Ухвала суду № 108138275, 26.12.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"26" грудня 2022 р. Справа № 922/1775/22

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Байбак О.І.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області (адреса: 63304, Харківська обл., м. Красноград, вул. Бєльовська, буд. 73-А) в інтересах держави, в особі : 1) Північно-Східного офісу Держаудитслужби (адреса: 61022, м. Харків, м.-н Свободи, буд. 5, 4-й під`їзд, 10-й поверх); 2) Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області (адреса: 64501, Харківська обл., Красноградський р.-н, смт. Сахновщина, вул. Шмідта, буд. 10); 3) Комунального некомерційного підприємства "Сахновщинська центральна лікарня Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області" (адреса: 64501, Харківська обл., Красноградський р.-н, смт. Сахновщина, вул. Полтавська, буд. 75) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (адреса: 61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54) про стягнення 216849,72 грн. за участю представників сторін:

прокуратури - Хряк О. О. (службове посвідчення № 059740 від 08.02.2021);

1-го, 2-го та 3-го відповідачів - не з`явились;

відповідача - Романенко О. М. (довіреність № Др-44-1221 від 31.12.2021).

ВСТАНОВИВ:

Керівник Красноградської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі: 1) Північно-Східного офісу Держаудитслужби, 2) Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області та 3) Комунального некомерційного підприємства "Сахновщинська центральна лікарня Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області", в якій заявив вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" надмірно сплачених 216849,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; дану справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.11.2022 підготовче засідання відкладено на 06.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.12.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено його проведення на 26.12.2022.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження 1-й позивач надав суду пояснення (вх. № 12992 від 01.11.2022), в яких просить суд врахувати їх під час вирішення справи, а також доводить до відома суду, що надати грунтовні пояснення з приводу порушень, виявлених Красноградською окружною прокуратурою Харківської області, не вбачається за можливе, оскільки згідно з інформацією розміщеною в електронній системі публічних закупівель, замовником опубліковано звіт про виконання договору від 26.04.2020, який виконано в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 15612 від 06.12.2022), в якому просить суд позовні вимоги залишити без розгляду з посиланням на те, що Комунальне некомерційне підприємство "Сахновщинська центральна лікарня Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області" не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, і не є суб`єктом владних повноважень, тому звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі останнього є неправомірним.

На підготовче засідання 26.12.2022 прибули прокурор та представник відповідача.

Представник відповідача наполягає на залишенні позову без розгляду з підстав, викладених у відзиві на позов.

Прокурор заперечує проти задоволення зазначеного клопотання та просить суд за наслідками розгляду даної справи прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту третього ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Як свідчать матеріали справи, в межах даної справи прокурор подав позов в інтересах держави в особі: 1) Північно-Східного офісу Держаудитслужби, 2) Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області та 3) Комунального некомерційного підприємства "Сахновщинська центральна лікарня Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області" та зазанчає, що Сахновщинська селищна рада Харківської області є розпорядником бюджетних коштів, є засновником КНП "Сахновщинська центральна лікарня Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області", який є замовником закупівлі, виступає стороною у спірному договорі та фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано безпідставне укладення КНП "Сахновщинська центральна лікарня Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області" додаткових угод до договору про закупівлю з Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", які не відповідають вимогам Закону, та внаслідок чого останнє незаконно отримало кошти за поставлений газ.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Як вже зазначалося, питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 № 911/2169/20.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі як субєктів владних повноважень (Північно-Східного офісу Держаудитслужби та Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області) так і Комунального некомерційного підприємства "Сахновщинська центральна лікарня Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області", яке не є таким суб`єктом, та з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в недопущенні порушень законодавства в сфері публічних закупівель.

При цьому, як свідчать матеріали справи, Комунальне некомерційне підприємство "Сахновщинська центральна лікарня Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області" є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим статутом (п. 1.1 статуту).

За змістом п. 4.1 статуту підприємство є юридичною особою публічного права. Права та обов`язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

З наведеного вбачається, що Комунальне некомерційне підприємство "Сахновщинська центральна лікарня Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області" є юридичною особою публічного права, права та обов`язки якої набуває з моменту державної реєстрації та самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах компетенції, передбаченої чинним законодавством України та має право від свого імені укладати договори, бути позивачем та відповідачем у судах, а також не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, і не є суб`єктом владних повноважень, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність звернення прокурора з цим позовом в інтересах названого суб`єкта господарювання, оскільки таке звернення суперечить вказаним вище положенням чинного законодавства, зокрема положенням ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

При прийнятті даної ухвали суд враховує правову позицію викладену в Постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.11.2022 по справі № 914/2656/21 щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Беручи до уваги наведене, та враховуючи той факт, що єдиною заявленою прокурором в позові вимогою є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на користь Комунальне некомерційне підприємство "Сахновщинська центральна лікарня Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області" надмірно сплачених 216849,72 грн., в даному випадку суд приходить до висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі вказаної лікарні та про необхідність залишення без розгляду позовних вимог прокурора відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 53, 226, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на користь Комунальне некомерційне підприємство "Сахновщинська центральна лікарня Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області" надмірно сплачених 216849,72 грн. залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строк передбачені ст. ст. 254-259 та п. 17.5 перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак