Рішення № 108187549, 07.12.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1803/22

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (01034, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, код 14348681)

до

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50, код 43173325)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08301, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069)

про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників учасників справи:

від позивача:Ярмак М.М.;

від відповідача:Коведа О.І.;

від третьої особи:не з`явився;

До Господарського суду Київської області 26.09.2022 надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (надалі по тексту позивач/Авіакомпанія) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (надалі по тексту відповідач/РВ ФДМУ по Київській області), в якій позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити нарахування позивачу орендної плати за користування державним майном згідно договору оренди № 1708 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до держаної власності від 24.06.2015 в розмірі 50% суми нарахованої орендної плати за період з 12.03.2020 по 23.02.2022 включно.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він є підприємством повітряного транспорту, здійснює свою господарську діяльність в галузі повітряних перевезень пасажирів і є суб`єктом авіаційної діяльності відповідно до отриманих дозвільних документів, а отже на період дії карантину, а саме з 12.03.2020 по 23.02.2022 включно, має право на зменшення орендної плати на 50% від нарахованого розміру в силу приписів постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», проте відповідач здійснює нарахування орендної плати без урахування вказаної постанови.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1803/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі по тексту третя особа/Підприємство) та призначено підготовче засідання у справі на 02.11.2022.

До суду 27.10.2022 від РВ ФДМУ по Київській області надійшла заява про закриття провадження у справі, яка аргументована відсутністю у представника позивача належних та достатніх повноважень на підписання позовної заяви.

Так, обґрунтовуючи подану заяву відповідач вказував, зокрема на те, що довіреність, за відсутності інших документів передбачених частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України не є доказом, що відповідна особа повноважена діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва.

Відповідач також зауважував, що посадова інструкція в розумінні ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України не є належним та допустимим доказом, що підтверджує повноваження особи, адже вказаний документ є кадровим документом, який визначає організаційно-правове становище працівника в структурному підрозділі.

До того ж, відповідач вказував, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про те, що особа, якою підписано позовну заяву, має право на вчинення дій від імені юридичної особи.

За результатом розгляду вказаної заяви судом постановлено ухвалу від 02.11.2022, із занесенням до протоколу судового засідання, якою відмовлено у задоволенні зазначеної заяви.

Відмова суду у задоволенні поданої відповідачем заяви про закриття провадження у справі мотивована наступним.

Положеннями частин 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, наведені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи: як в порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.

Таким чином, представництво Авіакомпанії у цій справі може здійснювати: адвокат як представник юридичної особи; керівник або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.

На підтвердження своїх повноважень особи, яка підписала позовну заяву до матеріалів позовної заяви додано:

- трудовий договір від 01.06.2015, укладений Авіакомпанією (компанія) та Ярмаком М.М. (працівник), відповідно до п 1.1. якого працівник переоформляється на роботу в компанії на посаді провідного юрисконсульту відділу судового захисту з виконанням обов`язків відповідно до документів компанії та посадової інструкції провідного юрисконсульта відділу судового захисту і відповідно до умов, викладених в договорі ;

- додаткову угоду № 4 до трудового договору від 01.06.2015, якою сторони погодили доповнити договір підпунктом 3.1.4. такого змісту: «Діє від імені компанії без додаткового уповноваження в судах України (у місцевих, апеляційних судах, Верховному Суді, у тому числі в господарських та адміністративних судах всіх інстанцій) в порядку самопредставництва юридичної особи з усіма правами, наданими законодавством України позивачу, відповідачу, заявнику, скаржнику, третій особі, учаснику (включаючи, але не обмежуючись правами, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом). Для виконання зазначених вище функцій Працівнику надаються наступні повноваження: 3.1.4.1. Складати, підписувати, подавати та отримувати від імені Компанії будь-які документи, у тому числі, але не виключно, позовні та інші заяви, апеляційні, касаційні і інші скарги, претензії, клопотання, запереченні, інші заяви по суті судової справи, вимоги, довідки, звернення, листи, заперечення».

- витяг з наказу від 12.06.2017 № 418, яким з 12.06.2017 змінено істотні умови праці, зокрема, Ярмаку Максиму Миколайовичу, змінено найменування посади на провідний юрисконсульт з судового захисту юридичної дирекції з підпорядкуванням директору юридичної дирекції.

Виходячи із наведених вище норм права та враховуючи документи, які було подано на підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву, суд дійшов висновку, що вони належним чином підтверджують повноваження Ярмака М.М. діяти від імені Авіакомпанії у порядку самопредставництва.

Крім того, суд також враховує правові висновки щодо застосування положень статті 56, 58 Господарського процесуального кодексу України, викладені в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 922/751/20, відповідно до яких: «Для визнання юридичної особи такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). З процесуального Закону не випливає, що відсутність в ЄДР відомостей про особу, що підписала касаційну скаргу, позбавляла б її права на підписання такої скарги. З огляду на наведене Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування приписів статей 56, 58 ГПК України в частині обов`язковості відображення в ЄДР інформації про особу, яка може діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, викладеного в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19.».

Зважаючи на наведене вище, суд визнав необґрунтованим клопотання відповідача про закриття провадження у справі, з мотивів наведених у клопотанні, та відмовив у його задоволенні.

На адресу суду 31.10.2022 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких викладено заперечення проти позову.

До суду 01.11.2022 від позивача надійшли докази надсилання копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.

На адресу суду 10.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позов із запереченнями проти пред`явлених вимог.

На адресу суду 15.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.

До суду 02.12.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Підготовче засідання у справі неодноразово судом відкладалось та остаточно ухвалою суду від 16.11.2022 підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті на 07.12.2022.

В судове засідання 07.12.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, при цьому про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, (орендодавець) та приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (орендар) 24.06.2015 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1708 (далі за текстом договір № 1708), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно приміщення ангару ІАС, загальною площею 7421,4 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 260812132208, літера А-І, яке розташоване за адресою 08307, Київська область, м. Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт (далі майно) та обліковується на балансі державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», вартістю 42082200,00 гривень без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійної підтримки льотної придатності повітряних суден (п. 1.2. договору № 1708).

Відповідно до п. 2.1. договору № 1708, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно п. 3.1. договору № 1708, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 і становить за базовий місяць розрахунку листопад 2014 року 526027,50 грн без урахування ПДВ, згідно розрахунку орендної плати, який додається.

Пунктом 3.3. договору № 1708 встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно п. 3.6. договору № 1708, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу.

Орендар зобов`язується до 15 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати у бухгалтерії балансоутримувача Акт приймання-здачі виконаних послуг та рахунок. Якщо протягом 5 днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернуто балансоутримувачу та не буде надано у цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами (пункт 5.16. договору № 1708).

Пунктом 8.2. договору № 1708 визначено право орендодавця вимагати розірвання договору, якщо орендар, зокрема, не сплачує або несвоєчасно сплачує орендну плату, а згідно п. 8.5. договору визначено право орендодавця відмовитись від договору, якщо орендар не вносить орендну плату протягом 3-х місяців підряд.

Договір укладено строком на 10 років, що діє з 24.06.2015 до 23.06.2025 включно (пункт 10.1. договору № 1708).

Згідно пункту 10.3. договору № 1708 зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін, за умови погодження з балансоутримувачем. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

За змістом п. 10.6. договору № 1708 чинність договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Листом від 06.10.2020 № 02.2-09-76 Авіакомпанія звернулась до РВ ФДМУ по Київській області та Підприємства, в якому посилаючись на факт укладення договору № 1708, а також на те, що позивач є транспортним підприємством з перевезення пасажирів, та на положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 (надалі Постанова № 611), просила останніх, зокрема, здійснити перерахунок орендної плати за договором № 1708, зменшивши її розмір на 50% за період з 12.03.2020 по день завершення на території України карантину.

Листом від 12.10.2020 № 50-02.02-4274 РВ ФДМУ по Київській області, у відповідь на заяву позивача від 21.04.2020 № 02.2-09-51, відмовило останньому у перерахунку суми орендної плати за користування нерухомим державним майном, в тому числі за договором № 1708, оскільки, як зазначено у листі, мета використання орендованого державного майна за вказаним договорами оренди не підпадає під критерії, визначені Постановою № 611.

Листом від 13.10.2020 № 01.3.1-10/120 Авіакомпанія звернулась до РВ ФДМУ по Київській області та Підприємства, згідно якого повідомило, що за змістом додатку 1 до Постанови № 611 орендар відноситься до переліку осіб, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном, які, окрім іншого, орендують приміщення з метою побутового обслуговування населення, до яких, враховуючи положення Галузевого класифікатора «Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування», затвердженого наказом Мінекономіки від 19.02.2002 № 51 та Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 № 313, відносяться також послуги перевезення, з огляду на що Авіакомпанія вимагала здійснити перерахунок орендної плати за договором № 1708, звільнивши орендаря від її сплати за період з 12.03.2020 по день завершення на території України карантину.

Листом від 25.05.2021 № 01-17-185 Авіакомпанія звернулась, зокрема, до РВ ФДМУ по Київській області та Підприємства, в якому посилаючись на положення Постанови № 611, згідно якої на період дії карантину запроваджено зменшення орендної плати на 50 відсотків для орендарів державного майна, яке використовується для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів, зазначило, що відноситься до вказаної категорії орендарів, однак Підприємство переконане, що отримання знижки у розмірі 50% можливе за умови внесення змін позивачем та відповідачем у договір оренди щодо розміру орендної плати.

З огляду на наведені обставини Авіакомпанія просила здійснити заходи по врегулюванню питання щодо застосування приписів Постанови № 611 за укладеними договорами оренди.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази надсилання або вручення листів №№ 02.2-09-76, 01.3.1-10/120, 01-17-185 відповідачу та третій особі.

Між тим, як визначено ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

В перебігу розгляду справи відповідач проти факту отримання ним листів та обставин наведених у цих листах не заперечував.

РВ ФДМУ по Київській області 26.07.2022, надіслало Авіакомпанії повідомлення від 20.07.2022 № 50-0201-1535 про відмову від договору № 1708.

Мотивуючи причини відмови від договору відповідач посилаючись на ст. 782 Цивільного кодексу України зазначив, що станом на 18.07.2022 орендна плата, нарахована на підставі договору № 1708, розмір заборгованості якої становить 7486393,11 гривень, перевищує трьохмісячну орендну плату та не перерахована орендарем.

У зв`язку з відмовою від договору РВ ФДМУ по Київській області вимагало від Авіакомпанії протягом трьох робочих днів з дня отримання цього повідомлення повернути балансоутримувачу орендоване державне нерухоме майно та підписати з балансоутримувачем у трьох примірниках Акти приймання-передачі державного нерухомого майна.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом стало те, що позивач, як орендар, використовує нерухоме державне майно для ведення господарської діяльності у сфері пасажирських перевезень повітряним транспортом до/з аеропорту «Бориспіль», а відтак, як стверджує позивач, в силу приписів Постанови № 611 нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, починаючи з дати встановлення карантину, мало здійснюватись у розмірі 50 відсотків від нарахованого розміру.

Проте, як вказує позивач, РВ ФДМУ по Київській області ігноруючи вимоги названої вище постанови Уряду здійснювало нарахування орендної плати у 100-відсотковому розмірі, мотивувавши таке нарахування тим, що позивач не відноситься до будь-якої категорії осіб визначених Постановою № 611, для яких передбачається зменшення нарахованої орендної плати.

Позивач стверджує, що у низці судових проваджень, у яких розглядався спір про стягнення з Авіакомпанії заборгованості з орендної плати, з-поміж іншого і за договором № 1708, та у яких РВ ФДМУ по Київській області приймало участь у якості третьої особи, суди дійшли висновків про наявність у позивача права на зменшення орендної плати на 50%. Однак, як наголошує позивач, відповідач не зважаючи на висновки судів та всупереч встановленого Постановою № 611 обов`язку для орендодавців здійснювати нарахування орендної плати у відповідності із вимогами цієї постанови, відмовився від договору № 1708, мотивувавши таке рішення наявністю у позивача більше трьох місяців заборгованості з орендної плати, нарахування якої відповідачем здійснювалось без її зниження на 50%.

Відтак, як вказує позивач, протиправні дії РВ ФДМУ по Київській області призвели до порушення прав та інтересів позивача, які підлягають захисту в судовому порядку у спосіб визначений позивачем.

Підприємство та РВ ФДМУ по Київській області заперечуючи проти пред`явлених вимог у своїх заявах по суті справи зазначили, що помилковими є посилання позивача на те, що додатком 2 до Постанови № 611 його віднесено до кола орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків, адже Авіакомпанія здійснює декілька видів господарської діяльності, в тому числі і такий вид діяльності, як вантажний авіаційний транспорт.

До того ж відповідач та третя особа стверджують, що згідно інформації розміщеної на офіційному веб-сайті Авіакомпанії, остання надає послуги вантажних перевезень, а також авіакомпанія оперативно відреагувала на виклики пандемії та щодня виконує регулярні та чартерні вантажні рейси.

На переконання відповідача та третьої особи, позивач у спірний період здійснював свою господарську діяльність, відповідно до мети оренди, тобто проводив технічне обслуговування та ремонт повітряних суден, а за доводами третьої особи здійснював також не тільки пасажирські авіаперевезення, а і значну кількість вантажних авіаперевезень.

Тому, як вказує відповідач, нарахування орендної плати здійснювалось у відповідності до умов п. 3.3. договору, згідно якого орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Та з огляду на наявну у позивача заборгованість, яка перевищує трьохмісячну орендну плату, відповідач скористався передбаченим договором правом на відмову від договору, про що листом від 20.07.2022 № 50-02.01.-1535 сповістив позивача.

При цьому у справах на які посилається позивач, стягнення заборгованості здійснювалось за чинними договорами, водночас, відповідач звертає увагу, що у справі що розглядається позивач просить суд зобов`язати вчинити дії з перерахунку орендної плати за договором, який є розірваним.

Зважаючи на наведені обставини РВ ФДМУ по Київській області вважає пред`явлені позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.

Підприємство серед іншого також зазначило, що позивач міг безперешкодно здійснювати безперервну підтримку льотної придатності повітряних суден, тобто проводити технічне обслуговування та ремонт повітряних суден у орендованому за договором приміщенні ангару та жодних перешкод для потрапляння працівників позивача не чинилось.

Крім того, Підприємство посилаючись на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі № 910/11197/21 переконане, що позивачем обрано не ефективний спосіб захисту порушеного права, адже законом та договором не передбачено такого способу захисту у вигляді визнання права на звільнення від орендної плати.

Спростовуючи наведені вище доводи відповідача та третьої особи позивач у відповіді на відзив та письмові пояснення зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Авіакомпанія є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якої є діяльність у сфері пасажирського авіаційного транспорту, а для здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів авіаційним транспортом у позивача наявні у користуванні пасажирські повітряні судна, ліцензія серії АГ № 505921 та сертифікат експлуатанта СЕ № UK 021, видані Державною авіаційною службою України.

При цьому, діяльність з перевезення вантажів не є основною діяльністю позивача і складає надзвичайно низький процент в порівнянні з пасажирськими перевезеннями.

Наведені вище обставини були враховані судами у судових провадженнях, сторонами яких були ті самі особи, якій приймають участь у цій справі, але з різним статусом, зокрема у справах №№ 911/1462/21, 910/13397/20, 911/1086/21, 911/226/22.

Позивач зазначає, що є підприємством транспорту, яке забезпечує повітряні перевезення пасажирів, для чого має парк повітряних суден, експлуатація яких неможлива без підтримання льотної придатності.

В контексті посилань третьої особи на висновки Господарського суду міста Києва викладені у рішенні від 21.09.2021 у справі № 910/11197/21 позивач зазначає, що предметом спору у цій справі є не визнання права на звільнення від орендної плати, а є зобов`язання відповідача вчинити дії, які на нього покладені постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди) державного майна, правовідносини за яким регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, яка кореспондується із положеннями ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням подальших змін з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який тривав протягом спірного періоду (з 12.03.2020 по 23.02.2022).

Постановою № 611 врегульовані питання щодо звільнення (повного чи часткового) орендарів від орендної плати.

Так, пунктом 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, здійснюється у розмірі:

50% суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25% суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

При цьому, визначено, орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину.

У додатку 2 до Постанови № 611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50%, зокрема, до переліку орендарів, віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів.

Як вбачається з умов пунктів 1.1., 1.2 договору № 1708, предметом оренди є державне нерухоме майно приміщення ангару ІАС, загальною площею 7421,4 кв. м., яке розташоване за адресою: 08307, Київська область, Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Балансоутримувач); майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійної підтримки льотної придатності повітряних суден.

Верховний Суд у постанові від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20, у якій досліджувалось питання щодо наявності у позивача права на нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном за договором № 1708 у розмірі 50 відсотків, дійшов висновку про те, що за змістом пункту 1 додатку № 2 до Постанови № 611 «Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків», до цього переліку включено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів.

Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, що відповідач як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до пункту 2 Постанови № 611, має право на зниження орендної плати на 50 відсотків.

Також, Верховний Суд зауважив, що з огляду на положення Постанови № 611 нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати. За договором оренди орендодавцем державного майна є РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, отже, забезпечити нарахування орендної плати на період карантину може тільки орендодавець.

При цьому Верховний Суд вказав, що оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з огляду на факти, встановлені судовими рішеннями у справі № 910/13397/20 та положення ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає встановленими обставини того, що позивач відноситься до кола орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків, у зв`язку з чим Авіакомпанія у спірний період була звільнена від обов`язку сплачувати орендну у 100 відсотковому розмірі.

Відтак доводи відповідача та третьої особи відносно того, що застосування до позивача пп. 2 п. 1 Постанови № 611 є неможливим спростовуються наведеним вище висновком суду.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що листом голови Фонду державного майна України від 11.12.2020 № 10-16-25418 надано роз`яснення щодо застосування Постанови № 611 та зазначено, що вона була розроблена саме з метою надання підтримки орендарям державного майна.

Державна підтримка орендарям державного майна та будь-яка інша державна підтримка має базуватися на принципах справедливості, розумності та передбачуваності.

Суб`єкти, яким надається така підтримка мають перебувати у рівних можливостях на її отримання, не піддаватися невиправданим обмеженням у отриманні такої підтримки.

Ймовірно державою було визначено, що в умовах триваючого карантину та суттєвого зниження пасажиропотоку в аеропортах, існуючі обмеження, ставлять орендарів у складне фінансове становище, тож цілком виправданим є встановлення на час існування карантину знижки зі сплати орендної плати, зокрема для орендарів, що орендують державне нерухоме майно в аеропортах.

З огляду на зміст Постанови № 611 та додатків до неї беззаперечним вбачається отримання 50%-ї знижки по орендній платі для орендарів, що орендують приміщення в аеропортах, з метою розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів.

Поряд із цим відмова позивачу у застосуванні знижки згідно пункту 1 додатку 2 до Постанови № 611 свідчить про невиправдане та немотивоване обмеження позивача його права та охоронюваних законом інтересів, адже він також здійснює свою діяльність на території аеропорту «Бориспіль», та його діяльність також залежить від пасажиропотоку цього аеропорту.

Суд вбачає незрозумілою логіку, яку переслідує відповідач, стверджуючи, що на позивача не розповсюджуються положення Постанови № 611, при цьому питання застосування до позивача приписів Постанови № 611 неодноразово досліджувалось судами, зокрема у справах №№ 911/1086/21, 910/13397/20, 911/226/22, у яких розглядався спір про стягнення з Авіакомпанії заборгованості за договором № 1708, та у яких суди дійшли висновків про безпідставність виставлення Авіакомпанії рахунків без урахування положень Постанови № 611 відповідно до якої Авіакомпанія має право під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на зменшення орендної плати на 50 відсотків.

Суд відмічає, що РВ ФДМУ по Київській області було учасником вказаних справ (третя особа), а тому об`єктивно не могло не знати про такі обставини.

Продовжуючи ігнорувати право позивача на зменшення орендної плати на 50 відсотків свідчить про свідоме нехтування та навіть не повагу до висновків судів, зокрема Верховного Суду, який у правовідносинах щодо саме договору № 1708 вже визначився із наявністю у позивача відповідного права та кваліфікував дії відповідача та третьої особи, щодо нарахування та вимог про сплату орендної плати у 100% розмірі, як безпідставним та неправомірним.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що протягом спірного періоду (з 12.03.2020 по 23.02.2022) орендодавець мав забезпечити нарахування Авіакомпанії орендної плати за договором № 1708 у відповідності із приписами додатку 2 Постанови № 611, здійснюючи таке нарахування у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати.

Проте, як слідує з матеріалів справи відповідач свідомо ігноруючи покладенні на нього Постановою № 611 обов`язки щодо здійснення нарахування орендної плати у розмірі 50% від нарахованої орендної плати, нарахування якої до того ж за висновками Верховного Суду сформованими у справі № 910/13397/20 не вимагає внесення змін до правочинів в частині порядку нарахування розміру орендної плати, здійснював таке нарахування у відповідності до п. 3.3. договору № 1708, за змістом якого орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, що призвело до того, що за позивачем, як стверджував відповідач, утворилась заборгованість по орендній платі за договором № 1708 у розмірі 7118173,86 гривень.

Наявність у позивача заборгованості за договором № 1708 стала підставою для звернення орендодавцем до орендаря з повідомленням від 20.07.2022 № 50-0201-1535 про відмову від договору, мотивувавши таку відмову тим, що орендна плата перевищує трьохмісячну орендну плату та не сплачена орендарем.

При цьому, позивач зазначав, що продовжував сплачувати щомісячну орендну плату у відповідності до вимог додатку 2 Постанови № 611, з розрахунку 50% від розміру нарахованої орендної плати та вказана заборгованість утворилась саме через порушення відповідачем приписів Постанови № 611, та якби останній вчинив усі необхідні дії передбачені нормативно-правовими актами, то позивач не вважався би таким, що порушив виконання своїх зобов`язань за договором № 1708. Натомість, як стверджує позивач та належним чином не спростовано відповідачем, станом на день звернення до суду (06.10.2022) у позивача наявна переплата за спірним договором у розмірі 1836226,94 гривень (1468007,69 гривень переплата по орендним платежам+368219,25 гривень гарантійний платіж).

Надаючи належну оцінку зазначеним аргументам, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що за умовами п. 8.5. договору № 1708 орендодавець наділений правом відмови від договору, у випадку якщо орендар не вносить орендну плату протягом 3-х місяців підряд.

За приписами ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умови договору оренди є, зокрема: строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до частин 1, 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Згідно з частинами 1, 3 статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 916/1684/18 дійшла висновку, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Частинами 2-4 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Матеріали справи свідчать про те, що РВ ФДМУ по Київській області звернулось до Авіакомпанії з повідомленням від 20.07.2022 № 50-02.01-1535, у якому, посилаючись на статтю 782 Цивільного кодексу України та наявність у орендаря заборгованості, яка перевищує трьохмісячну орендну плату, повідомило про відмову від договору № 1708.

У справі № 910/4391/19, Верховним Судом зазначено, що ст. 782 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, яка встановлює підстави і наслідки відмови від договору найму. Підставою для відмови є порушення договору з боку наймача у вигляді невнесення ним плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. А наслідком - припинення договору в момент отримання повідомлення наймачем.

Отже, відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом ст. 782 Цивільного кодексу України, а також виходячи з положень ст.ст. 205, 654 Цивільного кодексу України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Додаткових вимог вказані положення Цивільного кодексу України не містять.

Також у зазначеній справі Верховний Суд вказав, що відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем.

Водночас для правильного вирішення цього спору суду також необхідно встановити наявність у орендодавця права таку односторонню відмову від договору (невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд).

У постановах від 04.08.2021 у справі № 908/2282/20 та від 21.01.2020 у справі № 914/252/19 Верховний Суд вказав на те, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково.

Суд зазначає, що Постанова № 611 імперативно вказує про те, що орендодавці державного майна повинні забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину. А тому нарахування орендної плати починаючи з 12.03.2020 з урахуванням порядку визначеним вказаною постановою не ставиться у залежність від погодження сторонами внесення відповідних змін до договору оренди.

Водночас, відповідач також будучи обізнаним з висновками Верховного Суду, зокрема у справі № 910/13397/20, у якій спір стосувався стягнення з позивача заборгованості за спірним договором, стосовно наявності у позивача права на зниження орендної плати на 50 відсотків, свідомо ігнорував приписи Постанови № 611 та здійснював подальше нарахування орендної плати без застосування 50% знижки, що призвело до створення відповідачу «штучних» передумов для відмови від договору № 1708.

На переконання суду свідоме ухилення відповідачем покладених на нього постановою Уряду обов`язків щодо забезпечення належного нарахування орендної плати, не може породжувати негативні наслідки для позивача, адже останній сплачуючи щомісячно 50% орендної плати від нарахованого розміру, правомірно очікував, що зобов`язання покладенні на нього умовами договору ним виконанні належним чином та як наслідок відсутності з його боку порушень умов договору та відсутності у відповідача передумов для відмови від договору.

Тому, зважаючи на відсутність у позивача обов`язку сплачувати орендну плату, нарахування якої відповідачем здійснювалось за умовами п. 3.3. договору № 1708 та без застосування приписів Постанови № 611, та сплату позивачем орендної плати у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку у орендодавця не виникало права на відмову від договору, адже Авіакомпанія належно сплачувала орендну плату, відтак заборгованості за три місяці не було.

Таким чином, станом на 26.07.2022 (дата отримання орендарем повідомлення про відмову від договору) правові підстави для відмови РВ ФДМУ по Київській області від укладеного з Авіакомпанією договору № 1708 від 24.08.2015 на підставі пункту 8.5. цього договору і статті 782 Цивільного кодексу України відсутні, а відтак вказаний договір не є припиненим, у зв`язку з чим суд відхиляє протилежні доводи відповідача.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом зі статтею 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи законного інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.

Отже, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц).

Оцінюючи належність позивачем обраного способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом стало невиконання відповідачем вимог Постанови № 611, якою для відповідача встановлено обов`язок здійснювати нарахування орендної плати на період дії карантину у відповідності до приписів цієї постанови.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає способу захисту, визначеному ст. 16 Цивільного кодексу України, та здатний відновити порушені права позивача при задоволенні позову, адже сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача вчинити необхідні дії по відношенню до позивача щодо здійснення нарахування орендної плати з урахуванням положень Постанови № 611.

До того ж, заявлена позивачем вимога спрямована на уникнення подальшого порушення прав позивача та забезпечить належний захист від неправомірних дій відповідача, які полягають у свідомому ігноруванні вказівок постанови Уряду, позбавить існуючі між сторонами правовідносини ознак невизначеності.

Водночас, суд вважає недоречними посилання Підприємства на висновки Господарського суду м Києва сформовані у рішенні у справі № 910/11197/21, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а відтак висновки місцевого суду не підлягають застосуванню в межах розглядуваної справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що решта доводів учасників справи, викладених у заявах по суті справи, були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 гривень, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях здійснити нарахування приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» орендної плати за користування державним майном згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до держаної власності від 24.06.2015 № 1708 в розмірі 50% суми нарахованої орендної плати за період з 12.03.2020 по 23.02.2022 включно.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50, код 43173325) на користь приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (01034, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, код 14348681) 2481,00 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2022.

Суддя Р.М. Колесник