Рішення № 108212027, 08.11.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6653/22

Провадження № 2/752/6287/22

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 листопада 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі серкретаря судового засідання Сітайла В.М.

розглянувши у місті Києві у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМІСЬКБУД ХОЛДИНГ» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва,

В С Т А Н О В И В:

21.06.2022 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діяв представник - адвокат Дунь В.В., звернулася до суду з позовом, яким позивається до ТОВ «УКРМІСЬКБУД ХОЛДИНГ» і просить визнати за ОСОБА_1 майнові (речові права), у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва на двокімнатну квартиру № 512 , загальна площа 58, АДРЕСА_2 .

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивачка послалась на те, що нею, ОСОБА_1 , та ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» укладений Попередній договір Договору купівлі-продажу квартири від 10.11.2017 року, відповідно до якого відповідач зобов`язувався передати (укласти Основний договір) протягом 4-го кварталу 2019 року ОСОБА_1 у власність окрему квартиру № 512 (2 кімнати), загальна площа 58, АДРЕСА_2 ,, а ОСОБА_1 зобов`язувалася сплатити його вартість.

Позивачка 20.11.2017 року сплатила вартість вказаного об`єкта нерухомості в сумі 530 000, 00 гривень, що підтверджується трьома квитанціями про сплату.

10.11.2017 року між позивачкою та відповідачем було укладено Договір про забезпечення виконання зобов`язань № ПМ/4С-К512.

Тобто з вищевикладеного виходить, що позивачка виконала свої зобов`язання за вказаним Попереднім договором перед відповідачем.

Проте відповідач не виконав свої зобов`язання перед позивачко, у власність вказане майно не передавав (не уклав Основний договір купівлі-продажу квартири), та й взагалі вказаний будинок до сих пір не введений в експлуатацію.

Із засобів масової інформації ОСОБА_1 стало відомо, що будівництво житлового комплексу за адресою АДРЕСА_3 , зупинено, оскільки забудовник самовільно вів будівництво комплексу за відсутності дозвільних документів на будівництво.

Зазначає, що оскільки вона сплатила вартість квартири, в зв`язку з чим, вважає, що їй належать майнові права на вказану квартиру та просить позов задовольнити.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.06.2022 року в справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судовому засіданні 08.11.2022 року сторонни відсутні.

Від представника позивача до суду надійшла заява, яка була зареєстрована канцелярією суду від 08.11.2022 року, про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач явку у судове засідання свого представника не забезпечив, незважаючи на те, що про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» 10.11.2017 року був укладений Попередній договір Договору купівлі-продажу квартири, відповідно до якого відповідач зобов`язувався передати (укласти Основний договір) протягом 4-го кварталу 2019 року ОСОБА_1 у власність окрему квартиру № 512 (2 кімнати), загальна площа 58, АДРЕСА_2 ,, а ОСОБА_1 зобов`язувалася сплатити його вартість. (а.с.. 29-32 ).

Позивачка ОСОБА_1 20.11.2017 року сплатила вартість вказаного об`єкта нерухомості в сумі 530 000, 00 гривень, що підтверджується трьома квитанціями про сплату. (а.с.38-40).

10.11.2017 року між позивачкою та відповідачем було укладено Договір про забезпечення виконання зобов`язань № ПМ/4С-К512.(а.с._33-37).

З огляду на викладене, у суду наявні підстави для висновку, що позивачка ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання за вказаним Попереднім договором перед ТОВ «Укрміськбуд холдинг».

В свою чергу відповідач ТОВ «Укрміськбуд холдинг» не виконало свої договірні зобов`язання, на час вирішення судом спору не здійснило укладення основного договору купівлі-продажу.

Отже судом встановлено, що на час звернення позивачки до суду з позовом введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_3 не здійснено.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка вказує, що нею повністю сплачено вартість квартири до завершення будівництва об`єкту нерухомого майна, в якому знаходиться квартира, та прийняття його до експлуатації, а відтак їй належать майнові права на квартиру.

Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до правил ст. ст. 177, 190 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага; майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року№18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україна», а саме ст. 3 визначено поняття «майнових прав» як будь-яких прав, пов`язаних з майном, відмінних від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Виходячи з цих обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5 300, 00 грн., сплачений останньою при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст.ст. 4,5,12,13, 76-81, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМІСЬБУД ХОЛДИНГ» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОРПП НОМЕР_1 ) майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на квартиру № 512 (2 кімнати), загальна площа 58, АДРЕСА_2 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМІСЬКБУД ХОЛДИНГ» / адреса: 03150, м. Київ, вулиця Лабораторна, 33/37, ЄДРПОУ 40339238/ на користь ОСОБА_1 /адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 / судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 300 (п`ять тисяч триста) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк