Ухвала суду № 108177250, 29.12.2022, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1204/22

2/385/381/22

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

29.12.2022 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючогосудді Ханас М.М.

з участю секретарясудового засідання Хмельовської І.П.,

представника відповідача КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Гайворонської міської ради Мельничука Є.П.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Гайвороні клопотання позивача ОСОБА_2 про застосування заходів процесуального примусу до представника відповідача КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Гайворонської міської ради Радіонової Т.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Гайворонської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої неякісним лікуванням,

в с т а н о в и в :

в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Гайворонської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої неякісним лікуванням.

27.12.2022 до суду надійшло клопотання позивача про стягнення з представника відповідача КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Гайворонської міської ради Радіонову Т.В. штрафу від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму та не врахування при розгляді справи заперечення, поданого відповідачем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Гайворонської міської ради. В обґрунтування клопотання зазначає, що у своєму запереченні відповідач застосував словосполучення, які принижують її, як людину, тобто порушують її право на повагу до гідності та честі, а саме: відповідач пропонує подати суду оригінал протоколу в тому контексті, що вона погано бачить. Вважає, що представник відповідача допустив зловживання своїми процесуальними правами.

Позивач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явилася, хоча була своєчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення підготовчого засідання. У своїй заяві до суду просила підготовче судове засідання у справі проводити у її відсутності. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість проведення підготовчого судового засідання у відсутності позивача.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання позивача, вказавши на його безпідставність.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні також заперечила проти задоволення клопотання позивача, вказавши на його необґрунтованість.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зміст клопотання позивача та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та11 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другоїстатті 43 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

У частині четвертійстатті 44 ЦПК Українивизначено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

З метою виконання завдання цивільного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отож, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами.

Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.

У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19.

Частиною першоюстатті 143 ЦПК Українипередбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно з частинами першою - другоюстатті 148 ЦПК Українисуд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету звідповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом научасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятоюстатті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що представником відповідача КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Гайворонської міської ради Радіоновою Т.В. 18.11.2022 до суду було подано відзив на позовну заяву позивача, до якого долучено копію доказу, а саме протокол медичної ради КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Гайворонської міської ради від 14.11.2022 за № 1 про розгляд скарги ОСОБА_2 . Крім того такий відзив разом із долученими до нього доказами відповідач надіслав позивачу у справі.

У своїх запереченнях на відзив (відповідь на відзив), які надійшли до суду 30.11.2022, позивач вказала на те, що доказ долучений відповідачем протокол медичної ради від 14.11.2022 за № 1 не містить дати.

У запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли до суду 05.12.2022, відповідач зазначив, що «позивачу, як і суду надавалась копія протоколу, якщо через дефекти друку дату погано видно або не видно взагалі, відповідач готовий надати суду для розгляду оригінал відповідного документа».

Згідно ст.95ЦПК України,письмовими доказамиє документи(крімелектронних документів),які містятьдані прообставини,що маютьзначення дляправильного вирішенняспору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи,який подаєписьмові доказив копіях(електроннихкопіях),повинен зазначитипро наявністьу ньогоабо іншоїособи оригіналуписьмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч.3ст. 13 ЦПК України,особа,яка береучасть усправі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Досліджуючи зміст заперечення відповідача, поданого до суду, судом не було встановлено застосування представником відповідача будь-якої нецензурної лексики, образливих чи лайливих слів, що б свідчили про очевидну неповагу до честі, гідності позивача з боку представника відповідача, а саме по собі зазначення у запереченні твердження про те, що, «якщо у протоколі погано видно дату або не видно взагалі, відповідач готовий надати суду для розгляду оригінал відповідного документа» суд розцінює, як виконання представником відповідача своїх обов`язків, визначених ч.2 ст. 43 ЦПК України, проте аж ніяк, як зловживання процесуальними правами. Щодо доводів позивача про використання представником відповідача у своєму запереченні словосполучення, яке принижує її, як людину, то такі суд вважає неспроможними, оскільки такі в заяві відповідача по суті справи (заперечення) від 05.12.2022 не встановлено.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в в задоволенні клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу до представника відповідача у виді стягнення в дохід державного бюджету штрафу в сумі від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб слід відмовити.

Керуючись ст.43,44,148,258 260, 353 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_2 про застосування заходів процесуального примусу до представника відповідача КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Гайворонської міської ради Радіонової Т.В. у виді стягнення в дохід державного бюджету штрафу в сумі від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 29.12.2022.

Суддя: М. М. Ханас