошти, які сплачував відповідач ОСОБА_1 на погашення тіла кредиту, в рахунок погашення комісії та процентів в розмірі 4 804, 01 грн., з яких 3 757, 70 грн. - на проценти, 1046, 31 грн. - на комісію.

За такого, розмір заборгованості відповідача за основним боргом (тілом кредиту) підлягає зменшенню та становить 9 445, 42 гривень (14 249, 43 грн. - 4 804, 01 грн.).

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в розмірі 283, 56 грн. та втрат від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в розмірі 2304,55 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вказані вимоги також є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідач має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 445, 42 грн. Однак, оскільки суд зменшив розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту, то зменшенню також підлягає і заборгованість за похідними від нього вимогами, оскільки вони вираховуються із суми тіла кредита.

Таким чином, судом здійснено перерахунок заборгованості відповідача за 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), який має наступний вигляд:

Розраховується за формулою:

[Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році]

Де:

[Сума боргу] - сума простроченого боргу;

[Процентна ставка (%)] - проценти річних;

[Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов`язання;

[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.

РозрахунокКількість днівПроцентиПеріод розрахунку: з 21.10.2021 року по 31.12.2021 року - 72 дні [Проценти] = 9 445,42 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 72 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 55,90 грн.7255,90Період розрахунку: з 01.01.2022 року по 19.06.2022 року - 170 день [Проценти] = 9 445,42 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 170 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 132,75 грн.170131,98

Таблиця результату:

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти21.10.2021-31.12.2021729 445,423,000%55,9001.01.2022-19.06.20221709 445,423,000%131,98Разом242 187,88

Таким чином, сума нарахованих 3 процентів річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) становить 187, 88 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Також, судом здійснено перерахунок заборгованості відповідача за втратами від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), який має наступний вигляд:

Розраховується за формулою:

[Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Де:

[Сума боргу] - сума простроченого боргу.

[Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.

РозрахунокСукупний індекс інфляціїІнфляційні нарахуванняУ період з 01.11.2021 року по 31.05.2022 року індексація на суму 9 445,42 грн. [Сукупний індекс інфляції] = 100,80% ? 100,60% ? 101,30% ? 101,60% ? 104,50% ? 103,10% ? 102,70% = 115,480% (за період Листопад 2021 - Травень 2022) [Інфляційні нарахування] = 9 445,42 грн. (сума боргу) ? 115,480% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 9 445,42 грн. (сума боргу) = 1 462,16 грн.115,480%1 462,16

Таблиця результату:

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїІнфляційні нарахування01.11.2021 -31.05.2022Листопад 2021 - Травень 2022115,480%9 445,4210 907,581 462,16Разом1 462,16

Таким чином, сума нарахованих втрат від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) становить 1 462, 16 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Банку підлягає частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає лише заборгованість за тілом кредиту - 9 445, 42 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 187, 88 грн., втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 1 462, 16 грн., що разом становить 11 095, 46 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1 448, 14 грн. судового збору (11 095, 46 грн. (сума позову задоволена судом) х 2481 грн. (сума судового збору) / 19 009, 15 грн. (сума позову).

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Сумське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженця м. Миколаїв, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: вул. Госпітальна, 12-Г м. Київ, 01001) заборгованість за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 24 жовтня 2019 року станом на 20 червня 2022 року на загальну суму в розмірі 11 095 (одинадцять тисяч дев`яносто п`ять) гривень 46 (сорок шість) копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 445, 42 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 187, 88 грн., втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 1 462, 16 грн., та стягнути судовий збір в розмірі 1 448 (одна тисяча чотириста сорок вісім) гривень 14 (чотирнадцять) копійок.

У задоволені позовних вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Сумське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення комісії за користування кредитом в розмірі 1809, 33 грн., комісії за розрахункове касове обслуговування 5, 44 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в розмірі 42, 20 грн., втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в розмірі 314, 64 грн., - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко