Рішення № 108168482, 28.12.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/4308/21

2-а/760/423/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Соколовській А.А.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

19.02.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

З позову вбачається, що позивач оскаржує винесену 28.01.2021 року постанову ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві №12, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 188-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Позивач не погоджується з постановою, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Пояснює, що відносно нього начальником відділу контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Курочкою Д.Л. складено протокол № 279 від 22.12.2020 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-3 КУпАП, яке полягало у створенні перешкод посадовим особам ГУ Держспоживслужби в м. Києві у здійсненні позапланової перевірки шляхом ненадання документів, необхідних для проведення перевірки.

Вказує, що посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Курочка Д.Л. та Вакула О.А. позивачу, як керівнику комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», 14.12.2020 року вручено направлення № 4794 від 08.12.2020 року на проведення заходу, про що в журнал реєстрації перевірок № 2 КП внесено запис про позаплановий захід.

Разом з направленням на проведення заходу посадовими особами відповідача було надано уніфіковану форму акту перевірки, затверджену наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26.08.2020 року № 1637.

Між тим, згідно з Положенням про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 року № 459, Міністерство є мовним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування державної політики у сфері захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами, державної регуляторної політики та державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Основними завданнями Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є, зокрема, забезпечення формування державної регуляторної політики, державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; державної політики з контролю за цінами.

Ч. 4 ст. 19 Господарського кодексу України визначено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

При цьому зазначає, що дана норма виходить з конституційного принципу (ст. 19 Конституції України), що встановлює: органи державної влади, місцевого самоврядування діють у межах повноважень, та у спосіб, передбаченими Конституцією України та законами України.

Тобто, саме Держпродспоживслужба, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами, та Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві, як її територіальний орган, є органами державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно, враховуючи вищевикладене, вказане Міністерство не є органом державного нагляду (контролю).

При цьому, повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення визначаються Законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про ціни та ціноутворення».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про ціни та ціноутворення» органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (уповноважені органи) є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами та інші органи, визначені законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 4 вказаного Закону виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Абз. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, поклавши на Службу, що утворюється, функції, зокрема, із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно до п. 3 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 667, основними завданнями Держпродспоживслужби є, зокрема, здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Держпродспоживслужба, відповідно до покладених на неї завдань (п. 9 Положення), у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції, законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів міністерств, видає відповідні накази, організовує та контролює їх виконання.

Згідно з ч. 15 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що суб`єкту господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) серед іншого надано право, зокрема, вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства та не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), а також вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю), якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Аналогічної позиції дотримується Державна регуляторна служба України щодо наявності повноважень у органів державного нагляду (контролю) на проведення заходів державного нагляду (контролю) за відсутності затвердженої форми уніфікованого акту, що складається за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), яка розміщена на офіційному веб-сайті служби у розділі «Державний нагляд (контроль)/Актуальна інформація» у публікації за 28.12.2018 року.

Саме Держпродспоживслужба та відповідач, як її територіальний орган, є органами державного нагляду (контролю) і зобов`язані затвердити та оприлюднити на власному офіційному веб-сайті уніфіковану форму акта.

В той же час, відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Отже, відповідач не мав права на власний розсуд під час здійснення заходів державного нагляду використовувати уніфіковану форму акта, яка не затверджена уповноваженим на такі дії органом, чим фактично самоусунувся від вчинення обов`язкових дій, покладених на нього Законом.

Зазначає, що Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не визначено, що уніфікована форма акта розробляється, затверджується та публікується центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та державну політику з контролю за цінами. Вказаний Закон чітко встановлює, що органом, що зобов`язаний вчинити такі дії, є саме орган державного нагляду.

Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, а так само її територіальне відділення - Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві, як органи державного нагляду (контролю) визначені ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», не вчинили жодних дій, передбачених вищезазначеними нормами законодавства та не організували розроблення уніфікованої форми документа, не розробили проект уніфікованої форми документа, не затвердили не подали на державну реєстрацію уніфіковану форму документа, не опублікували, . впровадили та не ввели уніфіковану форму акту в установі відповідача для використання його посадовими особами під час реалізації владних повноважень - проведення заходів державного нагляду (контролю).

Законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру проведення заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) органами державного нагляду контролю) та порядок оформлення їх результатів.

Неухильне виконання вказаної процедури контролюючими органами є основною гарантією дотримання принципів державного нагляду (контролю) та забезпечення непорушності прав і законних інтересів суб`єктів господарювання, яких стосуються результати її проведення.

Порушення органом державного нагляду правової процедури проведення перевірки призводить до відсутності її правових наслідків.

Реалізація органом державного нагляду його прав та обов`язків повинна відповідати, в першу чергу, принципам державного нагляду, визначеним ст. 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що, безумовно, має на меті дотримання принципу верховенства права.

Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Отже, стверджує, що саме органом державного нагляду (контролю) не була розроблена, затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 року у справі № 640/4814/19 та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2020 року у справі № 640/14306/19, в яких суди висловили аналогічну позицію.

Крім того, зазначає, що 14.12.2020 року посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Курочка Д.Л. та Вакула О.А. було вручено запит (вимогу) про надання інформації.

Однак документи, які вимагаються у запиті (вимозі) про надання інформації від 14.12.2020 року, та інформація, яка має в них міститися, не відповідають питанням, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

При цьому зазначає, що відповідно ст. 18 Закону України «Про ціни та ціноутворення» № 5007-VI та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» мають право одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін виключно уповноважені органи.

Тобто вищевказана стаття наділяє саме орган державного нагляду правом на витребування та одержання копій документів від суб`єктів господарювання.

В порушення п. 1 глави 3 розділу III Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5 та абз. 1 п. 33 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних органах та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 55 від 14.12.2018 року, вимога (запит) про надання інформації від 14.12.2020 року, підписана начальником відділу Головного управління не містить реєстраційного індексу, а тому не вважається такою, що внесена до документаційного фонду Головного управління.

З урахуванням приписів абз. 1 п. 1 ч. 1, пунктів 2 та 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вимога (запит) про надання інформації мала бути зареєстрована в уповноваженому органі - Головному управлінні.

Також, в порушення п. 4.4 та п. 5.12 ДСТУ 4163-2003 вищезазначена вимога (запит) не містить обов`язкового реквізиту - назви організації (Головне управління), реєстраційного індексу та виконана не на бланку Головного управління.

Згідно з абз. 10 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

В порушення вищевказаної норми, у направленні № 4794 від 08.12.2020 року на проведення заходу не зазначено питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення позапланової перевірки.

Вимога (запит) від 14.12.2020 року про надання інформації, яка підписана начальником відділу відповідача, також не містить будь-яких посилань на перелік питань для перевірки і, відповідно, вимога про надання переліку документів згідно цієї вимоги (запиту) та інформації, що має в них міститись, є протиправною, а тому виконання її не вбачалося можливим.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право вимагати припинення вияснення заходу державного нагляду (контролю) у разі використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів; з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» вимагало припинити здійснення заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін згідно направлення на проведення заходу від 08.12.2020 року № 4794 у зв`язку з використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованої форми акту та з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

16.12.2020 року комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві було надіслано лист від 16.12.2020 року № 38-4358/03 щодо залишення запиту (вимоги) про надання інформації від 14.12.2020 року, підписаного Курочкою Д.Л. , без реєстрації у підприємстві і, відповідно, без розгляду та задоволення, та лист від 16.12.2020 року № 38-4360/03 з вимогою припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін згідно направлень на проведення заходу у зв`язку з використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованої форми акту та з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

Зазначені листи 16.12.2020 року також були вручені особисто начальникові відділу контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Курочкі Д.Л.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що діяв в межах, визначених чинним законодавством, вимагав припинення заходу державного нагляду (контролю) у зв`язку з порушенням процедури його проведення, а саме: використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованої форми акту та з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки дії та вимоги посадових осіб відповідача не відповідали нормам, визначеним Законом України «Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності».

У зв`язку з невідповідністю висновків фактичним обставинам справи просить скасувати оскаржувану постанову.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.02.2021 року позовну заяву залишено без руху. 25.08.2021 року на виконання вимог ухвали до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.09.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі. В ухвалі відповідачу було визначено строк на подання відзиву.

11.02.2022 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Викладаючи аргументи на 20 сторінках, не оспорюючи фактичні обставини справи, зазначає, що в діях позивача вбачалися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-3 КУпАП, про що складено відповідний протокол, та відповідачем розглянуто дану подію і винесено відносно позивача постанову про адміністративне правопорушення.

Вважає, що відповідачем відповідно до своїх функціональних обов`язків всебічно, повно і об`єктивно досліджено всі обставини справи в їх сукупності та прийнято рішення.

Так, згідно з пп. 11 пункту 4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 року № 209, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує, реалізацію державної політики, зокрема, у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін:

здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за пЬрушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Нормою аб. 3 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Статтею 17 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що основними функціями уповноважених органів є: виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Статтею 18 Закону «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що уповноважені органи мають право:

1)проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки:

достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін;

наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;

2)одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки;

3)одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу;

4)робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій;

5)вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

6)приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

7)надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

8)звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Статтею 11 Закону визначені обов`язки суб`єкта господарювання, суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний:

-допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;

-виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;

-надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

-одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

Вказує, що 18.11.2020 року Головним управління було отримано скаргу громадянки ОСОБА_4 .

25.11.2020 року Головним управлінням було направлено лист № 14.0/18684 від 25.11.2020 року для отримання погодження для проведення перевірки відповідно до аб. 5 ч. 1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

29.11.2020 року Головне управління отримало погодження на проведення перевірки №16.2- 6/2/ НОМЕР_1 від 27.11.2020 року.

08.12.2020 року Головним управлінням було видано наказ № 6478 від 08.12.2020 року та направлення на проведення перевірки №4794 від 08.12.2020 року, предметом здійснення заходу було дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з питань, викладених у зверненні гр. ОСОБА_4 (за вх. 0-7001 від 18.11.2020 року) (з проведенням відеофіксаціі).

14.12.2020 року начальником відділу за регульованими цінами ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві Курочкою Д.Л. було надано запит на отримання інформації. Даний лист був отриманий позивачем про, що свідчить його власноручний підпис на листі вимозі.

22.12.2020 року в останній день проведення заходу нагляду контролю, не отримавши запитуванні документи, було складено акт про створення перешкод посадовій особі спеціального уповноваженого органу виконавчої влади з питань дотримання вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у проведенні перевірки.

Так, за результатами проведення планової (позапланової) перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін складений Акт № 6478-10 від 22.12.2020 року, в якому зафіксоване створення перешкод шляхом ненадання документів, необхідних для проведення перевірки, а також протокол про адміністративне правопорушення № 279 від 22.12.2020 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 допустив створення перешкод шляхом ненадання документів, необхідних для проведення перевірки.

Позивач відмовився від отримання вище згаданих документів, а тому вони були відправленні засобами поштового зв`язку №0315124410402, що підтверджується описом вкладення та чеками поштового відправлення.

28.01.2021 року Головним управлінням було отримано пояснення позивача щодо вчиненого правопорушення.

28.01.2021 року за результатами розгляду справи позивача було притягнуто до відповідальності та винесено постанову № 12 у справі про адміністративне правопорушення від 28.01.2021 року, яка була направлена позивачу засобами поштового зв`язку.

В постанові зазначено, що за результатами позапланової перевірки директор Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонд Солом`янського району м. Києва» ОСОБА_1 допустив створення перешкод шляхом неподання документів, необхідних для проведення перевірки, з питань викладених у зверненні гр. ОСОБА_4 , чим порушив вимоги ст. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, про що зазначено в акті №6478-10 від 22.12.2020 року.

Тобто, за результатами позапланової перевірки встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-3 КУпАП.

Вважає, що адміністративними матеріалами повністю доведено вину ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-3 КУпАП.

Щодо права посилатись на порушення процедури здійснення перевірки, то акцентує на тому, що «процедурні порушення», про які позивач стверджує у позовній заяві, не визнаються відповідачем.

Вважає, що позивач наділяє ознаками порушення вимог законодавства правомірні дії Головного управління, обґрунтовуючи свою позицію виключно за рахунок довільного, суб`єктивного та упередженого трактування законодавства.

Головне управління не погоджується з такою позицією позивача та наголошує на тому, що всі дії його посадових осіб під час проведення перевірки підприємства позивача та винесення оскаржуваного рішення були законними, обґрунтованими, правомірними та здійснювалися на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на постанову Верховного Суду у справі № 640/14306/19. Проте, відповідач вважає за необхідне звернути увагу на постанову Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18, посилання на яку також присутні і у постанові по справі № 640/14306/19.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язковім платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (не допуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Тобто правова позиція, висловлена Верховним Судом у справі № 826/17123/18 та підтверджена Верховним Судом у справі № 640/14306/19, передбачає як умову ту обставину, що відповідні дії, бездіяльність або рішення суб`єкта владних повноважень зумовили протиправність відповідних рішень.

З аналізу позиції Верховного Суду вбачається обов`язкова наявність причинно-наслідкового зв`язку між процедурними порушеннями та прийнятим кінцевим рішенням.

Наведена правова позиція підтверджується зокрема тим, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18 зазначив, що таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень законодавства.

Зазначає, що позивачем у позовній заяві не наводяться факти причинно-наслідкового зв`язку між тим, що він вважає «процедурними порушеннями», та їх впливом на кінцеве рішення контролюючого органу.

Більш того, на його думку, позивачем не наведено жодних даних щодо будь-яких порушень з боку Головного управління під час здійснення перевірки та винесення оскаржуваного рішення, а всі наведені позивачем доводи є суб`єктивними, упередженими, голослівними та не підкріплюються юрмами чинного законодавства.

Схожу позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.05.2020 року у справі № 825/2328/16, у постанові від 23.04.2020 року по справі № 814/2850/17, дійшовши до висновку, що під час надання оцінки рішенням, діям або бездіяльності суб`єктів владних повноважень на предмет дотримання ними процедурних вимог при реалізації даними суб`єктами своїх повноважень обумовлюється фундаментальними положеннями, згідно яких порушення процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Статтею 10 Закону України «Про основні засади державного Закону № 877 передбачено право суб`єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо, зокрема,

посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Отже, законом визначено конкретні умови, за яких суб`єкт господарювання має право не допустити посадових осіб органу державного нагляду не порушуючи таким чином вимоги законодавства. В інших випадках недопущення посадових осіб органу державного нагляду є порушенням, за яке передбачена відповідальність.

У випадку, якщо суб`єктом господарювання вбачаються відповідні порушення, він має право не допустити орган державного нагляду до здійснення заходу або вимагати припинення здійснення такого заходу, якщо вбачає в цьому порушення своїх законних прав та інтересів.

Щодо цього необхідно зауважити, що у випадку невикористання цього права, постає цілком логічне питання щодо невбачання суб`єктом господарювання відповідних порушень у діях органу державного нагляду на момент здійснення перевірки.

Згідно загальновизнаного та конституційно закріпленого правила «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності» слід виходити з презумпції знання учасниками правовідносин відповідних норм законодавства та можливості усвідомлення та прогнозування ними наслідків своїх дій.

Натомість, невикористання суб`єктом господарювання цього права на відповідному етапі здійснення заходу державного нагляду може свідчити про те, що на момент здійснення оскаржуваної дії суб`єкт господарювання, або його уповноважена особа, не вбачали у відповідній дії органу державного нагляду порушення законодавства.

Таким чином, доцільно виходити з правомірності відповідних дій органу державного нагляду, оскільки під час вчинення цих дій суб`єкт господарювання не вбачав в них порушення своїх прав, при цьому будучи обізнаним про відповідні вимоги законодавства.

При цьому підняття питання щодо певних процедурних «порушень» (які не оскаржувалися та не вбачалися як такі в момент їх вчинення) після настання для суб`єкта господарювання негативних наслідків може свідчити лише про бажання позивача будь-яким способом уникнути відповідальності.

Враховуючи наявність у суб`єкта господарювання права захищати свої права шляхом не допуску органу державного нагляду до перевірки, а допуск органу державного нагляду до перевірки є фактично визнанням правомірності дій цього органу в частині законності підстав для проведення такої перевірки та оформлення розпорядчих документів, необхідних для її здійснення.

Щодо запитів про надання інформації, то вважає, що позиція відповідача щодо права посадових осіб Головного управління як усно, так і письмово надавати суб`єктам господарювання вимоги щодо надання документів необхідних для здійснення перевірки також цілком відповідає вимогам законодавства та узгоджується зі ст. 19 Конституції України, а також ч.ч. 1, 2 ст. 1, ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу».

Тобто повноваження посадових осіб органу державної влади щодо здійснення завдань і функцій такого державного органу передбачені не лише Положенням про Головне управління та посадовими інструкціями, а також і Законом України «Про державну службу».

Відповідачем обґрунтовується належність прав та повноважень, передбачених ст. 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення», посадовим особам відповідних структурних підрозділів Головного управління, що здійснюють нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Отже, перевіряючий під час перевірки має право як усно, так і письмово надавати вимоги суб`єктам господарювання щодо надання документів необхідних для здійснення такого заходу державного нагляду (контролю).

Направлення на проведення заходу від 08.12.2020 року № 4794 містить перелік посадових осіб, які мають право брати участь у здійсненні планового заходу, зокрема, таким правом наділені начальник відділу контролю за регульованими цінами Курочка Д.Л. та заступник начальника відділу контролю за регульованими цінами Вакула О.А.

Таким чином, начальник відділу контролю за регульованими цінами Д. Л. Курочка повністю законно мав право подавати запит про надання інформації від 14.12.2020 року.

Щодо затвердження уніфікованої форми акта, то, на його думку, вказана правова позиція суперечить вимогам законодавства з наступних причин.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 5 Закону № 877 уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.

З положень Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» можна прийти де висновку, що міністерство є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері (ч. 2 ст. 1 Закону); наділено повноваженнями щодо нормативно-правового регулювання у відповідній (підвідомчій даному міністерству) сфері (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону); накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами (ч. 2 ст. 15 Закону); накази Міністерства є нормативно-правовими актами, обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, реєструються Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (ч. 2, 3, 4 ст. 15 Закону).

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 459, Мінекономіки є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами, державної регуляторної політики та державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до пп. 3 п. 4 Положення Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань здійснює нормативно-правове регулювання питань, що належать до його компетенції.

Таким чином, затвердження наказом Мінекономіки уніфікованої форми акта є реалізацією вказаним міністерством власних повноважень, встановлених Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» та власним Положенням, з нормативно-правового регулювання підвідомчої міністерству сфери формування державної політики.

Зауважує, що Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02. 09.2015 року № 667, не передбачено для Держпродспоживслужби жодних повноважень з нормативно-правового регулювання та видання нормативно-правових актів, на відміну від Мінекономіки, для якого вказані повноваження передбачені як Законом України «Про центральні органи виконавчої влади», так і Положенням № 459.

Отже, стверджує, що Мінекономіки є органом державного нагляду у сфері цін і ціноутворення, а також наділене повноваженнями з нормативно-правового регулювання, відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та Положення № 459.

Таким чином, уповноваженими органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є:

- Держпродспоживслужба, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері, зокрема, з контролю за цінами;

- Мінекономіки, яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування державної політики у сфері захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами;

- інші органи, визначені законом.

З наведеного вбачається відсутність необхідності будь-якого дублювання повноважень Мінекономіки та Держпродспоживслужби, оскільки Законом України «Про центральні органи виконаної влади» та Положеннями даних органів передбачено різні межі повноважень та різні функції щодо державної політики у сфері цін та ціноутворення, а твердження позивача щодо необхідності для Держпродспоживслужби затверджувати уніфіковані форми актів, вступає в явні протиріччя з положенням норми ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо інших органів, визначених законом, то зазначає, що відповідно до абз. 9 п. 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 459, Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами, державної регуляторної політики та державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до абз. 4 ст. 9-2 Закону № 877 до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, належать нормативно-правове регулювання державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто прямою нормою Закону № 877 встановлено, що нормативно-правове регулювання (а затвердження уніфікованої форми акта є нічим іншим як нормативно-правовим регулюванням) здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю), а таким органом у сфері цін і ціноутворення відповідно до Положення № 459 є Мінекономіки.

Наголошує, що Держпродспоживслужба не забезпечує формування державної політики у сфері цін і ціноутворення, а лише реалізує державну політику у цій сфері.

З огляду на вищезазначене, всі доводи та аргументи позивача щодо органу, який, на його думку, уповноважений затверджувати уніфіковану форму акта, є повністю безпідставними та суперечать нормам законодавства.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» прямо передбачено, що органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є не один орган. Даною нормою прямо передбачена можливість наявності необмеженої кількості таких органів, які передбачені Законом.

При цьому, законодавець реалізував вказану можливість, та через норми Законів «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про центральні органи виконавчої влади», Положення № 459 наділив певним переліком повноважень щодо державного нагляду (контролю) у сфері цін і ціноутворення Мінекономіки, не допустивши при цьому жодного дублювання повноважень, оскільки межі цих повноважень поділені між Мінекономіки та Держпродспоживслужбою.

З огляду на приведені вище положення Конституції України, Законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади» вважає беззаперечним факт, що Положення № 459, затверджене постановою Кабінету Міністрів України на основі та на виконання Законів України, є правомірним способом покладення повноважень на Мінекономіки з формування та реалізації державної політики у сфері контролю за цінами, що у взаємозв`язку з положенням ст.16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» робить Мінекономіки органом державного нагляду (контролю) у сфері ціноутворення.

Таким чином, з наведеного вбачається повна неможливість для Держпродспоживслужби затверджувати уніфіковану форму акта у разі, якщо ні Закон, ні Положення не уповноважують її на це.

Зазначає, що жодним судовим рішенням, у передбаченому КАС України порядку, не встановлювалась наявність/відсутність компетенції Держпродспоживслужи/Мінекономіки на затвердження уніфікованих форм актів перевірки у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Наказ Мінекономіки № 1637 від 26.08.2020 року є обов`язковим для застосування відповідачем, а тому всі доводи позивача щодо використання Головним управлінням «не уніфікованої» форми акта є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на зазначене, доводи позивача щодо органу, уповноваженого затверджувати уніфіковані форми актів, та недопустимості акта перевірки як доказу повністю суперечать нормам законодавства, а тому не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Таким чином, допуск відповідача до проведення перевірки є свідченням дотримання Головним управлінням вимог Закону № 877, зокрема, в частині використання уніфікованої форми акта.

Отже, винесення постанови відбулося відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2021 року начальником Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві було складено постанову № 12 у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивача - ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності: визнано винним за ст. 188-3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Вищезазначену постанову прийнято на підставі протоколу №279 від 22.12.2020 року про адміністративне правопорушення, винесеного за актом перевірки № 6478-10 від 22.12.2020 року, складеного за результатами проведення планової (позапланової) перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, та актом від 22.12.2020 року про створення перешкод посадовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у проведенні перевірки без номеру.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що позивач за результатами позапланової перевірки Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-3 КУпАП, а саме допустив створення перешкод шляхом ненадання документів, необхідних для проведення перевірки, з питань, викладених у зверненні ОСОБА_4 , чим порушив вимоги ст. 11 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тобто, створив перешкоди службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, про що зазначено в акті № 6478-10 від 22.12.2020 року.

Також 28.01.2021 року ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві на підставі акту № 6478-10 від 22.12.2020 року було прийнято Рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін №19, відповідно до якого встановлено, що директор Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» в порушення ст.11 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» створив перешкоди шляхом ненадання документів, необхідних для проведення перевірки з питань, викладених у зверненні гр. ОСОБА_4 , та до підприємства було застосовано штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 34 000,00 грн.

Відомості щодо направлення даного рішення для доведення до відома підприємства та/або звернення його до належного виконання в матеріалах справи відсутні і стороною відповідача не надані.

Позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову №12 від 28.01.2021 року, а провадження по адміністративній справі закрити, посилаючись на те, що постанова є незаконною і необґрунтованою, оскільки він як директор підприємства не порушував вимог чинного законодавства та його вина не є доведеною в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що 14.12.2020 року до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» для здійснення позапланової перевірки прибули посадові ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві та надали направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №4794 від 08.12.2020 року на підставі наказу №6478 від 08.12.2020 року, про що було внесено запис в Журнал реєстрації перевірок.

Підставами для проведення зазначеної позапланової перевірки стали факти, викладені в зверненні від 09.01.2020 року гр. ОСОБА_4 (за вх. 0-7001 від 18.11.2020 року) щодо правильності застосування тарифу, встановленого розпорядженням КМДА, для будинку АДРЕСА_1 за послугу - «утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (УБПТ).

Відповідач зазначає, що позивача було ознайомлено із зазначеними вище документами, а також особисто під розписку надано запит від 14.12.2020 року про надання інформації з переліком документів, які необхідно надати перевіряючим для проведення заходу. Станом на 22.12.2020 року позивачем не надано документів, необхідних для проведення перевірки.

Позивач зазначає, що, керуючись законодавством України, посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Київській області було залишено запит (вимога) про надання інформації без реєстрації у підприємстві, який, відповідно, було залишено без розгляду та задоволення та відмовлено у допуску до здійснення державного нагляду, оскільки, на думку позивача, вимога посадових осіб ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві щодо допуску їх до проведення позапланової перевірки є незаконною, виходячи з того, що, як зазначив позивач у повідомлені з вимогою припинення здійснення заходу, направлене 16.12.2020 року до ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, останнє жодним законом не уповноважено на здійснення державного нагляду у такій сфері господарської діяльності як надання житлово-комунальних послуг.

Крім того, у цьому повідомлені позивач посилався на те, що у відповідача як державного органу відсутня затверджена належним чином уніфікована форма акта, виключно яку мають застосовувати органи державного нагляду, а також документи та інформація, які вимагаються у запиті про надання інформації, не відповідають питанням, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

Між тим, представник відповідача зазначає, що допуск відповідача до проведення перевірки відбувся, хоча питання щодо наявності або відсутності у Головного управління уніфікованої форми акта мало би бути поставлене на стадії допуску до перевірки, та, обґрунтовуючи свою позицію, посилається на правову позицію Верховного Суду, що мають бути встановлені факти причинно-наслідкового зв`язку між тим, що він вважає «процедурними порушеннями» та їх впливом на кінцеве рішення контролюючого органу.

Так, відповідно до змісту оскаржуваної постанови та протоколу вбачається, що постанова винесена через виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-3 КУпАП, об`єктивною стороною якого є ненадання позивачем запитуваних документів.

Суд при цьому звертає увагу на те, що вчинення правопорушення, а саме порушення порядку формування та застосування цін і тарифів, оскаржуваною постановою у провину позивача не ставиться, оскільки перевірка на предмет дотримання порядку застосування тарифів по суті не проводилася і порушення вимог законодавства не виявлено.

Таким чином, здійснення державного нагляду (контроль) у сфері ціноутворення, тобто за дотриманням вимог порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у сфері надання комунальних послуг, не відбулось, оскільки ці правовідносини мають різний предмет, характер перевірки та регулюються різним нормами спеціального законодавства.

Водночас, ст. 188-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами, щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін або створення перешкод для виконання покладених на них обов`язків.

При цьому, за диспозицією ст. 188-3 КУпАП об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у невиконанні законних вимог органів державного контролю за цінами щодо усунення порушень порядку формування та застосування цін.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною постановою позивачу фактично ставиться в провину створення перешкод у проведенні перевірки.

Однак, при цьому, відповідачем не доведено наявності складу адміністративного правопорушення позивача.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Проте, ст. 68 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її належним чином.

Відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулюються Законом України «Про ціни і ціноутворення».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Кабінету Міністрів України безпосередньо підпорядковані 13 органів, зокрема, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Діяльність Служби спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України.

Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.

Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, а саме, серед іншого, у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Положення про головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві затверджено наказом №154 ТВО голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів О.П. Шевченко 24.02.2020 року

Державне спостереження, нагляд та контроль з дотримання норм чинного законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін в місті Києві, здійснює Відділ контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві.

Положенням про Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві визначено повноваження Відділу, а саме:

? здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

? здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

? надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Державний контроль у сфері ціноутворення здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що застосовують державні регульовані ціни у різних сферах та галузях економіки, в тому числі, у сфері надання житлово-комунальних послуг державний контроль за тарифами запроваджено для суб`єктів господарювання, які надають (виробляють) послуги з теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за 17 видами послуг.

За результатами перевірок у разі встановлення порушень державної дисципліни цін до суб`єктів господарювання - порушників застосовуються адміністративно-господарські санкції та надаються органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно до ч. 15 ст. 4 Закону № 877 при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Згідно з ст. 5 Закону № 877 уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.

Як вбачається з інформації, розміщеній на офіційному сайті Держпродспоживслужби, 29.09.2020 року набрав чинності наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26.08.2020 року № 1637, зареєстрований в Мін`юсті 16.09.2020 року за № 893/35176, яким затверджено уніфіковану форму акта, складеного за результатами проведення планової (позапланової) перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Текст наказу було опубліковано 29.09.2020 року в Офіційному віснику України (№ 76).

Уніфіковану форму акта розробляли фахівці Держпродспоживслужби відповідно до вимог Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 року № 342.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.

Проте, відомості про затвердження уніфікованого акту перевірки дотримання вимог законодавства саме Держпродспоживслужбою відсутні.

При цьому, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не є органом держаного нагляду (контрою) щодо дотримання законодавства у сфері ціноутворення.

При цьому, у ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено терміни, згідно з якими, встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни; застосування ціни - продаж (реалізація) товару за встановленою ціною; формування ціни - механізм визначення рівня ціни товару.

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, - є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Водночас, ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (№877) передбачено право суб`єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), тобто, передбачено умови, за яких суб`єкт господарювання, не допускаючи посадових осіб до перевірки, буде діяти правомірно.

Такими умовами є порушення порядку здійснення державного контролю, зокрема, посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Тому при наданні судом оцінки постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 188-3 КУпАП, до предмету доказування відноситься перевірка дотримання порядку здійснення заходу контролю. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-3 КУпАП полягає у створенні перешкод для проведення перевірки.

Пояснення представника обумовлені тим, що позивачем у позовній заяві не наводяться факти причинно-наслідкового зв`язку між тим, що той вважає процедурним порушеннями контролюючого органу вимог законодавства щодо проведення перевірки та їх впливом на кінцеве рішення контролюючого органу; не наведено жодних даних щодо будь-яких порушень з боку Головного управління під час здійснення перевірки та винесення оскаржуваного рішення.

Між тим, у позивача були підстави для відмови в допуску посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до проведення позапланового заходу (перевірки) згідно наказу № 6478 від 08.12.2020 року.

Тому позивач, як суб`єкт господарювання права, захищав свої права шляхом недопуску органу державного нагляду до перевірки шляхом визнання неправомірності дій цього органу в частині законності підстав для проведення такої перевірки та оформлення розпорядчих документів, необхідних для її здійснення, та недопущенні посадових осіб центрального органу виконавчої влади до перевірки.

Проте, зі змісту протоколу та постанови випливає, що підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності за результатами позапланової перевірки стало створення перешкод шляхом неподання документів, необхідних для проведення перевірки, що за викладеною в них фабулою правопорушення не відповідає фактично встановленим обставинам, оскільки перевірка не була проведена по суті через відмову у допуску контролюючого органу до перевірки, а не через не надання витребуваних документів для проведення перевірки.

Так, належним та допустимим доказом порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства є складний посадовою особою органу державного нагляду (контролю) за результатами заходу (контролю) акт.

Враховуючи те, що позивачем відповідача не було допущено до проведення позапланового заходу (контролю), фактично позаплановий захід (контроль) не було здійснено, акт за результатами позапланового заходу (контролю) не складався, тому доводи представника відповідача є неспроможними.

У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Разом з тим, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-3 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, як стверджує сторона відповідача, не підтверджується жодними доказами.

Суд зайвий раз звертає увагу, що позивач мав право та можливість, у разі встановлення використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) не уніфікованих форм актів вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) посадовими особами відповідача, та скористався ними, оскільки був обізнаний про проведення такого заходу та отримав від посадової особи відповідача запит щодо падання документів, який не був ним прийнятий до виконання, проти чого не заперечував й відповідач за змістом протоколу та постанови про вчинення адміністративного правопорушення та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, листом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», надісланим на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві 16.12.2020 року за № 38-4358/03, щодо залишення запиту (вимоги) про надання інформації від 14.12.2020 року без реєстрації у підприємстві і, відповідно, без розгляду та задоволення, а також листом від 16.12.2020 року № 38-4360/03 з вимогою відповідно до ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін згідно направлень на проведення заходу від 08.12.2020 року № 4794 у зв`язку з використанням посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованої форми акту та з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять, та вважає постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки не було перевірено і не надано оцінки фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З врахуванням вищевикладеного, постанова № 12 по справі про адміністративне правопорушення від 28.01.2021 року є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 9, 33, 188-3, 222, 245, 246, 247, 251, 252, 268, 276, 287-289 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову № 12 по справі про адміністративне правопорушення від 28.01.2021 року, винесену начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Рубан О.М. (м. Київ, вул. Волинська, 12, ЄДРПОУ 40414833), про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за ст. 188-3 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: