Рішення № 10821726, 13.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/11513.08.10           

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В.,

при секретарі судового засідання Бойко Є.А., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛГ-Кабель"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Брайн Траст"

пророзірвання договору та стягнення 161 304,50 грн.

Представники сторін: від позивача Пшик І.М. –представник за довіреністю; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛГ Кабель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Бран Траст" про розірвання договору від 19.12.2007 № 01-1912 укладеного між позивачем та відповідачем; про стягнення з відповідача 102960,00 грн. передоплати за договором та 11286,22 грн. –пені, 39610,59 грн. –інфляційних збитків, 7447,69 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов‘язань по договору поставки, в результаті чого відповідачем істотно порушені умови договору, що є підставою для розірвання договору. Крім того, Позивач просить стягнути з відповідача кошти, які були перераховані ним як попередню оплату по договору та стягнути пеню, інфляційні збитки, 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

19.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Брайн Траст", як продавець (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛГ Кабель", як покупцем (позивач) укладено договір № 01-1912 за умовами якого продавець зобов‘язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов‘язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах визначених цим Договором (далі –спірний Договір).

Пунктом 11.1 вказаного договору зазначено, що він дії з моменту його підписання до 01.11.08року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов»язань.

Згідно з п. 4.1, п. 4.2 спірного договору ціна товару визначається продавцем в рахунку –фактурі; покупець здійснює оплату товару на умовах сплати 100% від загальної вартості товару протягом 20 календарних днів з моменту одержання покупцем відповідного рахунку –фактури.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача 102 960,00 грн. попередньої оплати за товар.

Відповідно до додатку № 1 до Договору, сторони погодили термін поставки до 31.01.2008; товар, що поставляється це кабель в оболонці з структурованого вогнестійкого полімерного компаунда помаранчевого кольору.

Як зазначає позивач, поставка товару у строки до 31.12.2008 так і станом на момент вирішення справи судом, відповідачем не була здійснена.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним поставки товару на користь позивача на виконання спірного договору, доказів в спростування вказаних обставин до суду не надано.

За таких обставин, судом встановлено неналежне виконання відповідачем зобов‘язань по договору, оскільки поставка товару повинна була відбутись до 31.12.2008, а доказів поставки товару відповідачем та позивачем не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин, судом встановлено неналежне виконання відповідачем зобов‘язань по договору, оскільки відповідач не здійснив поставку товару.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 22.04.2010 про повернення коштів у розмірі 102960,00 грн., яка відповідачем залишена без відповіді та виконання.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на наведене, відповідач не довів суду факту виконання останнім зобов’язань за п. 1.1 Договору, станом на момент прийняття рішення, тому означене вважається судом не тільки істотним порушенням Договору, але і є прямою підставою для розірвання Договору на підставах, передбачених умовами правочину. Невиконання договірного зобов’язання є порушенням норм статей 525-526 ЦК України, які, як було вже зазначено, передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Вказані обставини дають суду підстави для висновку про наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України. Істотність такого порушення зумовлюється тим, що Позивач повністю був позбавлений того, на що розраховував при укладання спірного договору –отримання товару у встановлений строк. Одним із наслідків такого порушення, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, законодавець визначає розірвання договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою, сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення ст. 188 Господарського кодексу України передбачають дотримання певного порядку розірвання договорів. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача, оскільки факт такого порушення у вигляді невиконання Відповідачем договору вже має місце. Вказаний висновок суду у повній мірі узгоджується із правовою позицією, сформульованою в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Чинним законодавством визначено не тільки певну процедуру розірвання договорів купівлі-продажу, але й умови за яких може бути розірвано даний договір. Законодавством не передбачена можливість розірвання чи зміни уже виконаного договору, оскільки договір, як і засноване на ньому зобов’язання припиняються внаслідок належного виконання. Тому не можна розірвати те, що на момент розірвання вже не існує.

Спірний договір, який укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛГ-Кабель" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Брайн Траст" ще не виконаний, оскільки невиконана умова договору відносно поставки товару.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитись від договору купівлі –продажу.

Оскільки спірним договором передбачені зобов‘язання відповідача щодо передання у власність товару позивачу у строк до 31.12.2008, які виконані останнім не були, а також з урахуванням того, що не передання товару є істотним порушенням договору поставки, позовні вимоги про розірвання договору від 19.12.2007 № 01-1912 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Позивач просить стягнути з відповідача в якості збитків кошти перераховані на користь відповідача на виконання умов спірного договору у розмірі 102960,00 грн.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода можу бути відшкодована і в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, можу відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Обов’язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення коштів у розмірі 102960,00 грн., які були перераховані на рахунок відповідача на підставі спірного договору підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих за період з 01.02.2008 по 30.06.2010 інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеним договором у відповідача грошових зобов’язань не виникало, положення договору від 19.12.2007 № 01-1912 не передбачають зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Брайт Траст" щодо повернення грошових коштів в разі не поставки товару, що є предметом договору, на повну суму здійсненої оплати, не містять строку для виконання зобов’язань з повернення передплати. За вказаним договором на відповідача були покладені обов’язки з передачі покупцю товару (кабель), які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних. Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначене зобов'язання, як відповідальність, виникло внаслідок неналежного виконання негрошового зобов'язання і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов'язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пенею у розмірі 11286,22 грн. за період з 01.02.2008 по 31.07.2008.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня та штраф можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені за не поставку товару позивачем не доведено, умовами договору сторони не передбачили відповідальність у вигляді пені за не поставку товару, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В зв’язку з зверненням позивача за юридичною допомогою та понесенням додаткових витрат, останній заявляє вимоги про стягнення з відповідача витрат на юридичну допомогу, відповідно до чого надав до матеріалів справи платіжне доручення від 09.07.2010 № 240 на загальну суму 11678,27 грн.

Позивачем не надано правового обґрунтування вимог про стягнення вартості правових послуг. За правовою природою такі витрати позивача є судовими витратами.

Положеннями ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiстi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статей 2, 4 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Позивачем не надано доказів того, що особа, яка представляла його інтереси в суді та виконувала іншу претензійно-правову роботу має посвідчення адвоката, а отже витрати понесені позивачем за наданні юридичні послуги не відносяться до судових витрат та не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір від 19.12.2007 № 01-1912 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Брайн Траст" (код 32984072) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛГ Кабель" (34475888).

3.          Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Брайн Траст" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська,8/10, код 32984072 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛГ Кабель" (02152, м. Київ, проспект Тичини, 20, код 34475888) суму у розмірі 102960 (сто дві тисячі дев‘ятсот шістдесят) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1114 (одна тисяча сто чотирнадцяь) грн. 60 коп. та 150 (сто п‘ятдесят) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Стягнути на користь Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛГ Кабель" (02152, м. Київ, проспект Тичини, 20, код 34475888) суму недоплаченого державного мита у розмірі 83 (вісімдесят три) грн. 05 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата підписання 17.08.10