Рішення № 10808608, 17.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.2010Справа №2-32/3485-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного акціонерного товариство «Датагруп» (03005, м. Київ, вул.. Смоленська, 31-33, 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Некрасова, 9, ідентифікаційний код 31720260)

До відповідача Приватного підприємства «Перегін» (95044, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Залеська, буд. 82 ідентифікаційний код 31263902)

Про стягнення 2836, 39 грн.

За участю представників:

Від позивача - Дєпутатов В.О., довіреність № 106/01 від 25.01.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Приватне акціонерне товариство «Датагруп» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «Перегін» про стягнення 2 836, 39 грн., в тому числі 2800, 29 грн. суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 36, 11 грн. – 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 08.07.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.07.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 15.07.2010р., від 27.07.2010р., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до пункту 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті наданих послуг за договором № 8689035 від 01.03.2009р. на суму 2727, 73 грн., що стало приводом для звернення з позовом до суду для стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, та 3% річних.

У судовому засіданні 27.07.2010р. представник позивача надав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 2008, 70 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач, втретє, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у довідці Головного управління статистика на відповідача, що залучена до матеріалів справи. ( а.с . 53).

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

01.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комсервіс» (Оператор) та Приватним підприємством «Перегін» (Абонент) (відповідач) був укладений договір № 8689035 про надання послуг телефонного зв’язку (а.с.12).

Згідно пункту 1.1 вказаного Договору Оператор надає Абонентові послуги телефонного зв’язку на умовах дійсного договору.

Пунктом 2.1.3 Договору передбачено, що оператор зобов’язаний один раз на місяць, 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надавати Абонентові через абонентські відділи рахунок на оплату наданих послуг.

Відповідно до пункту 2.3.3 Договору Абонент зобов’язаний своєчасно вносити абонентську плату та плату за отримані послуги.

Згідно з пунктом 3.5 Договору абонентська плата вноситься до 20-го числа наступного за розрахунковим місяця. За послуги телефонного зв’язку плата вноситься протягом 10 робочих днів з дня отримання рахунку, проте не пізніше 20-го числа наступного за повним розрахунковим періодом ( з 1-го до останнього числа поточного місяця).

Як вбачається зі статуту Приватного акціонерного товариство «Датагруп», останнє є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Комсервіс» ( а.с. 34).

Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з серпня 2009р. по травень 2010 р. в розмірі 2727, 73 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками та актами наданих послуг (а.с. 22-31, 56), що стало підставою для звернення з позовом до суду й нарахуванню штрафних санкцій.

У підтвердження обов’язків за договором відповідачем частково здійснювались оплати отриманих послуг, що підтверджується випискою банку по розрахунках за договором (а.с. 21).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 2727, 73 грн. заборгованості за договором № 8689035 від 01.03.2009р., яка склалася за період з серпня 2009р. по травень 2010р.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 72, 56 грн. та 3% річних – у сумі 36, 11 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з жовтня 2009р. по січень 2010р. повинна обраховуватися наступним чином:

інфляційні втрати = ( (478, 76 грн. ( борг за серпень 2009) х 100,9х 101,1х100,9 х 101,8 х 101,9х 100,9х 99,7х 99,4х 99,6 ) / 100 ) – 478, 76 грн. = 30, 34 грн.

інфляційні втрати = ( (394,78 грн. ( борг за вересень 2009) х 101,1х100,9 х 101,8 х 101,9х 100,9х 99,7х 99,4х 99,6 ) / 100 ) – 394, 78 грн. = 21, 27 грн.

інфляційні втрати = ( (90, 31 грн. ( борг за жовтень 2009) х 100,9 х 101,8 х 101,9х 100,9х 99,7х 99,4х 99,6 ) / 100 ) – 90, 31 грн. = 3, 83 грн.

інфляційні втрати = ( (229, 76 грн. ( борг за листопад 2009) х 101,8 х 101,9х 100,9х 99,7х 99,4х 99,6 ) / 100 ) – 229, 76 грн. = 7, 61 грн.

інфляційні втрати = ( (229, 56 грн. ( борг за грудень 2009) х 101,9х 100,9х 99,7х 99,4х 99,6 ) / 100 ) – 229, 56 грн. = 3, 41 грн.

Таким чином сума інфляційних втрат за період з жовтня 2009р. по січень 2010р. становить 66, 46 грн., підтверджується матеріалами справи лише в цій частині, а тому саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних за період з 21.09.2009р. по 02.07.2010р. повинна бути розрахована наступним чином :

478, 76 грн. х 285 днів прострочення х 3% / 365 днів = 11, 21 грн.

394, 78 грн. х 255 днів прострочення х 3% / 365 днів = 8, 27 грн.

90, 31 грн. х 224 дня прострочення х 3% / 365 днів = 1, 66 грн.

229, 76 грн. х 194 дня прострочення х 3% / 365 днів = 3,66 грн.

229, 56 грн. х 163 дня прострочення х 3% / 365 днів = 3, 07 грн.

354, 00 грн. х 132 дня прострочення х 3%/ 365 днів = 3, 84 грн.

290, 96 грн. х 104 дня прострочення х 3%/ 365 днів = 2, 48 грн.

253, 16 грн. х 73 дня прострочення х 3%/ 365 днів = 1, 52 грн.

223, 34 грн. х 43 дня прострочення х 3%/ 365 днів = 0, 79 грн.

183, 10 грн. х 12 днів прострочення х 3%/ 365 днів = 0, 18 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 36, 68 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена сума 3% в розмірі 36,11 грн. визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно заяви позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути 2008, 70 грн., оскільки позивачем було сплачено 1005, 88 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 3.5 Договору абонентська плата вноситься до 20-го числа наступного за розрахунковим місяця. За послуги телефонного зв’язку плата вноситься протягом 10 робочих днів з дня отримання рахунку, проте не пізніше 20-го числа наступного за повним розрахунковим періодом ( з 1-го до останнього числа поточного місяця).

Отже право вимоги до сплати заборгованості за надані послуги за червень 2010р.. на яку посилається позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог, у позивача виникло лише 21.07.2010р.

Отже, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача з позовом до суду ( 02.07.2010р. відповідно до штампу поштового відділення на конверті, доданому до позовної заяви) у відповідача не виникло обов’язку щодо сплати боргу за червень, а відповідно у позивача не виникло порушеного права в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі— підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Проте оскільки відповідачем відповідно до квитанції від 09.07.2010р. сплачено 1005, 88 грн., суд може прийняти заяву відповідача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України лише частково, в сумі : 1005, 88 грн. – 178, 19 грн. ( оплата за червень 2010р., що не є предметом позову) = 827, 69 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказана заборгованість погашена відповідачем 09.07.2010р. тобто після звернення позивача із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку. (згідно штампу поштового відділення на конверті 02.07.2010р.).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у дійсній справі підлягає припиненню в частині стягнення 827, 69 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем вказана сума заборгованості погашена.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, пунктом 1-1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Перегін» (95044, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Залеська, буд. 82 ідентифікаційний код 31263902) на користь Приватного акціонерного товариство «Датагруп» (03005, м. Київ, вул.. Смоленська, 31-33, 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Некрасова, 9, ідентифікаційний код 31720260) 1900, 04 грн. заборгованості, 66, 46 грн. інфляційних втрат, 36, 11 грн. 3% річних, 101, 78 грн. державного мита та 235, 49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині стягнення 827, 69 грн. провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 17.08.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 18.08.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.