Рішення № 10808669, 12.02.2009, Шевченківський районний суд міста Києва

Цивільна справа № 2-1221/09

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарях: Медовниці Ю.О.. Даниленко Н.А., Романовы В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства (ДП) «Енергоефективність», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника, орендної плати. компенсації, відшкодування моральної шкоди. -

встановив:

В квітні 2008р. позивач ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ДП «Енергоефективність» про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 16957, 5 гри.; компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки у сумі 462.47 гри.: середній заробіток у розмірі 1541.5 гри.; вихідну допомогу у розмірі 3391, 5 гри.; стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати з вини адміністрації відповідача, а також суму індексації грошових доходів; заборгованість по оренді автомобіля у розмірі 12431, 16 гри., в тому числі плата за бензин у розмірі 2231, 16 грн., також позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 80000, 0 грн.

Судом до участі у справі було притягнуто, в якості третьої особи без самостійних вимог директора відповідача ОСОБА_4

В подальшому позивач зменшив заявлені позовні вимоги і просив не стягувати з відповідача на свою користь компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати з вини адміністрації відповідача та суму індексації грошових доходів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він працював у відповідача на посаді директора філії, 04 квітня 2008р. його було звільнено з займаної посади згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, проте відповідачем, як роботодавцем не було проведено з ним остаточний розрахунок, також зазначав, що між ним та відповідачем було укладено договір оренди, однак за договором оренди автомобіля відповідач не виконує свої зобов'язання не сплачує орендної плати, розмір якої визначений умовами договору та плату за використане пальне за період з травня по грудень 2007р.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позові та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача двічі з'явилися в судове засідання, позов визнавали частково, в частині заборгованості по заробітній платі, в подальшому в судові засідання відповідач своїх представників до суду не направив, про час і місце судового розгляду відповідач оповіщався у встановленому законом порядку, про поважність причин неявки відповідач суд не повідомляв та не просив розглядати справу у відсутність своїх представників, на вимогу суду провести в позасудовому засіданні з позивачем розрахунок заборгованості, сторона відповідача відмовилась допустити позивача на підприємство.

Третя особа в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи оповіщався в установленому законом порядку, поважність причин своєї неодноразової неявки суду не повідомив, клопотання та не просив розглядати справу у його відсутність, свого представника до суду не направив, заперечення проти позову не подавав.

Оскільки позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, позивач ОСОБА_3 працював на посаді директора філії ДП «Енергоефективність» з заробітною платою 3990, 0 грн. (а.с. 8), 04 квітня 2008р. його було звільнено з займаної посади на підстав п. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідно до Наказу № 480-к (а.с. 6).

У відповідності з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно з ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору

(статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

За змістом ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В судовому засіданні судом достовірно встановлено, що відповідач має заборгованість перед позивачем по заробітній платі у розмірі 16957, 5 грн. за період з листопада 2007р. по час його звільнення, тобто по 04 квітня 2008р., крім того, відповідачем в порушення вимог вищенаведеної норми ст. ст. 44, 116 КЗпП України не було сплачено позивачу компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки у сумі 462.47 грн. та вихідну допомогу у розмірі 3391, 5 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку у розмірі 1541, 5 грн., то в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем вказані позовні вимоги є необгрунтованими.

Судом достовірно встановлено, що 03 травня 2007р. між сторонами було укладено договір найму (оренди) легкового автомобіля (а.с. 9), за яким позивач передав відповідачу за плату у строкове користування автомобіль Chevrolet д.н. НОМЕР_1, а позивач зобов'язувався прийняти у строкове користування цей автомобіль та зобов'язувався сплачувати орендну плату (п. 1.1, 1.2 договору оренди). Сторони визначилися в п. 4.1., що строк користування вищезазначеним автомобілем від моменту фактичної передачі автомобіля до 31 грудня 2007р.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечувала того факту, що позивачем були виконанні свої зобов'язання за договором оренди в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.1. договору оренди орендна плата встановлюється в розмірі 1500, 0 грн. в тому числі податок на дохід фізичних осіб 225, 0 грн., за кожен місяця строку користування автомобілем, що орендується.

Орендна плата виплачується готівкою через касу орендаря або за заявою орендодавця в безготівковому порядку на рахунок останнього в установі банку не пізніше 15 числа кожного наступного за розрахунковим місяця (п. 5.4.).

Суд критично оцінює твердження сторони відповідача, що автомобіль відповідачем не використовувався взагалі, оскільки стороною відповідача в порушення вимог ст. 60 ЦПК України взагалі не було надано належних і допустимих доказів того, що договір оренди зі сторони позивача викопаний не був, а тому суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача на свою користь орендної плати у розмірі 10200, 0 грн. за період з травня по грудень 2007р. підлягають задоволенню, стосовно вимог позивача про стягнення на свою користь вартості витрат на пальне у розмірі 2231, 16 грн., то вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесених витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 p.. згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що зі сторони відповідача мало місце затримка у виплаті належних позивачу, як звільненому працівнику сум, що спричинило у останнього негативні зміни у звичайних умовах його життя, що зумовлено витраченням часу на документальне оформлення порушення його прав, захисту свого порушеного права в суді, протягом майже року, в зв'язку з чим позивачу були спричинені моральні страждання, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 1500, 0 грн.

Доводи сторони відповідача, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем менший ніж був зазначений останнім в позовній заяві судом не може бути прийняті до уваги, оскільки в судовому засіданні стороною відповідача не було надано жодних належних і допустимих доказів про зменшення розміру заробітної плати позивачу, а також те, що позивачу, як звільненому працівнику були виплачені всі належні йому суми.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 216, 61 грн. (208, 11 грн. + 8, 5 грн.), а на користь позивача підлягає стягненню з відповідача судовий збір пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 102, 0 грн., збір на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30, 0 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 169, 179. 208, 209, 212 - 215, 218, 223-228. 232, 294 ЦПК України; ст. ст. 44, 115, 116, 235. 237-1 КЗпП України; ст. ст. 759, 798, 799. 801 ЦК України; Постановами Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992р. за № 9,

«Про судову практику в справах про відшкодування моршіьної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995р. з подальшими змінами та доповненнями, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Енергоефективність». третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника, орендної плати, компенсації, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Енергоефективність» (04112, м. Київ, вул. І. Ґонти, 1, код ЄДРПОУ 34696215) на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у розмірі 16957 /шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім/ грн. 50 коп, , компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки у сумі 462 /чотириста шістдесят дві/ грн. 47 коп., вихідну допомогу у розмірі 3391 /три тисячі триста дев'яносто одна/ грн. 50 коп., у відшкодування моральної шкоди 1500, 0 /одна тисяча п'ятсот/ грн., 10200, 0 /десять тисяч двісті/ грн. - плати за договором оренди автомобіля; 102, 0 /сто дві/ грн. - судового збору; збір на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30, 0 /тридцять/ грн., а всього підлягає стягненню 32643 /тридцять дві тисячі шістсот сорок три/ грн. 47 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Енергоефективність» (04112, м. Київ. вул. І. Ґонти, 1, код ЄДРПОУ 34696215) в дохід держави судовий збір в розмірі 216 /двісті шістнадцять/ грн. 61 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Суддя: