Рішення № 108191199, 21.12.2022, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/1019/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2022 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді: Борняк Р.О.,

при секретарі: Вовк О.С.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: адвоката Іванов О.О.,

відповідача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: адвоката Слободян Н.А.,

представників третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: органів опіки та піклування Перемишлянської міської ради та Бібрської міської ради, про визначення місця проживання та відібрання дитини об`єднану із цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи: органів опіки і піклування Перемишлянської міської ради та Бібрської міської ради про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом із матір`ю та відібрання дитини від батька ОСОБА_2 . Свої позовні вимоги аргументує тим, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 21 листопада 2015 року. У шлюбі в них народилася донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спільного проживання ОСОБА_2 постійно ображав та принижував її, навіть не зважаючи на присутність дітей, контролював життя, обмежував спілкування з рідними та знайомими. У листопаді 2019 року вона була вагітна і у неї стався викидень, протягом кількох тижнів вона дуже погано себе почувала, отримувала медичну допомогу. ОСОБА_2 не зважав на її стан, продовжував знущатися з неї. На початку грудня 2019 року він грубо обізвав її твариною, яка навіть не може виносити йому дитину та вигнав з дому. При цьому погрожував фізичною розправою, якщо вона спробує забрати доньку. Просила ОСОБА_2 зберегти сім`ю та піти жити окремо від його батьків. У січні 2020 року повернулась проживати до ОСОБА_2 , сподіваючись що він зміниться і вони збережуть сім`ю. До травня 2020 року їхня сім`я проживала разом за адресою: АДРЕСА_1 . Наприкінці травня 2020 року ОСОБА_2 , вигнав її з дому. На даний час вона проживає за своїм місцем реєстрації у житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , малолітня донька ОСОБА_6 залишилася з батьком. Протягом останніх кількох місяців ОСОБА_2 забороняє їй бачитися та розмовляти з ОСОБА_6 , ховає її. ОСОБА_2 поставив на браму колодки, доступу до будинку у неї нема. На її спроби контактувати з донькою ОСОБА_2 реагує агресивно. Стверджує, що відповідач становить загрозу для неї і малолітньої доньки. Зазначає що відповідач неодноразово душив її, сильно бив по голові (стараючись не завдати видимих синців), жмуттям рвав волосся, давив і розтягував шкіру обличчя. Це відбувалося у присутності дітей. Перемишлянський районний суд Львівської області вже розглядав справи щодо вчинення ОСОБА_2 правопорушень. 10.09.2015 р. його було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (хуліганство), оскільки ОСОБА_2 стріляв з пневматичної гвинтівки по птахах у громадському місці. У 2016 році ОСОБА_2 жорстоко побив відвідувача кафе по обличчю і голові, та продовжував його бити ногами по голові навіть на дворі коли той упав, та спричинив останньому перелом кісток носа. 19.09.2016 р. кримінальне провадження щодо нього за ч. 2 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження) було закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення. Кілька років тому, коли вона викликала поліцію через поведінку ОСОБА_2 , він її жорстоко побив. У зв`язку з цим вона тривалий час не зверталася у правоохоронні органи, оскільки боялася помсти з боку чоловіка. Проте після того, як ОСОБА_2 вигнав її з дому, ОСОБА_1 вирішила діяти, щоб захистити свою малолітню доньку. Хвилюючись за безпеку дитини, 22 червня 2020 року звернулася до служби у справах дітей Перемишлянської районної державної адміністрації з заявою про визначення місця проживання дитини з нею. Шлюб з відповідачем в судовому порядку розірвано. Бажає захистити свою малолітню доньку та визначити місце її проживання разом з нею у судовому порядку. З початку липня 2020 року вона безліч разів зверталася до Перемишлянського ВП Золочівського ВП ГУНП України у Львівській області з приводу поведінки ОСОБА_2 . Так, у Перемишлянському відділенні поліції зареєстровані її звернення від 02.07.2020 р., 08.07.2020 р. (два звернення), 10.07.2020 р., 11.07.2020 р. (два звернення). Всього упродовж липня 2020 року у відділенні поліції зареєстровано 11 її звернень. Зокрема, 11 липня 2020 року близько 18:00 год вона прийшла до будинку чоловіка разом зі своєю старшою донькою ОСОБА_7 , попросила ОСОБА_2 вивести ОСОБА_6 на прогулянку. ОСОБА_2 повідомив, що донька зараз у цирку з дідусем та бабусею. Попри його завіряння, дідусь ОСОБА_6 вийшов на подвір`я - а отже не міг бути з нею в цирку. ОСОБА_2 почав ображати її та старшу доньку нецензурними словами. Така нецензурна лайка тривала приблизно 5-10 хвилин. Після цього він сів за кермо автомобіля і поїхав з подвір`я, а вона викликала поліцію. Окрім цього, 18 липня 2020 року я звернулася у Перемишлянське відділення поліції із заявою про те, що ОСОБА_2 погрожує їй вбивством. У своїй заяві вказала, що у ОСОБА_2 є вогнепальна зброя (автомат), якою він нещодавно насмілився погрожувати працівникам поліції. Цей випадок стався у першій половині липня, і, наскільки їй відомо, зафіксований нагрудними відеореєстраторами поліцейських. Крім того, у ОСОБА_2 є травматичний револьвер, який він зберігає вдома, в межах доступу дитини, чим ставить під загрозу здоров`я та життя дитини. Зазначує, що відповідно до Форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (затв. Наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року № 369/180), є законні підстави для оцінки високого рівня небезпеки з боку ОСОБА_2 .

Попри те, що вона неодноразово зверталася із заявами до поліції з приводу насильства чоловіка, він не припинив вести себе агресивно та продовжує погрожувати їй фізичною розправою та вбивством через повідомлення на телефон.

Сумісне проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_2 має негативний вплив на розвиток малолітньої дитини, вселяє в неї почуття страху, шкодить її здоров`ю, самопочуттю та ставить доньку в небезпеку.

Зважаючи на викладене вище, беручи до уваги насильницьку поведінку відповідача, зловживання ним своїми батьківськими правами та безвідповідальне ставлення до дитини, вона переконана, що проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_2 суперечило б її найкращим інтересам. Донька не може проживати з батьком, який неодноразово вчиняв насильство щодо матері у її присутності, та продовжує поводити себе агресивно, не зважаючи на шкоду, яку його поведінка завдає нормальному розвитку дитини.

В кінці жовтня 2019 року ОСОБА_2 категорично заявив, що дитина не буде ходити в дошкільний навчальний заклад, а буде ходити в у школу при храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Він не зважав на те, що донці подобалось у садочку і вона просила водити її у садок.

ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 . Свої вимоги аргументує тим, що він перебував в цивільному шлюбі з громадянкою України ОСОБА_1 з 2008 року. Вони давно планували спільну дитину, тому ми 21.11.2015 року зареєстрували шлюб у Перемишлянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану, про що був зроблений відповідний актовий запис № 86. Від подружнього життя мають доньку ОСОБА_5 29.06.2016 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Коли ОСОБА_6 було 4 місяці вони переїхали до нього за адресою АДРЕСА_1 , де проживали однією сім`єю разом із його батьками та неповнолітньою донькою ОСОБА_8 . Доньку ОСОБА_7 , він виховував як рідну дитину і забезпечував матеріально. Стосунки у сім`ї базувались на повній довірі, взаєморозумінні, піклуванні та повазі один до одного. Дитина називала його «татом» та не знала іншого батька. В час, коли вони з ОСОБА_9 зустрічалися він часто забирав її на ніч, ОСОБА_7 залишалась дома сама. Тоді він не звертав увагу на таку поведінку ОСОБА_10 . ОСОБА_7 в дитинстві мала проблеми із оточуючими та вчителями. Але в 14 років її поведінка стала вкрай негативною: вона втікала з дому та школи, крала гроші у нього та його тата, зловживала спиртним. Він сильно переймався цими подіями, неодноразово розмовляв з ОСОБА_7 , пробував пояснити ОСОБА_11 , що ситуація критична і ми можемо дійти до страшних наслідків. На усі його просьби відреагувати та допомогти йому вплинути на поведінку ОСОБА_7 , ОСОБА_12 відповідала істериками, ішла з дому на декілька днів, не розмовляла місяцями. Вважає, що Відповідач неналежним чином займалась вихованням ОСОБА_7 . Основними принципами були вседозволеність, безконтрольність поведінки та марнотратство. Незважаючи на те, що він був категорично проти. Леся дозволила ОСОБА_7 жити самій окремо від них у 15-річному віці. У 2019 році ОСОБА_1 почала заявляти, що усе спільнонажите майно належить лише їй та в грудні 2019 року без пояснень пішла з дому. Близько двох місяців він не знав де вона перебуває і що робить. Гроші на її існування він пересилав на її банківський картковий рахунок. В той час їхня донька ОСОБА_6 , яка залишилась із ним після відходу матері, сильно хворіла. Нажаль, ОСОБА_10 завжди вдягала дитину не по-сезону, годувала одноманітною їжею без належних вітамінів та мікроелементів. На думку кращих фахівців-педіатрів з Львівського обласного «Охматдиту», причиною захворювання стала легковажна поведінка ОСОБА_1 , яка зробила дитині із вродженою чутливістю та алергією щеплення у Перемишлянській ЦРЛ. Усім лікуванням алергічної реакції на протязі двох місяців займався лише він, про що є відповідні довідки та записи. За час відсутності ОСОБА_10 цікавилась життям та здоров`ям ОСОБА_6 дуже рідко і тільки в смс-повідомленнях. Просив ОСОБА_1 повернутися додому, до їхньої доньки ОСОБА_6 . Все-таки йому в черговий раз вдалось зберегти сім`ю та повернути матір дитині. Але від травня 2020 року і дотепер ОСОБА_1 додому не поверталась, життям та здоров`ям малолітньої доньки ОСОБА_6 не цікавилась, участі у її вихованні не брала. Стосовно неї складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.І ст.184 КУпАП.

Відповідач поміняла замки та обмежила доступ до нашої спільнонажитої квартири у м.Винники, де дитина постійно відпочивала після занять та ночувала, про що ним були написані відповідні звернення у правоохоронні органи. Відомо про систематичне зловживання алкоголем Відповідачем. Також повідомляє, що основним джерелом доходів Шевців є виготовлення і розповсюдження товарів сексуального характеру та призначення через інтернет магазини, зокрема їх власних оголених фотографій та відео. Також Відповідач надаючи в Управління Соцзахисту Перемишлянської РДА завідомо неправдиві дані, отримувала від держави на протязі багатьох років різного виду матеральні допомоги, які передавала доньці ОСОБА_7 для марнотратства. Особливо цинічна та аморальна поведінка Відповідача та її доньки ОСОБА_7 може сильно зашкодити здоровому та світлому світосприйняттю нашої ОСОБА_6 , завдати їй непоправимих наслідків у дитячому розвитку. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами ОСОБА_6 , станом її здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини. Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Всі питання щодо виховання вирішуються ним самостійно без участі та підтримки з боку Відповідача. Дитина знаходиться на повному його утриманні.

Під час судового розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо доньки ОСОБА_5 , за клопотанням позивача ОСОБА_2 було залишено без розгляду.

Позивач за первинним позовом ОСОБА_1 , надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила первинну позовну заяву задоволити, щодо зустрічного позову просила відмовити у його задоволенні, оскільки вважає його безпідставним і таким що суперечить інтересам малолітньої дитини ОСОБА_5 .

Відповідач за первинним позовом ОСОБА_2 , у задоволенні первинного позову заперечив, крім пояснень наявних при зустрічній позовній заяві, додав, що малолітня дитина ОСОБА_13 бажає проживати разом із ним, він другий раз одружився із ОСОБА_14 , яку малолітня ОСОБА_6 вважає за матір, в них утворилася повноцінна сім`я. Щодо висновків органів опіки і піклування Перемишлянської та Бібрської міської ради то він вважає, що службами у справах дітей зайнята відверта позиція гендерної нерівності, зокрема захисту прав матері, при повному ігноруванні прав батька та інтересів самої дитини, яка є людиною і її думка повинна бути врахована першочерговою. Крім того вважає дані служби упередженими у своєму ставленні до нього. Також посилається на висновки психологів які визначають позитивне ставлення малолітньої дитини ОСОБА_6 до батька і негативне до біологічної матері. На основі наведеного просить задоволити зустрічну позовну заяву.

Представниця органу опіки і піклування Перемишлянської міської ради в судовому засідання підтримала первинну позовну заяву, просила її задоволити, а у зустрічному позові відмовити, оскільки вважає, що ОСОБА_2 ізолював ОСОБА_1 від побачень з дитиною, крім того він ізолював дитину і від оточуючого світу, дитина стала замкнутою, крім дочки ОСОБА_15 ні з ким не спілкується, ОСОБА_2 налаштовує дитину проти матері, відповідно щоб дитина нормально і повноцінно розвивалася необхідно дитину передати матері ОСОБА_1 .

Представниця органу опіки і піклування Бібрської міської ради в судовому засіданні, підтримала первинну позовну заяву, вважала за доцільне залишити малолітню ОСОБА_5 залишити проживати разом із матір`ю ОСОБА_1 , оскільки з травня 2020 року ОСОБА_5 перебуває у повній ізоляції від матері, крім того ОСОБА_2 не проживає в м. Бібрка Львівського району Львівської області, а лише знімає там квартиру.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши обставини та документальні докази по справі, суд вважає, що первинна позовна заява підлягає до задоволення, а в зустрічному позові слід відмовити, мотивуючи це наступним.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Судом в судовому засідання допитано ряд свідків заявлених учасниками процесу

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , пояснила що вона є на даний час дружиною ОСОБА_2 , з яким уклала шлюб, вони разом проживають у домі його батьків в м. Перемишляни Львівської області. ЇЇ донька від першого шлюбу ОСОБА_17 проживає разом із ними, вона дуже здружилася із ОСОБА_13 , вважає її своєї сестрою, її своєю матір`ю, а ОСОБА_18 батьком. ОСОБА_1 влаштовує постійно скандали, не дає їм спокійно жити, ОСОБА_13 категорично не хоче спілкуватися з матір`ю ОСОБА_1 , оскільки та її залишила.

Допитана в судовому засіданні в присутності психолога малолітня ОСОБА_5 , пояснила, що вона хоче проживати разом із батьком ОСОБА_19 , матір`ю ОСОБА_20 та сестричкою ОСОБА_21 , зі своєї біологічною матір`ю ОСОБА_9 проживати і бачитися не хоче, оскільки остання її залишила, обіцяла повернутися і не повернулася.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , пояснив що він є батьком ОСОБА_18 , ОСОБА_23 є його колишньої невісткою, яка проживала разом із ними, під час спільного проживання він неодноразово був свідком, як ОСОБА_1 зловживала алкогольними напоями, часто зникала з дому, останній раз коли зникла, то вже не повернулася, вихованням малолітньої ОСОБА_13 займається його син ОСОБА_19 , а вони з дружиною йому в цьому допомагають, на даний час ОСОБА_19 розлучився з ОСОБА_24 і одружився із ОСОБА_14 , з якою разом виховують його дочку ОСОБА_6 і її дочку ОСОБА_25 , діти між собою подружилися і називають себе сестрами, ОСОБА_6 вважає своєю матір`ю ОСОБА_20 , а ОСОБА_26 бачити не хоче.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 , пояснила що вона є матір`ю ОСОБА_18 , ОСОБА_23 проживала разом із ними, під час спільного проживання вона неодноразово зловживала алкогольними напоями, часто зникала з дому, останній раз коли зникла, то вже не повернулася, вихованням малолітньої ОСОБА_13 займається її син ОСОБА_19 , вона йому допомагає у вихованні дитини, гуляє з ОСОБА_6 , на даний час ОСОБА_19 розлучився з ОСОБА_24 і одружився із ОСОБА_14 , з якою разом виховують його дочку ОСОБА_6 і її дочку ОСОБА_25 , діти між собою подружилися і називають себе сестрами, ОСОБА_6 вважає своєю матір`ю ОСОБА_20 , а ОСОБА_26 бачити не хоче.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_29 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 , який є братом ОСОБА_1 , ОСОБА_29 часто перебуває в стані алкогольного сп`яніння, дебоширить. ОСОБА_1 на протязі року не приїжджає в квартиру в АДРЕСА_2 . Підтвердила факт що сестра ОСОБА_2 є її невісткою.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 , пояснила що вона разом із чоловіком дружила з ОСОБА_31 та ОСОБА_24 , ОСОБА_32 був хорошим сім`янином, який опікувався сім`єю, а ОСОБА_23 займалася домашнім господарством. Після того як ОСОБА_1 залишила ОСОБА_2 разом із дитиною, вихованням і доглядом за дитиною здійснював ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 вона не бачила жодного разу після того.

Крім цього, судом досліджено документальні докази, відеозаписи та фотознімки, зокрема -

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , стверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 21.11.2015 року, який в подальшому було розірвано відповідно до рішення Перемишлянського районного суду від 15.10.2020 року

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , встановлено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Характеристикою шкільного навчального закладу Сонечко, встановлено, що ОСОБА_13 відвідує ДНЗ Сонечко м. Перемишляни з 19.08.2019 року, мама ОСОБА_1 проявляє любов та турботу до ОСОБА_6 , завжди опікується дитиною, постійно приводить і забирає її з дошкільного закладу. Батько ОСОБА_33 , за час перебування дочки ОСОБА_6 в ДНЗ Сонечко відвідував дитину дуже рідко.

Відповіддю КП Перемишлянська Центральна районна лікарня від 17.07.2020 року, стверджено, що декларацію з лікарем-педіатром від імені дитини ОСОБА_5 підписана мамою ОСОБА_1 , яка завжди приводила дитину, мама належним чином піклується і виховує дитину та виконує вказівки та рекомендації лікаря-педіатра, стосунки між мамою та дитиною добрі, батько не приводив дитину на прийом до лікаря-педіатра.

Суд враховує позитивну характеристику ОСОБА_1 по місцю проживання а також те, що ОСОБА_1 згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців є фізичною-особою підприємцем.

Договором оренди квартири АДРЕСА_3 від 20.08.2020 року, стверджено, що здає в оренду свою квартиру в АДРЕСА_4 в оренду, орендна плата за місяць становить 8000 грн.

Довідкою Перемишлянського комунального підприємства Комунальник, встановлено, що до складу сім`ї ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , входять дві дочки: ОСОБА_34 та ОСОБА_5 .

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що матір ОСОБА_13 ОСОБА_23 , позитивно характеризується за місцем проживання, має стабільний дохід як фізична-особа підприємець, а також від здачі в оренду житла, має постійне місце проживання, повністю піклувалася дочкою до виникнення спірних правовідносин, що підтверджується довідкою з дошкільного закладу, а також довідкою з лікарні.

Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 10.09.2015 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за те, що ОСОБА_2 26.07.2015р. біля 19год. 30хв. на вул.Боршівській м.Перемишляни неподалік пункту прийому шкірсировини стріляв з пневматичної гвинтівки по птахах і під час стрільби поцілив у склоблок пункту прийому шкірсировини. Дана постанова не оскаржувалася і набрала законної сили.

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 19.09.2016 року, кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_18 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, закрито у зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА_35 від обвинувачення. Згідно даної ухвали встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 27.05.2016 року близько 01 год. 30 хв., маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, знаходячись в приміщенні кафе-бару ІНФОРМАЦІЯ_4 , що в АДРЕСА_5 , наніс декілька ударів кулаками в область обличчя та голови ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителю АДРЕСА_6 . Після цього, ОСОБА_35 , схопившись руками за обличчя, вийшов на вулицю, і в той час ОСОБА_2 , вийшов вслід за потерпілим на вулицю, продовжив наносити удари кулаками по обличчі, в результаті чого останній впав. Коли ОСОБА_35 лежав на землі, ОСОБА_2 наніс йому декілька ударів ногами по голові та руках, чим спричинив йому перелом кісток носа зі зміщенням, синці та садна на голові та на правій руці, що згідно висновку судово-медичної експертизи №1009 від 30.05.2016 року відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Описані вище факти кримінального та адміністративного переслідування відповідача хоч і не несуть юридичних наслідків та обтяжень, однак в цей же час характеризують особу в цілому.

Відповіддю Перемишлянського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області від 17.07.2020 року, встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до поліції, проведеною перевіркою не встановлено ознак будь-якого кримінального правопорушення, стосовно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, із ОСОБА_2 двічі проведено профілактичні бесіди щодо недопущення вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 .

Відповіддю Перемишлянського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області від 31.07.2020 року, встановлено що впродовж липня 2020 року зареєстровано 11 звернень ОСОБА_1 .

Наданими фотографіями ОСОБА_2 , встановлено, що останній разом із ОСОБА_1 її дочкою ОСОБА_7 , своїми батьками та спільною дочкою Софієї проводять час, дата фотографій з 28.09.2008 року по 16.05.2019 року. Позивачем не заперечено факти спільного відпочинку в зазначений період.

Згідно повідомлень наданих ОСОБА_2 , встановлено, що ОСОБА_1 просить у нього побачитися з дитиною, він дозволяє їй, але лише у нього вдома, підтверджує, що має зброю, але пояснив, що використовує її лише для захисту.

Акцентування про володіння зброєю зі сторони ОСОБА_2 в контексті бесіди про узгодження можливості побачень матері та дитини підтверджує твердження позивача щодо погроз в її сторону.

Довідками Храму Різдва Пресвятої Богородиці та ГО Львівський обласний центр дозвілля для дітей та юнацтва ім. Короля Данила Галицького, встановлено, що ОСОБА_5 є ученицею Студії Діти Майбутнього при церкві Різдва Пресвятої Богородиці і відвідує заняття для дошкільнят у супроводі батька ОСОБА_2 .

Договором №ЛВС 51632 від 23.12.2019 року, стверджено, що ОСОБА_2 уклав в інтересах ОСОБА_5 договір на надання послуг, а саме надання спортивно-оздоровчих послуг у дитячому басейні.

Довідкою КНП Львівська обласна дитяча клінічна лікарня Охмадит, встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово приходив на прийом до лікаря із хворою дочкою ОСОБА_5 .

Дозволом МВС України №687750, стверджено, що ОСОБА_2 має право на носіння, зберігання Форт-201, К-7, 62.

Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 07.08.2020 року, провадження в справі про притягнення ОСОБА_18 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постановою Львівського апеляційного суду від 03.11.2020 року, постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 07.08.2020 року залишено без змін.

Суд не приймає до уваги надані ОСОБА_2 фото та відео матеріали які на думку останнього характеризують поведінку ОСОБА_8 , оскільки такі жодним чином не можуть характеризувати позивача з негативної сторони, та вчинені іншою повнолітньою, дієздатною особою.

Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 31.03.2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КупАП, звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КупАП, оголосивши їй усне зауваження.

Висновком фахівця за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_13 на звернення батька ОСОБА_18 від 14.11.2020 року, встановлено, що ОСОБА_6 має тісну, надійну прив`язаність та позитивну прихильність до батька та бабусі по лінії батька, проживаючи з батьком, бабусею та дідусем знаходиться в соціальному та психологічному середовищі, яке є для неї безпечним та сталим. У разі розгляду питання про встановлення графіку контактів матері та дитини необхідно врахувати обов`язкову наявність перехідного періоду. Без перехідного періоду при встановленні графіку побачень матері та дитини існує вірогідність психологічної травматизації дитини.

Не погодишившися з даними висновком, ОСОБА_1 заявила клопотання про призначення судово-психологічної експертизи щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_5 .

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 23.02.2021 року призначено судово-психологічну експертизу призначити судово-психологічну експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Комунального закладу Львівської обласної ради Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня.

Твердження відповідача про те що експертне дослідження проведено «заднім числом» спростовується відповіддю ДУ Інституту психіатрії, судово-психіатричної екпертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України, встановлено, що у висновку №22-К помилково зазначено дату проведення експертизи 26 жовтня 2021 року, датою завершення експертизи є 26 листопада 2021 року, що і зазначено у журналі реєстру експертизи, даний факт підтверджується копією запису у журналі реєстрації експертизи.

Надані відповідачем ОСОБА_2 психологічні висновки суд оцінює критично, оскільки такі проведені без дослідження усіх матеріалів цивільної справи, доказів наданих стороною позивача, об`єктивної оцінки відносин між матір`ю та дитиною

Згідно акту обстеження місця проживання від 23.05.2022 року, встановлено, що комісією виконавчого комітету Бібрської міської ради, підтверджено факт проживання без реєстрації ОСОБА_2 разом із донькою ОСОБА_5 в АДРЕСА_7 . У зв`язку з чим судом було залучено до участі у справі, як третю особу орган опіки та піклування Бібрської міської ради.

Заявою ОСОБА_2 від 03.05.2022 року, якою він просить зарахувати дочку ОСОБА_5 до першого класу Бібрського ліцею ОСОБА_36 .

Судом перевірено майновий стан відповідача, з метою встановлення можливості повноцінного забезпечення належних соціально-побутових умов дитини.

Так згідно договору позики від 01.12.2011 року, встановлено, що ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_37 280000 грн.

Договором оренди квартири від 15.08.2020 року, встановлено, що ОСОБА_2 в інтересах власника ОСОБА_38 здав в оренду квартиру в м.Львів ОСОБА_39 , з оплатою 6500 грн. за місяць.

Договором позики від 10.02.2015 року, стверджено що ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_22 650000 грн.

Довіреністю від 31.10.2019 року, встановлено, що ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 та ОСОБА_40 генеральну довіреність на автомобіль Мітсубіші Лансер 2008 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 після розлучення з ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_14 , згідно наданої довідки про грошове забезпечення встановлено, що ОСОБА_41 працює старшим інспектором ГУ НП у Львівській області, її загальна сума доходу з 01.03.2022 року по 31.10.2022 року становить 123 266 грн. 80 коп.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 1 ст. 141 СК України, - мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 1 ст. 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, - якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Висновком органу опіки і піклування Перемишлянської міської ради від 09.06.2022 року, встановлено, що орган опіки і піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітньої дочки ОСОБА_13 , вважає за можливе визначення проживання малолітньої дитини ОСОБА_13 разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації дитини: АДРЕСА_2 . До прийняття рішення Перемишлянським районним судом Львівської областіу справах по суті визначити такий спосіб спілкування ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_13 в І та ІІІ тиждень кожного місяця з можливістю проведення спільного дозвілля та перебування в нічний час за місцем реєстрації матері та дитини, перші п`ять зустрічей провести у присутності працівників у справах дітей, психолога.

Висновком органу опіки і піклування Бібрської міської ради від 29.06.2022 року, встановлено, що орган опіки і піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітньої дочки ОСОБА_13 . Визначає місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_13 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Актом обстеження житлових умов, встановлено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 в трикімнатній квартирі, крім цього є кухня, коридор і санвузол. В квартирі зроблено ремонт, є все необхідне для належного розвитку та виховання малолітньої дитини ОСОБА_5 .

Як позивачем так і відповідачем, на обґрунтування своїх позовних вимог, надано значну кількість відеозаписів що вчиненні сторонами, позивачем надані відеозаписи з яких вбачається, що остання неодноразово намагалась відвідати дитину за місцем її перебування по АДРЕСА_1 . В одночас, відповідачем надано відеозаписи де він разом з донькою ОСОБА_6 обговорює чи слід виходити в цей момент до матерії. В цей же час зі сторони відповідача не вживаються будь які дії щодо схиляння доньки до контакту та спілкування з матір`ю.

Аналогічна позиція у поведінці була зайнята відповідачем та відображена на відеозаписі святкування дня народження неповнолітньої ОСОБА_13 , де остання була не рада коли її прийшла вітати її мати ОСОБА_1 , не хотіла брати від неї подарки і виганяла.

Згідно відеозапису наданого ОСОБА_2 , здійсненого під під`їздом будинку (за твердженням відповідача за адресою АДРЕСА_8 ) яким імовірно засвідчується перебування в нетверезому стані рідного брата ОСОБА_1 ОСОБА_29 , то на думку суду, такий не доводить перебування такої особи в вище зазначеній квартирі чи його стан.

Крім цього, суд, критично оцінює свідчення свідка ОСОБА_28 , яка стверджує що ОСОБА_29 часто перебуває в стані алкогольного сп`яніння, дебоширить, а ОСОБА_1 не проживає в АДРЕСА_2 , оскільки такий свідок проживає в сусідньому під`їзді будинку, та в правоохоронні органи чи органи місцевого самоврядування з приводу поведінки ОСОБА_42 не зверталась.

Інформаційною згодою на проведення щеплення або туберкулінодіагностики, встановлено, що ОСОБА_2 відмовився від проведення щеплення ОСОБА_13 .

Наказом №02-04/47 від 29.08.2022 року, відраховано ОСОБА_5 ученицю 1-А класу Бібрського опорного ліцею ім. У.Кравченко у зв`язку із зміною проживання за заявою батька ОСОБА_2 .

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Аналізуючи забрані та перевірені в судовому засіданні в своїй сукупності докази суд може констатувати, що відповідачем ОСОБА_2 в порушення норм сімейного законодавства, та за відсутності будь якого рішення органів опіки та піклування чи суду, було створено умови за яких мати дитини, позивач ОСОБА_1 , була усунута та відчужена від контакту з дитиною. В результаті цього в дитини (враховуючи її вік, однобокість подання інформації, відсутність можливості донести іншу точку зору дитині, час протягом якого дитини була позбавлена можливості контакту з матір`ю) склалось викривлене бачення небажання матері брати участь у її житті і як наслідок висловлене в судовому засіданні бажання проживати з батьком. Таке відчуження матері, судом розцінюється як форма психологічного насилля над дитиною зі сторони батька.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 перешкоджає матері у спілкуванні з малолітньою донькою, позбавляє її належної опіки і виховання з боку матері та порушує їх право на прямі контакти, передбачене ст.153 СК України, що призводить до руйнування зв`язків дитини з матір`ю, відповідно суперечить сімейним цінностям та найкращим інтересам дитини. Суд критично оцінює свідчення батька, матері та дружини ОСОБА_2 , оскільки такі зацікавлені в результатах розгляду справи і відповідно їх свідчення не можуть бути об`єктивними.

Отже, враховуючи пріоритетність прав та інтересів дитини, її вік, суд приходить до висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю, зважаючи, що неприязнь дитини до матері штучно створена умовами в які поставлена дитина батьком ОСОБА_2 , який усіляко ізолює дитину не тільки від спілкування з матір`ю, але і від зовнішнього світу, дані факти підтверджуються висновками органів опіки і піклування, а також пояснення ми наданими сторонами у судовому засіданні.

Крім цього, визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, не позбавляє батька права на особисте спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.

Представником ОСОБА_1 адвокатом Іванов О.О., подано заяву про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат та витрат на правничу допомогу.

Суд, перевіривши матеріали справи, що стосуються відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст. 141 ЦПК України).

Договором про надання правничої допомоги, встановлено, що ОСОБА_1 уклала договір про надання правничої допомоги із адвокатом Івановим О.О.

Додатком до договору про надання професійної правничої допомоги, підтверджено факт отрианяя адвокатом Івановим О.О. від ОСОБА_1 гонорару успіху у розмірі 30 000 грн.

Актом про надання професійної правничої допомоги та її оплату №1/1122 від 08.11.2022 року та прибутковими меморіальними ордерами, встановлено, що адвокат Іванов О.О. надав правничу допомогу ОСОБА_1 на загальну суму 51 400,00 грн.

Дублікатом квитанцієї від 11.10.221 року, стверджено, що ОСОБА_1 оплатила 17 282,29 грн. за проведення амбулаторної судово-психологічної експертизи у справі №449/1019/20.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначено докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи викладене, обгрунтованості дій позивача, у якого виникає право на відшкодування таких витрат та виходячи із засад розумності, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 150 -155 СК України, ст.12,13, 133, 137, 141,263-265,268, 353, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_18 , третіх осіб: органів опіки та піклування Перемишлянської міської ради ба Бібрської міської ради про визначення місця проживання та відібрання дитини задоволити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 .

Відібрати малолітню дитину, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька ОСОБА_18 , та передати її матері ОСОБА_1 .

Рішення в частині відібрання малолітньої дитини допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_18 на користь ОСОБА_1 51 400,00 грн. витрат з надання професійної правничої допомоги, 30 000 грн. гонорару успіху справи, 840,00 грн. сплаченого судового збору, 17 282,29 грн. витрат за проведення судово-психологічної експертизи.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_18 до ОСОБА_1 , третіх осіб: органів опіки і піклування Перемишлянської міської ради та Бібрської міської ради про визначення місця проживання дитини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Львівського Апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлений 30.12.2022 року.

Суддя Р. О. Борняк