Рішення № 108117334, 16.12.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9309/22

Провадження № 2/344/2766/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Бабій О.М.,

секретаря Мациборки С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «ПроКредит Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: АТ «ПроКредит Банк» про зняття арешту з майна, який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні 29346583 від 17.11.2011 року, виданої заступником начальника відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ Витвицьким В.В.

Ухвалою суду від 30 вересня 2022 року ухвалено замінити в справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: АТ «ПроКредит Банк» про зняття арешту з майна, первісного відповідача, на належного відповідача АТ «ПроКредит Банк». Залучити до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «ПроКредит Банк» про зняття арешту з майна, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Івано-Франківський міський відділ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачу на підставі договору дарування від 17 травня 1999 року належить квартира АДРЕСА_1 . Станом на 21.07.2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано обтяження у ВП №29346583 від 17.11.2011 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної заступником начальника відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ Витвицьким В.В. Арешт накладено за наказом №2н-179/2008 року виданого 04 лютого 2008 року Івано-Франківським міським судом. В свою чергу, 04.04.2013 року на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону (підстава відсутності у боржника майна) старшим державним виконавцем Юрчаком В.А. виконавчий документ повернутий стягувачеві, винесено постанову про повернення виконавчого документу. Також, з 04.04.2013 року та по 30 квітня 2021 року стягував АТ «ПроКредит Банк» повторно судовий наказ не пред`являв до виконання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у письмовій заяві клопотав про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити.

Відповідач, чи його представники, у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом направлення повісток. Причину неявки суду не повідомлено.

Належним чином повідомлені представник третьої особи Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Івано-Франківськ) також не з`явився у судове засідання. Причину неявки суду не повідомлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі договору дарування від 17.05.1999 року посвідченого приватним нотаріусом Воробчук Т.О., зареєстрованого в реєстрі за №273Д ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 .

04 лютого 2008 року Івано-Франківським міським судом видано судовий наказ №2н-179/2008 про стягнення солідарно з: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ЗАТ «ПроКредит Банк» 6842,87 доларів США (за курсом 34556 грн. 49 коп.) заборгованості за кредитним договором.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в реєстрі міститься заборона, арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11861637 від 18.11.2011 року, підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_3 .

31.03.2021 року представник скаржника адвокат Горин В.М. звернувся до Івано-Франківського міського відділу ДВС із заявою про скасування арешту накладеного постановою від 17.11.2011 року у виконавчому провадженні №29346583 та видачу довідки про те, що виконавче провадження №29346583 знищено.

Згідно відповіді начальника Івано-Франківського МВ ДВС від 30.04.2021 року на виконанні перебувало виконавче провадження №29346583 з виконання наказу №2н-119, виданого 24.12.2012 року Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь ЗАТ ,,ПроКредит Банк 34556,49 грн. 04.04.2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України ,,Про виконавче провадження (відсутність майна боржника). Дана підстава завершення виконавчого провадження у відповідності до Закону України ,,Про виконавче провадження не передбачає зняття арешту з майна боржника. А також роз`яснено, що відповідно до ст.59 Закону України ,,Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Позивач зверталась до суду з скаргою на дії державного виконавця , за змістом якої просила визнати незаконними дії Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), які полягають у відмові у знятті арешту накладеного на майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №29346583 та зобов`язати скасувати постанову про арешт майна від 17.11.2011 року.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 04 серпня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи Івано-Франківський МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), АТ ,,ПроКредитБанк на бездіяльність ДВС та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2021 року залишено без змін.

Згідно інформації Івано-Франківського міського суду судового наказу під №2н-119 від 24.12.2012 року в Івано-Франківському міському суді не зареєстровано. Інших судових наказів щодо ОСОБА_3 Івано-Франківським міським судом не видавалось.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, судовому захисту підлягає не будь яке право, а лише те, яке порушено, не визнається або оспорюється.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених частиною першою цієї статті випадках. При цьому у ній не зазначено такого випадку, як повернення виконавчого листа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

Згідно із частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що «згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

Окрім того, згідно з правовим висновком, сформованим Верховним Судом України у Постанові від 15.05.2013 року у справі № 6-26цс13 відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Як роз`яснив Пленум вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 1 Постанови від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Верховний

В Постанові Касаційного цивільного суду, переглядаючи справу №2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22) наголошено на тому, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г зазначено, що державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Позивачем підтверджено належними правовими підставами, що за період з 2013 року по 2021 рік стягувач не подавав повторно виконавчий документ до виконання. Судом витребувано матеріали цивільної справи №2н-179/2008 про видачу судового наказу 04 лютого 2008 року, встановлено, що стягувач не звертався з клопотаннями про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, не оскаржував дії ДВС щодо повернення виконавчого документу.

Стягувачем не подано суду відзив на позов, не реалізовано право на подання до суду заперечень, що також свідчить про незацікавленість стягувача та відсутність майнових інтересів.

В свою чергу, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 316, 321, 391 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до АТ «ПроКредит Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту з майна задовольнити.

Скасувати арешт з невизначеного нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що накладений на підставі Постанови про арешт майна боржника та накладення заборони на його відчуження, у виконавчому провадженні №29346583 від 17.11.2011 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківськогоапеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 26 грудня 2022 року.