Ухвала суду № 108167762, 26.12.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

УХВАЛА

номер справи 752/28119/21

провадження номер 2/752/4356/22

26.12.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря судового засідання Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.11.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.01.2022 року, було вирішено перейти від розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче судове засідання.

Судові засідання 15.06.2022 року, 18.08.2022 року та 27.09.2022 року не відбулись, в зв`язку з неявкою сторін у справі.

В судове засідання 27.09.2022 року позивач явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.09.2022 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судові засідання 01.11.2022 року, 25.11.2022 року та 26.12.2022 року позивач явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Суду подала письмову заяву про розгляд справи без її участі, та у зв`язку із повторною неявкою представника позивача просила залишити позов без розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі, у разі повторної неявки сторони позивача просив залишити позов без розгляду та компенсувати стороні відповідача понесені витрати на правову допомогу в сумі 13600,00 грн., в зв`язку з необґрунтованою подачею позову та діями сторони позивача в ході розгляду даної справи.

Відповідачі ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» та ПрАТ «Просто-Страхування» в судове засідання явку своїх представників не забезпечили. Про розгляд справи повідомлялись належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути питання про можливість залишення позову без розгляду та розподілу судових витрат без участі сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід залишити без розгляду та здійснити розподіл судових витрат за наступних підстав.

Судом встановлено, що в судові засідання 01.11.2022 року, 25.11.2022 року та 26.12.2022 року позивач явку свого представника не забезпечив. Судом про розгляд справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки в судові засідання суд не повідомив, з будь-якими клопотаннями, зокрема, про можливість розгляду справи без участі представника позивача, - до суду не звертався.

Таким чином, в силу ч. 3 ст. 131 ЦПК України, суд визнає, що позивач не забезпечив явку свого представника до суду без поважних причин.

Так, згідно із ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальнимиправами не допускається.

Як зазначено в ст. 10 цього Кодексу, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Між тим, статтями 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.

Так, згідно із ч. 5 ст. 223, п. 3 ст. 257 ЦПК України,суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, чинний Цивільний процесуальний кодекс України імперативно встановлює, що у випадку неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

При цьому, закон жодним чином не пов`язує неявку в судове засідання позивача з будь-якими об`єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов`язує суд перевіряти причини неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.

Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який не з`явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги розумні строки розгляду справи, суд вважає за доцільне залишити позов без розгляду, оскільки, позивач повторно не забезпечив явку свого представника в судові засідання без поважних причин.

В частині вимог заяви представника відповідача Овчара А.О. про розподіл (компенсацію) витрат на правничу (правову) допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 257 ЦПК України визначено, що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішенні питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до п. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником відповідача подана заява про стягнення (компенсацію) із позивача на користь відповідача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13600,00 грн., та на підтвердження понесених витрат долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданої правової допомоги, які свідчать про фактичне понесення в зв`язку з розглядом даної справи відповідачем витрат на правову допомогу в сумі 13600,00 грн.

Суд вважає, що вказаний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що пов`язана з підготовкою процесуальних документів, участю у неодноразових судових засіданнях є співмірними зі складністю справи та наданими послугами, часом, витраченим на надання послуг, їх обсягом, ціною позову, а тому вони підлягають стягненню із позивача на користь відповідача, в зв`язку з чим заява сторони відповідача підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 10, 13, 133, 137, 141, 257, 158 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - залишити без розгляду.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (ЄДРПОУ 23510137, адреса: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25), - на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), - витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13600 (тринадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Головуючий