Постанова № 10807217, 09.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2010 р. справа № 2а-12750/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю..

за участю:

представників позивача Комащенко Н.Ф., Глущенко І.В.,

представника відповідача Шестакова М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Крамавтомікс” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання протиправними податкових повідомлень рішень ДПІ у м. Краматорську № 0000272302/1/11081 від 15.03.2010 на суму 36974 грн., № 0000282302/1/11082 на суму 35107,5 грн. та їх скасування

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Крамавтомікс” звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання протиправними податкових повідомлень рішень ДПІ у м. Краматорську № 0000272302/1/11081 від 15.03.2010 на суму 36974 грн., № 0000282302/1/11082 на суму 35107,5 грн. та їх скасування.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення були прийняті на підставі акту від 14.01.2010 № 35/23-2-32934943 про результати планової виїзної перевірки ТОВ „Крамавтомікс” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.06 по 30.09.09, валютного та іншого законодавства з 01.01.06 по 30.09.09.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та зазначає, що між ТОВ „Крамавтомікс” (Комітент) та ЗАТ „Зовнішпромресурси” 31.03.06 було укладено договір комісії, відповідно до положень якого Комісіонер зобовязувався від свого імені та за рахунок Комітента реалізувати товар, який належить Комітенту. Комітент сплачує винагороду Комісіонеру протягом 5 днів після отримання звіту. Позивач вказує, що при проведені перевірки працівниками податкового органу не ставилися під сумнів наявність усіх первинних документів підтверджуючих виконання Договору. По всім документам були надані усні пояснення, на час закінчення перевірки ясі розрахунки з контрагентами підприємство здійснило у повному обсязі.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що ТОВ „Крамавтомікс” виконує умови Договору комісії з 31.03.2006, але працівники податкового органу не пояснюючи причин поставили під сумнів розмір комісійної винагороди за окремо взяті періоди (3 квартал 2008 і 9 місяців 2009 року).

Позивач також вважає безпідставним висновок податкового органу, що комісійна винагорода Комісіонеру ЗАТ „Зовнішпромресурси” не повязана з власною господарською діяльністю ТОВ „Крамавтомікс”, адже всі документи, які підтверджують факт надання послуг були надані працівникам ДПС та ними дослідженні, а тому порушень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” з боку Позивача не допускалося.

До того ж, позивач посилається на приписи Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до яких крім включення винагороди до складу валових витрат, у разі коли операції є обєктом обкладання ПДВ, комітент, отримує право на включення суми ПДВ у складі винагороди до складу податкового кредиту на дату, визначену відповідно до правил пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”.

У додатках 2.5, 2.6 до Акту перевірки, зазначає Позивач, відображена „Схема товарно грошових потоків ТОВ „Крамавтомікс” за декілька років, що підтверджує регулярний і постійний характер комісійної діяльності підприємства, а також її значний характер, у звязку з чим діяльність комісіонера, який фактично несе витрати на виконання зобовязань по Договору комісії, реалізує товар і отриманий доход перераховує комітенту, є господарською діяльністю комітента.

Саме тому, вважає позивач, висновки акту перевірки про завищення валових витрат, як витрат не повязаних з господарською діяльністю підприємства, а також зняття податкового кредиту на цій підставі не відповідають податковому законодавству. На підставі викладеного Позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи адміністративного позову та просили задовольнити у повному обсязі. Надані під час судового розгляду справи пояснення представників позивача відповідають правовій позиції, обраній Позивачем в позовній заяві.

Представник Відповідача не погодився із адміністративним позовом та надав письмові заперечення в яких посилається на порушення Позивачем норм Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств” та Закону України „Про податок на додану вартість”.

Так, представник відповідача зазначає, що між ТОВ „Крамавтомікс” (Комітент) та ЗАТ „Зовнішпромресурси” 31.03.06 було укладено Договір комісії б/н. На виконання зазначеного договору комісії ТОВ „Крамавтомікс” передавало, а ЗАТ „Зовнішпромресурси” приймало ТМЦ на комісію для подальшої реалізації відповідно до актів приймання передачі. Комісіонером в свою чергу щомісячно були складені звіти. Відповідач посилається на Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та вказує, що комісійна винагорода у звітах комісіонера не є постійною величиною, інформація, що зазначена у наданих до перевірки звітах комісіонера не містить складової частини витрат комісіонера, що вплинули на розмір комісійної винагороди. Таким чином, на підставі наданих до перевірки документів неможливо правомірно визначити зміст та обсяг господарської операції сплата комісійної винагороди комісіонеру ЗАТ „Зовнішпромресурси”, які були використані у господарській діяльності ТОВ „Крамавтомікс”, в результаті чого було встановлено завищення валових витрат на загальну суму 107735 грн.

Зазначене порушення, вказує Відповідач, вплинуло на формування податкового кредиту, адже до складу податкового кредиту були включені суми ПДВ по послугам, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності, в звязку з чим Позивачем допущене порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. З огляду на викладене, представник Відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні представник Відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Крамавтомікс” є юридичною особою, ідентифікацій код 32934943, зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради 21.09.2004 за № 12701020000000080 (т. 1 а.с. 129-139), взято на податковий облік в ДПІ у м. Краматорську 27.09.2004 за № 508. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва № 06294634, бланк серії НБ № 001621.

У період з 14.12.2009 по 11.01.2010 ДПІ у м. Краматорську проводилася планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Крамавтомікс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06 по 30.09.09, за результатами якої складено акт від 14.01.2010 № 35/23-2-32934943 (т. 1 а.с. 63-97).

Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення:

п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого Позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 26934 грн. у тому числі за 3 квартал 2008 у сумі 6321 грн. за 1 квартал 2009 року у сумі 6937 грн., за 2 квартал 2009 у сумі 7374 грн., за 3 квартал 2009 у сумі 6302 грн.;

пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість на суму 23405 грн. у тому числі за липень 2008 в сумі 1939 грн., за серпень 2008 в сумі 1626 грн., за січень 2009 в сумі 4197 грн., за березень 2009 в сумі 3655 грн., за травень 2009 в сумі 4242 грн., за червень 2009 в сумі 1657 грн., за вересень 2009 в сумі 1594 грн.

У звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства Відповідачем прийняті податкове повідомлення - рішення від 16.02.2010 № 0000282302/0/6930 яким визначено податкове зобовязання на суму 35107,5 грн. у тому числі за основним платежем 23405 грн. та штрафними санкціями 11702,5 грн., (т. 1 а.с. 61) податкове повідомлення рішення від 16.02.2010 № 0000272302/0/6929 яким визначено податкове зобовязання на суму 36974 грн. у тому числі за основним платежем 26934 грн. та штрафними санкціями 10040 грн. (т. 1 а.с. 62).

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями та подав скаргу начальнику ДПІ у м. Краматорську від 26.02.2010 № 6 (т. 1 а.с. 58-60)

Рішенням ДПІ у м. Краматорську від 15.03.2010 № 11090/10/25-012-3 скарга Позивача на первинні податкові повідомлення рішення залишена без задоволення, податкові повідомлення рішення без змін (т. 1 а.с. 54-57), в звязку з чим Відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення рішення від 15.03.2010 № 0000272302/1/11081 яким визначено податкове зобовязання на суму 36974 грн. у тому числі за основним платежем 26934 грн. та штрафними санкціями 10040 грн. та від 15.03.2010 № 0000282302/1/11082 яким визначено податкове зобовязання на суму 35107,5 грн. у тому числі за основним платежем 23405 грн. та штрафними санкціями 11702,5 грн. (т. 1 а.с. 52-53)

Як зазначалося раніше, відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення Позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого Позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 26934 грн. у тому числі за 3 квартал 2008 у сумі 6321 грн. за 1 квартал 2009 року у сумі 6937 грн., за 2 квартал 2009 у сумі 7374 грн., за 3 квартал 2009 у сумі 6302 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що 31.03.2006 року між ТОВ „Крамавтомікс” (Комітент) та ЗАТ „Зовнішпромресурси” було укладено Договір комісії, відповідно до положень якого Комісіонер зобовязувався від свого імені та за рахунок Комітента реалізувати товар, який належить Комітенту. Комітент сплачує винагороду Комісіонеру протягом 5 днів після отримання звіту. Строк дії договору до 31.12.2008 (т. 1 а.с. 49-50) Відповідно до Додаткової угод № 1 від 30.12.2008 строк дії Договору комісії від 31.03.2006 було продовжено до 31.12.2009 року (т. 1 а.с. 51)

На виконання вказаного Договору комісії ТОВ „Крамавтомікс” передавало, а ЗАТ „Зовнішпромресурси” приймало ТМЦ (скраплений газ) на комісію для подальшої реалізації відповідно актів приймання передачі. Комісіонером в свою чергу було щомісяця складені звіти комісіонера. Факт передання на реалізацію ТМЦ від Позивача до ЗАТ „Зовнішпромресурси” підтверджуються матеріалами перевірки, зокрема Актом перевірки (стор. 8), сторонами не оспорюються та спростовуються. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, в звязку з чим зазначена обставина вважається встановленою.

Фактичне надання послуг з боку ЗАТ „Зовнішпромресурси” згідно Договору комісії підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітами комісіонера про реалізацію ТМЦ переданих на комісію (т. 1 а.с. 13-47), податковими накладними, виданими ЗАТ „Зовнішпромресурси” Позивачу за спірний період, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди.

Факт сплати ТОВ „Крамавтомікс” за отримані послуги підтверджується матеріалами перевірки, зокрема додатком 2.3 до Акту перевірки, де працівниками податкового органу зазначено перелік субєктів господарської діяльності, у тому числі ЗАТ „Зовнішпромресурси”, з якими Позивач мав господарські правовідносини та якому були перераховані кошти - комісійна винагорода (т. 1 а.с. 105-109), журналом ордером та відомістю по рахунку 361, 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 9 місяців 2009 року, 3 квартал 2008 року (т. 1 а.с. 9-12), а також копіями платіжних доручень за лютий жовтень 2009 року, липень вересень 2008 року, де в графі призначення платежу зазначається „сплата винагороди комісіонеру.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що комісійні послуги, витрати по яким було включено до складу валових витрат не було підтверджено відповідними первинними документами в звязку з чим не можливо зробити висновок про їх використання у подальшому у власній господарській діяльності.

Разом з тим, суд не погоджує таку позицію податкового органу.

Позивачем до судового засідання було надано Договір комісії який містить всі необхідні умови договору комісії, акти здачі-прийняття робіт з надання комісійних послуг складені між Комітентом та Комісіонером, звіти Комісіонера про надані послуги, а також платіжні доручення про сплату комісійної винагороди.

Відповідач стверджує, що Позивачем не надано до перевірки документів, які містять складову частину витрат комісіонера, що впливала на розмір комісійної винагороди, в звязку з чим виплати по комісійній винагороді неможливо віднести до складу валових витрат.

З цього приводу суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» виходить закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас ч.1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Такого документу, який би містив складову частину витрат комісіонера, що впливала на розмір комісійної винагороди ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачено.

Разом з тим, Позивачем на вимогу суду було надано Перелік витрат Комісіонера, які входять до складу комісійної винагороди (додаток № 1 до Договору від 31.03.2006) (т.1 а.с 150) та інформацію про витрати Комісіонера за спірні періоди, складені Комісіонером (т.1 а.с. 151-162) Суд зазначає, що вказані документи не є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», але в контексті вимог ст. 69,70 КАС України та приписів ст. 86 КАС України суд бере їх до уваги.

Крім того, як вказано в додатку № 4 акту перевірки до перевірки позивачем були надані наступні документи: акти виконаних послуг (звіти комісіонера), договори, видаткові накладні, матеріальні звіти, виписки банку, журнали ордери та відомості по рахункам бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу на те, що положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено для особи, яка підпадає під діє цього закону, альтернативну поведінку, тобто встановлено диспозитивність у облікових відносинах.

Так, у відповідності до ч. 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає: облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку i способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності i технології обробки облікових даних; розробляє систему i форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності i контролю господарських операцій, визначає права працiвникiв на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту i технологiю обробки облікової інформації, додаткову систему рахункiв i регiстрiв аналiтичного облiку; може видаляти на окремий баланс фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли, які зобовязані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звiтностi підприємства».

Отже суд вважає, що Відповідачу було надано достатній обєм документів на підставі яких можливо було зробити висновок про звязок витрат по оплаті комісійної винагороди із господарською діяльністю ТОВ „Крамавтомікс”, а тому правомірне їх віднесення до складу валових витрат.

З урахуванням наведених норм права та наданих до матеріалів письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на вказане, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про порушення Позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому визнає недійсним податкове повідомлення рішення від 15.03.2010 № 0000272302/1/11081 яким визначено податкове зобовязання на суму 36974 грн. у тому числі за основним платежем 26934 грн. та штрафними санкціями 10040 грн.

До того ж, у Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають зясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Матеріалами та встановленими обставинами справи підтверджується намір Позивача на отримання економічного ефекту (прибутку), а також підтверджується фактичне отримання прибутку від господарської діяльності (в даному випадку від реалізації скрапленого газу за Договором комісії).

Згідно з актом перевірки позивачу також інкримінується порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість на суму 23405 грн. у тому числі за липень 2008 в сумі 1939 грн., за серпень 2008 в сумі 1626 грн., за січень 2009 в сумі 4197 грн., за березень 2009 в сумі 3655 грн., за травень 2009 в сумі 4242 грн., за червень 2009 в сумі 1657 грн., за вересень 2009 в сумі 1594 грн.

Суми, які були включені до податкового кредиту ТОВ „Крамавтомікс” правильно та в повній мірі були відображені у податковій звітності, яка подавалася до податкового органу із відображенням, зокрема, цих сум у розрізі контрагенів відповідно до додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ ЗАТ „Зовнішпромресурси” і у сторін немає спору щодо арифметичної правильності їх відображення.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріалами справи підтверджено наявність належним чином оформлених податкових накладних, які можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», виданих ЗАТ „Зовнішпромресурси”.

Як встановлено судом вище, виплата комісійної винагороди ЗАТ „Зовнішпромресурси” є витратами, понесеними у звязку із здійсненням господарської діяльності підприємства, та такою, що повязана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у звязку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Отже, оскільки у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вчинення позивачем порушень п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є неправомірним здійснення донарахування сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, зроблене відповідачем оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000272302/1/11081 від 15.03.2010 на суму 36974 грн., та № 0000282302/1/11082 на суму 35107,5 грн.

У відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування контролюючим органом податкового зобовязання позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами» при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Оскільки відповідач не довів суду законну підставу нарахування позивачу податкових зобовязань, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Крамавтомікс” та скасовує податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську № 0000272302/1/11081 від 15.03.2010 на суму 36974 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000282302/1/11082 на суму 35107,5 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Крамавтомікс” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання протиправними податкових повідомлень рішень ДПІ у м. Краматорську № 0000272302/1/11081 від 15.03.2010 на суму 36974 грн., № 0000282302/1/11082 на суму 35107,5 грн. та їх скасування задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Краматорську № 0000272302/1/11081 від 15.03.2010 на суму 36974 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000282302/1/11082 на суму 35107,5 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 09 серпня 2010 року. Постанова буде виготовлена в повному обсязі 14 серпня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.