Ухвала суду № 10808170, 16.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/53 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Денісов А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" серпня 2010 р. м. Київ

№ 6/53 (2а-10466/08)

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіДенісова А.О.

Суддів: Федорової Г.Г.

Цвіркуна Ю.І.

при секретаріВовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»до спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платникам податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою окружного адміністративного суду від 06.10.2009 року в задоволені позову відмовлено повністю, оскільки податковий кредит товариства по взаємовідносинах з контрагентами не підтверджений, а тому податковий орган правомірно виніс рішення про зменшення суми заявленої до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2927864,73 грн.

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову про задоволення адміністративного позову. Як зазначає апелянт, в період 2004-2005 років відповідачем проведені позапланові документальні перевірки з питань обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість, за результатами яких встановлено відсутність порушень законодавства у формуванні податкового кредиту та підтверджені всі задекларовані до відшкодування суми ПДВ. Апелянт також не погоджується з висновком суду щодо порушення строків звернення з позовом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП була проведена виїзна документальна позапланова перевірка ДПЗД «Укрінтеренерго»з питань правових відносин з ТОВ «Консорціум Енергомашінжинірінг»за період липень, листопад 2004 року та січень, лютий, травень 2005 року, за результатами якої складений акт від 03.08.2008 р. №495/41-10/19480600. Актом перевірки встановлено порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.4 та абз. «б»пп. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон про ПДВ), в звязку з чим не підтверджено заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість по деклараціях за липень, листопад 2004 року та січень, лютий, травень 2005 року на загальну суму 2 927 864,73.грн. На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 10.09.2008 р. №0000234110/0 на загальну суму 2927864,73 грн. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

18.09.2009 року ДПЗД «Укрінтеренерго»звернулося з позовом про визнання нечинним вказаного податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках ТОВ «Консорціум «Енергомашінженіринг»за період липень, листопад 2004 року та січень, лютий, травень 2005 року встановлено, що в ланцюгах поставки позивача наявні підприємства в другому, третьому та четвертому ланцюгах, по яких неможливо провести зустрічні перевірки щодо підтвердження сум заявлених позивачем до відшкодування з державного бюджету України.

Позивач не надав ні в період перевірки, а ні на вимогу суду першої інстанції документи, які підтверджують правомірність заявленої до відшкодування суми ПДВ податкових та видаткових накладних, банківських виписок, які свідчать про реальне виконання господарських угод з ТОВ «Консорціум Енергомашінжинірінг», що свідчить про відсутність доказів слати ПДВ до бюджету.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п 7.2.6 цього пункту).

Правильними є висновки суду першої інстанції, що позивач не мав право включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки у нього відсутній платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника, що вбачається з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ.

Згідно пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому пп. 15.3.1 ст. 15 вказаного Закону встановлює, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), або на їх відшкодування можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд першої інстанції встановив, що право позивача на податковий кредит виникло у 2004 2005 роках. З пояснень підприємства суду першої інстанції вбачається, що воно не зверталося до суду з позовом про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 2927864,73 грн., оскільки на той час судова практика по вказаній категорії справ була не на користь підприємства. Суд першої інстанції правильно зазначає, що про порушення прав в частині невідшкодування суми бюджетного відшкодування з ПДВ позивачу було відомо і у нього не було обєктивних перешкод для звернення до суду.

З пропуском встановлених законодавством строків, позивач втратив право на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), або на їх відшкодування. За таких обставин, правомірним є рішення відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ

Позов до суду поданий 18.03.2008 року, з пропущенням строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України, яка встановлює, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У звязку з цим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строків звернення до суду, відповідно до ст. 100 КАС України.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000234110/0 від 10.09.2008 року є правомірними та таким, що прийняте, у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі ухвала виготовлена 18.08.2010 р.