Рішення № 10813568, 31.03.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.03.10р.Справа № 8/61-10 За позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (м. Павлоград Дніпропетровської області)

до Приватного підприємства Центру "Практика" (м. Павлоград Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором на постачання продукції № 330207 від 16.02.2007р. у загальному розмірі 244 634, 76 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Тітов Є.Г. - пров.юрисконсульт (дов. № 25/256-79 від 02.11.07р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Приватного підприємства Центру "Практика" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором на поставку продукції № 330207 від 16.02.2007р. у загальному розмірі 244 634, 76 грн.

Сума позову складалася з наступних сум: 217 737,10 грн. - основний борг, 8 314,67 грн. - пеня, 15 241,60 грн. - штраф, 2 211,69 грн. - інфляційні збитки та 1 129,70 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором на поставку продукції № 330207 від 16.02.2007р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену продукцію.

В подальшому позивач уточнив свої позовні вимог в частині розміру основного боргу, у зв'язку з тим, що після подачі позовної заяви до суду відповідачем було здійснено ряд проплат в рахунок погашення боргу на загальну суму 16 550,00 грн., внаслідок чого основний борг відповідача зменшився до 201 187,10 грн.

Крім того, до матеріалів справи долучено акт звіряння взаємних розрахунків за договором за період з 01.09.2009р. по 24.03.2010р., підписаний позивачем та відповідачем, відповідно до якого розмір основного боргу складає 201 187,10 грн. Отже наявність основного боргу у розмірі 201 187,10 грн. перед позивачем визнана відповідачем.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 32180, яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем.

Вислухавши позивача, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

16.02.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 330207 на поставку продукції, відповідно до умов якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач купувати неелектричні системи ініціювання марки "Прима-Ера" ТУ У 24.6-14310112-043:2005 (далі-продукція), згідно специфікаціям, які додаються до даного договору і є його невід'ємною частиною. Відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки за поставлену продукцію згідно договірних цін зазначених в специфікації і у відповідності до обумовлених у даному договорі умов. Кількість продукції, що поставляється за договором, 25 000 комплектів (п.п. 1.1., 1.2., 2.2. договору).

Згідно п. 3.2. договору, відвантаження продукції здійснюється позивачем на протязі 10 календарних днів з дати отримання письмової заявки на відвантаження партії продукції. Кількість продукції, що відвантажується, узгоджується сторонами щомісячно та зазначається у специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, розрахунок за поставлену продукцію відповідач здійснює шляхом переведення грошових коштів на поточний рахунок позивача на протязі 30 банківських днів з дня поставки продукції.

09.09.09р. відповідач на адресу позивача направив лист-заявку № 09, в якому просив відвантажити у вересні 2009р. у наступній комплектації: "Прима-Ера" С-0-6 - 100 шт.; "Прима-Ера" С-25-6 - 200 шт.; "Прима-Ера" С-42-10 - 300 шт.; "Прима-Ера" Д-450-12 - 300 шт.; "Прима-Ера" Д-450-16 - 900 шт.; "Прима-Ера" Д-450-21 - 375 шт.; "Прима-Ера" Д-500-12 - 225 шт.; "Прима-Ера" Д-500-10 - 975 шт. Дана заявка відповідає специфікації № 10 від 09.09.09р. до договору.

Згідно до накладної № 3759.2 від 17.09.09р. відповідач отримав від позивача СИН "Прима-Ера" у кількості 3 375 шт. на суму 84 206,70 грн., на підставі довіреності № 8 від 17.09.09р., виданої директору Водолазському О.П.

За поставлену продукцію відповідач розрахувався частково, а саме: 21.10.09р. у сумі 18 000, 00 грн., 28.10.09р. у сумі 5 000,00 грн., 05.11.09р. у сумі 9 000,00 грн., всього на суму 32 000,00 грн.

09.10.09р. відповідач на адресу позивача направив лист-заявку № 09/10, в якому просив відвантажити 29.10.09р. продукцію у наступній комплектації: "Прима-Ера" С-25-6 - 600 шт.; "Прима-Ера" Д-450-12 - 1 000 шт.; "Прима-Ера" Д-450-21 - 1 500 шт.; "Прима-Ера" Д-475-12 - 500 шт.; "Прима-Ера" Д-475-21 - 1 000 шт. В специфікації № 11 від 19.10.09р. до договору позивач повинен був поставити продукцію у кількості 4 800 шт. на суму 134 744,40 грн.

Згідно до накладної № 4372.2 від 29.10.09р. відповідач отримав від позивача СИН "Прима-Ера" у кількості 4 600 шт. на суму 129 728,40 грн., на підставі довіреності № 15 від 29.10.09р., виданої директору Водолазському О.П.

11.11.09р. відповідач на адресу позивача направив лист-заявку № 10/11, в якому просив відвантажити у листопаді 2009р. продукцію у наступній комплектації: "Прима-Ера" С-25-6 - 500 шт.; "Прима-Ера" С42-10 - 1 000 шт. Дана заявка відповідає специфікації № 12 від 17.11.09р. до договору.

Згідно до накладної № 4372 від 17.11.09р. відповідач отримав від позивача СИН "Прима-Ера" у кількості 1 500 шт. на суму 35 802,00 грн., на підставі довіреності № 17 від 18.11.09р., виданої директору Водолазському О.П.

Отже, зобов'язання за договором № 330207 на поставку продукції від 16.02.07р. позивачем були виконані, а відповідач у свою чергу порушив умови п. 5.1. вказаного договору та не оплатив у повному обсязі поставлену продукцію.

09.11.09р. позивачем направлено відповідачу претензію № 25/247-47 на суму 61 206,70 грн., яка була вручена 12.11.09р., а також 15.12.09р. направив претензію № 25/247-52 на суму 129 728,40 грн., яка була вручена 22.12.09р., 18.01.10р. було направлено претензію № 25/247-1 на суму 35 802,00 грн., яка вручена 23.01.10р.

Станом на момент подання позовної заяви основний боргу відповідача складав 217 737,10 грн.

В подальшому позивач уточнив свої позовні вимог в частині розміру основного боргу, у зв'язку з тим, що після подачі позовної заяви до суду відповідачем було здійснено ряд проплат в рахунок погашення боргу на загальну суму 16 550,00 грн., внаслідок чого основний борг відповідача зменшився до 201 187,10 грн.

Крім того, до матеріалів справи долучено акт звіряння взаємних розрахунків за договором за період з 01.09.2009р. по 24.03.2010р., підписаний позивачем та відповідачем, відповідно до якого розмір основного боргу складає 201 187,10 грн.

Отже наявність основного боргу у розмірі 201 187,10 грн. перед позивачем визнана відповідачем.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Крім того, до матеріалів справи долучено акт звіряння взаємних розрахунків за договором за період з 01.09.2009р. по 24.03.2010р., підписаний позивачем та відповідачем, відповідно до якого розмір основного боргу складає 201 187,10 грн. Отже наявність основного боргу у розмірі 201 187,10 грн. перед позивачем визнана відповідачем.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 201 187,10 грн.

Стаття 22 ГК України визначає, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Як вбачається з довідки органу статистики (а.с. 18), позивач є державним підприємством, заснованим на державній власності, тобто –є суб'єктом господарювання державного сектора економіки.

Згідно ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема у таких розмірах - за порушення строків виконання зобов'язання в т.ч. - за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Факт отримання відповідачем продукції, визначеної договором, підтверджується відповідачем, а також матеріалами справи.

Таким чином, відповідач отримував продукцію, але протягом тридцяти днів, з моменту настання строку оплати, не спогасив існуючу заборгованість.

На підставі вказаної норми закону позивачем був нарахований штраф на підставі ст. 231 ГК України в сумі 15 241,60 грн., який згідно вищевикладеного також підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 2 211,69 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 129,70 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 2 211,69 грн. та 1 129,70 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Договором № 330207 на поставку продукції від 06.02.07р. у розділі 10, який встановлює відповідальність, зазначено, що неналежне виконання даного договору сторони несуть майнову відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

Враховуючи викладене, вказаним договором не передбачена сплата пені за неналежне виконання умов договору, в той час, як її розмір може бути встановлений виключно за згодою сторін, отже у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 8 314,67 грн. слід відмовити.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Судові витрати по справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням того, що відповідачем частково була погашена заборгованість перед позивачем після подання позову до суду.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 173, 193, 218, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Центр "Практика" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Ленінградська, 28/21; код ЄДРПОУ 30349847) на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (51402, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44; код ЄДРПОУ 14310112) - 201 187 грн. 10 коп. основного боргу, 2 211 грн. 69 коп. втрат від інфляції, 1 129 грн. 70 коп. трьох відсотків річних, 15 241 грн. 60 коп. семи відсотків штрафу, 2 363 грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита, 227 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 8 314 грн. 67 коп. відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін