Рішення № 108138259, 28.12.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1952/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (61004,м. Харків, вул. Конева, 20) в інтересах держави, в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 38621185) та Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" (61098, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 192, код ЄДРПОУ 38495321) до Фізичної особи-підприємця Скрипки Ірини Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Скрипки Ірини Сергіївни про стягнення коштів в порядку ст. 1212 ЦК України в розмірі 50744, 21 грн., у зв`язку з невідповідністю вимогам ЗУ "Про публічні закупівлі" додаткових угод № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9 до договору № С-19 від 02.01.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Прокурору та позивачам було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Прокурором ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 07.11.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивачем 1 ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 08.11.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивачем 2 ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 08.11.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 08.11.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем було подано відзив на позов, в якому останній вказує на неправомірність посилання прокурора на норми ст. 1212 ЦК України, як на підставу повернення коштів, а також пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Також відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує на те, що у прокурора відсутні повноваження на звернення до суду з даним позовом, також збільшення ціни у додаткових угодах відбувалось менше ніж на 10%, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, крім того сторонами було збільшено ціну на підставі п. 7 ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі", що виключає нікчемність спірних додаткових угод у відповідності до ст. 37 ЗУ Про публічні закупівлі".

Через канцелярію господарського суду Харківської області 27.12.2022 року представник відповідача надав додаткові заперечення та клопотання про залишення позову без розгляду, з підстав відсутності повноважень у прокурора на подання даного позову та просив суд поновити строк на їх подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги введення на території України воєнного стану та значні перебої у постачанні електроенергії, суд дійшов висновку по можливість задоволення клопотання відповідача та поновлення строку на подання додаткових заперечень по справі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду зазначає наступне.

Як на підставу залишення позову без розгляду, відповідач посилається на відсутність підстав для представництва інтересів прокурором у даному спорі, а також відсутність підстав для визначення Міністерства освіти і науки України позивачем у даній справі.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Законом України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з частиною третьою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Судом встановлено, що в обґрунтування підстав для звернення з цим позовом, прокурор посилається на порушення економічних інтересів держави щодо ефективного використання коштів місцевого бюджету, яке зумовлене укладенням між Державною гімназією-інтернатом та Фізичною особою-підприємцем Скрипкою Іриною Сергіївною додаткових угод № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9 до договору № С-19 від 02.01.2019 року без дотримання вимог законодавства. Прокурор зазначає про невжиття Міністерства освіти і науки України самостійно заходів, направлених на захист законних інтересів держави, зокрема, щодо оскарження в судовому порядку додаткових угод до договору, укладеного за результатами публічної закупівлі.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, що діяла на час укладення договору) замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, що діяла на час укладення договору) до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Так, Велика Палата Верховного Суду у п. 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17.04.2019 та 18.04.2019 у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 0440/6738/18 та зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 постанови).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу, (п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).

Стосовно того, що договір № С-19 від 02.01.2019 та додаткові угоди № 4 від 18.02.2019, № 5 від 20.03.2019, № 6 від 18.04.2019, № 7 від 20.05.2019, № 8 від 23.08.2019, № 9 від 19.09.2019 до Договору № С-19 від 02.01.2019 підписано Державною гімназією-інтернатом з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» (у якості Замовника) та ФОП Скрипка І.С. (у якості Постачальника) та прокурор звертається до господарського суду в інтересах держави в особі саме Міністерства освіти і науки України та Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус», суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Статуту Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус», прийнятого загальними зборами трудового колективу, протокол № 04 від 09.11.2016, гімназію створено відповідно до Указу Президента України від 31.08.2010 № 888/2010 «Про державну гімназію-інтернат із посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус», розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 302-р «Про заходи, пов`язані із створенням державної гімназії- інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус», наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 10.07.2012 № 804 «Про утворення державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус».

Крім того, відповідно до 1.1. Статуту Державної гімназії - інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» (далі- Статут), затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 15.12.2016 № 1534, гімназія - заклад інтернатного типу з військово- професійною спрямованістю навчання і виховання, діяльність якого фінансується з державного бюджету. Фінансово-господарська діяльність гімназії проводиться відповідно до законодавства та здійснюється на основі його кошторису.

Крім того, відповідно до п.1.5 Статуту, засновником гімназії є держава в особі Міністерства освіти і науки України, яке здійснює, зокрема, фінансування гімназії.

Згідно з п.п. 1.1., 1.17, 7.1 Статуту, гімназія - заклад інтернатного типу з військово-професійною спрямованістю навчання і виховання, діяльність якого фінансується з державного бюджету. Гімназія несе відповідальність перед особою, суспільством та державою за дотримання фінансової дисципліни. Фінансово-господарська діяльність гімназії проводиться відповідно до законодавства та здійснюється на основі його кошторису.

Згідно з п.п. 4, 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів (яким у даному випадку є Міністерство освіти і науки України) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 № 630, (далі-Положення) МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Відповідно до п. 4 Положення. МОН відповідно до покладених на нього завдань: бере участь у визначенні мінімальних нормативів матеріально- технічного, фінансового забезпечення закладів освіти;_розробляє пропозиції щодо обсягів матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти; формує пропозиції про обсяг освітніх субвенцій, державного фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти та стипендійного фонду;_розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління.

Згідно з п. 5 Положення, МОН з метою організації своєї діяльності: організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Крім того, відповідно до п. 7 Положення, МОН забезпечує в установленому порядку самопредставництво МОН у судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби МОН або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів МОН у судах та інших органах через представників.

Враховуючи, що джерелом фінансування коштів на оплату за поставлену рибує кошти державного бюджету - Міністерство освіти і науки України та Державна гімназія- інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» є заінтересованими особами щодо їх законного та раціонального витрачання.

Так, Міністерство освіти і науки України є головним розпорядником бюджетних коштів, а тому має повноваження зі здійснення контролю за станом фінансової дисципліни закладу освіти та наділена процесуальною дієздатністю щодо подання позовів до суду з вказаних питань.

Проте, Міністерством освіти і науки України заходи щодо визнання нікчемними додаткових угод до Договору про закупівлю не вживаються, незважаючи на те, що Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова у листі № 52-99-779вих-22 від 09.08.2022 повідомлено про виявлені порушення вимог ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов Договору № С-19 від 02.01.2019 при укладанні додаткових угод № 4 від 18.02.2019, № 5 від 20.03.2019, № 6 від 18.04.2019, № 7 від 20.05.2019, № 8 від 23.08.2019, № 9 від 19.09.2019 до Договору № С-19 від 02.01.2019. Відповідь на зазначений лист в матеріалах справи відсутня.

Крім того, відповідно до 1.3 Статуту Державної гімназії - інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус», затвердженого Наказом Міністерством освіти і науки України від 15.12.2016 № 1534, гімназія є юридичною собою, що заснована на державній власності на належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, має самостійний баланс, поточний, розрахунковий та інші рахунки в органах Державної казначейської служби, штампи, печатки зі своїм найменуванням, в тому числі печатки із зображення Державного Герба України, а також може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і обов`язків, бути позивачем і відповідачем у суді.

Державною гімназією - інтернатом з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» заходи щодо визнання нікчемними додаткових угод до Договору про закупівлю також не вживаються, незважаючи на те, що Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова у листі № 52- 99-783вих-22 від 09.08.2022 повідомлено про виявлені порушення вимог ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно відповіді Державної гімназії - інтернату з посиленою військово- фізичною підготовкою «Кадетський корпус» від 15.08.2022 № 01-10/148, гімназія не має можливості заявити позов, у зв`язку з тим, що в штатному розписі відсутня посада адвоката.

Таким чином, захист інтересів держави Міністерством освіти і науки України та Державною гімназією-інтернатом з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус», як уповноваженими органами, до теперішнього часу не вжито заходів на захист порушених інтересів держави.

Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 18 листопада 2022 року у справі № 914/2656/21, як на підставу відсутності повноважень на звернення прокурора до суду з даним позовом, то суд зазначає наступне.

Дослідивши вищезазначену постанову, судом встановлено, що позивачами у вказаному спорі було визначено:

Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА;

Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка (далі - Театр);

Західний офіс Держаудитслужби.

У постанові по справі № 914/2656/21 було встановлено, що Театр, в особі якого (поряд з іншими особами) прокурором подано позов в інтересах держави, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень; водночас Театр як юридична особа спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення.

В той як у даній справі позивачем визначено Міністерство освіти і науки України та Державну гімназію-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" та як вже було зазначено вище, прокурором обґрунтовано підстави звернення до суду з даним позовом, у зв`язку з бездіяльністю вказаних осіб.

Крім того, суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду розглядає під судовими рішеннями в подібних правовідносинах такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. постанови від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц; 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).

В даному випадку правовідносини та фактичні обставини справи № 914/2656/21 та даної справи є відмінними.

Як вказує прокурор, неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави, що й стало підставою для звернення саме прокурора до суду з даним позовом.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги звернення прокурора до компетентних органів з метою усунення останнім порушень вимог ЗУ "Про державні закупівлі" та бездіяльність останніх, суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення прокурора до суду з даним позовом та відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42021222030000145 від 15.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Під час досудового розслідування опрацьована розміщена на офіційному веб- порталі публічних закупівель «Прозорро» інформація щодо проведених процедур публічних закупівель товарів, робіт та послуг розпорядниками бюджетних коштів та встановлено наступне.

27.11.2018 Державною гімназією-інтернатом з посиленою військово- фізичною підготовкою «Кадетський корпус» на офіційному веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель «Прозорро» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів (відкриті торги: UА- 2018-11-27-001846-с), із зазначенням наступних відомостей про предмет закупівлі - товари, класифікатор та його відповідний код: ДК 021:2015: 15220000-6 - Риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожені (Риба свіжоморожена типу хек, сайда, минтай, нототенія або еквівалент), місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг -Україна, відповідно до документації. Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 31 грудня 2019 року.

Відповідно до інформації на офіційному веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель «Прозорро», у тому числі згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій та протоколом розкриття тендерних пропозицій, у проведенні вказаної процедури закупівлі прийняли участь наступні учасники:

- Фізична особа-підприємець Лагутін В`ячеслав Анатолійович, яким надано остаточну пропозицію у розмірі 812 760,00 грн.;

- Фізична особа-підприємець Скрипка Ірина Сергіївна, якою надано остаточну пропозицію у розмірі 810 717,50 грн.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій ІІА-2018-11 -27-001846-с дата та час розкриття тендерної пропозиції 13.12.2018, учасник ФОП Скрипка І.С. відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, відсутні підставі для відмови, встановлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

У подальшому, 02.01.2019 між Державною гімназією-інтернатом з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» та ФОП Скрипка І.С. укладено договір № С-19 від 02.01.2019 (далі - Договір) щодо постачання товару, а саме: ДК 021:2015:15220000:6 Риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожені (Риба свіжоморожена типу хек, сайда, минтай, нототенія або еквівалент), на загальну суму 810 717,50 грн. без ПДВ, тобто за ціною: риба свіжоморожена - 69,50 грн. за 1 кг.

Так, п. 1.1-1.2 Договору визначено, що Учасник (відповідач) зобов`язується поставити Замовникові (позивачу) товари, зазначені в специфікації (додаток 1): ДК 021:2015:15110000-2 Риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожені (Риба свіжоморожена типу хек, сайда, минтай, нототенія або еквівалент). Кількість товарів за цим Договором - Риба свіжоморожена - 11 665 кг.

При цьому, у п. 2.1-2.2 Договору зазначено, що Учасник повинен передати (поставити) Замовнику товар, передбачений цим Договором, якість якого відповідає державним стандартам, підтверджуватися сертифікатом якості і відповідною супроводжувальною документацією. Учасник гарантує якість продуктів харчування згідно з технічними вимогами Замовника.

Згідно з умовами п. 5.3 Договору прийом та передача товару здійснюється згідно видаткових накладних на товар, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Одночасно із цим, розділом VI вказаного Договору, визначено права та обов`язки сторін, а саме:

- згідно з умовами п. 6.1.1 Договору Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари;

- згідно з умовами п. 6.1.3 Договору Замовник зобов`язаний щосереди скласти заявку на поставку товару на наступний тиждень, у якій вказати найменування товару, його кількість, дату та час поставки та впродовж одного дня передати її Постачальнику для виконання по телефону, факсу, електронною поштою, або засобами поштового зв`язку;

- згідно з умовами п. 6.3.1 Договору Учасник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки та у стані, встановлені цим Договором;

- згідно з умовами п. 6.3.2 Договору Учасник зобов`язаний забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим Договором;

- згідно з умовами п. 6.4 Договору Учасник має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари; на дострокову поставку товарів за письмовим погодженням Замовника; у разі невиконання зобов`язань Замовником,

Учасник має право достроково розірвати цей Договір у судовому порядку.

Згідно з умовами п. 7.1 Договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Таким чином, сторонами укладено договір, за умовами якого Замовник зобов`язаний сплачувати та приймати товар у повному обсязі від Учасника, за відсутності будь-яких правомочностей з боку Замовника щодо здійснення перевірки факту коливання ціни, у разі надання відповідної інформації з боку Учасника, а також за відсутності будь-яких цивільно-правових санкцій до Замовника у разі його незгоди із фактом коливання ціни та подальшою зміною ціни договору за пропозицією Постачальника.

При цьому, у п. 3.1 Договору вказано, що ціна договору становить 810 717,50 грн., без ПДВ.

Крім того, у п. 3.2 Договору визначено, що ціна за одиницю товару становить: риба свіжоморожена - 69,50 грн. за 1 кг.

Також п. 3.3-3.4 визначено, що ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін у разі: узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товару); зміни ставок податків і зборів пропорційно до зміни таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Рlatts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю; зміна ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Згідно умов п. 4 тендерної документації замовника на закупівлю м`яса, тендерні пропозиції вважаються дійсними протягом 90 днів з дати розкриття тендерних пропозицій. До закінчення цього строку замовник має право вимагати від учасників продовження строку дії тендерних пропозицій. Учасник має право відхилити таку вимогу, не втрачаючи при цьому наданого ним забезпечення тендерної пропозиції, погодитися з вимогою та продовжити строк дії поданої ним тендерної пропозиції та наданого забезпечення тендерної пропозиції.

Поряд з цим, встановлено, що між Державною гімназією-інтернатом з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» та ФОП Скрипка І.С. укладено 10 додаткових угод до вищевказаного договору № С-19 від 02.01.2019 про закупівлю товарів за державні кошти, а саме:

09.01.2019 укладено додаткову угоду № 1, якою уточнено строк (термін) поставки (передачі) товарів - до 31 грудня 2019;

10.01.2019 укладено додаткову угоду № 2, якою зменшено обсяги поставки риби до 8787 кг та зменшено ціну Договору до 610 696,50 грн. з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

31.01.2019 укладено додаткову угоду № 3, якою зменшено обсяги поставки риби до 7200 кг та зменшено ціну Договору до 500 400, 00 грн. з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

18.02.2019 укладено додаткову угоду № 4, якою збільшено ціну товару (риба свіжоморожена типу хек, сайда, минтай, нототенія або еквівалент) з 69,50 грн. до 72,87 грн. або на 4,84 % порівняно з первісними умовами Договору № С-19 від 02.01.2019, а також зменшено обсяг товару до 6917,230 кг. (тобто на 282,77 кг від умов додаткової угоди № 3 від 31.01.2019). Крім того, зменшено ціну Договору до 500 399,61 грн. з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Підставою для укладення додаткової угоди № 4 від 18.02.2019 став лист ФОП Скрипка І.С. від 15.02.2019 та довідка ГУ статистики у Харківській області № 15-10/125 від 13.02.2019.

20.03.2019 укладено додаткову угоду № 5, якою збільшено ціну товару (риба свіжоморожена типу хек, сайда, минтай, нототенія або еквівалент) з 72,87 грн. до 72,95 грн. або на 0,10 % порівняно з умовами додаткової угоди № 4 від 18.02.2019, а також на 4,96 % порівняно з первісними умовами Договору № С- 19 від 02.01.2019, та зменшено обсяг товару до 6911,700 кг. (тобто на 288,3 кг від умов додаткової угоди № 3 від 31.01.2019). Крім того, зменшено ціну Договору до 500 399, 10 грн. з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Підставою для укладення додаткової угоди № 5 від 20.03.2019 став лист ФОП Скрипка І.С. від 19.03.2019 та довідка ГУ статистики у Харківській області № 06-52/399-19 від 14.03.2019.

18.04.2019 укладено додаткову угоду № 6, якою збільшено ціну товару (риба свіжоморожена типу хек, сайда, минтай, нототенія або еквівалент) з 72,95 грн. до 78,00 грн. або на 6,92 % порівняно з умовами додаткової угоди № 5 від 20.03.2019, а також на 12,23 % порівняно з первісними умовами Договору № С-19 від 02.01.2019, та зменшено обсяг товару до 6624,520 кг. (тобто на 575,48 кг від умов додаткової угоди № 3 від 31.01.2019).

Крім того, зменшено ціну Договору до 500 398,90 грн. з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Підставою для укладення додаткової угоди № 6 від 18.04.2019 став лист ФОП Скрипка І.С. від 17.04.2019 та довідка ГУ статистики у Харківській області № 06-52/522-19 від 15.04.2019. 20.05.2019 укладено додаткову угоду № 7, якою збільшено ціну товару (риба свіжоморожена типу хек, сайда, минтай, нототенія або еквівалент) з 78,00 грн. до 79,40 грн. або на 1,79 % порівняно з умовами додаткової угоди № 6 від 18.04.2019, а також на 14,24 % порівняно з первісними умовами Договору № С-19 від 02.01.2019, та зменшено обсяг товару до 6565,690 кг. (тобто на 634,31 кг від умов додаткової угоди № 3 від 31.01.2019).

Крім того, зменшено ціну Договору до 500 397,40 грн. з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Підставою для укладення додаткової угоди № 7 від 20.05.2019 став лист ФОП Скрипка І.С. від 16.05.2019 та довідка ГУ статистики у Харківській області № 15-17/351 від 14.05.2019.

23.08.2019 укладено додаткову угоду № 8, якою збільшено ціну товару (риба свіжоморожена типу хек, сайда, минтай, нототенія або еквівалент) з 79,40 грн. до 81,39 грн. або на 2,50 % порівняно з умовами додаткової угоди № 7 від 20.05.2019, а також на 17,10 % порівняно з первісними умовами Договору № С-19 від 02.01.2019, та зменшено обсяг товару до 6490 кг. (тобто на 710 кг від умов додаткової угоди № 3 від 31.01.2019).

Крім того, зменшено ціну Договору до 500 397, 4 грн. з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Підставою для укладення додаткової угоди № 8 від 23.08.2019 став лист ФОП Скрипка І.С. від 21.08.2019 та довідка ГУ статистики у Харківській області №06-50/1039-19 від 15.08.2019.

19.09.2019 укладено додаткову угоду № 9, якою збільшено ціну товару (риба свіжоморожена типу хек, сайда, минтай, нототенія або еквівалент) з 81,39 грн. до 82,27 грн. або на 1,08 % порівняно з умовами додаткової угоди № 8 від 23.08.2019, а також на 18,37 % порівняно з первісними умовами Договору № С-19 від 02.01.2019, та зменшено обсяг товару до 6468,87 кг. (тобто на 731,13 кг від умов додаткової угоди № 3 від 31.01.2019).

Крім того, зменшено ціну Договору до 500 396, 31 грн. з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Підставою для укладення додаткової угоди № 9 від 19.09.2019 став лист ФОП Скрипка І.С. від 18.09.2019 та довідка ГУ статистики у Харківській області № 06- 50/1167-19 від 13.09.2019.

09.12.2019 укладено додаткову угоду № 11, якою зменшено обсяги поставки риби до 6463,730 кг та зменшено ціну Договору до 499 973,45 грн. з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Остаточну редакцію специфікації (ДК 021:2015 15220000-6-Риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожені (риба свіжоморожена типу хек, сайда, минтай, нототенія або еквівалент) до додаткової угоди № 9 від 19.09.2019 до Договору № С-19 від 02.01.2019 сторони визначили наступну:

Таким чином, за результатами укладання додаткових угод № 4 від 18.02.2019, № 5 від 20.03.2019, № 6 від 18.04.2019, № 7 від 20.05.2019, № 8 від 23.08.2019, № 9 від 19.09.2019 ціна за 1 кг (риба свіжоморожена типу хек, сайда, минтай, нототенія або еквівалент) збільшена на 18,37 % від ціни, що зазначена у Договорі № С-19 від 02.01.2019, що суперечить п. 3.4. вищевказаного Договору, під час укладення якого сторони дійшли згоди про те, що зміна ціни за одиницю товару можлива лише до 10 відсотків визначеної в Договорі ціни, у разі підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, що є істотною умовою Договору.

Крім того, вищевказані умови п. 3.4. укладеного Сторонами Договору про закупівлю товарів за державні кошти № С-19 від 02.01.2019, дублюють умови аналогічного пункту, викладеного у проекті відповідного Договору, що є додатком № 2 до Тендерної документації, яка опублікована Замовником закупівлі - Державною гімназією-інтернатом з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» у процедурі закупівлі (ідентифікатор закупівлі ІМ-2018-11 -27-001846-с).

В подальшому на підставі укладених угод, відповідачем було поставлено позивачу 2 продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

В свою чергу продукція була оплачена в повному обсязі позивачем 2, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Отже з січня по листопад 2019 року відповідачем здійснено постачання позивачу 2, а позивачем 2 оплачено товар у кількості 6463,73 кг. на загальну суму 499973,45 грн., в тому числі:

- за Договором № С-19 по ціні 69,50 грн./1 кг. 1085,74 кг. на суму 75458,93 грн. (переплати немає);

- за Угодою № 4 по ціні 72,87 грн./ 1 кг. 795,05 кг. на суму 57935,30 грн. (переплата 2679,325 грн.);

- за Угодою № 5 по ціні 72,95 грн./ 1 кг. 595,3 кг. на суму 43427,14 грн. (переплата 2053,79 грн.);

- за Угодою № 6 по ціні 78,00 грн./ 1 кг. 813 кг. на суму 63414,00 грн. (переплата 6910,50 грн.);

- за Угодою № 7 по ціні 79,40 грн./ 1 кг. 181,1 кг. на суму 14379,34 грн. (переплата 1792,89 грн.);

- за Угодою № 8 по ціні 81,39 грн./ 1 кг. 1045,22 кг. на суму 85070,46 грн. (переплата 12427,67 грн.);

- за Угодою № 9 по ціні 82,27 грн./ 1 кг. 1948,32 кг. на суму 160288,29 грн. (переплата 24880,05 грн.);

Отже, як вказує прокурор, внаслідок підписання зазначених вище Угод № 4-9 відповідачем безпідставно збільшено вартість товару та отримано зайві кошти в сумі 50744,21 грн.

Таким чином, учасник закупівлі до моменту подачі своїх тендерних пропозицій мав можливість ретельно ознайомитися з істотними умовами відповідного Договору про закупівлю товарів за державні кошти, який, в тому числі, передбачав можливість зміни ціни предмета закупівлі у бік збільшення лише на 10 % визначеної в Договорі ціни, та вирішити для себе питання щодо можливості участі у вищевказаній закупівлі товарів за державні кошти саме на умовах, які є найбільш вигідніших для держави.

Відповідно до тексту тендерної пропозиції ФОП Скрипка І.С., зазначено, що вивчивши тендерну документацію Замовника - Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус», учасник - ФОП Скрипка І.С. має можливість та погоджується виконати вимоги Замовника та Договору на умовах, зазначених у тендерній документації на загальну 810 717,50 грн. (загальна кількість товару - 11665 кг риби свіжомороженої за ціною за одиницю виміру - 69,50 грн. за 1 кг), а також погоджується дотримуватись цієї пропозиції не менш ніж 90 календарних днів з дня розкриття тендерних пропозицій.

В свою чергу, ФОП Скрипка І.С. гарантійним листом погоджено проект вищевказаного Договору про закупівлю, що викладений у додатку № 2 відповідної тендерної документації та надало гарантію підписати відповідний договір про закупівлю з Державною гімназією-інтернатом з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» на умовах, визначених у проекті Договору, що свідчить про обізнаність ФОП Скрипка І.С. щодо можливості зміни у подальшому ціни предмета закупівлі у бік збільшення максимально лише на 10 % визначеної в Договорі ціни у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Тож, рішення переможця про підписання Договору є його добровільним волевиявленням, яке виражає згоду останнього на умови Договору, в тому числі на ціну за одиницю товару на день підписання Договору та на порядок її зміни у майбутньому.

Водночас, окружною прокуратурою встановлено, що під час укладання зазначених вище додаткових угод до договору Державною гімназією-інтернатом з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» та ФОП Скрипка І.С. не було взято до уваги особливості, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави визначено Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Так, як вказує прокурор, додаткові угоди № 4 від 18.02.2019, № 5 від 20.03.2019, № 6 від 18.04.2019, № 7 від 20.05.2019, № 8 від 23.08.2019, № 9 від 19.09.2019 в частині закупівлі риби свіжомороженої укладені в порушення вимог чинного на час вчинення правочину законодавства про публічні закупівлі та є нікчемними, в силу прямої дії Закону України «Про публічні закупівлі».

Одночасно із цим, укладені додаткові угоди № 4 від 18.02.2019, № 5 від 20.03.2019, № 6 від 18.04.2019, № 7 від 20.05.2019, № 8 від 23.08.2019, № 9 від 19.09.2019, якими збільшено ціну на закупівлю товару - риби свіжомороженої, за твердженням прокурора, суперечить приписам ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», та, як наслідок, є нікчемними, у зв`язку із чим поставка обумовленої договором риби мала бути здійснена за ціною, визначеною за Договором № С-19 від 02.01.2019 в первісній редакції.

Прокурор у позові вказує на те, що відповідно до ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), ч. 2 ст. 215 ЦК України додаткові угоди № 4 від 18.02.2019, № 5 від 20.03.2019, № 6 від 18.04.2019, № 7 від 20.05.2019, № 8 від 23.08.2019, № 9 від 19.09.2019 до Договору № С-19 від 02.01.2019 є нікчемними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічна закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), а тому є всі підстави вважати, що кошти, які отримані на підставі нікчемних угод отримані безпідставно в сумі 50 744, 21 грн., а оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалося за рахунок бюджетних коштів в особі Державної гімназії - інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус», тому бюджетні кошти у розмірі 50 744, 21 грн. підлягають поверненню на користь саме цього відділу.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на неправомірність посилання прокурора на норми ст. 1212 ЦК України, як на підставу повернення коштів, а також пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, також збільшення ціни у додаткових угодах відбувалось менше ніж на 10%, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, крім того сторонами було збільшено ціну на підставі п. 7 ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі", що виключає нікчемність спірних додаткових угод у відповідності до ст. 37 ЗУ Про публічні закупівлі".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Щодо нікчемності додаткових угод № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9 до договору № С-19 від 02.01.2019 року, суд зазначає наступне.

В обґрунтування нікчемності додаткових угод прокурор посилається на ст. 37 Закону України "Про державні закупівлі", яким зокрема передбачено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК, ст.20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Предметом позову у даній справі, є стягнення коштів за нікмемними додатковими угодами № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9 до Договору на ст. 37 Закону "Про публічні закупівлі".

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК).

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18)).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

У якості правової підстави позову прокурором у цій справі зазначено порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі".

У свою чергу, відповідно до ч.1 ст.37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

З огляду на викладене, суд зазначає, що нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 вказано на обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо задоволення вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі". Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відступає від цього висновку. Договори, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі", є нікчемними в силу закону і не потребують визнання їх недійсними судом.

Щодо нікчемності додаткових угод, якими сторони істотно збільшили ціну на товар після проведення процедури його публічної закупівлі, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.1 Закону "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

У ч.1 ст. 36 Закону визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом "Про публічні закупівлі".

За приписами ч. 4 ст. 36 зазначеного Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі тощо.

Відповідно до п.7 ч. 2 ст.22 Закону "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 ЦК встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

В даному випадку, за результатами укладання додаткових угод № 4 від18.02.2019, № 5 від 20.03.2019, № 6 від 18.04.2019, № 7 від 20.05.2019, № 8 від 23.08.2019, № 9 від 19.09.2019 ціна за 1 кг (риба свіжоморожена типу хек, сайда, минтай, нототенія або еквівалент) збільшена на 18,37 % від ціни, що зазначена у Договорі № С-19 від 02.01.2019, що суперечить п. 3.4 вищевказаного Договору, під час укладення якого сторони дійшли згоди про те, що зміна ціни за одиницю товару можлива лише до 10 відсотків визначеної в Договорі ціни, у разі підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, що с істотною умовою Договору.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін. Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що позивач 2, який мав беззаперечне право на отримання товару по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції відповідача про збільшення ціни підписав додаткові угоди №4-9, внаслідок чого ціна товару збільшилась на 18,37 % від ціни, що зазначена у Договорі № С-19 від 02.01.2019.

Це призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Таким чином, держава втратила можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але товар по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла; натомість була змушена оплачувати товар за ціною, на 18,37 % вище аніж встановлена Договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

Суд вважає, що метою регулювання, передбаченого ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Так, ст. 652 ЦК передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Суд зазначає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до ст. 5 Закону "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Суд зауважує, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 18,37 % шляхом так званого "каскадного" укладення п`ятьох додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Крім того судом враховано те, що як вже було зазначено вище, п. 3.4 Договору, сторони визначили, що зміна ціни за одиницю товару можлива лише до 10 відсотків визначеної в Договорі ціни, у разі підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, що є істотною умовою Договору.

Щодо підстав зміни ціни у додаткових угодах, суд зазначає наступне.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Згідно роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» від 07.04.2015 №3302-05/11398-07 у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

Враховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу.

Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Незважаючи на те, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обгрунтованим і документально підтвердженим.

Також у роз`ясненні Міністерства економічного розвитку торгівлі України № 3302-06/34307-06 від 27.10.2016 зазначено аналогічну правову позицію, а саме те, що внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обгрунтованим та документально підтвердженим.

Також, Мінекономіки все частіше вказує, що внесення змін до договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом та умовами такого договору, має бути обгрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі про закупівлю (відповідь від 24.05.2021 на запит 787/2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області).

Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державна служба статистики України, яка відповідно до пп. 19 п. 4 «Положення про Державну службу статистики України», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.09.2014 № 481 проводить моніторинг та задовольняє потреби користувачів у статистичній інформації; Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, яка відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 667 від 02.09.2015 уповноважена здійснювати функцію контролю за цінами; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке уповноважене Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 608 від 02.05.2018 здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів на ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон`юнктурі світового ринку; Торгово-промислову палату України, яка відповідно до ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації; товарні біржі, відповідно до ст. 1 Закону України «Про товарні біржі».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.12.2020 у справі №913/368/19, при розгляді аналогічної справи зазначено, які умови повинна містити довідка для підтвердження коливання ціни.

Зокрема, суд касаційної інстанції в зазначеному вище судовому рішенні погодився із доводами судів нижчих інстанцій про те, що надані відповідачем довідки та висновки територіального підрозділу Торгово-промислової палати України не можуть вважатись належними доказами на підтвердження факту коливання ціни на товар з огляду на наступне.

Так, Верховним Судом зазначено наступне: 1) у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання); 2) необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору; 3) кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження; 4) документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі №924/1240/18.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19).

В даному випадку, підставами для укладення додаткових угод стали статистичні довідки Головного управління статистики у Харківській області.

Дослідивши вищезазначені довідки, суд зазначає, що Статистична інформація, яка міститься в наданих Постачальником ФОП Скрипка І.С. довідках Головного управління статистики у Харківській області свідчить лише про середні ціни на окремі продукти харчування, в тому числі на рибу морожену та філе мороженої риби, що склались на споживчому ринку Харківської області окремо за кожний місяць 2019 року і згідно примітки наведені середні ціни є первинною базою для розрахунків індексів споживчих цін і відповідно до мети спостереження не призначені для інших цілей, зокрема для оцінки тендерних пропозицій та визначення переможців під час проведення торгів згідно з процедурами, встановленими Законом України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, самі по собі дані, викладені в довідках Головного управління статистики у Харківській області, не можуть підтверджувати наявність/відсутність коливання ціни на товар, оскільки констатують ціни станом на певний період.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18.

Отже, в даному випадку, законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах.

Позивач 2, як сторона договору розпоряджався не власними коштами, а коштами держави, коштами платників податків.

Отже, збільшення вартості одиниці товару за Договором має наслідком додаткове навантаження на джерело коштів, за рахунок яких вказані послуги оплачуються, що призводить до неефективного та нераціонального використання запланованих коштів, оскільки додаткові угоди передбачають незаконне вибуття бюджетних коштів, це є порушенням інтересів держави та всіх платників податків до бюджету з порушенням норм Закону "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Щодо посилань відповідача на те, що зміна ціни відбувалась на підставі п. 7 ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі", а не п. 2 ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі", що виключає нікчемність даних додаткових угод на підставі ст. 37 ЗУ "Про публічні закупівлі", суд зазначає наступне.

П. 7 ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

В даному випадку, відповідачем не доведено наявності умов для зміни ціни на підставі вищезазначеного пункту ЗУ "Про публічні закупівлі", оскільки як вже було зазначено вище, підставою для укладення спірних додаткових угод стали довідки Головного управління статистики у Харківській області.

Статистична інформація, яка міститься в наданих Постачальником ФОП Скрипка І.С. довідках Головного управління статистики у Харківській області свідчить лише про середні ціни на окремі продукти харчування, в тому числі на рибу морожену та філе мороженої риби, що склались на споживчому ринку Харківської області окремо за кожний місяць 2019 року і згідно примітки наведені середні ціни є первинною базою для розрахунків індексів споживчих цін і відповідно до мети спостереження не призначені для інших цілей, зокрема для оцінки тендерних пропозицій та визначення переможців під час проведення торгів згідно з процедурами, встановленими Законом України «Про публічні закупівлі».

Отже збільшення ціни на товар, шляхом укладення додаткових угод на підставі вищезазначених довідок не свідчить про їх укладення на підставі п. 7 ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі".

Відповідачем не було надано до суду доказів укладення додаткових угод саме на підставі п. 7 ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі".

В той час, як прокурором було заявлено саме про порушення п. 2 ч. 2 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі", яка чітко визначає можливість зміни ціни на товар лише в рамках 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що кожної з додаткових угод не було перевищено збільшення ціни більше ніж на 10%, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові по справі № 927/491/19, переглядаючи спір у аналогічних відносинах, дійшов висновку, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Отже обмеження 10% застосовується до усіх додаткових угод у сукупності та посилання відповідача на те, що за кожною з додаткових угод не було перевищено збільшення ціни на 10% є безпідставними, оскільки обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни визначеної в основному договорі.

В той час, як вже було зазначено вище, на підставі укладених додаткових угод № 4-8, сторонами було збільшено ціну на 18,37 %, що суперечить, як умовам договору, так і ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі".

Як вже було зазначено вище, договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Таким чином, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінніст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що додатковими угодами №№4-9, укладеними між позивачем 2 та відповідачем фактично було збільшено ціну договору більше ніж на 10%, що суперечить, як умовам самого договору так і п. 2 ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 4-9, є нікчемними згідно зі ст. ст. 36, 37 Закону "Про публічні закупівлі", і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін.

Щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Скрипки Ірини Сергіївни коштів в порядку ст. 1212 ЦК України в розмірі 50744, 21 грн., суд зазначає наступне.

В даному випадку, суд зауважує про те, що грошові кошти, отримані стороною за договором, не можуть стягуватися на підставі ст. 1212 ЦК у разі нікчемності додаткової угоди до цього договору, виходячи з наступних міркувань.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Системний аналіз положень ст. ст. 11, 177, 202, ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

У справі, що розглядається, нікчемними є додаткові угоди №4-9 до Договору. Нікчемність цих додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані Договором, тобто зобов`язання є договірними.

У ч. 2 ст. 712 ЦК передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212.

Нікчемність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором. Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі Фізичної особи-підприємця Скрипки Ірини Сергіївни про стягнення коштів в порядку ст. 1212 ЦК України в розмірі 50744, 21 грн. за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК, а не ст. 1212 ЦК. І поставка товару, і його оплата здійснювалися сторонами відповідно до умов укладеного Договору.

У п.10.1. Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31 грудня 2019 року. Сплив строку дії Договору не звільняє Сторони від повного виконання своїх зобов`язань за даним Договором.

Відтак, суд дійшов висновку, що прокурором невірно кваліфіковано підстави для стягнення коштів у розмірі 50744,21 грн., а саме ст. 1212 ЦК України, в той час, я к в даних правовідносинах підлягає застосуванню ч. 1 ст. 670 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі 917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо неможливості задоволення вимоги прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК внаслідок нікчемності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі", оскільки між сторонами існують договірні відносини, та зазначає, що правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар) є ч. 1 ст. 670 ЦК, а ст. 1212 ЦК застосуванню до цих правовідносин не підлягає.

Аналогічний висновок було викладено в постанові Верховного Суду по справі № 927/491/19 від 18.06.2021 року.

Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявні докази поставки відповідачем позивачу 2 товару та здійснення останнім оплати у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними та платіжними дорученнями про перерахування коштів.

Приймаючи до уваги нікчемність додаткових угод № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9 до договору № С-19 від 02.01.2019 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 50744,21 грн. в порядку ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Щодо заяви відповідача стосовно пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом в частині стягнення частини коштів в сумі 37335,72 грн. , суд зазначає наступне.

В даному випадку відповідач вказує на пропуск прокурором строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач 2 (Замовник) передав (перерахував), а відповідачка (Учасник) прийняла (отримала) в загальному з 21 лютого по 16 жовтня 2019 року включно за відповідними платіжними дорученнями в якості оплати за поставлений товар 37335,72 грн., крім того з 28 жовтня по 22 листопада 2019 року включно позивачем 2 було перераховано 13408,50 грн.

В той час, як прокурор звернувся до суду з даним позовом 26.10.2022 року, що на думку відповідача свідчить про пропуск прокурором трирічного строку позовної давності встановленого у статті 257 ЦК України.

Прокурор, заперечуючи проти застосування позовної давності, посилається на те, що перебіг даного строку почався саме 27.05.2022 року, тобто після отримання останнім відповідей на запити в порядку ст. 93 КПК України в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42021222030000145 від 15.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Таким чином, саме 27.05.2022 року прокурор здобув докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі, а отже набув можливість звернутись з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам учасників справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За вимогами ч.3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

В даному випадку, вимога прокурора про повернення коштів направлена на застосуванням наслідків нікчемності додаткових угод.

Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявні платіжні доручення про перерахування коштів з лютого по листопад 2022 року за додатковими угодами № 4-9.

В той час, як прокурор звернувся до суду з даним позовом 26.10.2022 року.

Верховним Судом у справі № 638/16768/19 було зазначено про визнання строків позовної давності за нікчемними договорами та зокрема зазначено про наступне:

"Ключовим питанням на яке належить надати відповідь у цій справі, з урахуванням доводів касаційної скарги та обставин встановлених судами, є те, з якого моменту починається перебіг позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка пред`явлена заінтересованою особою (не стороною нікчемного правочину).

Обміркувавши вказані норми, з урахування принципу розумності, колегія суддів зауважує, що:

положення статті 253 ЦК України поширюються на всі випадки встановлення початку перебігу строків. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, враховує, що в окремих положеннях ЦК міститься правило про визначення перебігу строку «від дня» чи «з часу», а не «від наступного дня». Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним не змінює загального правила передбаченого в статті 253 ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19);

частина третя статті 261 ЦК України є спеціальною нормою стосовно частини першої статті 261 ЦК України. Законодавець у частині третій статті 261 ЦК України передбачив особливості початку перебігу позовної давності. З урахуванням принципу розумності та справедливості, очевидним є те, що закріплення особливого початку перебігу з початком виконання нікчемного правочин має поширюватися тільки на сторін нікчемного правочину. Оскільки саме сторони (сторона) здійснюють виконання і, зрозуміло, що їм про його здійснення має бути відомо. Тобто, презюмується, що сторони (сторона) нікчемного правочину обізнані про початок його виконання. Натомість заінтересована особа (не сторона нікчемного правочину), яка пред`являє вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, вочевидь може й не знати про існування нікчемного правочину, а також про те, що почалося виконання нікчемного правочину;

для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка пред`явлена заінтересованою особою (не стороною нікчемного правочину), належить застосовувати частину першу статті 261 ЦК України;".

В даному випадку, як вже було зазначено вище, із вимогою щодо застосування наслідків нікчемності правочину звернувся прокурор, який не є стороною спірних додаткових угод, у зв`язку з чим строк позовної давності має визначатись з урахуванням частини першої ст. 261 ЦК України.

Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX було внесено зміни до ст. 258 ЦК України, якими зокрема строки, визначені статтею 258,261 продовжуються на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. В подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX.

Отже, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 19.02.2023.

Враховуючи вищенаведене та те, що виконання додаткових угод № 4-9, а саме перерахування коштів за вказаними угодами здійснювалось у період дії воєнного стану та враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX щодо продовження строків визначених статтею 258,261 на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, суд дійшов висновку, що прокурором не пропущено строк на звернення до суду з даним позовом та клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача слід покласти судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 191, 236, 238, 241, 248 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скрипки Ірини Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" (61098, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 192, код ЄДРПОУ 38495321) грошові кошти в розмірі в розмірі 50744, 21 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скрипки Ірини Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: вулиця Богдана Хмельницького, 4, Харків, Харківська область, 61000, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України у м. Києві, рахунок №UA178201720343160001000007171, код банку 820172, банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 2800) 2481,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "28" грудня 2022 р.

СуддяН.С. Добреля