Рішення № 10818010, 17.04.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.04.10р.Справа № 7/23-10

За позовом Державного підприємства "Виробниче обєднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", м. Дніпропетровськ

до Підприємця-фізичної особи ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

про стягнення 3365,48 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники :

від позивача: представник Полешко Л.М., довіреність № 157/3 від 04.01.2010р.;

від відповідача: ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Виробниче обєднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (м. Дніпропетровськ) звернулося до господарського суду з позовом до Підприємця-фізичної особи ОСОБА_2 (м. Дніпропетровськ) про стягнення суми основного боргу у розмірі 1603, 63 грн., пені за час прострочення виконання зобовязання по оплаті отриманих послуг з 11.06.2009р. по 27.11.2009р. у розмірі 1603, 63 грн., штрафу за порушення виконання зобовязання понад 30 днів у розмірі 112, 25 грн., 3 % річних за час прострочення виконання грошового зобовязання з 11.06.2009р. по 27.11.2009р. у розмірі 17, 98 грн., суми від інфляції, розрахованої з застосуванням індексів інфляції за червень 2009 року жовтень 2009 року на суму боргу, у розмірі 27, 99 грн., а всього: 3365,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобовязань за укладеним між позивачем і відповідачем договором № 873 про надання енергопослуг від 05.06.2007р. щодо оплати у встановлений договором строк отриманих послуг з постачання питної води та скидання стоків у побутову каналізацію. Відповідальність у вигляді пені передбачена умовами договору. Штраф у розмірі 7% річних від суми боргу позивач просить стягнути на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України. Сума від інфляції та 3% річних заявлені на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що спірна сума основного боргу ним оплачена, а затримка оплати пояснюється тим, що Державне підприємство "Виробниче обєднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" 22.09.2009р. надіслало відповідачу факсове повідомлення з проханням припинити оплату послуг до отримання нових платіжних реквізитів, які отримані відповідачем по пошті лише в січні 2010 року. Відповідач заперечує проти стягнення з нього штрафу, оскільки договір передбачає іншу відповідальність у вигляді пені. Відповідач посилається на недотримання позивачем передбаченого умовами договору досудового порядку врегулювання спору.

Розгляд справи відкладався з 24.02.2010р. на 11.03.2010р.

В судовому засіданні 11.03.2010р. оголошено перерву на 23.03.2010р.

Розгляд справи відкладався з 23.03.2010р. на 08.04.2010р.

Ухвалою заступника голови суду від 23.03.2010р. строк вирішення спору по справі продовжено терміном на один місяць - до 02.05.2010р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 08.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

05 червня 2007 року між Державним підприємством "Виробниче обєднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (м. Дніпропетровськ) (далі позивач, постачальник) та Підприємцем-фізичною особою ОСОБА_2 (м. Дніпропетровськ) (далі відповідач, споживач) укладено договір № 873 про надання енергопослуг (далі Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник надає споживачу енергопослуги: постачання води питної та скидання стоків у побутову каналізацію в обсягах відповідно специфікаціям заявкам, які узгоджуються щороку і є невідємною частиною Договору.

Договір укладений на строк до 31.12.2008р. (п. 6.5. Договору). Угодою від 26.12.2008р. про продовження строку дії Договору дію Договору продовжено до 31.12.2009р.

Відповідно до пункту 1.2. Договору параметри послуг зазначаються у специфікації - заявці. Оформлені та скріплені печаткою специфікації заявки у 2-х примірниках направляються споживачем для узгодження постачальнику з підписаним договором, але не пізніше 10 го числа останнього місяця (року), попереднього періоду надання послуг.

Додатками № 1 та № 2 до Договору є погоджені сторонами Договору відповідно специфікація заявка на поставку питної води на 2009 рік та специфікація заявка на водовідведення (побутова каналізація) на 2009 рік.

Специфікації заявки передбачають кількість послуг, що надаються щомісяця, у тисячах метрів кубічних, тариф на послуги з ПДВ водоканалу на момент укладення договору та тариф на послуги з транспортування, загальну вартість послуг з поставки питної води за рік 11 481, 60 грн., загальну вартість послуг на водовідведення за рік 5 788, 80 грн.

Згідно з пунктом 2.5 Договору обовязком споживача є в останній (передостанній) день місяця оформити з постачальником акт приймання-здачі наданих послуг за звітній місяць.

На виконання умов Договору в травні липні 2009 року позивачем надані послуги відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи складеними позивачем та відповідачем актами приймання передачі енергопослуг (а.с. 21-23, т.1), а саме:

-акт приймання передачі енергопослуг за травень 2009р. від 31.05.2009 року на суму 436,86 грн.;

-акт приймання передачі енергопослуг за червень 2009р. від 30.06.2009 року на суму 557,36 грн.;

-акт приймання передачі енергопослуг за липень 2009р. від 31.07.2009 року на суму 609,41 грн.

Пункт 2.1 Договору встановлює обовязок споживача оплачувати надані послуги постачальнику у розмірі та строки, вказані у Договорі.

Відповідно до п. 4.4. Договору споживач за 5 діб до початку розрахункового місяця здійснює 100% -у попередню оплату заявленої кількості енергопослуг.

Відповідно до пункту 4.4.1. Договору, якщо споживач розраховується по показникам приладів обліку:

-у випадку перевищення фактично спожитого обсягу енергопослуг над заявленим, остаточний розрахунок споживач здійснює до 10 го числа місяця, наступного за звітним;

-у випадку фактичного споживання обсягу енергопослуг нижче заявленого, сальдо, яке склалося на початок розрахункового місяця, зараховується як часткова передплата за наступний розрахунковий місяць.

На оплату наданих енергопослуг позивач виставив відповідачу розрахунки та платіжні вимоги доручення (а.с. 19-20, т.1):

-за травень 2009р. розрахунок та платіжна вимога доручення № 912557 від 31.05.2009 року на суму 436, 86 грн.;

-за червень 2009р. розрахунок та платіжна вимога доручення № 912680 від 30.06.2009 року на суму 557, 36 грн.;

-за липень 2009р. розрахунок та платіжна вимога доручення № 912807 від 31.07.2009 року на суму 609, 41 грн.,

які містять підпис відповідача в підтвердження їх отримання.

Також, матеріали справи містять докази направлення позивачем відповідачу копій наведених платіжних вимог доручень 02.11.2009р. (а.с. 18, т.1).

Причиною спору є неоплата відповідачем позивачу вартості спожитих в травні липні 2009 року енергопослуг.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Шляхом попередньої оплати у відповідності з п. 4.4. Договору відповідач послуги позивачу за спірні місяці не оплатив. Протилежне відповідачем не доведено.

В судовому засіданні з пояснень представників сторін встановлено, що відповідач розраховувався по показникам приладів обліку.

Відповідно до п. 4.4.1. Договору відповідач повинен був оплатити послуги по кожному спірному місяцю до 10-го числа місяця, наступного за кожним спірним місяцем.

Отже, на час звернення з позовом строк оплати послуг, наданих в травні липні 2009 року, є таким, що настав.

Між тим, відповідно до платіжного доручення № 264 від 28.12.2009р. (проведене банком 30.12.2009р.) відповідач оплатив позивачу 1 000, 00 грн., зазначивши в призначенні платежу, що оплачує послуги за Договором за травень, червень, липень та серпень 2009 року. Також, відповідно до платіжного доручення № 20 від 25.01.2010р. (проведене банком 26.01.2010р.) відповідач оплатив позивачу 2 373, 31грн., зазначивши в призначенні платежу, що оплачує послуги за Договором за липень грудень 2009 року.

Таким чином, до звернення позивача з позовом до суду відповідач повністю оплатив спірну суму боргу. Позивач ці обставини не заперечує.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 1 603, 63 грн. за надані послуги за Договором в травні липні 2009 року заявлені неправомірно та не підлягають задоволенню.

Порушенням зобовязання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідач оплатив суму основного боргу з порушенням строку оплати, встановленого Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Відповідальність сторін за Договором передбачає розділ 5 Договору.

Відповідно до пункту 5.1. Договору за необґрунтовану відмову від оплати наданих енергопослуг споживач платить штраф у розмірі 5 % суми, від оплати якої він відмовився або ухилився.

Згідно з пунктом 5.2. Договору при несвоєчасній оплаті наданих енергопослуг споживач сплачує пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач відноситься до підприємств державного сектора економіки, що підтверджується додатком № 1 "Перелік підприємств державного сектору економіки" до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.06.2005р. № 216-р.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах:

-за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Між тим, відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги встановлює Закон України "Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Відповідно до ч. 3 ст. 1 наведеного Закону за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги субєкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

У відповідності з умовами п. 5.2. Договору та вимогами Закону України "Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" позивач нарахував та заявив вимогу про стягнення з відповідача пені за час прострочення оплати наданих послуг:

- в травні 2009 року на суму боргу 436, 86 грн. за період прострочення з 11.06.2009р. по 27.11.2009р.;

- в червні 2009 року на суму боргу 557, 36 грн. за період прострочення з 11.07.2009р. по 27.11.2009р.;

- в липні 2009 року на суму боргу 609, 41 грн. за період прострочення з 11.08.2009р. по 27.11.2009р.,

та обмежив розмірі пені 100% загальної суми боргу.

Борг за спожиті за Договором послуги у травні липні 2009 року в період, за який нарахована пеня, мав місце.

Вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені, розрахованої на суму основного боргу за час прострочення з 11.06.2009р. по 27.11.2009р., у розмірі 1 603, 63 грн. є правомірною, заявленою з дотриманням ч. 2 ст. 231 ГК України, Закону України "Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", умов Договору.

Між тим, згідно п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи ті обставини, що на час звернення з позовом сума основного боргу відповідачем була оплачена, а також невжиття позивачем заходів, направлених на виконання відповідачем зобовязання по оплаті послуг у більш ранній період, суд вважає за можливе скористатися наданим йому процесуальним законом правом та зменшити розмір пені, заявленої до стягнення до 320, 73 грн. (20% від заявленої до стягнення суми пені).

За викладеного, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 320, 73 грн. В решті вимог щодо стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Не підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 7% від неоплаченої суми основного боргу.

Позивач заявив до стягнення штраф на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

Між тим, як зазначалося вище, відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовується, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Договір передбачає іншу, ніж встановлена ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату наданих енергопослуг, а саме відповідальність у вигляді пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобовязання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми від інфляції, розрахованої із застосуванням індексів інфляції за червень 2009 року жовтень 2009 року, у розмірі 27, 98 грн. та 3% річних за період прострочення з 11.06.2009р. по 27.11.2009р. у розмірі 17, 97 грн.

В решті вимог щодо стягнення суми від інфляції та 3% річних позов задоволенню не підлягає через допущені позивачем помилки при підрахунку (невірне арифметичне округлення).

З огляду на встановлені обставини справи, суд відхиляє доводи позивача у справі щодо тих позовних вимог, в задоволенні яких суд відмовляє.

Суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що відповідач не мав змоги оплатити послуги у встановлений Договором строк у звязку з отриманням від позивача факсового повідомлення з проханням припинити оплату до отримання нових платіжних реквізитів, які відповідач отримав від позивача начебто в січні 2010р.

Позивач заперечує, що направляв відповідачу відповідне повідомлення. В підтвердження своїх доводів позивач надав витяг із журналу вихідної кореспонденції за 2009 рік, в якому відсутні дані про направлення такого повідомлення у дату, яка в ньому зазначена 22.09.2009р. Під вихідним номером № 124-д/1876, але від 19.10.2009р., у позивача зареєстрована службова записка про направлення акту здачі-приймання науково-технічної продукції.

Також, позивач зазначив, що на копії факсового листа вказані час, дата та номер телефону: 94095, який на підприємстві не існує та не існує по місту Дніпропетровську, оскільки по місту існують лише шести- та семизначні номери.

З цього приводу слід також зазначити, що Договір між позивачем та відповідачем, який встановлює строк оплати відповідачем отриманих послуг, укладено у належній письмовій формі.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 ГК України).

Умова про призупинення оплати, тобто про зміну строків оплати, є фактично зміною умов Договору про строки оплати.

Відповідач в порядку ч. 3 ст. 188 ГК України не повідомляв позивача про результати розгляду його пропозиції, а тому умови Договору не змінені за погодженням сторін.

З цього питання спір на вирішення суду не передавався.

Окрім того, за станом на 22.09.2009р. (дата факсового листа) вже мало місце прострочення виконання зобовязання по оплаті.

Ст. 537 ЦК України встановлює право боржника виконати свій обовязок шляхом внесення належних з нього кредиторі грошей у депозит нотаріуса, в тому числі у випадку ухилення кредитора від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з його боку.

Відповідно, не існувало обставин, які б перешкоджали відповідачу виконати свій обовязок у встановлений Договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідач не довів, що ним вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобовязання (перерахування коштів на рахунок позивача, зазначений в Договорі, внесення належних з нього грошей у депозит нотаріуса тощо).

Окрім того, щодо грошового зобовязання, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Суд відхиляє доводи відповідача щодо недотримання позивачем передбаченого умовами Договору досудового порядку врегулювання спору.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням правомірності заявлених вимог щодо стягнення пені.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємця-фізичної особи ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (49047, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1, ідентифікаційний код 14308368) пеню у розмірі 320 (триста двадцять) грн. 73 коп., суму від інфляції у розмірі 27 (двадцять сім) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 17 (сімнадцять) грн. 97 коп., витрати на оплату державного мита у розмірі 49 (сорок дев'ять) грн. 99 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 66 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Л.А. Коваль