Рішення № 10808605, 17.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.2010Справа №2-1/3691-2010 за позовом Букрєєва Володимира Станіславовича, (61000, м. Харків, вул. Вернадського, 1, кв. 77, 78),

до відповідачів:

1.          Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельний будинок «КорД», (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Об'їзна, 10),

2.          Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк», (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10),

про визнання недійсними договорів,

Суддя Л.О. Ковтун

представники:

від позивача Бочкова І.В., представник, довіреність від 02.07.2010р.,

від відповідачів:

1.          не з’явився, повідомлений належним чином,

2.          Старіков Є.О., представник, довіреність від 28.07.2010р.,

Суть спору: Букрєєв Володимир Станіславович звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельний будинок «КорД» та Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» про визнання недійсними договору іпотеки від 16.04.2008 року № 10-г/08-ІД-289, договору від 16.02.2009 року №1 про внесення змін до договору іпотеки від 16.04.2008 року № 10-г 08-ІД-289, договору від 15.04.2009 №2 року про внесення змін до договору іпотеки від 16.04.2008 року № 10-г/08-ІД-289, які укладені між відповідачами у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Букрєєв В.С. посилається на підписання спірних договорів директором ТОВ ТБ «КорД», учасником якого є позивач, з перевищенням наданих йому повноважень.

Відповідач (ТОВ Торговельний будинок «КорД») явку свого представника в судове засідання не забезпечив, заявив клопотання про розгляд справи у відсутність представника. В свою чергу, заявлені Букрєєвим Володимиром Станіславовичем позовні вимоги визнає.

Інший відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач не є стороною спірних договорів та власником спірного майна, отже його права та охоронювані законом інтереси як учасника товариства не порушені, що виключає задоволення позовних вимог.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельний будинок «КорД» із часткою, що дорівнює 20% статутного капіталу товариства.

15 лютого 2008 року, відбулися загальні збори учасників ТОВ ТБ «КорД», (протокол №1 від 15.02.2008р.).

На порядок денний вказаних зборів були винесені наступні питання:

-          розгляд питання про задоволення звернення ТОВ «МКС» про майнову поруку ТОВ ТБ «КорД» перед АБ «Факторіал-банк» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 5 000 000 доларів США, терміном на три роки.

-          вирішення питання про необхідність передачі в заставу нежилого приміщення за адресою: м. Харків, вул. Вернадського, 1, яке належить ТОВ ТБ «КорД» у якості забезпечення згідно вищевказаного договору.

Згідно вищевказаного протоколу №1 на зборах учасників товариства прийняті наступні рішення:

-          виступити майновим поручителем перед АБ «Факторіал-банк» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії між ТОВ «МКС» та АБ «Факторіал-банк» у випадку його укладання,

-          надати в заставу нежиле приміщення за адресою: м. Харків, вул. Вернадського, 1, в якості забезпечення згідно вищевказаного договору у випадку його укладення,

-          доручити директору товариства Єфімову Валерію Михайловичу, головному бухгалтеру Казаковській Світлані Петрівні, а також їх заступникам або особам, що виконують їх обов'язки на момент укладання договору підписати договір застави на вказаний об'єкт та інші документи, які необхідні для укладання цього договору.

16.04.2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-банк» (іпотекодержатель) та ТОВ ТБ «КорД» (іпотекодавець) укладений іпотечний договір №10-г/08-ІД-289, відповідно до умов якого договір забезпечує виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «МКС» (боржник) зобов'язань в повному обсязі перед іпотекодержателем, що випливають з:

договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії №73-г/07 від 26.12.2007р., за умовами якого заставодавець повинен повернути заставодержателю кредит в розмірі 9500000,00грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості 25.06.2009р., сплатити проценти по ньому за користування кредитними коштами, сплатити комісійні, можливі неустойки та інші витрати, передбачені договором кредиту;

договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії №71-г/07 від 25.12.2007р., за умовами якого заставодавець повинен повернути заставодержателю кредит в розмірі 9500000,00грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості 25.06.2009р., сплатити проценти по ньому за користування кредитними коштами, сплатити комісійні, можливі неустойки та інші витрати, передбачені договором кредиту;

кредитного договору №10-г/08 від 16.04.2008р., за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредит в сумі 5000000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості 15.04.2009року, сплатити проценти по ньому за користування кредитними коштами, сплатити комісійні, можливі неустойки та інші витрати, передбачені договором кредиту.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що його предметом є нерухоме майно іпотекодавця, а саме нежитлові приміщення будівлі по вул. Вернадського, 1 в м. Харків.

В подальшому, у зв'язку із внесенням змін до кредитних договорів №№73-г/07 від 26.12.2007р., №71-г/07 від 25.12.2007р. та №10-г/08 від 16.04.2008р., а також реорганізацією Акціонерного банку «Факторіал-банк» шляхом його приєднання до ВАТ «СЕБ Банк», до іпотечного договору №10-г/08-ІД-289 внесені відповідні зміни, редакції яких викладені у відповідних договорах №1 та №2, (аркуш справи 55-56,57-58).

Предметом даного позову є визнання недійсними договору іпотеки від 16.04.2008 року № 10-г/08-ІД-289, договору від 16.02.2009 року №1 про внесення змін до договору іпотеки від 16.04.2008 року № 10-г 08-ІД-289, договору від 15.04.2009 №2 року про внесення змін до договору іпотеки від 16.04.2008 року № 10-г/08-ІД-289, які укладені між відповідачами у справі.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.

Як на підставу визнання недійсними вищевказаних договорів Букрєєв В.С. посилається на підписання їх директором товариства з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки загальними зборами ТОВ ТБ «КорД» вирішено виступити майновим поручителем ТОВ «МКС» лише за одним кредитним договором з лімітом кредитування 5000000,00 доларів США, у той час як забезпечення ТОВ ТБ «КорД» виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «МКС» зобов’язань по іншим кредитним договорам на суму 19000000,00грн. майном, розташованим по вул. Вернадського, 1 в м. Харків фактично призведе до відчуження такого майна. На думку позивача, зазначене позбавить його права на отримання доходів від господарської діяльності товариства, що є порушенням корпоративних прав останнього.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід з’ясувати факт обґрунтованості заявлених вимог.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Основні поняття і види господарський товариств, правила їх створення, а також права та обов’язки їх учасників та засновників врегульовані Законом України «Про господарські товариства».

Законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно зі статтею 143 ЦК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю має містити відомості, зокрема, склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, (абзац перший частини третьої статті 92 ЦК України).

Приписами статті 58 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників товариства.

Аналогічне положення закріплено й у статті 22 статуту ТОВ ТБ «Корд» (в редакції, чинній на день укладання оспорюваного договору іпотеки).

У відповідності до статті 32 статуту ТОВ ТБ «КорД» керівництво поточною діяльністю товариства здійснює його виконавчий орган - директор, що призначається загальними зборами учасників. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за виключенням тих, що входять до виняткової компетенції загальних зборів. Зокрема, директор не вправі без дозволу учасників укладати угоди по відчуженню нерухомого майна товариства.

Як свідчать матеріали справи, підставою укладення спірного договору іпотеки, а як наслідок й договорів про внесення змін до нього стало проведення 15.02.2008р. загальних зборів учасників ТОВ ТБ «КорД».

Аналіз змісту протоколу №1 від 15.02.2008р. дає підстави для висновку, що на загальних зборах ТОВ ТБ «КорД» ставилось питання щодо виступу товариства майновим поручителем ТОВ «МКС» перед АБ «Факторіал-банк» (правонаступником якого є ПАТ «СЕБ Банк») за кредитним договором з лімітом кредитування 5 000 000 доларів США у випадку його укладення. Тобто, на зборах 15.02.2008р. вищім органом відповідача було чітко визначено як грошову суму, в межах якої товариство виступатиме поручителем ТОВ «МКС», так і договір кредиту, укладення якого лише прогнозувалось в майбутньому (після 15.02.2008р.).

Отже, зазначення у спірному договорі іпотеки 10-г/08-ІД-289 від 16.04.2008року зобов'язань ТОВ ТБ «КорД», за якими останнє виступає поручителем ТОВ «МКС» за договорами про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії №73-г/07 від 26.12.2007р. на суму 9500000,00грн. та №71-г/07 від 25.12.2007р. на суму 9500000,00грн. є неправомірним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це різновид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 575 ЦК України іпотека є різновидом застави. Згідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

У відповідності до статті 6 Закону України «Про іпотеку» у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Відповідної згоди на передачу в іпотеку майна, розташованого по вул. Вернадського, 1 в м. Харків для забезпечення грошового зобов’язання ТОВ «МКС» понад 5000000,00доларів США вищім органом ТОВ ТБ «КорД» не надавалось.

Так, відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент здійснення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.

В свою чергу, стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Приймаючі до уваги положення статуту ТОВ ТБ «КорД», якими у директора товариства обмежені права щодо укладення угод по відчуженню нерухомого майна товариства, суд приходить до висновку, про перевищення останнім наданих йому статутом повноважень, що як наслідок свідчить про наявність ознак недійсності правочину.

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження банку щодо не порушення спірними угодами прав та охоронюваних законом інтересів позивача як учасника товариства з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Частиною 3 статті 167 ГК України встановлено, що під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних відносин» від 24.10.2008 року № 13 вказано, що при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами.

В пункті 1.2 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 року № 04-5/14 вказано, що до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

Аналогічний припис стосовно підвідомчості такої категорії спорів господарським судам міститься також в пункті 51 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних відносин» від 24.10.2008 року № 13.

За доцільне, суд також вважає зазначити, що корпоративними слід вважати спори за позовом учасника господарського товариства про визнання недійсною угоди, укладеної товариством, умови якої, на думку позивача, позбавляють товариства можливості отримання прибутків.

Відповідно до довідки про прибуток підприємства ТОВ ТБ «КорД» станом на 16.04.2008 року дохід від реалізації товарів, робіт, послуг з урахуванням ПДВ становив 254,2 тис. грн., у тому числі дохід від здавання в оренду приміщень за адресою: м. Харків, вул. Вернадського,1 - 240,4 тис. грн.

Отже, на момент укладання спірного договору майже єдиним видом доходів товариства було надання в оренду приміщень, що є предметом спірного іпотечного договору.

Таким чином, відчуження майна шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки позбавить учасників ТОВ ТБ «КорД» на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі її ліквідації.

Частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв’язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п’ята статті 55 Конституції України). Отже, право особи на судовий розгляд спору, не можуть бути поставлені в залежність від наявності чи відсутності в законах України спеціальних положень про можливість звернення до суду по кожній конкретній категорії справ.

Більш того, частиною 7 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов’язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Судовий захист цивільного права та інтересу, разом із справедливістю, добросовісністю та розумністю, закріплений статтею 3 Цивільного кодексу України в якості однієї з загальних засад цивільного законодавства. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що захист корпоративних прав позивача як учасника ТОВ ТБ «КорД» можливий лише шляхом визнання недійсними спірних правочинів, що тягне задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене відповідно до ст.84 ГПК України і підписане 18 серпня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсними договір іпотеки № 10-г/08-ІД-289 від 16.04.2008 року, договір №1 від 16.02.2009 року про внесення змін до договору іпотеки № 10-г/08-ІД-289 від 16.04.2008 року, договір №2 від 15.04.2009 року про внесення змін до договору іпотеки № 10-г/08-ІД-289 від 16.04.2008 року, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговельний будинок «КорД», (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Об'їзна, 10, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 23920134) та Публічним акціонерним товариством «СЕБ Банк», (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 14351016).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ковтун Л.А.