Вирок № 108135178, 27.12.2022, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 634/799/21

Провадження № 1-кп/529/80/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Диканька обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця,громадянина України,з середньоюосвітою,не одруженого,непрацюючого,інваліда ІІІгрупи уродженцята жителя АДРЕСА_1 ,раніше несудимого,

обвинуваченого увчиненні нимкримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.15-ч.1ст.115КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , вчинив умисне кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Так, 29.04.2021, близько 12 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, приїхав на мопеді з свідком ОСОБА_7 , під керуванням останнього, до магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований по АДРЕСА_2 , де помітив потерпілого ОСОБА_4 . В подальшому, обвинувачений діючи з раптово виниклим умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень, підійшов до останнього та продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи небезпечний наслідок і бажаючи його настання, у виді спричинення тілесних ушкоджень, з мотивівособистої неприязнідо останнього,наніс потерпілому ОСОБА_4 ,правою рукоюодин коло-ріжучийудар ножем,який зберігавпри собі,в областьгрудної кліткизліва. Потім, потерпілий відштовхнув обвинуваченого, та почав тікати в бік свого домоволодіння. Далі, потерпілому надано невідкладна медична допомога шляхом хірургічного втручання лікарів Красноградської ЦРЛ, а сам обвинувачений ОСОБА_5 в свою чергу з місця скоєння злочину зник. У зв`язку з чим, обвинувачений ОСОБА_5 згідно з висновку судово-медичної експертизи своїми протиправними діями, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень, завдав потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітки 3-го ребра по передній підмишечній лінії зліва, колота рана перенхіми легені ліворуч, косний перелом 7-го ребра, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що були небезпечними для життя потерпілого.

Крім того, процесуальний керівник прокурор Красноградської окружної прокуратури С. Зливка звернулась з позовною заявою в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Красноградська центральна районна лікарня» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 7175, 92 грн. в порядку п.12 ч.2 ст.36, ч.3 ст.128 КПК України, згідно довідки розрахунку наданих закладом охорони здоров`я №01-05/1845 від 14.06.2021 р. (т.1 а.с.63)

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України не визнав та пояснив, що 29.04.2021 року близько 15 годин перебуваючи в нетверезому стані побачив ОСОБА_4 з ОСОБА_8 , під`їжджав з ОСОБА_7 до магазину в селі Аполлонівка, в цей час ОСОБА_4 сидів навприсядки, вважав, що той був причетний до смерті його племінниці та мав намір його налякати, навіть не розраховував на такі наслідки, спитавши, щоб останній розповів «Як все було?», підійшов до нього, нагнувся та наніс удар правою рукою в ліву область грудей. ОСОБА_4 побіг в бік дому, а він витягнув ножа навіть не сприйняв, що настільки ніж міг так легко увійти до тіла. Він повернувся в бік потерпілого ще раз, проте побачив, що потрібна швидка ОСОБА_7 поїхав наздоганяти ОСОБА_4 . В цей час вийшла ОСОБА_9 , він говорив їй викликати швидку.

Свою вину визнає частково, що наніс потерпілому один удар ножем в область грудей, та не мав наміру його вбивати, дуже розкаявся, що вчинив. Вважає свою дії необдуманими, згоден відшкодувати шкоду, звичайно, якщо б хотів міг би завдати ще ударів, але у нього не було бажання наздоганяти і добивати ОСОБА_4 .

Допитаний потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 29 квітня 2021 року він перебував біля магазину, побачив, що назустріч їдуть ОСОБА_10 і ОСОБА_11 на мопеді. Коли ближче підійшов ОСОБА_11 до нього, ножа він не помітив. Діставши з пазухи ніж останній вдарив його в ліву сторону грудей, та йому вдалося його відштовхнути і тікати в бік дому, проте ОСОБА_10 на мотоциклі наздоганяв його і пробував з ним балакати, а у відповідь сказав, що «давай поговоримо, якщо встигнемо» та йому стало вкрай погано. Поки не приїхала швидка, першу медичну допомогу йому надав ОСОБА_12 .

Допитаний в дистанційному режимі відео конференції свідок ОСОБА_12 пояснив, що очевидцем цієї події не був, проте завдяки наданій їм першій кваліфікованій допомозі вдалося врятувати потерпілого, та вчасне його прибуття зберегли йому життя. Він показав, що був вдома у ОСОБА_13 , перед цим заїхали до магазину, бачили там ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . Через деякий час стало відомо, що ОСОБА_5 наніс ножем поранення ОСОБА_4 поблизу магазину, а той відштовхнувши його втік. Маючи медичну освіту відразу почав надавати медичну допомогу, оскільки була сильна кровотеча, ОСОБА_13 викликав швидку, яка відвезла ОСОБА_4 до Красноградської ЦРЛ, а він з ОСОБА_13 супроводжували його до лікарні. ОСОБА_4 прооперували, його стан був важкий.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що разом із ОСОБА_5 вони вживали спиртні напої напередодні та в той день, після 10 години поїхали в сел.Аполлонівка, біля магазину ОСОБА_5 встав, побачивши потерпілого пішов назустріч, як він наніс удар не побачив, бо залишався на мопеді. Так, ОСОБА_4 побіг в одну сторону, а ОСОБА_8 побіг за магазин. В подальшому вони поїхали з місця події, він сказав викинути ножа.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що про подію йому стало відомо з чужих слів, ОСОБА_8 розповів йому про те, що ОСОБА_5 наніс удар його брату ОСОБА_4 , коли дістався подвір`я його домоволодіння, побачив лежачого у дворі, на грудній клітині кров, йому надавав медичну допомогу ОСОБА_12 . Потім, приїхала швидка і забрала до лікарні, де його оперували.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він стояв від магазину метрів п`ять, разом з ОСОБА_4 , 29.04.2021 приблизно 11-12 год., перебуваючи біля магазину «Продукти» в с.Аполлонівка, в цей час під`їхав ОСОБА_7 на мотоциклі з ОСОБА_5 позаду, який пішов назустріч ОСОБА_4 , діставши ніж правою рукою наніс один удар ножем в область грудної клітини і знову замахнувся, але ОСОБА_4 відштовхнув його.

Так,дії обвинуваченого ОСОБА_5 органом досудового слідства кваліфіковані зач.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, а саме закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Проте суд не може погодитись з такою кваліфікацією дій обвинуваченого.

Крім визнання вини ОСОБА_5 в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним, його винуватість у скоєному підтверджується наступними доказами, які надані стороною обвинувачення:

- протокол проведення слідчого експерименту від 18.05.2021 року, за участю потерпілого ОСОБА_4 , спеціаліста криміналіста, статиста, двох понятих, із застосуванням відеозапису в додатку, де ОСОБА_4 , розповів про події та показав механізм нанесення удару (т.1 а.с.80-83);

- протокол огляду місця події від 29.04.2021 року, в ході якого оглядалась ділянка території біля магазину «Продукти» за адресою по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.168-169);

- протокол огляду місця події від 29.04.2021 року, в ході якого оглядалась лісосмуга, розташованою поблизу ґрунтової дороги поміж сел. Лесівка та сел. Червона Гірка, де під ломаною деревиною був виявлений ніж в чохлі, що був визнаний речовим доказом (т.1 а.с. 170-171;172);

- протокол огляду місця події від 29.04.2021 року, в ході якого оглядалась територія домоволодіння за адресою по АДРЕСА_3 де виявлена сорочка темно-синього кольору з коротким рукавом зі слідами плям бурого кольору, що була визнана речовим доказом (т.1 а.с.174,175;176).

- матеріали роботи спеціаліста криміналіста до протоколу огляду місця події про те, що 29.04.2021 року близько 13 години біля місцевого магазину в сел. Аполлонівка Сахновщинської с/р Красноградського району Харківської області знаходився місцевий мешканець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ножовим пораненням грудної клітини, що містять інформацією з фотоілюстрацією місця, де було нанесено ножове поранення; сорочкою з плямою бурого кольору схожою на кров, та з отвором схожим на ножове поранення; та ніж (т1. а.с.177-193);

- протокол проведення слідчого експерименту від 03.06.2021 року, за участю свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що бачив момент зустрічі ОСОБА_5 , що наніс удар ножем ОСОБА_4 в область грудної клітини, коли останній відштовхнув його від себе та побіг по дорозі додому, з додатком до протоколу (т.1 а.с.194-197);

- протокол затримання особи від 29.04.2021 року, якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин ОСОБА_5 (т.1 а.с.200-204);

- протокол освідування особи від 23.04.2021 року, з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, в якому перебував ОСОБА_5 (т.1 а.с.205,206);

- постанова про визнання речовими доказами, виявлених та вилучених в ході обшуку затриманої особи ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_4 , куртки чорного кольору з написом «Nike» зі слідами речовини бурого кольору, кофту синього кольору з написом «Nike» (т.1 а.с. 207);

- протоколи отримання зразків крові та піднігтьових пластин для проведення експертизи, згідно постанов про їх відібрання та акту КНП «Красноградська ЦРЛ» (т.1 а.с.208-210;211-212;213);

- висновок експерта №14/990-Дм/21 від 03.06.2021 року, згідно підсумків якої групова приналежність крові гр.-на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 О з ізогемаглютинінами анти - А і анти В. На фрагменті марлевого бинту змиві з рук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в об`єкті №1, знайдена кров людини, в якій виявлений антиген Н. Таким чином можна вважати, що дана кров належить до групи О з ізогемаглютинінами анти А і анти В та походження її від ОСОБА_4 , не виключається (т.1 а.с.242-244);

- висновок експерта №14/989-Дм/21 від 22.05.2021 року, згідно підсумків якої групова приналежність крові гр.-на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 О з ізогемаглютинінами анти А і анти В. (т.1 а.с.247-249);

- висновок експерта №15-12/408-Ц/Дм 2021 р., від 07.06.2021 року, згідно підсумків якої при проведенні судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту лівої руки громадянина ОСОБА_5 знайдені сліди крові людини, в якій виявлений тільки антиген А. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові А (ІІ) з ізогемаглютинінами анти В, в тому числі і від самого ОСОБА_5 . Враховуючи групову приналежність крові громадянина ОСОБА_4 сліди крові від нього походити не могли. (т.1 а.с. 255-260);

- висновком судово-імунологічноїекспертизи №14/993-Дм/21,яку проведенона підставіпостанови пропризначення судово-медичноїімунологічної експертизистаршого слідчогоВП №1СВ КрасноградськогоРВП ГУНПв Харківськійобласті лейтенантаполіції ОСОБА_14 стосовно сорочкичоловічої верхньоїтемно-синьогокольору зкоротким рукавом,яка належитьпотерпілому ОСОБА_4 ,дослідженого всудовому засіданні (т.2, а.с.5-7), з якого видно, що на сорочці чоловічій верхній темно-синього кольору з коротким рукавом, яка належить потерпілому ОСОБА_4 , вилученій 29.04.2022 року, виявлена кров людини групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, властивої потерпілому ОСОБА_4 ;

- висновком судово-медичноїекспертизи №12-14/47-КР/21,яку проведенона підставіпостанови старшогослідчого СВ№1СВ КрасноградськогоРВП ГУНПв Харківськійобласті лейтенантаполіції ОСОБА_14 ,дослідженого всудовому засіданні (т.2, а.с. 11-13), з якого видно, що потерпілому ОСОБА_4 були спричинені пошкодження які утворилися від дії предмета що має колючо-ріжучі властивості, які по ступеню тяжкості мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що були небезпечними для життя;

- висновком судово-психіатричноїекспертизи №312від 16.06.2021року,дослідженого всудовому засіданні (т.2, а.с.15-17), з якого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відповідно до цього висновку, у період часу, якому відповідає правопорушення, обвинувачений виявляв ознаки вищевказаного хронічного захворювання та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними;

- висновком судово-медичноїекспертизи речовихдоказів увигляді ножа№15-12/454-Ц/Дм2021р., дослідженогов судовомузасіданні (т.2, а.с.32-37 ), з якого вбачається, що в результаті проведення судово-медичної експертизи ножу, на клинку знайдені сліди крові людини, в якій виявлені антиген. Встановити статеву приналежність слідів крові не представлялося можливим у зв`язку з відсутністю клітинних елементів крові та ядровмістимих клітин. Таким, чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові О(І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_4 ;

Приведені докази в їх сукупності, свідчать про умисні дії обвинуваченого ОСОБА_5 на спричинення потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, що також ним не оспорюється.

Висновки проведених по справі експертиз зроблені компетентними спеціалістами, є повними, із наданням чітких відповідей на поставлені запитання, є науково-обґрунтованими, та такими, що за своїм змістом узгоджуються із фактичними обставинами даного кримінального провадження та іншими доказами, а безпосередньо порушень вимог ст.ст.87,101-102 КПК України, судом не встановлено.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст.85,86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинувачених та визнання їх винуватості.

Так, дійсно протокол слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_4 від 18.05.2021 року містить відмітку про його проведення із застосуванням технічних засобів фіксації, а саме відеокамери та доданих до протоколу відеозаписом. Проте при дослідженні диска з відеозаписом було встановлено відсутність такого відеозапису на доданому до протоколу диску.

Проте, встановлення судом недопустимості доказів або порушень вимог процесуального закону під час збирання доказів не може повністю спростовувати фактів, які в них зафіксовано, ґрунтуючись на показаннях потерпілого та свідків.

З цього приводу суд вважає, що встановлені обставини узгоджуються з поясненнями потерпілого ОСОБА_4 , допитаного судом в ході судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до положень ч. 2ст. 84 КПКпроцесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з ч. 4ст. 95 КПКСуд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Разом із тим, протоколи слідчих експериментів відповідно до п. 3 ч. 2ст. 99 КПКналежать до документів.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КПКслідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Інші протоколи слідчих експериментів відповідають даним відеозаписів, дослідженим в судовому засіданні.

Як випливає із ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні його громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченомуКримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частиниКК.

Так, на думку суду, ОСОБА_5 не мав наміру позбавляти життя потерпілого ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_5 бачив, що потерпілий живий. Суд враховує і причину припинення злочинних дій ОСОБА_5 , а саме досягнення мети у вигляді спричинення тілесного ушкодження.

Тобто заподіяні ним тілесні ушкодження не призвели до такого стану, який би давав обвинуваченому підстави вважати, що він досяг злочинної мети, вчинивши усі дії, спрямовані на настання злочинного результату його смерті.

При цьому усвідомлюючи, що ОСОБА_4 живий, обвинувачений мав реальну можливість продовжити заподіяння потерпілому ударів у життєво важливі органи з умислом заподіяння смерті.

Крім того, доказів того, що інші особи, що перебували на місці скоєння злочину, вчиняли дії, які б можна було розцінити як активну протидію злочинним діям, що завадили обвинуваченому довести свій умисел на вбивство до кінця, судом не встановлено.

Прокурор в судовому засіданні відмовилася від допиту свідка ОСОБА_15 , що також не заперечували інші учасники, яка б могла або спростувати, або ж підтвердити викладені обвинуваченим обставини. Судом були відтворені показання свідка, що знайшли своє відображення в журналі судового засідання (т.1 а.с.128) про те, що момент злочину вона не бачила, а коли вийшла на ганок магазину побачила ОСОБА_5 в збудженому стані, який казав «Що я накоїв», а вона не відразу зрозуміла, що сталося.

Про відсутність у обвинуваченого наміру позбавити потерпілого життя свідчить те, що жодних перешкод для продовження злочинних дій стосовно потерпілого не існувало.

Проаналізувавши всю сукупність обставин, які супроводжували нанесення тілесних ушкоджень - обстановку, яка передувала посяганню, спосіб та характер вчинення злочину, мотив, яким керувався обвинувачений, та наслідки які настали, здійснив оцінку суб`єктивної стороні складу злочину, зокрема спрямованості їх умислу, суд вважає, що ОСОБА_5 мав умисел на заподіяння лише тілесних ушкоджень за відсутності прямого наміру на вбивство.

Згідно з вимогст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а тому суд не може припускати обставини здійснення інкримінованих ОСОБА_5 дій в частині наявності умислу на скоєння вбивства ОСОБА_4 .

Згіднопостанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи »суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Тобто суд убачає відсутність обставин, які перешкоджали б виконати усі дії, які особа обвинуваченого вважала необхідними для доведення злочину до кінця в разі наявності умислу на позбавлення життя потерпілого.

За відсутності умислу на позбавлення людини життя дії обвинуваченого кваліфікуються за їх фактичними наслідками, взявши до уваги кількість ударів та спосіб нанесення, обстановку що передувала злочину та поведінку обвинуваченого після його вчинення.

При цьому суд враховує наступне.

ОСОБА_5 під час конфлікту з ОСОБА_4 не висловлював погрози вбивством на адресу останнього і ці доводи також не були спростовані стороною обвинувачення в судовому засіданні, виходячи зі змагальності сторін. Вінходив, знаходячись в збудженому стані, говорив «Ой, що я натворив». Усвідомлюючи, що ОСОБА_4 живий, ОСОБА_5 мав реальну можливістьпродовжувати наносити йому удари ножем, або виконувати інші дії, направлені на доведення свого умислу на позбавлення життя ОСОБА_4 до кінця, чого не зробив.

Прокурором в судовому засіданні обвинувачення відносно ОСОБА_5 за кваліфікацієюч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, підтримано, змін обвинувачення, відповідно до ст.ст.338,341 КПК України, до суду не надходило.

Наведене вище свідчить про відсутність у діях ОСОБА_5 умислу на вбивство потерпілого та доводить, що у вказаній ситуації останній діяв з непрямимумислом припускаючи можливість заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю останнього, в тому числі і смерті, а тому він повинен нести кримінальну відповідальність лише за фактично заподіяні наслідки.

Так, у діях обвинуваченого ОСОБА_5 не вбачається прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_4 та зазначене підтверджується показаннями самого потерпілого, даними під час судового розгляду, який стверджував, що ОСОБА_5 міг його наздогнати, проте не зробив цього, не розуміючи з яких причин, та тим, що події відбувалися в присутності інших осіб, зокрема свідка ОСОБА_8 , в показаннях якого йдеться про нанесення одного ножового поранення, і що ОСОБА_5 не зміг нанести ще одне, бо був п`яний, оскільки ОСОБА_4 відштовхнув його та в спосіб, які у сукупності не можуть свідчити про наявність вказаного умислу.

Аналізуючи у сукупності та взаємозв`язку представлені стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 використовуючи ніж, діяв з непрямим умислом.

Проте замах на умисне вбивство з непрямим умислом неможливий.

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у Рішенні по справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії № 10590/83 від 6 грудня 1988 р. та § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" (Capeau v. Belgium) № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вказане поєднуються з такими ж положеннями ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".

Так, відповідно до ст.ст.24,115 КК Українидля обвинувачення в умисному вбивстві необхідно встановити, що винна особа, вчиняючи протиправні дії, бажала настання такого наслідку як смерть.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення вини поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Ретельно аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, враховуючи зібрані у справі докази, та встановлені обставини, не дають суду підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Тобто, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство і у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках настає лише за наслідки, які фактично настали.

Оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_5 та кваліфікує його дії за наслідками, які фактично наступили, тобто за ч.1 ст. 121 КК України, оскільки він вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, виходячи зі ступеню тяжкості фактично спричинених тілесних ушкоджень.

З вивчення даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається, що він на обліку у психіатра та нарколога не перебуває. Раніше не судимий. Працює. Сім`ї не має. Перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 визнаний безстроково інвалідом 3 групи по зору. Характеризується позитивно за місцем свого проживання, користується повагою і авторитетом серед жителів села та товаришів. Порядна і доброзичлива людина. Компрометуючих матеріалів на ОСОБА_5 не має.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Суд вважає, що обвинувачений здійснив критичну оцінки своєї злочинної поведінки, в повній мірі усвідомив скоєне, показав висловлення жалю за вчинене, вибачився перед потерпілим ОСОБА_4 , який моральних та матеріальних претензій до нього він не висунув, і просив суворо не карати.

Відповідно до п. п. 1, 13 ч. 1 ст. 67 КК України, обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання обвинуваченому за скоєне, суд керується нормами ч. 2 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ставлення винного до скоєного та наслідків, думку потерпілого, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України, в межах, необхідних для досягнення цих цілей, не застосовуючи максимальну санкцію даної статті, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Підстав для застосування статей 69, 75 КК України судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що призначення йому такого покарання у виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, справедливим і спів мірним вчиненому кримінальному правопорушенню.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи в сумі 1 716,20 грн. належить стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.

Відповідно до вимог ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільний позов слід задовольнити. Стягнути на користь Комунального некомерційного підприємства «Красноградська центральна районна лікарня» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 7175, 92 грн.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Арешт на майно, накладені ухвалами слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 05 травня 2021року, слід скасувати.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 369 - 371, 373- 377, 391, 395 КПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Строк відбуття покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_5 , тобто - з 29 квітня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати на користь держави в сумі 1 716 грн. 10 коп. (одну тисячу сімсот шістнадцять грн. 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Комунального некомерційного підприємства «Красноградська центральна районна лікарня» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 7175, 92 грн.

Арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 05 травня 2021року, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази, після набрання вироком законної сили - передані на зберігання в камеру схову речових доказів Красноградського РВП ГУНП в Харківській області: ніж в саморобному чохлі знищити; сорочка темно синього зі слідами речовини бурого кольору,належні потерпілому ОСОБА_4 , повернути останньому; куртку чорного кольору та кофту синього кольору з написом «NIKE» зі слідами речовини бурого кольору, належні ОСОБА_5 - знищити.

Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту одержання копії вироку.

Головуючий: