Рішення № 108060775, 23.12.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2022м. ДніпроСправа № 904/333/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7А, офіс 8-10; ідентифікаційний код 36858311)

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, б. 76; ідентифікаційний код 00178353)

про стягнення 109 170 грн. 43 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№325/22 від 28.01.2021) до відповідача - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", у якій просить:

- витребувати у Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (ідентифікаційний код 00178353, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 76, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, Україна) оригінали письмових доказів, що доказують здійснення оплати за поставлену за Договором поставки № 8997-ПУ-УМТС-Т від 15 липня 2020 року продукцію;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ": 75 274 гривні 50 коп. - основну заборгованість за Договором поставки № 8997-ПУ-УМТС-Т від 15 липня 2020 року в розмірі; 3 763 грн. 72 коп. - пені; 9 199 грн. 57 коп. - втрат від інфляції; 932 грн. 64 коп. - 3 % річних; 20 000 грн. 00 коп. - збитків (витрат), пов`язаних із виконанням;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем подано до суду заяву (вх.№7110/22 від 14.02.2022), якою усунено недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи прийнято здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у заяві (вх.№10566/21 від 06.04.2022) про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, просить продовжити строк надання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до закінчення воєнного стану встановленого Указом Президента України, розглядати справу за правилами загального позовного провадження та посилається на наступне: - відповідно до наказу Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля №37 від 24.02.2022 у зв`язку з впровадженням в Україні надзвичайного стану та воєнного стану працівники, у тому числі і юристи, переведені на віддалений режим роботи, що заважає оперативно користуватись необхідними документами та технічними засобами для роботи з документами; - справа є складною з точки зору великої кількості додатків до неї, які потребують аналізу та розгляду в суді; - позивач вже звертався до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом з тих же підстав, справа №904/6503/20.

Ухвалою від 11.04.2022 відмовлено Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля" у переході до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у клопотанні (вх.№10915/22 від 13.04.2022) про залишення позовної заяви без розгляду просить залишити позов без розгляду та посилається на наступне: - позивач вже звертався до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом з тих же підстав і з тим же предметом (справа №904/6503/21), який був залишений без розгляду в зв`язку з недотриманням процедури розгляду в третейському суді, як то передбачено договором; - зазначення в позові щодо ухилення відповідача ухилися від схвалення запропонованого третього суддю не відповідає дійсності; - відповідач вважає, що при формуванні третейського суду позивачем був порушений принцип законності; - запропонований позивачем в якості судді третейського суду Широковський О.В. є адвокатом адвокатського бюро "Василя Кочерги" та не може бути суддею третейського суду.

Відповідач у відзиві (вх.№10921/22 від 13.04.2022) на позов просить залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на наступне: - позивач вже звертався до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом з тих же підстав і з тим же предметом (справа №904/6503/21), який був залишений без розгляду в зв`язку з недотриманням процедури розгляду в третейському суді, як то передбачено договором; - відповідач вважає, що при формуванні третейського суду позивачем був порушений принцип законності; - запропонований позивачем в якості судді третейського суду Широковський О.В. є адвокатом адвокатського бюро "Василя Кочерги" та не може бути суддею третейського суду.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми.

Справа згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку з урахуванням тієї обставини, що з 24.02.2022 було запроваджено воєнний стан, у зв`язку з чим, судом також було надано додаткових час для висловлення сторонами своїх правових позицій, який суд вважає достатнім та розумним за існуючих обставин.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ", як постачальником, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля", як покупцем, було укладено Договір поставки від 15.07.2020 №8997-ПУ-УМТС-Т (надалі - Договір) (т.1,а.с.30-35).

Згідно з пунктом 1.1. Договору в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнаний виробничо-технічного призначення, ТМЦ, в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому Договорі та Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється в його власність, відповідно до умов цього Договору.

Згідно з пунктом 4.1. Договору поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, узгодженими сторонами в специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до пункту 4.2. Договору умови поставки продукції - ЕХW згідно з "Інкотермс-2010", урахуванням умов і застережень, що містяться в цьому Договорі та/або відповідних специфікаціях до Договору. При цьому сторони мають право у відповідних специфікаціях передбачити інші умови поставки, крім термінів DAТ, DAP, DDP. Узгоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до Договору. Постачальник несе всі витрати, пов`язані з постачанням продукції, до моменту її поставки в узгоджене місце призначення поставки. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до Договору.

Згідно з пунктом 4.3. Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: - рахунок; - видаткову накладну; - відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/ товарно-транспортну накладну); - сертифікат якості заводу-виготовлювача та/або паспорт.

Відповідно до пункту 4.7. Договору датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

Згідно з пунктом 4.8. Договору зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в належній якості, комплектності, асортименті, кількості, в терміни, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в Договорі та специфікаціях до Договору. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції.

Відповідно до пункту 4.9. Договору право власності на продукцію, ризики втрати або пошкодження продукції переходять від постачальника до покупця з дати поставки продукції.

Згідно з пунктом 5.1. Договору загальна сума Договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору. Уразі відхилення кількості фактично поставленої продукції від узгодженої до постачання кількості, загальна вартість Договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних специфікаціях до Договору. Толеранс (відхилення за кількістю) поставки продукції складає ± 5%, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до Договору. У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума Договору не повинна перевищувати 10 000 000 грн. (десять мільйонів гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 1 666 666, 67 грн. (один мільйон шістсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок) на дату укладення Договору; сума Договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної Додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління покупця.

Відповідно до пункту 5.2. Договору ціни на продукцію, що поставляється постачальником встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до Договору.

Згідно з пунктом 5.4. Договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим Договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 50-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього Договору та відповідною специфікацією до Договору; датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця; також розрахунки за цим Договором можуть здійснюватися в інших формах, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до пункту 5.9. Договору покупець при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, в призначенні платежу платіжного доручення в обов`язковому порядку вказує реквізити цього Договору (номер, дата укладення), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата; у разі не зазначення в призначенні платежу платіжного доручення періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, здійснена за таким платіжним дорученням оплата продукції за цим Договором, зараховується в хронологічному порядку відповідно до дати виникнення зобов`язань з оплати.

Згідно з пунктом 6.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання будь-якою з сторін прийнятих на себе за цим Договором зобов`язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції; сторони дійшли згоди, що збитки (витрати), понесені на виконання даного Договору, стягуються з винної сторони в повному обсязі незалежно від санкцій, передбачених розділом 6 цього Договору.

Відповідно до пункту 6.7. Договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, проте не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Згідно з пунктом 8.1. Договору цей Договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін; сторони дійшли згоди, що в разі належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, термін дії Договору встановлюється до 31.12.2021 року включно; у разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов`язань за цим Договором, термін дії Договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов 'язань.

В матеріалах справи містяться дві специфікації від 16.07.2020 на поставку технічних газів на загальну суму 95 367 грн. 00 коп., а саме:

- на суму 84 132 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- на суму 11 235 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ (т.1,а.с.36-37).

Як вбачається на виконання умов Договору позивачем у період з 27.07.2020 по 09.09.2020 було поставлено відповідачу товар на суму 75 274 грн. 50 коп. в тому числі ПДВ, про що свідчать видаткові накладні, а саме:

- від 27.07.2020 №ПАЕГ0000846 на суму 3 180 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 31.07.2020 №ПАЕГ0000867 на суму 1 710 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 31.07.2020 №ПАЕГ0000868 на суму 1 368 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 31.07.2020 №ПАЕГ0000869 на суму 684 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 04.08.2020 №ПАЕГ0000889 на суму 2 052 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 04.08.2020 №ПАЕГ0000890 на суму 1 590 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 06.08.2020 №ПАЕГ0000909 на суму 2 640 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 06.08.2020 №ПАЕГ0000910 на суму 1 368 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 06.08.2020 №ПАЕГ0000911 на суму 1 710 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 06.08.2020 №ПАЕГ0000912 на суму 1 026 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 07.08.2020 №ПАЕГ0000913 на суму 3 180 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 10.08.2020 №ПАЕГ0000922 на суму 1 026 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 10.08.2020 №ПАЕГ0000923 на суму 2 052 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 11.08.2020 №ПАЕГ0000932 на суму 1 320 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 14.08.2020 №ПАЕГ0000943 на суму 684 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 14.08.2020 №ПАЕГ0000946 на суму 1 320 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 17.08.2020 №ПАЕГ0000944 на суму 1 932 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 17.08.2020№ПАЕГ0000955 на суму 1 026 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 18.08.2020 №ПАЕГ0000951 на суму 2 640 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 18.08.2020 №ПАЕГ0000952 на суму 10 902 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 19.08.2020 №ПАЕГ0000959 на суму 1 368 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 20.08.2020 №ПАЕГ0000968 на суму 2 640 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 20.08.2020 №ПАЕГ0000975 на суму 3 180 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 25.08.2020 №ПАЕГ0000996 на суму 1 026 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 25.08.2020 №ПАЕГ0000997 на суму 1 368 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 25.08.2020 №ПАЕГ0000998 на суму 2 394 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 26.08.2020 №ПАЕГ0001011 на суму 684 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 31.08.2020 №ПАЕГ0001035 на суму 1 710 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 01.09.2020 №ПАЕГ0001047 на суму 3 180 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 01.09.2020 №ПАЕГ0001048 на суму 2 052 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 04.09.2020 №ПАЕГ0001073 на суму 1 662 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 04.09.2020 №ПАЕГ0001074 на суму 1 368 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 04.09.2020 №ПАЕГ0001075 на суму 684 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 08.09.2020 №ПАЕГ0001083 на суму 684 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 08.09.2020 №ПАЕГ0001084 на суму 1 368 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 08.09.2020 №ПАЕГ0001085 на суму 1 368 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 09.09.2020 №ПАЕГ0001094 на суму 802 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ;

- від 09.09.2020 №ПАЕГ0001095 на суму 684 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 09.09.2020 №ПАЕГ0001098 на суму 1 590 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 09.09.2020 №ПАЕГ0001099 на суму 2 052 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ (т.1,а.с.78-117).

Також в матеріалах справи містяться рахунки на оплату на загальну суму 75 274 грн. 50 коп. в тому числі ПДВ, а саме:

- від 27.07.2020 №ПАЕГ0000355 на суму 3 180 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 31.07.2020 №ПАЕГ0000369 на суму 1 710 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 31.07.2020 №ПАЕГ0000370 на суму 1368 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 31.07.2020 №ПАЕГ0000371 на суму 684 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 04.08.2020 №ПАЕГ0000381 на суму 2 052 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 04.08.2020 №ПАЕГ0000382 на суму 1 590 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 06.08.2020 №ПАЕГ0000389 на суму 2 640 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 06.08.2020 №ПАЕГ0000390 на суму 1 368 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 06.08.2020 №ПАЕГ0000391 на суму 1 710 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 06.08.2020 №ПАЕГ0000392 на суму 1 026 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 07.08.2020 №ПАЕГ0000394 на суму 3 180 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 10.08.2020 №ПАЕГ0000396 на суму 1 026 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 10.08.2020 №ПАЕГ0000397 на суму 2 052 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 11.08.2020 №ПАЕГ0000403 на суму 1 320 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 14.08.2020 №ПАЕГ0000409 на суму 684 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 14.08.2020 №ПАЕГ0000411 на суму 1 320 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 17.08.2020 №ПАЕГ0000410 на суму 1 932 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 17.08.2020 №ПАЕГ0000415 на суму 1 026 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 18.08.2020 №ПАЕГ0000412 на суму 10 902 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 18.08.2020 №ПАЕГ0000413 на суму 2 640 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 19.08.2020 №ПАЕГ0000418 на суму 1 368 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 20.08.2020 №ПАЕГ0000425 на суму 2 640 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 20.08.2020 №ПАЕГ0000428 на суму 3 180 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 25.08.2020 №ПАЕГ0000435 на суму 1 026 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 25.08.2020 №ПАЕГ0000436 на суму 1 368 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 25.08.2020 №ПАЕГ0000437 на суму 2 394 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 26.08.2020 №ПАЕГ0000442 на суму 684 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 31.08.2020 №ПАЕГ0000458 на суму 1 710 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 01.09.2020 №ПАЕГ0000465 на суму 3 180 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 01.09.2020 №ПАЕГ0000466 на суму 2 052 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 04.09.2020 №ПАЕГ0000478 на суму 1 662 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 04.09.2020 №ПАЕГ0000479 на суму 1 368 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 04.09.2020 №ПАЕГ0000480 на суму 684 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 08.09.2020 №ПАЕГ0000487 на суму 684 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 08.09.2020 №ПАЕГ0000488 на суму 1 368 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 08.09.2020 №ПАЕГ0000489 на суму 1 368 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 09.09.2020 №ПАЕГ0000491 на суму 802 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ;

- від 09.09.2020 №ПАЕГ0000492 на суму 684 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 09.09.2020 №ПАЕГ0000496 на суму 1 590 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ;

- від 09.09.2020 №ПАЕГ0000497 на суму 2 052 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ (т.1,а.с.38-77);

Також позивачем надано копії податкових накладних (т.1, а.с.118-157) та копії товарно-транспортних накладних (т.1,а.с.158-196).

Заборгованість відповідача за Договором перед позивачем становить 75 274 грн. 00 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Зазначене стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 стаття 173 Господарського кодексу України).

Нормами абзацу 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо; дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні; господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені; у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Отже, судом встановлено, що надані первинні документи, що складені між позивачем та відповідачем, містять всі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню позивачем відповідачу товару.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається, строк оплати за отриманий товар є таким, що настав, і відповідач повинен був здійснити оплату за товар позивачеві.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 75 274 грн. 50 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо залишення позовної заяви без розгляду

Як вбачається, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на порушення позивачем принципу законності при формуванні третейського суду.

Згідно з пунктом 7.5. Договору всі спори, що виникають між сторонами у зв`язку з виконанням цього Договору або стосуються його зміни, припинення, недійсності, підлягають розгляду і вирішуються в третейському суді для розгляду конкретного спору (третейський суд "ad hoc"), крім спорів, пов`язаних з невиконанням наступних зобов`язань за Договором (одного або декількох): зобов`язань про заміну неякісної продукції (товару), зобов`язань про усунення недоліків (дефектів) продукції (товару) / робіт / послуг, зобов`язань з поставки продукції (товару) / виконання робіт / надання послуг, зобов`язань з оплати штрафних санкцій за порушення термінів поставки продукції (товару) / виконання робіт / надання послуг, зобов`язань по компенсації збитків, у зв`язку з порушенням умов поставки продукції (товару) / виконання робіт / надання послуг.

Відповідно до п. 7.6. Договору третейський суд для розгляду конкретного спору формується і діє у складі трьох третейський суддів. Персональний склад третейського суду для розгляду конкретного спору визначається сторонами в порядку, передбаченому в пункті 7.9. цього Договору. Місцезнаходження третейського суду для розгляду конкретного спору сторони визначають в кожному конкретному випадку, при порушенні третейського розгляду. Мовою третейського розгляду є - українська мова. Правом, що регулює цей Договір, є матеріальне право України.

Пунктом 7.7. Договору визначено, що третейський розгляд порушується за допомогою вручення позивачем відповідачу вимоги про третейський розгляд конкретного спору за цим Договором.

Відповідно до пункту 7.8. Договору склад третейського суду для розгляду конкретного спору формується в наступному порядку. Одного з третейських суддів обирає позивач, вказавши інформацію про нього, згідно п. 7.10. цього Договору та Закону України "Про третейські суди"у своїй вимозі. Другий третейський суддя обирається відповідачем, протягом 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту отримання від позивача вимоги про третейський розгляд. У своєму повідомленні позивачеві, про призначення третейського судді, відповідач зазначає інформацію про нього, відповідно п.7.10. цього Договору та Закону України "Про третейські суди".

Згідно з пунктом 7.9. Договору третій третейський суддя, що виступає в якості головуючого, обирається двома обраними третейськими суддями, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту обрання другого третейського судді, з урахуванням вимог п.7.10. цього Договору та Закону України "Про третейські суди"; у випадку недосягнення згоди щодо обрання третього третейського судді, протягом вказаного строку, такого третейського суддю призначає компетентний орган, за письмовим запитом однієї із сторін; відвід третейському судді може бути заявлений тільки в тому випадку, якщо існують обставини, що викликають обґрунтовані сумніви стосовно його неупередженості або незалежності, або якщо він не володіє відповідною кваліфікацією; сторона може заявити про відвід обраного нею третейського судді тільки в тому випадку, якщо обставини, що є підставою для відводу призначеного або обраного третейського судді, стали відомі цій стороні після його призначення або обрання.

Відповідно до пункту 7.10. Договору сторони дійшли згоди щодо наступних вимог до третейських суддів:

- вища юридична освіта;

- стаж роботи за спеціальністю "правознавство" не менш 5 (п`яти) років;

- не можуть бути призначені третейськими суддями особи, які не досягли повноліття або особи, які перебувають під опікою або піклуванням;

- третейськими суддями не можуть бути призначені особи, що перебувають на суддівських посадах у господарських та спеціалізованих судах України, у Конституційному суді України;

- третейськими суддями не можуть бути призначені особи, які мають судимість;

- інші вимоги, передбачені Законом України "Про третейській суди".

Як вбачається, позивач 27.11.2020 вже звертався до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 75 274 грн. 50 коп. за Договором постави від 15.07.2020 №8997-ПУ-УМТС-Т.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2021 зокрема задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про залишення позовної заяви без розгляду та позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишено без розгляду з огляду на те, що між сторонами наявна третейська угода про передачу всіх спорів на вирішення третейського суду та від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді.

Позивач у вимозі від 18.10.2021 №268 про третейський розгляд спору щодо погашення заборгованості за Договором поставки №8997-ПУ-УМТС-Т від 15 липня 2020 року повідомляє відповідача, що обирає третейським суддею Широковського Олександра Валентиновича та пропонує відповідачу обрати третейського суддю протягом 30 тридцяти календарних днів з моменту отримання цієї вимоги та повідомити про це позивача (т.1.а.с.199-209).

Як вбачається, вказана вимога була отримана відповідачем 20.10.2021, що підтверджується роздруківкою трекінгу з сайту АТ "Укрпошта".

Відповідач листом від 11.11.2021 №113/2873 повідомляє позивача про обрання третейського суддю - Мележик Олену Олександрівну та повідомляє контакти обраного судді (т.1,а.с.210-212).

Суддя третейського суду Широковський Олександр Валентинович у пропозиції від 08.12.2021 №268 про обрання третього третейського судді, який виступає в якості голови надає пропозицію Мележик Олені Олександрівні щодо обрання Кочергі Віри Миколаївни третім третейським суддею в якості голови та зазначає, що оскільки умовами Договору не визначено компетентний орган, уповноважений на призначення третього третейського судді, якщо протягом зазначеного терміну двома обраними третейськими суддями не буде досягнуто згоди щодо кандидатури третього третейського судді, у випадку недосягнення згоди щодо запропонованої кандидатури Кочергі В.М., розгляд справи в третейському суді буде припинений і цей спір буде передано на вирішення до господарського суду (т.1,а.с.214-228).

Як вбачається, вказана пропозиція була повернута за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання 19.12.2021.

Частинами 1, 3 статті 15 Закону України "Про третейські суди" визначено, що обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями здійснюється у порядку, погодженому сторонами, і за вказаними ними адресами. Якщо сторони не дійшли згоди з цих питань або у разі невизначеності цих питань у регламенті третейського суду, документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 17 Закону України "Про третейські суди" якщо сторони не погодили іншого, то формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в такому порядку: при формуванні третейського суду в складі трьох і більше третейських суддів кожна із сторін призначає чи обирає рівну кількість третейських суддів, а обрані у такий спосіб третейські судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів. Якщо одна із сторін не призначить чи не обере належної кількості третейських суддів протягом 10 днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані сторонами третейські судді протягом 10 днів після їх призначення чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.

Статтею 18 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Третейськими суддями не можуть бути: - особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; - особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у регламенті третейського суду; - особи, які мають судимість; - особи, визнані в судовому порядку недієздатними; - судді судів загальної юрисдикції або Конституційного Суду України; у разі одноособового вирішення спору третейський суддя постійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту; у разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу третейського суду; при вирішенні спору третейським судом для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові вимоги до третейських суддів.

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що оскільки запропонований позивачем суддя третейського суду - Широковський О.В. має посвідчення на право заняття адвокатською діяльністю, він не може бути суддею третейського суду, є хибним та безпідставним.

Оскільки призначеними третейськими суддями Мележик О.О. та Широковським О. В. не обрано ще одного третейського суддю розгляд спору в третейському суді припинено і цей спір може бути передано до господарського суду.

Щодо нарахування пені

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6.7. Договору в разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, проте не більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої продукції.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено в пункті 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін; у тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як вбачається позивач просить стягнути пеню за прострочення оплати за поставлену продукцію у розмірі 3 763 грн. 72 коп. за загальний період з 23.09.2020 по 05.05.2021 та посилається на пункт 6.7. Договору.

Проте, пункт 6.7. Договору не містить періоду, який необхідно враховувати при застосуванні подвійної облікової ставки НБУ, оскільки облікова ставка НБУ є змінною величиною.

Таким чином, суд вважає, що умовами укладеного Договору не встановлений конкретний розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання.

Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

За викладеного, вимоги позивача про стягнення пені не можуть бути задоволені судом.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем нараховано 3% за прострочення оплати за поставлений товар у розмірі 932 грн. 64 коп. за загальний період з 23.09.2020 по 10.01.2022.

Також позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 9 199 грн. 57 коп. за загальний період з 23.09.2020 по 10.01.2022.

Суд погоджується із здійсненими нарахуваннями.

Щодо нарахування збитків

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до пункту 6.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання будь-якою із сторін прийнятих на себе за цим Договором зобов`язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, у тому числі відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції; сторони дійшли згоди, що збитки (витрати), понесені на виконання цього Договору, стягуються з винної сторони у повному обсязі незалежно від санкцій, передбачених розділом 6 цього Договору.

Як вбачається, позивачем нараховано збитки (витрати), пов`язані з виконанням в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі; якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право; на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Визначення поняття збитків наводиться також у частині 2 статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина; відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.

При цьому слід зазначити, що у договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір.

Під збитками слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, додаткові витрати, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки; при цьому збитки розглядаються не тільки як обов`язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності.

Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об`єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв`язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.

Обов`язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб`єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).

Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань.

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором.

У матеріалах справи відсутні достовірні докази, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника).

Отже, встановивши відсутність достовірних доказів, які б свідчили про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі про стягнення збитків не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.05.2011 у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine, заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" (Trofimchuk v. Ukraine, заява № 4241/03).

Згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, вимоги позивача про стягнення збитків не можуть бути задоволені судом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 281 грн. 10 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7А, офіс 8-10; ідентифікаційний код 36858311) до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, б. 76; ідентифікаційний код 00178353) про стягнення 109 170 грн. 43 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, б. 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7А, офіс 8-10; ідентифікаційний код 36858311) 75 274 (сімдесят п`ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 50 коп. - основної заборгованості, 9 199 (дев`ять тисяч сто дев`яносто дев`ять) грн. 57 коп. - інфляційних нарахувань, 932 (дев`ятсот тридцять дві) грн. 64 коп. - 3% річних та 1 281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) грн. 10 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

23.12.2022