Рішення № 10816048, 09.04.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.04.10р.Справа № 17/67-10(22/80-09) За позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

до відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт",

м. Іллічівськ Одеської області

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ештрансі", м. Южний Одеської

області, Морський торговий порт Южний

про стягнення 76 918 грн. 37 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Аржанухін В.Л., довір. № 104-4016 від 29.12.09 р.;

від відповідача-1: Шляєв І.В., довір. № 415 від 01.01.10р.;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з’явився.

Суть спору:

12.02.2009р. Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з належного відповідача: Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі –відповідач-1), Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" (далі –відповідач-2) суму завданої майнової шкоди у розмірі 76 918 грн. 37 коп., внаслідок недостачі марганцевої руди.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.09р. у справі № 22/80-09, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.09р., позовні вимоги задоволені повністю за рахунок відповідача-2, а в позовних вимогах до відповідача-1 відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.09р. у справі № 22/80-09, названі вище рішення та постанова зазначених господарських судів - скасовано, а дану справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

На виконання приписів вказаної постанови ВГСУ, ухвалою суду від 15.02.10р. залучено у якості відповідача-3 –Товариство з обмеженою відповідальністю "Ештрансі".

Позивач, у письмовому поясненні зазначив, що уклавши з залізницею (відповідачем-1) договір перевезення вантажу, відправник визнав тим самим обмеження та особливості, що встановлені Статутом залізниць України, щодо меж відповідальності перевізника і вантажовідправника та погодився з ними. В той же час, заперечує щодо посилань відповідача-2 на те, що вантажовідправником є відповідач-3. При цьому зазначає, що ніяких стосунків з ТОВ "Ештрансі" позивач не має, а у даному випадку, розглядається відповідальність сторін в межах договору перевезення і предметом позову є стягнення вартості недостачі спірного вантажу, а не розрахунки за його перевезення.

Відповідач-1 позов не визнав, посилаючись на справне перевезення, за відсутності будь-яких фактичних ознак втрати чи розкрадання вантажу під час перевезення.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про час та дату проведення розгляду спору був повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду спору та пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходили. У відзиві позовні вимоги не визнав, мотивуючи заперечення тим, що ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" не є вантажовідправником, так як діяв за дорученням ТОВ "Ештрансі", яке є платником за перевезення спірного вантажу.

Відповідач-3 у письмовому поясненні зазначає, що ТОВ "Ештрансі", тільки на підставі вказівок іноземного поручителя видавало відповідачеві-2 інструкції щодо оформлення залізничних перевізних документів. Насамперед відповідач-3 не має права підпису залізничних накладних і не оформляло їх, а також не брало участь у виконанні завантажувальних робіт у спірні вагони і перевірці правильності навантаження, заповненні залізничних накладних, визначенні загальної маси вантажу, здаванні вантажу відповідачу-1. До того ж вказує на те, що у залізничній накладній не зазначено вантажовідправником ТОВ "Ештрансі", отже останній і не повинен нести відповідальність за недостачу спірного вантажу.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача та відповідача-1 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-1 та відповідача-3, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

03.08.2008 року за залізничними накладними № 41964380 та № 41964377 ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" за дорученням ТОВ "Ештрансі" у вагонах № 66812439 та № 66788464 надіслало на адресу ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" руду марганцеву, зазначивши в накладній її масу в кожному вагоні по 67 600 кг.

Рахунок за поставлену продукцію (комерційний інвойс) № 2107N-EB 1 від 13.08.08р. сплачено позивачем у повному обсязі платіжним дорученням № 3924 від 13.08.2009р., відповідно до умов контракту купівлі-продажу № 210708N від 21.07.08р., який був укладений між позивачем та фірмою "Empire chemicalLLC" (США).

Відповідно до п. 3.2 зазначеного контракту купівлі-продажу, датою поставки вважається дата штемпеля залізничної станції Нікополь на залізничній накладній.

Видача вантажу здійснювалась залізницею відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України (далі - Статут) з перевіркою маси вантажу.

При перевірці виявлена недостача марганцевої руди, про що складено комерційні акти АА № 017028/135 та № 017029/136 від 05.08.08р., за якими, відповідно, недостача становила: 13 400 кг, 4 350 кг, а всього 17 750 кг.

У комерційних актах зазначено, що вантаж не маркований, навантаження горбоподібне, не розрівняне, нижче рівня бортів на 80-90 см, слідів втрати та псування вантажу не виявлено, низові люки щільно зачинені, справними торцевими стінками у вагоні, витікання вантажу не було.

Загальна вартість недостачі вантажу –76 918 грн. 37 коп., визначено позивачем з урахуванням вимог п. 27 Правил видачі вантажів - з суми нестачі виключено суму норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто у розмірі 2% від маси, зазначеної в перевізних документах.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За умовами ст. 6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

У даному випадку договори перевезення із залізницею укладав вантажовідправник - відповідач-2.

Пункт 2.1 Правил оформлення перевізних документів (розділ 4 Правил перевезення вантажів) встановлює, що вантажовідправником заповнюється графа "відправник", в якій зазначається точне і повне найменування підприємства відправника вантажу та його цифровий код.

Відправником може бути тільки одна фізична або юридична особа.

Згідно з ч.1 ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Статтею 113 Статуту передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Уклавши із залізницею договір перевезення вантажу, відправник визнав тим самим обмеження та особливості, що встановлені Статутом, щодо меж відповідальності перевізника і вантажовідправника та погодився з ними.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Встановлено, що відповідач-3 не брав участі у виконанні завантажувальних робіт у спірні вагони і перевірці правильності навантаження, заповненні залізничних накладних, визначенні маси вантажу, здаванні вантажу залізниці, у залізничній накладній не зазначено вантажовідправником.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що вантаж прибув до одержувача за накладними заповненими відповідачем-2, у непошкоджених вагонах, без ознак втрати вантажу під час перевезення, завантажених силами та засобами відповідача-2, суд не приймає його заперечення і вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за рахунок вантажовідправника, тобто ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" (відповідач-2 у справі), а позовні вимоги до ДП "Придніпровська залізниця" (відповідач-1 у справі) та ТОВ "Ештрансі" (відповідач-3 у справі) не підлягають задоволенню, оскільки не підтвердженні та безпідставні.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача-2.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 34, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6; ЄДРПОУ 01125672) на користь Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53213, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, 310; ЄДРПОУ 00186520) суму 76 918 грн. 37 коп. (сімдесят шість тисяч дев’ятсот вісімнадцять грн. 37 коп.) майнової шкоди, 769 грн. 18 коп. (сімсот шістдесят дев’ять грн. 18 коп.) витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ештрансі" –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.В. Суховаров

Рішення підписано – 09.04.10р.