Рішення № 108066720, 26.12.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2312/22

2/212/2506/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді КозловаД.О.,

при секретарі Адамян В. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що «Криворізький національний університет» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» (далі ВСП ГФК КНУ) є балансоутримувачем гуртожитку № 2 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Невська 3, де з 23.03.2005 р. з відповідачем постійно переукладались договори оренди житла в такому гуртожитку, зокрема, останній договір найму житла було укладено 09.06.2017 р. строком до 09.12.2017 р. Однак 02.09.2021 р. відповідачем було подано заяву про розірвання такого договору та 30.09.2021 р. між позивачем та відповідачем було складено акт приймання-передачі житлового приміщення, за яким відповідач передав, а позивач прийняв житлове приміщення АДРЕСА_1 . За договором відповідачка зобов`язувалась вносити до 15 числа наступного місяця за минулий місяць плату за житло та комунальні послуги (водопостачання, електрична, теплова енергія та інші послуги), а також за вивіз твердих побутових відходів. Відповідач однак не здійснювала визначені оплати, тому заборгувала позивачу 40669,90 грн. основного боргу, а також за ч. 2 ст. 625 ЦК України заборгувала 3% річних в розмірі 2221,37 грн. та інфляційні втрати в сумі 6194,68 грн. На підставі викладеного просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ВСП ГФК КНУ основну заборгованість у розмірі 40669,90 грн., 3% річних у розмірі 2221,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6194,68 грн., а також витрати з оплати судового збору в розмірі 2481 грн.

Не погоджуючись із пред`явленим до неї позовом, ОСОБА_1 подала відзив, де вказувала, що строк дії договору найму житла у гуртожитку позивача сплив, тому сторони по справі не перебували та не перебувають у договірних відносинах за період заявлених позовних вимог. Зауважувала, що вона не є споживачем комунальних послуг. Додавала, що вона мешкала в спірний період фактично з донькою по АДРЕСА_2 . Також просила суд застосувати строк позовної давності, оскільки позивач подав даний позов 10 травня 2022 року, а просить стягнути борг за період з 1 січня 2019 року. Таким чином просила суд відмови у позові повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За ст. 810 ЦК за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно із ч. 3 ст. 815 ЦК наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

На підставі змісту ч. 1, 3 ст. 820 ЦК розмір плати за найм житла встановлюється у договорі найму житла, яку наймач вносить у строк, встановлений договором найму житла.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Житлового кодексу України (далі - ЖК) плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Згідно із ст. 67 ЖК плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За 68 ЖК наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

За п. 5 Розділу ІV «Положення про особливості користування гуртожитками закладів фахової передвищої та вищої освіти», затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 21 листопада 2019 року № 1452, мешканці гуртожитку закладу освіти зобов`язані своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору найму жилого приміщення в гуртожитку закладу освіти сплачувати плату за проживання, комунальні послуги.

На підставі п. 2 Розділу V «Положення про особливості користування гуртожитками закладів фахової передвищої та вищої освіти» плата за проживання у гуртожитках закладу освіти вноситься мешканцями у порядку та строки, встановлені договором найму жилого приміщення у гуртожитку закладу освіти.

Згідно із ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності в зв`язку із неможливістю виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідно до довідки від 1 березня 2000 року на балансі гірничого технікуму КДТУ(зараз - ВСП ГФК КНУ) знаходився, зокрема, гуртожиток АДРЕСА_3 , що підтверджується реєстраційним посвідченням БТІ від 17 березня 2000 року та довідкою ВСП ГФК КНУ від 21 квітня 2022 року.

Згідно із договором від 9 червня 2017 року найму житла у гуртожитку № 2 ВСП ГФК КНУ (далі договір найму житла), укладеному між сторонами по справі, вбачається, що відповідачці та її малолітній донці було передано у користування для проживання житлове приміщення 36 (загальна площа 67,6 кв. м.), розташоване у гуртожитку АДРЕСА_3 , терміном до 9 грудня 2017 року.

Також згідно із п. 3.5 договору найму житла відповідачка зобов`язувалась вносити своєчасно до 15 числа наступного місяця за минулий місяць плату за житло за тарифом вартості квартирної плати та комунальні послуги (водопостачання, електрична, теплова енергія та інші послуги), відповідно до помісячного рахунку позивача на підставі його розрахунків або показників лічильника за тарифами, діючими у м. Кривому Розі, а також вчасно до 15 числа наступного місяця розраховуватись з позивачем за вивіз твердих побутових відходів (сміття) за тарифами, діючими у м. Кривому Розі, відповідно до норм накопичення твердих побутових відходів на одну особу.

Крім тогодо договору найму житла було долучено розрахунок плати за таке житло.

Реєстрація ОСОБА_1 разом із малолітньою донькою останньої, 2015 р. н., з 1 квітня 2005 року по 31 серпня 2021 року в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_4 , підтверджується записами у книзі реєстрації ВСП ГФК КНУ, паспортом відповідачки НОМЕР_1 ), а також відомостями з реєстру Криворізької міської територіальної громади від 12 травня 2022 року.

Надання ОСОБА_1 в житловому приміщенні гуртожитку № 2 ВСП ГФК КНУ у спірний період послуг з електропостачання, з надання теплової енергії, з централізованого водопостачання та водовідведення, з вивезення та захоронення твердих побутових відходів підтверджується договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», АТ «Криворізька теплоцентраль», КП «Кривбасводоканал» та ТОВ «Екоспецтранс», а також розрахунками ВСП ГФК КНУ вартості 1 кв. м. загальної площі помешкання у гуртожитку АДРЕСА_5 .

Судом також встановлено, що за заявою ОСОБА_1 від 02.09.2021 р. було розірвано договір оренди житлового приміщення 36, розташованого у гуртожитку АДРЕСА_3 , а 30.09.2021 р. між позивачем та відповідачем було складено акт приймання-передачі такого житла, за яким ОСОБА_1 передала, а ВСП ГФК КНУ прийняв житлове приміщення № 36 (загальна площа 67,6 кв. м.).

Як вбачається із розрахунків ВСП ГФК КНУ заборгованість ОСОБА_1 з орендної плати та за комунальні платежі в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , за період з 1 січня 2019 року по 30 вересня 2021 року становить загалом 40669,90 грн., з яких борг з оренди житла 7236,78 грн., борг з земельного податку 122,55 грн., борг за опалення 33303,38 грн., борг за електроенергію 7,20 грн.

Правильність нарахувань заборгованості ОСОБА_1 перед ВСП ГФК КНУ з оренди житлового приміщення та наданих комунальних послуг підтверджується тарифами у м. Кривому Розі на підставі відповідних договорів, укладених позивачем з постачальниками комунальних послуг, відповідних нормативних актів та наданих розрахунків позивача.

Суд звертає увагу на те, що за ч. 1 ст. 764 ЦК якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином суд відкидає посилання відповідачки на те, що у сторін не виникло договірних відносин по справі у спірний період, оскільки ОСОБА_1 сама визнавала факт наявності таких відносин у своїй заяві від 2 вересня 2021 року про припинення договору найму житла у гуртожитку ВСП ГФК КНУ.

Крім того суд відкидає посилання відповідачки на те, що відсутність письмового договору із позивачем звільняє ОСОБА_1 від необхідності сплатити надані їй послуги ВСП ГФК КНУ.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 15 березня 2018 року по справі № 401/710/15-ц.

Також суд зазначає, що доводи відповідача, що ОСОБА_1 фактично мешкає з 17 травня 2018 року по теперішній час по АДРЕСА_2 підтверджується актом від 4 липня 2022 року ТОВ «КК «Дом.Ком» за свідченнями сусідів по такому будинку.

Однак суд встановив, що факт державної реєстрації ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 відбувся лише 31 серпня 2021 року, що підтверджується відомостями з реєстру Криворізької міської територіальної громади від 12 травня 2022 року.

Таким чином суд відкидає посилання ОСОБА_1 на те, що фактичне її проживання за іншою адресою звільняє її від зобов`язань за договором найму житла, оскільки факт її реєстрації у гуртожитку ВСП ГФК КНУ по АДРЕСА_4 у спірний період, по-перше, підтверджує чинність такого договору для його сторін, а, по-друге, є підставою для нарахування орендної плати та комунальних платежів на кількість зареєстрованих за такою адресою осіб відповідно до встановлених тарифів та обсягів.

Натомість,доказів того,що ОСОБА_1 у спірнийперіод оплачувалакомунальні послугипо АДРЕСА_2 , де не була зареєстрована, суду надано не було.

При цьому долучені до справи ОСОБА_1 товарні чеки суд не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються предмету доказування по даній справі, не входять у спірний період та є безвідносними до будь-якого житла.

Отже, доводи ОСОБА_1 щодо невизнання заявлених до неї позовних вимог суд відкидає.

Натомість, суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч. 1, 5 ст. 261 ЦК перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була зобов`язана щомісячно сплачувати послуги за договором найму житла в гуртожитку по АДРЕСА_4 .

Отже, перебіг позовної давності щодо оплати таких послуг обчислюється в такому разі з дня настання строку виконання зобов`язання відповідачкою в частині проведення чергового щомісячного платежу.

При цьому суд зазначає, що в судовому засіданні не було встановлено доказів переривання строку позовної давності за вказаним спором.

Так суд встановив, що представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача 10 травня 2022 року, тобто поза межами строку позовної давності щодо вимог, які стосуються періоду нарахувань з 1 січня 2019 року по 1 травня 2019 року.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі ст. 266 ЦК України зі збігом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, якими в даному випадку є вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат постачальника послуг.

При цьому невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц.

Так суд вказує, що у письмовому відзиві відповідачкою було заявлено клопотання про застосування до вказаного спору строків позовної давності щодо заявлених до ОСОБА_1 позовних вимог, через що заявлені ВСП ГФК КНУ позовні вимоги до ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, тобто в межах строків загальної позовної давності, яка обраховується з 1 травня 2019 року по 30 вересня 2021 року.

На підставі викладеного вмотивування відсутні правові підстави й для стягнення з ОСОБА_1 нарахованих позивачем за договором оренди житла 3% річних та інфляційних втрат поза межами строків позовної давності, тобто за період з 1 січня 2019 року по 1 травня 2019 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ВСП ГФК КНУ підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення заявлених сум боргу за найм житла та комунальні послуги з ОСОБА_1 за період з 1 травня 2019 року по 30 вересня 2021 року, що відповідно до розрахунку позивача дорівнює відповідно 27764,44 грн. (40669,90 3571,97 4166,45 3684,65 1482,39 = 27764,44).

Суд зазначає, що оскільки слід задовольнити заявлені вимоги до ОСОБА_1 у межах строку позовної давності, то на підставі наданого суду представником позивача розрахунку боргу відповідачки за період з 1 травня 2019 року по 30 вересня 2021 року за кожен з місяців за такий період, суд відповідно до визначеного індексу інфляції за такий період, починаючи з наступного дня наявності такої щомісячної заборгованості та до вересня 2021 року розрахував суми інфляційних втрат позивача відповідно до долучених до справи розрахунків ВСП ГФК КНУ, беручи до уваги, що борг ОСОБА_1 за 2019 рік перед позивачем складав в межах позовної давності 1975,12 грн. (14880,58 3571,97 4166,45 3684,65 1482,39 = 1975,12), з яких відповідно вбачається, що інфляційні втрати позивача за ч. 2 ст. 625 ЦК становили в загальному розмірі 3583,20 грн. ((1975,12 / 14880,58 х 3011,16 = 399,68) + 2344,25 + 839,27 = 3583,20).

Також судомбуло обраховано3%річних заст.625ЦК відповіднодо долученихдо справирозрахунків ВСПГФК КНУна підставівстановленого боргуза коженмісяць з1травня 2019року по30вересня 2021року,починаючи знаступного днянаявності такоїщомісячної заборгованості,з оглядуна щовбачається розмірборгу з3%річних увідповідачки взагальній сумі 1098,18 грн. (2221,37 321,48 365,39 313,75 122,57 = 1098,18).

Отже,суд дійшовпереконання,що заявленіта підтвердженнів судовомузасіданні вимогиВСП ГФККНУ до ОСОБА_1 підлягають частковомузадоволенню шляхомстягнення знеї боргуза періодз 1травня 2019року по30вересня 2021року задоговором наймужитла в розмірі 27764,44 грн., а також з інфляційних втрат 3583,20 грн. та з 3% річних 1098,18 грн., що загалом дорівнює 32445,82 грн.

Таким чином за ст. 141 ЦПК суд стягує з ОСОБА_1 витрати позивача з оплати судового збору на користь ВСП ГФК КНУ відповідно до частки задоволених судом позовних вимог в розмірі 1639,94 грн. (32445,82 / 49085,95 х 2481 = 1639,94).

Натомість, згідно із журналу зарахування судового збору квитанція про оплату ВСП ГФК КНУ судового збору в сумі 2270 грн. була зарахована на казначейський рахунок 24 грудня 2021 року, на відміну від квитанція про оплату ВСП ГФК КНУ судового збору в сумі 211 грн. від 15 квітня 2022 року, яка не була зарахована, зважаючи на те, що така сума судового збору була сплачена позивачем на інший розрахунковий рахунок, тобто на рахунок ГУК у Дніпропетровській області Шевченківського району.

Отже, оскільки суд встановив, що при подачі до суду 10 травня 2022 року позову ВСП ГФК КНУ щодо вимог майнового характеру не доплатило на розрахунковий рахунок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу судовий збір у сумі 211 грн., то ВСП ГФК КНУ повинен доплатити судовий збір в дохід держави в розмірі 211 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК,

В И Р І Ш И В:

Позов Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» заборгованість за договором найму житла в розмірі 27764,44 грн., з 3% річних в сумі 1098,18 грн. та з інфляційних втрат в сумі 3583,20 грн., а загалом 32445 (тридцять дві тисячі чотириста сорок п`ять) грн. 82 коп.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Відокремленогоструктурного підрозділу«Гірничий фаховийколедж Криворізькогонаціонального університету»витрати зоплати судовогозбору всумі 1639,94 грн.

Стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» в дохід держави судовий збір у сумі 211 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 26 грудня 2022 року.

Позивач: Відокремлений структурний підрозділ «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету», ЄДРПОУ 37861922, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Невська 3.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,яка зареєстрованав АДРЕСА_2 .

Суддя Д. О. Козлов