Рішення № 10813589, 31.03.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.03.10р.Справа № 19/17-10(28/295-09) За позовом Відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод", м.Дніпродзержинськ

про стягнення 213 589 грн. 74 коп.

Суддя Петренко І.В.

при секретарі: Півень А.М.

Представники:

Від позивача: Прівалов В.В. - дов. № 07/01 від 04.01.2010 р.

Від відповідача: Шевченко Д.В. - дов. від 22.06.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

По справі оголошувалась перерва з 23.03.2010 р. по 31.03.2010 р. 11 год. 30 хв.

Позивач звернувся з позовом до відповідача і просить стягути з останнього пеню у сумі 213 589 грн. 74 коп. на підставі п. 9.2 Договору № 1334-52-10/08 від 16.04.2008 р. та судові витрати в повному обсязі.

          Розпорядженням голови господарського суду від 11.02.2010р. справу № 28/295-09 передано на розгляд судді Петренко І.В., в зв'язку з тим, що постановою Вищого господарського суду від 21.01.2010 р. скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2009 р. та постанову апеляційного господарського суду.

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010 р. Справу № 19/17-10(28/295-09) прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує та в позовних вимогах позивачеві просить відмовити.

          Вислухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2008 року між ВАТ „ЦГЗК” - позивачем (Замовник) та ТОВ „Дніпровський автобусний завод” - відповідачем (Підрядник) укладений договір №1334-52-10/08, згідно якого відповідач зобов'язався здійснити своїми силами та засобами роботи по капітальному ремонту 6-ти автобусів, а позивач - прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість на умовах, передбачених договором.

Правовідносини сторін випливають з договору підряду, регулюються ст.ст.837-864 ЦК України, сторонами були узгоджені предмет, ціна, порядок і строки оплати робіт, інші умови договору та визначена відповідальність за порушення останніх.

Відповідно до п.9.2 договору у випадку порушення з вини Підрядника строку виконання робіт, останній сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5%, нараховану на ціну робіт по договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

          Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сплата неустойки є згідно ст.611 ЦК України наслідком порушення боржником зобов'язання, яке визначається за ст.610 ЦК України як невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору і чинного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Скасовуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2009 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 р. у справі № 28/295-09, Вищий господарський суд України, у тому числі зазначив, що за ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні >до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Під час укладання договору підряду № 1334-52-10/08 від 16.04.2008 р., Позивач і Відповідач керувались принципом свободи договору та наведеним положенням ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Однак, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання (ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України).

Таким законом є Господарський кодекс України, який визначає основні засади господарювання в Україні регулює господарські відносини між суб'єктами господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

В силу ст. 2 Господарського суду України, Позивач і Відповідач у справі 19/17-10(28/295-09) є учасниками відносин у сфері господарювання, у зв'язку із чим майнові зобов'язання, які виникають між ними, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Свою позицію відносно співвідношення цих двох кодексів висловив Вищий господарський суд України у своєму листі від 07.04.2008 р. № 01-08/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та господарського кодексів України»у якому суд, на запитання чи співвідносяться Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України як загальні та спеціальні закони, норми якого кодексу підлягають переважному застосуванню, відповів так: спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання.

В зв'язку з чим під час вирішення спору застосуванню підлягає спеціальна норма спеціального закону, а саме ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, а не ст. 549 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні положення про неустойку.

Слід також зазначити, що Господарський кодекс України визначає господарську санкцію у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230).

В силу ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, що також позиція Позивача підтверджується практикою Вищого господарського суду України, а саме: постанова ВГСУ від 02.04.2009 р. у справі № 1/211; постанова ВГСУ від21.01.2009 р. у справі № 15/287-08 (вказані постанови є в матеріалах справи).

Крім цього сам Цивільний кодекс України допускає можливість стягнення неустойки (пені) з підрядника, який допустив порушення строку виконання робіт, а саме згідно ч. З ст. 883 Цивільного кодексу України суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.

Таким чином. Господарський кодекс України не забороняє сторонам у договорі визначити відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання будь-якого ("не лише грошового) зобов'язання в натурі.

У зв'язку з вищенаведеним суд вважає, що п. 9.2 договору підряду № 1334-52-10/08 від 16.04.2008 р., який передбачає стягнення пені за несвоєчасне виконання робіт, у повній мірі відповідає нормам чинного в Україні законодавства, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання робіт по договору підряду підлягають задоволенню у повному обсязі.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача в силу наступного:

Відповідач вважає, що пеня за п. 9.2 Договору нарахована після закінчення строку дії Договору, внаслідок чого, стягнення пені за період після 31.12.2008 р. є необгрунтованим.

Положенням ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачається, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Тотожна за змістом норма міститься у ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України.

Крім того, згідно п. 10.3 Договору підряду, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих обов'язків, які залишились невиконаними.

Відповідач посилається на затримку Позивача в здійснені передплати в розмірі 50 % від вартості ремонту, як на законну підставу (в розрізі ст. ст. 538, 850, 851, 854, 856 ЦК України) не розпочинати (зупинити) роботи, а також перенести строк виконання робот або притримати результати робот.

Посилання Відповідача на ст. ст. 538, 850, 851, 854, 856 ЦК України є безпідставними, виходячи з наступного.

Стаття 538 ЦК України регулює виконання зустрічних зобов'язань, тобто, виконання свого зобов'язання однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку. Але, початок виконання Відповідачем свого обов'язку з ремонту автобусу обумовлено не здійсненням Позивачем передплати, а моментом передачі Позивачем автобусу в ремонт Відповідачеві.

Статтею 850 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника сприяти підряднику у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Позивач виконав свої зобов'язання за Договором - передав автобус в ремонт і сплатив вартість ремонту.

За статтею 851 Цивільного кодексу України, підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Згідно ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п. 1.1 договору підряду № 1334-52-10/08 від 16.04.2008 р. (далі -Договір підряду), Відповідач також зобов'язується своїми силами і засобами виконати роботи по капітальному ремонту автобусів.

Договір підряду не містить положень згідно яких, Позивач зобов'язується надати Відповідачеві матеріали, засоби для виконання ремонтних робіт;

Статті 854, 856 Цивільного кодексу України регулюють питання оплати виконаних робіт та надають підряднику право притримати результати роботи, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду.

Позивач виконав свої зобов'язання по оплаті за Договором в повному обсязі.

10.06.2008 р. згідно приймально-передаточного акту 66-42 відбулось приймання Відповідачем автобусу Ікарус 260.50, держ. № 25360 АА в ремонт.

24.06.2008 р., на виконання п. 2.5 Договору підряду, Позивач здійснив передплату в сумі 117357,00 грн., що складає 50 % вартості робіт з ремонту автобусу.

Оплата Позивачем виконаних Відповідачем робот, згідно п. 2.5 Договору, здійснюється на підставі рахунків, передплата 50 % від вартості робот по кожному автобусу окремо здійснюється протягом 5-ти днів після виставлення рахунку. Датування рахунку Відповідача саме 10.06.2008 р. ще не означає, що Відповідач надав Позивачеві рахунок для сплати саме 10.06.2008 р., але підставою для перерахування грошових коштів є саме рахунок.

Відповідач стверджує про наявність доповнень і змін к переліку робіт на автобус Ікарус-260 замовлення 66-42 від 29.07.2008 р.

Згідно п.п. 1.1, 4.1 Договору підряду, Відповідач зобов'язався здійснити капітальний ремонт кожного з автобусів протягом 70 робочих днів з моменту передачі автобусу в ремонт. Зрозуміло, що під час виконання ремонтних можливі уточнення в переліку робіт, але це не обумовлює зміну строків виконання робіт. Відповідно до п. 3.3 Договору підряду, Позивачу надано право вносити зміни в об'єми робот.

Сам термін «капітальний ремонт автобусу»передбачає виконання максимально можливого об'єму ремонтних робіт. З врахуванням можливих уточнень в переліку робіт сторони й передбачили у Договорі підряду такий значний строк виконання ремонтних робіт -70 робочих днів.

10.06.2008 р. відбулось приймання Відповідачем автобусу Ікарус 260.50, держ. № 25360 АА в ремонт.

29.07.2008 р., як стверджує Відповідач, після проведення розбирання і дефектування двигуна, був складений перелік робіт з ремонту двигуна. Оскільки, сторони не погоджували збільшення строку, протягом якого повинні були бути виконані роботи з ремонту Ікарус 260, такий ремонт повинен був здійснений в межах загального строку, передбаченого п. 4.1 Договору підряду, а саме - протягом 70 робочих днів з моменту передачі автобусу в ремонт.

17.09.2008          р., згідно п. 4.1 Договору підряду, роботи з ремонту автобусу Ікарус 260 мали бути завершені.

15.10.2008          р. роботи з ремонту автобусу Ікарус 260 були фактично завершені, про що сторони склали Акт передачі приймання виконаних робіт.

Таким чином, прострочення Відповідача у виконанні робіт з ремонту автобусу Ікарус 260 перевищує 1 рік, що унеможливило використання автобусу Ікарус 260 протягом цього періоду в господарській діяльності Позивача і вимусило останнього звернутись до Відповідача з позовом про сплату пені за несвоєчасне виконання ремонтних робіт.

Відповідач також підтвердив, що здійснив закупівлю матеріалів для слюсарно-зварювальних кузовних та інших робіт необхідних для ремонту 6 автобусів, тобто всі необхідні запасні частини та матеріали для цього він мав. Однак, всупереч цьому, прострочення у виконанні ремонтних робіт складає більше року.

Окрім цього доповнення до переліку робіт на автобусі ІК-260 замовлення 66-42 (ЦГЗК, м.Кривий Ріг) від 29.07.2008 р. не беруться судом до уваги, оскільки особи які їх підписали з боку Позивача не мають повноважень щодо укладання (внесення змін) договорів. Крім того, сам Перелік робіт на автобус ІК-260 держ. № 253-60АА (ЦГЗК, Кривий Ріг), до якого вносяться доповнення і зміни, містить лише підписи представників Відповідача і взагалі є лише внутрішнім документом Відповідача, а тому не може встановлювати і(або) змінювати права та обов'язки Сторін.

Закінчення терміну дії Договору підряду не звільняє Відповідача від відповідальності (сплати пені) за його порушення (несвоєчасне виконання ремонтних робіт), яке мало місце під час дії договору, тому позовні вимоги Позивача щодо стягнення пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору підряду правомірні. Наведене підтверджується положенням ч. 4 ст. 631 ЦК України, яким передбачається, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Тотожна за змістом норма міститься в ч. 7 ст. 180 ГК України. Крім того, згідно п. 10.3 Договору підряду, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих обов'язків, які залишились невиконаними. Наявність в Акті виконаних робіт від 15.10.2009 р. речення про відсутність претензій до виконаних робіт свідчить лише про те, що під час приймання робот (огляду) не виявлено якихось зовнішніх технічних відступлень від умов Договору, а не про примирення Позивача з Відповідачем та про безапеляційне прийняття Позивачем кількості, якості, строків та інших критеріїв виконаних Відповідачем робіт. Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Саме відсутність відступів в роботі від умов договору Сторони засвідчили в Акті виконаних робіт від 15.10.2009 р.           На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобов’язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Судові витрати слід віднести на відповідача, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 538, 610, 611, 631, 839, 850, 851, 854, 856 ЦК України, ст. 180, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,2,12,21,32,36,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод", 51927, м.Дніпродзержинськ, вул. Стасова, 79 (п/р 26003215614100 у ВАТ „Райфайзен Банк „Аваль”, МФО 305653, код ЄДРПОУ 33981727) на користь Відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", 50066, м.Кривий Ріг (п/р 26003162700 в ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970, код ЄДРПОУ 00190977) суму 213589 (двісті тринадцять тисяч п’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 74 коп. пені, суму 2135 (дві тисячі сто тридцять п’ять) грн. 89 коп. державного мита та суму 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.

СуддяІ.В. Петренко