Рішення № 10808604, 09.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

09.08.2010Справа №2-14/2596-2010

за позовом: Заступника прокурора м.Ялта (98600, м.Ялта, вул.Кірова,18) в інтересах держави в особі:

1.          Ради міністрів АР Крим (95000, м.Сімферополь, пр.Кірова,13);

2.           Лівадійської селищної ради (98655, м.Ялта, смт.Лівадія, вул.Батуріна,8).

до відповідача – Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради (98655, м.Ялта, смт.Лівадія, вул.Батуріна,8).

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1.          Приватне підприємство фірма «Шарм» (98635, м.Ялта, вул.Ломоносова,13);

2.          Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м.Ялта (98600, м.Ялта, вул.Дзержинського,4).

про визнання недійсним рішення.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від першого позивача – Куріло А.О., представник, довіреність № 01-01/1719 від 02.06.2010 р.

від другого позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

від першої третьої особи – Старушко Т.В., ю/к, довіреність від 01.01.2010 р.

від другої третьої особи – не з’явився

за участю прокурора відділу прокуратури АР Крим – Яковлєв О.О., посвідчення № 09242

Обставини справи: Заступник прокурора м.Ялта в інтересах держави в особі Ради міністрів АР Крим, Лівадійської селищної ради звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – виконавчого комітету Лівадійської селищної ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради №348 від 25.10.2007р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 11.05.2010р. до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено Приватне підприємство фірму «Шарм» та КП Бюро технічної інвентаризації м.Ялти.

Прокурор та позивач – Рада міністрів АРК в судове засідання з’явились та підтримали заявлені позовні вимоги.

Від другого позивача Лівадійської селищної ради надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку з відпусткою представника позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуєме рішення суперечить нормам чинного на час його прийняття законодавства. При цьому прокурор та позивачі посилаються на те, що у ПП фірми «Шарм» відсутній акт державної приймальної комісії про прийняття об’єктів і введення їх в експлуатацію, у зв’язку із чим виконком Лівадійської селищної ради, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не у межах власних повноважень та не у спосіб, передбачений законом. Крім того, прокурор та позивачі посилаються на відсутність погодження Радою Міністрів АРК на будівництво торгового центру на орендованій земельній ділянці.

19.07.2010 р. (вх.№5568) від відповідача до суду надійшов відзив, підписаний Лівадійським селищним головою, згідно якого виконавчий комітет Лівадійської селищної ради підтримав вимоги прокуратури у повному обсязі та просив розглянути справу у відсутність представника відповідача на розсуд суду згідно діючого законодавства.

04.08.2010 р. (вх. №6011) від відповідача до суду надійшов лист за вих. № 02/14-801 від 27.07.2010 р., підписаний Лівадійським селищним головою, яким зазначено, що виконком Лівадійської селищної ради при прийнятті рішення № 348 від 25.10.2007 р. діяв у межах своїх повноважень відповідно до діючого законодавства у належній формі, у зв’язку з чим позовні вимоги заступника прокурора відповідач не підтримує.

Третя особа – ПП фірма «Шарм» підтримала раніше надані нею заперечення на позовну заяву, відповідно до яких третя особа посилається на те, що спірне рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому третя особа посилається на рішення господарського суду АР Крим від 18.01.2007р. та ухвалу господарського суду АР Крим від 19.01.2007р. по справі №2-13/920-2007, відповідно до яких за ПП фірмою «Шарм» було визнане право власності на певні об’єкти нерухомості та на підставі якого виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради було прийняте спірне рішення №348 про оформлення права власності за ПП фірмою «Шарм».

Крім того, третя особа зазначає, що прокурором невірно визначені особи, а саме – Лівадійська селищна рада, в інтересах якої він звертається до суду із відповідним позовом. Також, на думку третьої особи, даний спір повинен вирішуватися в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

ПП фірмою «Шарм» суду також надавались додаткові пояснення в частині питання щодо узгодження з Радою міністрів АР Крим будівництва торгового центру та введення його в експлуатацію.

Третя особа - Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м.Ялта до судових засідань не з’являлась. Про причини нез’явлення суд не повідомляла. Про день та час судового засідання була повідомлена належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Письмових пояснень по суті спору до суду не надсилала.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, прокурора та третьої особи, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду АР Крим від 18.01.2007р. по справі №2-13/920-2007 був задоволений позов Приватного підприємства фірми «Шарм» до Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради, КП «Ялтинське БТІ м.Ялта» про визнання права власності та спонукання зареєструвати право власності на нерухоме майно (а.с.10-13).

Вказаним рішенням суду за Приватним підприємством фірмою «Шарм» було визнано право власності на об'єкти нерухомості - Торговий центр, який включає : будови - літер А загальною площею –206,5 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 26; літер Б загальною площею –185,5 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 30; літер В загальною площею –183,2 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 34; літер Г загальною площею –125,8 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 38.; літер Д загальною площею –122,7 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 42.; літер Е загальною площею –124,4 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 44; літер Ж загальною площею –122,3 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 40; літер З загальною площею – 184,3 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 36; літер І загальною площею – 235,5 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 32; літер К загальною площею – 283,3 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 28; літер Л загальною площею – 280,0 кв.м., літер Ц загальною площею 8,0 кв.м і літер Ч загальною площею 29,5 кв.м., розташованих за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 10; літер М загальною площею –71,4 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 6; літер Н загальною площею – 70,9 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 4; літер О загальною площею – 46,5 в.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 12.; літер П загальною площею – 2,4 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 20; літер Р загальною площею – 21,2 кв.м. і літер С загальною площею – 20,0 кв.м., розташованих за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 2; літер Щ загальною площею – 1008,0 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 18; літер Э загальною площею – 40,1 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-петрінськая, д. № 22; літер Ш загальною площею – 60,0 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 16; літер Ю загальною площею – 121,8 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 24; літер Я загальною площею 22,5 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 46; літер Я’загальною площею – 359,0 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 58; літер Е’загальною площею – 90,0 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 48; літер Ж’загальною площею –90,0 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 50; літер З’загальною площею – 90,0 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 52; літер І’загальною площею – 90,0 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 54; літер К’ загальною площею – 90,0 кв.м., розташованого за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 56; літери А’загальною площею –9,6 кв.м, літери Б’загальною площею –9,6 кв.м, літери В’загальною площею –9,6 кв.м, літери Г’загальною площею –9,6 кв.м, літери Д’загальною площею –9,6 кв.м, розташованих за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 8; будова, підмет здачі в експлуатацію літер Ч’загальною площею –1015,1кв.м., розташоване за адресою: п. Мисливське, вул. Ай-Петрінськая, д. № 7.

Вказаним рішенням суду також зобов’язане КП «Ялтинське БТІ» зареєструвати право власності на вищевказані об’єкти нерухомості.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.01.2007р. по справі №2-13/920-2007 в порядку ст.89 Господарського процесуального кодексу України судом були виправлені певні описки, допущені у вищевказаному рішенні суду в частині вказання найменування літер (а.с.14-16).

25 жовтня 2007р. виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради було прийнято рішення №348 «Про оформлення права власності за ПП фірмою «Шарм» на нежитлові приміщення по вул. Ай-Петрінська, 32 літ.И, №26 літ.А, №28 літ.К, №36 літ.З, №40 літ.Ж, №44 літ.Е, №42 літ.Д, №38 літ.Г, №34 літ.В, №30 літ.Б в с.Мисливське і видачі свідоцтва про право власності» (а.с.8), згідно до якого за ПП фірмою «Шарм» було оформлено право власності на зазначені нежитлові приміщення. Вказане рішення було прийнято виконкомом Лівадійської селищної ради на підставі рішення господарського суду АР Крим від 18.01.2007р. та від 19.01.2007р. по справі №2-12/920-2007 та в порядку ст.30б п.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Вважаючи вказане рішення виконкому незаконним та таким, що прийняте не у межах владних повноважень органу місцевого самоврядування та не у спосіб, передбачений законом, заступник прокурора м.Ялти в інтересах держави в особі Ради міністрів АР Крим, Лівадійської селищної ради звернувся до господарського суду АР Крим із даним позовом.

При цьому прокурор посилається на самовільну побудову на орендованій ПП фірмою «Шарм» у Ради міністрів АР Крим земельній ділянці нежитлової будівлі (а саме без отримання відповідного дозволу Ради міністрів АР Крим), відсутність введення в експлуатацію зазначеного об’єкту та наступного скасування рішення господарського суду АР Крим від 18.01.2007р. по справі №2-13/920-2007 постановою Вищого господарського суду України.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, третьої особи та прокурора, дослідивши надані суду докази, доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог заступника прокурора м. Ялти з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Постанови Ради міністрів АРК № 243 від 09.07.2002 р. «Про передачу земельних ділянок в оренду Приватному підприємству фірмі «Шарм» та ТОВ «Старінвест» між Радою міністрів АРК і Приватним підприємством фірмою «Шарм» 22.07.2002 р. укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,794 га., строком на 50 років, для будівництва торгового центру. Вказана земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Лівадійської селищної ради м. Ялта та має кадастровий номер 0111947900:09:001:0001.

Відповідних доказів розірвання, визнання недійсним вказаного договору оренди на час розгляду даної справи сторонами суду не надано.

Відповідно до п. 2.5 договору сторони домовились, що суттєвими обмеженнями у використанні земельної ділянки є, зокрема, здійснення будівництва, реконструкції або капітального ремонту споруд на наданої земельної ділянки тільки при наявності дозволу, отриманого у встановленому порядку.

Відповідно до п. 3.2 договору Орендар має право при згоді Орендодавця призводити поліпшення земельної ділянки, возводити у встановленому законом порядку будови і споруди, здійснювати насадження без змін цільового призначення земельної ділянки.

Згідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеною нормою кореспондується положення ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Крім того, стаття 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції чинної на момент прийняття спірного рішення) визначає повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку. Зокрема, в пп. 9, 10 п. (б) цієї норми до делегованих повноважень віднесено: облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади; облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Таким чином, з аналізу вищенаведеної норми закону випливає, що до повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, зокрема, на час прийняття виконкомом спірного рішення було віднесено прийняття відповідних рішень стосовно обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Вказана норма статті 20 ГК України кореспондується зі ст.16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як вже зазначалось, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином Конституцією України чітко передбачено, що будь-які рішення органів місцевого самоврядування повинні бути прийняті лише на підставі діючого законодавства, в межах власних повноважень та, виключно, у спосіб, визначений законодавством.

Право власності набувається на підставах, не заборонених законом, в тому числі із угод (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п 1.1, 1.2 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 6/5 (далі - Тимчасове положення), це Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності. Положення діє на всій території України і є обов’язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.

Пунктом 6.1 Тимчасового положення передбачено вичерпний перелік випадків, коли здійснюється оформлення права власності на об’єкти нерухомості із видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Так, оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема, фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» (у редакції чинної на момент прийняття спірного рішення) передбачено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об’єктів забороняється. Такий порядок було розроблено та затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», яка на час прийняття спірного рішення була чинною.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується той факт, що у Приватному підприємстві фірми «Шарм» відсутній акт державної приймальної комісії про прийняття вказаних об’єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію, у зв’язку з чим, виконком Лівадійської селищної ради, приймаючи оскаржуване рішення, діяв всупереч нормам чинного на час прийняття спірного рішення законодавства.

Слід також зазначити, що діючим законодавством не передбачено такий порядок прийняття рішень про оформлення права власності на об’єкти нерухомості, право власності на які вже визначено судовим рішенням, а саме рішенням Господарського суду АРК від 18.01.2007 р. та ухвалою Господарського суду АРК від 19.01.2007 р. у справі № 2-13/920-2007. Більш того, вказаним рішенням суду зобов’язано орган БТІ зареєструвати це право власності.

Згідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В пункті 2 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (із змінами, внесеними станом на 22.10.2007р.) вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи ніякого погодження з позивачем, відповідно до п.п 2.5, 3.2 договору оренди земельної ділянки від 22.07.2002 р., укладеного Приватним підприємством фірмою «Шарм» з Радою міністрів АРК, щодо будівництва об’єктів нерухомості, на які було оформлено право власності спірним рішенням, Приватним підприємством формою «Шарм» здійснено не було.

Посилання третьої особи на ті обставини, що Приватне підприємство фірма «Шарм» підготувала і погоджувала робочий проект «Торгового центру в районі Верхньої станції канатної дороги «Місхор-Ай-Петрі» з органами Кримської Республіканської СЕС, пожежної охорони, ОП «Кримський експертно-технічний центр», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, а також на те, що рішенням виконкому Лівадійської селищної ради від 18.10.2002 р. № 120 Приватним підприємством фірмою «Шарм» отримано дозвіл на будівництво торгового центру, судом, у даному випадку, до уваги не приймаються, оскільки вказані обставини не позбавляють обов’язку Приватного підприємства фірми «Шарм», як Орендаря за договором оренди від 22.07.2002 р. дотримуватись та виконувати прийняті на себе домовленості визначені умовами вказаного договору, зокрема й п.п. 2.5, 3.2 договору оренди.

Суд також відхиляє посилання третьої особи відносно введення об’єктів в експлуатацію, викладених у доповненнях до пояснень до позову, що представлені у матеріали справи ( а.с. 66-69) у зв’язку з наступним.

Свою позицію з цього питання Приватне підприємство фірма «Шарм» обґрунтовує рішенням господарського суду АРК від 18.01.2007 р. у справі № 2-13/920-2007, яким за Приватним підприємством фірмою «Шарм» було визнано право власності на об’єкти нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, наданої Радою Міністрів АРК в оренду, для будівництва торгового центру, а отже Приватне підприємство фірма «Шарм» стало законним власником будівель, побудованих на орендованої земельної ділянці.

При цьому, третя особа по даній справі посилається на положення ст. 376 Цивільного кодексу України, якими встановлено можливість визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на земельній ділянки, якщо це не порушує права інших осіб, у судовому порядку.

Однак, як вбачається з мотивувальної частини вказаного судового рішення, факту самочинного будівництва вказаних об’єктів нерухомості встановлено судом не було і ніякого застосування положень ст. 376 Цивільного кодексу України при визнанні права власності на вказані об’єкті нерухомості судовим рішенням не визначено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2008 р. (справа № 2-13/920-2007) вищевказані судові рішення скасовані на підставі касаційної скарги Ради міністрів АРК, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права.

При цьому вказаною постановою Вищого господарського суду України визначено, що судом першої інстанції у порушення ст. 376 ч.2 Цивільного кодексу України, п.1.6 Тимчасового положення визнано право власності на об’єкти самочинного будівництва.

Ухвалою господарського суду АРК від 04.03.2010р. по справі № 2-13/920-2007 (№ 2-1/3930.1-2008) позов Приватного підприємства фірми «Шарм» до виконкому Лівадійської селищної ради та КП «Ялтинське БТІ» про визнання права власності та спонукання зареєструвати право власності на нерухоме майно був залишений без розгляду.

Твердження третьої особи щодо того, що прокурором невірно визначені особи, в інтересах яких він звертається до суду із вказаним позовом за захистом прав та інтересів держави, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

В останньому абзаці пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 N3-рп/99 у справі N 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) наведено таке: із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини названого рішення під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (нині це частина третя статті 2 ГПК) потрібно розуміти, зокрема, орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Вказана позиція викладена Вищим господарським судом в інформаційному листі від 14.08.2007р. №01-8/675.

При цьому необхідно зауважити, що оскільки позов подається прокурором в інтересах держави, то прокурор повинен зазначити в чому полягає порушення саме інтересів держави, а не органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 03.02.2009р. по справі №11/6618.

Щодо посилань третьої особи на те, що даний спір має розглядатись в порядку адміністративного судочинства, то вказане твердження є хибним. При цьому суд виходить з того, що предметом спору є визнання недійсним рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради про оформлення права власності на певне майно, відповідно спірні правовідносини виникли між сторонами щодо права цивільного, а саме права власності на певний об’єкт нерухомості, а тому спір повинен бути розглянутий саме господарським судом.

Аналогічна позиція міститься в рекомендаціях президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

З огляду на викладене, доводи прокурора та позивача стосовно того, що рішення виконкому Лівадійської селищної ради від 25.10.2007 р. № 348 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси Ради міністрів АРК, суд вважає доведеними, у зв’язку з чим задовольняє позов заступника прокурора м. Ялти у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 09.08.2010р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 13.08.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради № 348 від 25.10.2007 р. «Про оформлення права власності за ПП фірмою «Шарм» на нежитлові приміщення по вул. Ай-Петрінська, буд. № 32 літ. І, № 26 літ. А, № 28 літ. К, № 36 літ. З, № 40 літ. Ж, № 44 літ. Е, № 42 літ. Д, № 38 літ. Г, № 34 літ. В, № 30 літ. Б в с.Мисливське і видачі свідоцтв про право власності».

3.          Стягнути з Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради (98655, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 34740405) 85,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради (98655, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8) на користь державного бюджету України (банківські реквізити: рахунок 31218259700002 в УДК в м. Сімферополі ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 34740405) 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Копію рішення направити на адресу сторін, третіх осіб та прокурора рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.