Ухвала суду № 108151578, 27.12.2022, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 461/3477/22

Провадження № 1-кп/444/277/2022

УХВАЛА

судового засідання

27 грудня 2022 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 в межах кримінального провадженнявнесеногодо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№ 22020140000000045від 22.05.2020року прообвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 305 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовківського районного суду перебуває вказане кримінальне провадження у якому розпочато судовий розгляд справи по суті.

Прокурор звернувсядо судуз клопотанням пропродовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів без визначення застави.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання, просить таке задоволити з підстав зазначених у ньому. Зазначає, що ризики які слугували обранню такого запобіжного заходу на даний час не змінилися та продовжують існувати.

Обвинувачений просив в клопотанні прокурора відмовити та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник обвинуваченого просив в клопотанні прокурора відмовити та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вважає, що ризики наведені прокурором є необгрунтовані на не підтвердженні відповідними належними доказами.

В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що ухвалою Жовківського районного суду Львівській області від 14 вересня 2022 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, який в подальшому продовжено. Звертає увагу на обставини, які є підставою для зміни ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме, зміна запобіжного заходу на такий, що не пов`язаний із триманням під вартою забезпечить останньому належний рівень стану здоров`я; обвинувачений ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, інші випадки повідомлення про підозру останньому матеріали кримінального провадження не містять; сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; на даний час відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які б давали підставу для подальшого утримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою; ОСОБА_4 не вчиняв жодних активних дій, що свідчили б про намір переховуватись від органів досудового розслідування; обвинувачений має сім`ю із якою підтримує тісні соціальні зв`язки; обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу та передбачені ст. 178 КПК України. Також вказує, що факт направлення обвинувального акту до суду щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 305 КК України не є підставою для застосування до нього виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою без застосування застави. Зазначає, що статтею 17 КПК України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Вказує, що матеріали кримінального провадження не містять жодної інформації про належне повідомлення підозрюваного із висунутою підозрою у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 305 КК України. Необізнаність обвинуваченого із фактичними підставами на яких ґрунтується підозра у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення спричинило оголошення останнього у розшук. Однак зазначає, що матеріали справи не містять жодного підтвердження про належне повідомлення обвинуваченого, тобто в порушення вимог ст. 133 КПК України, жодної повістки про виклик свідка ОСОБА_4 не отримував.

Заслухавши сторони кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).

Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 197 КПК України.

Наведені прокуроромв клопотанніризики які слугували підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали.

Із урахуванням вказаних ризиків, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку, виконання ним процесуальних рішень та не унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню. Тому, саме такий запобіжний захід як тримання під вартою, забезпечить виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків, та зможе запобігти спробам останнього скритися від органів досудового розслідування та суду.

Разом з цим, згідно вимог п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадження щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері незаконного обігу прекурсорів, що надає право суду при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави не визначати.

Однак при вирішенні даного питання суд враховує те, що потерпілі у даному кримінальному провадженні відсутні, ОСОБА_4 має позитивну характеристику, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, інші випадки повідомлення про підозру останньому матеріали кримінального провадження не містять.

Також судом враховується, що органом обвинувачення не надано жодних доказів того, що у період не встановлення місцезнаходження обвинуваченого, останній вчиняв будь-які інші кримінальні правопорушення, що б свідчило про намір останнього вчиняти будь-які злочини та про саму особу обвинуваченого.

Крім цього, обвинувачений є засновником ТзОВ «Автотранс Інвест», а запобіжний захід у виді тримання під вартою унеможлвлює здійснювати свою підприємницьку діяльність ОСОБА_6 .

А тому суд приходить до переконання за можливе при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених Кодексом.

Сторона захисту наполягає на визначені застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на думку суду є не достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених Законом.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Зі статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в цілому та її 3 пункту вбачається, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musucv.Moldova від 06 листопада 2007 року, заява №42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12 квітня 2009 року, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Відповідно до ст. 7 Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Разом із цим, сума (застави) повинна бути оцінена з врахуванням особи обвинуваченого, його активів та взаємовідносин з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні ( п. 78 рішення ЄСПЛ від 28.09.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).

Суд, враховує дані про особу обвинуваченого, який не має на утриманні неповнолітніх осіб, його майновий стан, конкретні обставини справи, а саме розмір прихованого прекурсору - псевдоефедрину масою 98,4000 грам, вважає за доцільним визначити для ОСОБА_4 заставу, яка була б достатньою для забезпечення виконання покладених на нього обов`язків.

Враховуючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_4 дані про особу підозрюваного, суд визначає ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків, у разі її внесення, який у даному кримінальному провадженні є відповідним і достатнім для забезпечення достатньої та належної поведінки ОСОБА_4 та виконанню останнім покладених на нього обов`язків, при цьому врахувавши наявність встановлених під час проведення досудового розслідування ризиків та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 .

Керуючись статтями176 - 178,182, 184, 186,193,194,197, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - задоволити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів, тобто до 25.02.2023 року включно.

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов`язків ОСОБА_4 у сумі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 372 150 (триста сімдесят дві тисячі сто п`ятдесят) гривень.

Роз`яснити, що обвинувачений або заставодавець (фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок суду в розмірі, визначеному в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов`язок: прибувати до прокурора, суду за першою вимогою, не відлучатися із населеного пункту без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, а також здати на зберігання відповідному державному органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, не спілкуватися із свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у випадку невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого більш суворого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора

ОСОБА_7 моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити начальнику СІЗО УДПСУ в Львівській області.

На ухвалу суду протягом 7-ми діб з дня її оголошення може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1