Постанова № 10808564, 11.08.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 серпня 2010 р. № 12/777 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді:Владимиренко С.В.,

суддів:Самусенко С.С.,

Кролевець О.А.,

розглянув

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р.

у справі№12/777 господарського суду Житомирської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

доСпільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік"

простягнення 20905,77грн., Розпорядженням в.о. голови судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами М. Остапенком від 03.08.2010р. №02.02-10/387 у зв’язку з відпусткою суддів Дунаєвської Н.Г. та Мележик Н.І, утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя –Владимиренко С.В., судді –Самусенко С.С., Кролевець О.А., для перегляду в касаційному порядку даної справи.

За участю представників:

-          позивача: Медведецький О.П., дов. №2739/1а від 26.07.2010р.;

-          відповідача: Слободенюк К.Є., дов. №102 від 13.07.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом та уточненнями до нього до Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" про стягнення заборгованість на суму 18809,04грн., 1034,76грн. пені, 169,28грн. інфляційних та 58,61грн. 3% річних, 17грн. витрат з надання довідки державного реєстратора про включення до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача.

До прийняття рішення у даній справі позивачем повідомлено суд першої інстанції про сплату відповідачем основного боргу у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.12.2009 р. у справі №12/777 (суддя Сікорська Н.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" 1034,76 грн. пені, 169,28грн. інфляційних, 58,61грн. 3% річних, 17грн. витрат, пов'язаних з наданням довідки з ЄДР; 200,72грн. державного мита та 312,5грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 18809,04грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. у справі №12/777 (колегія суддів у складі головуючого судді Ляхевич А.А., суддів Вечірка І.О., Зарудяної Л.О.) апеляційну скаргу Спільного виробничо-торгівельного підприємства"Механік" задоволено частково. Рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2009р. у справі №12/777 скасовано в частині задоволення позову про стягнення 522,59грн. пені, 92,16 грн. інфляційних, 31,85грн. 3% річних, та в частині припинення провадження щодо стягнення 10240,54грн. боргу, прийнято в цій частині нове рішення про відмову у позові; змінено рішення в частині розміру судових витрат. В решті рішення залишено без змін. Резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" (м. Житомир, вул. Чехова, 1, код ЄДРПОУ 13573074) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд.35, код ЄДРПОУ 03344071) 512,17грн. пені, 77,12грн. інфляційних, 26,76грн. 3% річних, 91,84грн. державного мита та 143грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 8568,5грн. провадження у справі припинити. У позові щодо стягнення 10240,54грн. боргу, 522,59грн. пені, 92,16грн. інфляційних та 31,85грн. 3% річних відмовити."

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненням до неї, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. та залишити в силі рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2009р. у справі №12/777.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу з доповненням до неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 26.12.2007р. між ВАТ "Житомиргаз" (газозбутова організація) та СВТП "Механік" (споживач) укладено договір №7-2008-ПП-129 на постачання природного газу, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність споживача природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.

З договірних умов, визначених сторонами в пунктах 12.1, 12.3 даного договору, цей договір набирає чинності з 01.01.2008р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2008р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуги - до їх повного здійснення, та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде подано другій стороні письмового повідомлення про припинення договору або про перегляд його умов.

Як вірно з’ясовано попередніми судовими інстанціями, сторони не виявили бажання розірвати договір №7-2008-ПП-129, тому його було продовжено на 2009р.

Попередніми судовими інстанціями вказано, що за умовами п.7.1, 7.2, 9.3 договору, оплата за природний газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати газу в наступному порядку: 50% вартості запланованих місячних обсягів - за 7 банківських днів до початку місяця поставки, послідуючі оплати проводяться плановими платежами, по 25% від вартості запланованих місячних обсягів, до 5-го та 15-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожитий природний газ здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним. В платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у споживача за даним договором газозбутова організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору. За порушення строку оплати, споживач сплачує на користь газозбутової організації, крім сум заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також відшкодовує понесені газозбутовою організацією збитки.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що протягом 2008р. позивач поставив відповідачу природний газ на суму 43007,09грн., протягом 2009р. на суму 34368,57грн. за актами приймання-передачі, тоді як відповідач зобов'язання з оплати спожитого природного газу виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 15.05.2009р. виникла заборгованість на суму 18809,04грн.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України №36 від 28.01.2009р. внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996р., що стосуються надання повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України за погодженням з Міністерством економіки встановлювати граничні ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів підприємницької діяльності. Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №57 від 29.01.2009р. встановлено граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів підприємницької діяльності на рівні 2020,25грн. за 1000куб.м./2424,3 грн. з ПДВ за 1000куб.м.

Згідно п.105 Регламенту Національної комісії регулювання електроенергетики України, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.11.2007р. №1662, рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не зазначено в цих актах, за винятком рішень, які підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України №57 від 29.01.2009р. набрала чинності 29.01.2009р., а не з 01.01.2009р., як зазначено місцевим господарським судом в рішенні.

При цьому, апеляційним господарським судом вказано про скасування постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №57 від 29.01.2009р. постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №195 від 19.02.2009р., погодженою Міністерством економіки України, якою змінено ціну на природний газ та встановлено її граничний рівень - 2020,25грн. за 1000куб.м./2424,3 грн. з ПДВ за 1000куб.м.

Водночас попередніми судовими інстанціями з’ясовано, що за умовами п.6.2 договору на постачання природного газу, ціна на газ, вказана у п.6.1 договору (1053,6грн. за 1000куб.м.) може змінюватися за рішеннями компетентних державних органів України. У випадку зміни ціни, нові ціни є обов'язковими для сторін з дати їх введення. Про зміну ціни чи порядку розрахунків газозбутова організація повідомляє споживача додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони до договору на постачання природного газу від 26.12.2007р. уклали додаткові угоди №№1, 2, 3, 5, 6, 10, 11, 11/1, 11/2, якими змінювали ціну на газ. Водночас з урахуванням договірних умов, визначених сторонами у п.6.2 договору, суд апеляційної інстанції вказав, що про зміну ціни природного газу відповідно до постанови НКРЕ №195 від 19.02.2009р. споживач (СВТП "Механік") не був повідомлений додатковою угодою до договору на постачання природного газу до 05.06.2009р.

Разом з тим, з витребуваного реєстру видачі додаткових угод на вимогу суду апеляційної інстанції, викладену в ухвалі від 04.03.2010р. щодо надання позивачем доказів повідомлення позивачем відповідача згідно п.6.2 договору, судом апеляційної інстанції вірно з’ясовано, що представником відповідача додаткові угоди №№15,16,17,18 отримані лише 05.06.2009р. (тобто вже після пред’явлення позову у даній справі до господарського суду).

Отже, встановив неукладення сторонами додаткових угод щодо зміни ціни на природний газ у 2009р., не зазначення в наданих позивачем актах та розхідних накладних з січня 2009р. відомостей щодо ціни природного газу, а також вказав про відсутність в матеріалах справи додатків до договору від 26.12.2007р. або будь-яких направлених відповідачу повідомлень, які вказували б на зазначені зміни, що виникли під час виконання договору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що про зміну ціни поставленого газу відповідач дізнався тільки після отримання копії позовної заяви, внаслідок чого відсутні підстави для нарахування вартості спожитого природного газу за новими цінами.

З огляду на зазначене, пославшись приписи ст.ст.6, 11, 525, 526, 626-629, 632, 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, апеляційний господарський суд визнав правильним здійснення розрахунків за спожитий у січні-березні 2009р. природний газ саме за погодженою додатковою угодою від 15.11.2008р. ціною - 1785,552грн. за 1000куб.м. (з ПДВ).

Врахував вищевикладене, дослідив розрахунок з постачання природного газу, розхідні накладні за 2008-2009р.р., акти передачі газу, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що сторони визнають наявність заборгованості за попередній період в сумі 153,96грн. станом на 01.01.2008р. При цьому, апеляційний господарський суд визнав правомірно нарахованими з урахуванням кількості спожитого природного газу та погоджених сторонами цін наступні суми: за січень 2008р. - 7227,11грн.; за лютий 2008р. - 8036,57грн.; за березень 2008р. - 6558,55грн.; за квітень 2008р. –1975,51грн. (представник відповідача в судовому засіданні визнав правомірність нарахованої ВАТ "Житомиргаз" плати); за листопад 2008р. - 9031,57грн.; за грудень 2008р. - 9545,56грн.; за січень 2009р. - 10606,18грн.; за лютий 2009р. - 9481,28 грн. та за березень 2009р. - 4672,79грн.

Водночас, встановив наявність у відповідача станом на 15.05.2009р. (день подачі позову до суду) заборгованості перед позивачем на суму 8568,5грн., суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову позивачу позові в частині безпідставно заявленої до стягнення заборгованості на суму 10240,54грн., як різниці між заборгованістю на суму 18809,04грн., заявленої до стягнення, та заборгованістю, наявною на момент подачі позову до суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції підставно погодився з місцевим господарським судом, який вірно встановив погашення відповідачем під час розгляду справи заборгованості на суму 8568,5грн. (що не заперечується сторонами), припинив провадження у справі в цій частині вимог на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Водночас врахував договірні умови, визначені сторонами в п.7.1 договору, щодо здійснення остаточного розрахунку за фактично спожитий природний газ до 5 числа місяця, наступного за звітним, суд апеляційної інстанції підставно вказав про невиконання відповідачем належним чином взятих на себе зобов'язання щодо оплати спожитого газу в строк, встановлений в п.7.1 договору.

Поряд з цим, врахував приписи ст.ст.530, 610, ч.1 ст.612, ст.625 Цивільного кодексу України, перевірив правильність здійсненого позивачем нарахування на суму боргу 18809,04грн. 3% річних за період з 05.04.2009р. по 15.02.2009р. на суму 58,61грн., а також інфляційних нарахувань на суму 169,28грн. з застосуванням індексу інфляції 100,9% за квітень 2009р., суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 26,76грн. 3% річних за період з 05.04.2009р. по 12.05.2009р. та 77,12грн. інфляційних за квітень 2009р. нарахованих на суму заборгованості 8568,5грн., внаслідок чого підставно скасував прийняте у даній справі рішення щодо стягнення з відповідача 31,85грн. 3% річних та 92,16грн. інфляційних, з відмовою позивачу у задоволенні цих позовних вимог.

Разом з цим, керуючись приписами ч.3 ст.549, ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, п.6 ст.231 Господарського кодексу України, врахував умови п.9.3 договору, перевірив правильність здійсненого позивачем нарахування пені за період з 05.01.2009р. по 12.05.2009р. на суму 1034,76грн. з урахуванням здійснених відповідачем платежів, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що з відповідача слід стягнути 512,17грн. пені за спірний період, відмовивши у стягненні 522,59грн. пені, скасував в цій частині прийняте у даній справі рішення суду.

Отже, врахував вищевикладене, керуючись приписами ст.103 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення 522,59грн. пені, 92,16грн. інфляційних, 31,85грн. 3% річних, та в частині припинення провадження у даній справі щодо стягнення 10240,54грн. боргу, прийнявши в цій частині нове рішення про відмову у позові, змінивши рішення в частині розміру судових витрат, з залишенням без змін в решті рішення суду першої інстанції.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника в касаційній скарзі та доповненні до неї зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені ст.1117 Господарського процесуального кодексу України. Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, і спростовуються вищевикладеним.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженого судового акту.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р.у справі №12/777 залишити без змін.

Головуючий суддя:С. Владимиренко

Судді: С. Самусенко О. Кролевець