Рішення № 108104423, 02.12.2022, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

02.12.2022

Справа №489/6173/21

Провадження №2/489/504/22

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Назаровою С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, яким просила визнати за нею право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на ј частки квартири АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві спільної сумісної власності на підставі Договору міни нерухомого майна зареєстрованого Українською товарною біржою «Нерухомість Н». 19 серпня 2021 року вона звернулася до Другої миколаївської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 . Проте, державним нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її чоловіка у зв`язку з тим, що Договір міни нерухомого майна не був посвідчений нотаріально. Визнання вказаної угоди укладеною, у судовому порядку, в частині прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 та подальша реєстрація такого права не є можливим у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 . Оскільки право власності на цілу квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за чотирма співвласниками: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , у яких відсутній спір щодо часток у праві спільної сумісної власності, а тому вважає, що ідеальна частка у праві на спільне майно кожного з них становитиме по ј частки за кожним.

Ухвалою суду від 17.09.2021, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 26.10.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження та витребувано докази.

Ухвалою суду від 10.11.2021, виправлено описку в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду.

Ухвалою суду від 01.11.2022, призначено судове засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 08.11.2022, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Просить позовні вимоги задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги визнають в повному обсязі.

Суд не може прийняти дані заяви як належні, оскільки вони надійшли з електронної адреси представника позивача ОСОБА_6 , також не підписані електронним цифровим підписом, не містять документів підтвердження особи, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості безперечно ідентифікувати осіб, які направили дані заяви.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін,на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позовуз ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27 жовтня 1987 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

21 листопада 1997 року на Універсальній товарній біржі "Нерухомість Н" між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_8 з другої сторони укладено договір № 171 міни нерухомого майна, відповідно до якого в результаті даної міни, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 отримали право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Вказаний договір № 171 міни нерухомого майна посвідчений в ММБТІ 24.11.1997 за реєстровим № 16206.

Як вбачається з витягу з рішення Ленінського районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 28 від 15.03.2002, надано дозвіл на оформлення збільшення загальної площі квартири АДРЕСА_1 на 0,3 кв.м., виконане ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , за рахунок збільшення балкону у даній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 Харковенко ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на частку квартири АДРЕСА_1 .

З свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 , вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідними дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , ОСОБА_7 зареєструвала шлюб 27 квітня 2013 року та змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».

18 березня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до Другої миколаївської державної нотаріальної контори з заявами про відмову від частки в спадщині, яка залишилася після смерті батька ОСОБА_4 .

19 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Другої миколаївської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.08.2021, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки договір № 171 міни нерухомого майна не посвідчено нотаріально та не визначено частки в праві спільної сумісної власності на спадкове майно.

Вказане підтверджується матеріалами спадкової справи № 90/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 Харковенка ОСОБА_10 .

Дослідивши матеріали цивільної справи № 489/6174/21 (провадження № 2/489/2625/21), судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.11.2021, визнано дійсним договір №171 міни нерухомого майна від 21.11.1994, укладений на Універсальній товарній біржі «Нерухомість Н» та зареєстрований в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 24.11.1997 за реєстраційним №16206, відповідно до якого ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду набрало законної сили 03.12.2021.

Частиною 4статті 82 ЦПК Українивизначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2ст. 16 ЦПК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно дост.1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавцята народженіпісля його смерті,той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належить до першої черги спадкоємців за законом.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися з завами про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , тобто на спадкове майно претензій немає.

Згідно з частиною першоюстатті 4 Цивільного процесуального кодексу Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статями15,16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Згідно з вимогамистатті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно достатті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положеньстатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності достатті 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Відповідно достатті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який пережив, та батьки.

Відповідно до частини 2статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно дост. 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.

Згідно з ч. 1ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до частини першоїстатті 1297 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З роз`яснень п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що при наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З постанови державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.08.2021, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки, зокрема, не визначено частки в праві спільної сумісної власності на спадкове майно.

Отже, в зв`язку з тим, що за померлим спадкодавцем не визначена ідеальна частка у праві спільної сумісної власності на вказану квартиру, позивачка позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 369 ЦК співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Як вбачається з вищевикладеного, частки співвласників квартири АДРЕСА_1 , не визначені.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності непорушно, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, власник може бути позбавлений права власності або обмежений в його здійсненні тільки у випадках і в порядку, встановленому законом, примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване тільки як виняток по мотивах суспільної необхідності на підставах і в порядку, встановленому законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, крім цього ст. 16 цього ж кодексу зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Таким чином, іншим шляхом встановити своє право власності ОСОБА_1 , - спадкоємиця, яка прийняла спадщину за законом після померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавлена можливості, оскільки нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частку квартири АДРЕСА_1 , оскільки зокрема, не визначено частки в праві спільної сумісної власності на спадкове майно.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, та судом не було встановленого інших обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки та вважає, що позов, підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп, з кожного по 454 грн. 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_6 .

Відповідачі:

Миколаївська міська рада, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено «26» грудня 2022 року.

Суддя Н.О. Рум`янцева