Постанова № 10821610, 03.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2010р.№ 28/91-А

за позовом державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

досуб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Білозерова Д.С.

простягнення 15291, 87 грн.

СуддяКопитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача:Вовк С.П., довіреність № 69 від 09.04.2010 року

від відповідача:Білозеров Д.С.

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу УІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03.06.10 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція Солом’янського району м. Києва звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Білозерова Дмитра Сергійовича про стягнення 15291, 87 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Білозеровим Д.С. своїх зобов’язань щодо сплати податків та зборів в порядку та розмірах, встановлених законом.

Обґрунтовуючи свої вимоги податкова інспекція вказує на те, що за результатами проведення перевірки відповідача співробітниками податкового органу було виявлено порушення податкового законодавства та винесені податкові повідомлення –рішення від 05.04.2006 року № 0001401704/0, яким відповідачу донараховано податок з доходів найманих працівників в розмірі в розмірі 136, 50 грн., з яких 45, 50 грн. - основний платіж, 91, 00 грн. - штрафні санкції; податкове повідомлення - рішення від 05.04.2006 року № 0001391704/0, яким нараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2032, 05 грн.; податкове повідомлення рішення від 05.04.2006 року № 0001381704/0, яким застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 170, 00 грн. Також, за результатами планової виїзної перевірки було встановлено, що відповідачем здійснювалась реалізація продукції за готівкові кошти, які отриманні від громадян без придбання торгового патенту за період з 24.02.2004 року по 01.11.2005 року, на підставі чого, позивачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.04.2006 року № 0001371701/0 в розмірі 12953, 00 грн.

При цьому податкова інспекція у своїй заяві посилається на те, що протягом тривалого часу відповідачем зазначений борг не сплачувався і станом на день розгляду справи сума заборгованості складає 15291,87 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2006 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 01.02.2007 року.

За клопотанням сторін розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.05.2007 року зупинено провадження по справі до вирішення справи № 46/207-А та набранням постановою законної сили.

Ухвалою від 25.09.2009 року поновлено провадження по справі та призначено попереднє судове засідання на 19.11.2009 року.

Попереднє судове засідання відкладалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України у попередньому засіданні судом уточнено позовні вимоги, з’ясовано відмову позивача та відповідача від врегулювання спору до судового розгляду справи, а також роз’яснено сторонам можливість щодо примирення. Також в попередньому засіданні з’ясовано, якими доказами сторони будуть обґрунтовувати свої доводи та заперечення на стадії судового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.01.2010 року було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.02.2010 року.

В зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладався.

Відповідач проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що він не приховував своїх доходів від підприємницької діяльності, що підтверджується книгою обліку продажу товарів по ПДВ та податковою декларацією за липень 2004 року, в яких були висвітлені відомості щодо його доходів, а причиною невнесення вищезазначених відомостей до річної декларації доходів стала механічна помилка. Щодо відсутності торгового патенту, відповідач пояснив, що ним не здійснювалась систематична торгівельна діяльність, а лише одинична, у зв’язку з чим ним не було порушено вимоги пункту 1 статті 1 та пункту 3 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»№ 98/96 –ВР від 23.03.1996 року (із змінами та доповненнями).

В судовому засіданні 03.06.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Білозеров Дмитро Сергійович (надалі СПД Білозеров) відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Жовтневою районною державною адміністрацією м. Києва зареєстрований з 26.12.1996 року як суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа, ідентифікаційний код 2080606012.

В період з 03.06.2006 року по 17.03.2006 року, 20.03.2006 року по 24.03.2006 року спіробітниками державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (надалі ДПІ у Солом’янському районі м. Києва) була проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства СПД Білозерова за період з 01.04.03 року по 31.12.05 року.

В ході перевірки було встановлено порушення п.19.1-а ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме виявлено заниження валового доходу в 2004 р. на суму 15 600 грн. та завищення валових витрат за 2004 р. на суму 31,17 грн., неналежне ведення обліку доходів і витрат; порушення п.19.2-а, п.19.2-б ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” а саме, не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету суми податку з доходів працівників за 2003-2005 рік, неповідомлення податкового органу про доходи громадян за період листопад 2004-листопад 2005 року; порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 закону України „Про податок на додану вартість2, занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість в декларації за лютий 2004 року. Також в ході перевірки встановлено порушення п.1 ст.1, п. 3 ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, а саме встановлено здійснення реалізації продукції за грошові кошти без отримання торгового патенту за період з 24.02.2004 року по 01.11.2005 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 2658-0916/17-04-2080606012 від 24.03.2006 року. Акт перевірки підписаний відповідачем, однак вказано про заперечення щодо результатів перевірки.

На підставі вказаного акту позивачем 05.04.2006 року були винесені податкові повідомлення - рішення № 0001401704/0, яким відповідачу донараховано податок з доходів найманих працівників в розмірі в розмірі 136, 50 грн., з яких 45, 50 грн. - основний платіж, 91, 00 грн. - штрафні санкції, № 0001391704/0, яким нараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2032, 05 грн., № 0001381704/0, яким застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 170, 00 грн. та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001371701/0 в розмірі 12953, 00 грн.

Зазначені повідомлення-рішення та рішення отримані відповідачем особисто, однак сума податкових зобов’язань сплачена не була. Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем прийнятих за результатами перевірки рішень.

10.05.2006 року позивачем було виставлено відповідачеві першу податкову вимогу № 1/147. Зазначена вимога не була вручена відповідачеві та згідно акту позивача № 1465/24-30 від 24.06.2006 року її було розміщено на дошці податкових оголошень.

21.07.2006 року позивачем було виставлено відповідачеві другу податкову вимогу № 2/569. Матеріали справи містять докази отримання відповідачем другої податкової вимоги 31.07.2006 року.

Не погодившись з другою податковою вимогою відповідач оскаржив її до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва.

Рішенням заступника начальника ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 10586/Б/25-010 від 21.08.2006 року відмовлено відповідачу в задоволенні скарги.

З позовними вимогами щодо скасування другої податкової вимоги позивач звертався до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.08.2007 року по справі № 46/207-А провадження по справі закрито.

Згідно листа господарського суду м. Києва від 14.01.2010 року № 06-37.1/39 відповідачем 12.09.2007 року було подано заяву про апеляційне оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 09.08.2007 року № 46/207-А, однак в зв’язку з тим, що відповідачем не було подано апеляційної скарги на зазначену ухвалу у встановлені строки, спірна ухвала в апеляційному порядку не переглядалась.

Будь-яких інших доказів оскарження спірних рішень та вимог матеріали справи не містять. Таким чином станом на день прийняття постанови рішення прийняті за результатми перевірки є чинними.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначення процедури оскарження дій органів стягнення встановлюється Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування (надалі по тексту закон в редакції, що діяла в спірний період).

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. (пп.5.2.2)

Заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. (пп.5.2.3).

Процедура адміністративного оскарження закінчується, у тому числі, останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. (пп.5.2.4.).

Жодних доказів оскарження в адміністративному або судовому порядку податкових повідомлень - рішень на підставі яких позивач просять стягнути суму боргу відповідачем не надано і таким чином визначені в них зобов’язання є узгодженими станом на час розгляду справи.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпункт 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як убачається з матеріалів справи ДПІ у Солом’янському районі м. Києва на адресу відповідача направляло першу та другу податкові вимоги. Друга податкова вимога оскаржувалась відповідачем, однак за результатами оскарження не скасована, вимоги податковим органом не відкликані і є чинними на час розгляд у справи. При цьому сплата податкового боргу в повному обсязі не відбулась.

Відповідно до п.п. 1.6, 1.7 ст. 1 Закону примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Активи платника податків –кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

При цьому слід зазначити, що позивач також просить стягнути з відповідача суму штрафних санкцій на підставі рішення № 0001371701/0 від 05.04.2006 року в розмірі 12953, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені штрафні санкції були застосовані до відповідача за порушення вимог п.1 ст.1, п. 3 ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, а саме актом перевірки встановлено здійснення реалізації продукції за грошові кошти без отримання торгового патенту за період з 24.02.2004 року по 01.11.2005 року.

Згідно ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону (в редакції закону, що діяла в спірний період) об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 1).

Відповідно до п.3 ст. 2 зазначеного Закону торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог цього Закону встановлена статтею 8 Закону, зокрема зазначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Штрафи, передбачені цією статтею, підлягають сплаті порушником у п'ятиденний термін відповідно до законодавства.

Зазначена в рішенні сума відповідачем у встановлені строки сплачена не була, рішення в установленому порядку не оскаржене і є чинним на час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як встановлено в ході судового розгляду, відповідач нараховані податковим органом суми зобов'язань та штрафних санкцій протягом встановленого строку не сплатив, рішень не оскаржував; податкові вимоги за результатами оскарження залишились без змін.

За викладених обставин, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і доведеними відповідними доказами, а позовну заяву такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частина 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 23, 71, 72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Білозерова Д.С. (м. Київ, вул. Гарматна, 23, кв. 37, код ЄДРПОУ 2080606012) в користь Держави заборгованість в розмірі 15291,87 грн. (п’ятнадцять тисяч двісті дев’яносто одну гривню вісімдесят сім копійок), з яких,

- заборгованість в розмірі 2038.29 грн. (дві тисячі тридцять вісім гривень двадцять дев’ять копійок) на р/р 33217801700010, одержувач ВДК у Солом’янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11010200;

- заборгованість в розмірі 136,50 грн. (сто тридцять шість гривень п’ятдесят копійок) на р/р 33218800700010, одержувач ВДК у Солом’янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11010101;

- заборгованість в розмірі 12953 грн. (дванадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три гривні) на р/р 31110104700010, одержувач ВДК у Солом’янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21080900;

- заборгованість в розмірі 164,08 грн. (сто шістдесят чотири гривні вісім копійок) на р/р 31110029700010, одержувач ВДК у Солом’янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя О.С. Копитова