Ухвала суду № 108053444, 21.12.2022, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5952/22

Провадження № 1-кс/216/2233/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2022 року м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області:

у складі слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваної ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Центрально-Міського районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 62022080030000232 від 16.12.2022, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Херсон, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживаючоїзаадресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, молодшого інспектора 2 категорії відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор»,

підозрюваної за ч. 2 ст. 111 КК України,-

встановив:

21 грудня 2022 року до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_7 , погоджене із прокурором Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_8 по кримінальному провадженню № 62022080030000232від 16.12.2022, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення вказує, що третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022080030000232 від 16.12.2022, за підозрою ОСОБА_4 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

На даному етапі досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , займаючи посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор», будучи працівником правоохоронного органу, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання РФ території Херсонської області, зокрема обласного центру м. Херсона, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації РФ та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування у м. Херсоні системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, починаючи з початку червня 2022 року по теперішній час (точної дати досудовим розслідування не встановлено), перебуваючи на території м. Херсона, будучи обізнаною про факт ведення РФ агресивної війни проти України, порушивши присягу, діючи умисно, з власної ініціативи добровільно розпочала «службу» на посаді «младшего инспектора 2 категории отдела охраны учереждения Следственный изолятор №1» в підпорядкованій окупаційній адміністрації РФ, а саме у незаконно створеному органі «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», що у подальшому увійшов до «Федеральної служби виконання покарань», завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, зокрема, шляхом становлення та дії правоохоронної гілки окупаційної влади РФ на території Херсонської області..

Умисні дії молодшого інспектора 2 категорії відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 КК України державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану.

В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалась на обґрунтованість підозри, тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор подане клопотання всудовому засіданніпідтримав,просив клопотаннязадовольнити застосуватидо підозрюваноїзапобіжний західу виглядітримання підвартою безвизначення застави.

Захисник у судовому засіданні зазначив, що за узгодженою із ОСОБА_4 позицією, проти обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечує, посилався на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків на які посилається сторона обвинувачення. Зазначив, що підзахисна розпочала «службу»на посаді«младшего инспектора2категории отделаохраны учережденияСледственный изолятор№1»в підпорядкованійокупаційній адміністраціїРФ під тиском окупаційної влади. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації підозрюваної в м. Херсоні.

Підозрювана підтримала свого захисника, зазначила, що вину визнає, просила не обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Пояснила, що мешкає разом з братом та матірю похилого віку, хворіє на гіпертонію. Фізичного або психологічного тиску з боку сторони обвинувачення до неї не застосовувалось.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані матеріали , встановив наступне.

Третім слідчимвідділом (здислокацією ум.Херсоні)Територіального управлінняДБР,розташованого умісті Мелітополі,здійснюється досудоверозслідування укримінальному провадженні№62022080030000232від 16грудня 2022року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

19 грудня 2022 року о 18 годині 36 хвилин ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

19 грудня 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

19 грудня 2022 року ОСОБА_4 вручено копію клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з додатками.

Сторона обвинувачення при обґрунтуванні повідомленої підозри посилається на наступні докази: протоколи допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інші матеріали кримінального провадження.

Щодо обґрунтованості повідомленої підозри, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру, повідомлену ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, обґрунтованою відповідно до ступеню даної стадії процесу.

Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що підозрювана є молодшим інспектором 2 категорії відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор», утриманців не має, за станом здоров`я тяжких хронічних захворювань не має.

Слідчим суддею враховані доводи захисту щодо наявності у підозрюваної соціальних зв`язків, а саме похилої матері з якою вона проживає, та брата, однак документів на підтвердження родинних зв`язків сторона захисту не надала та слідчий суддя вважає, що вказані обставини не можуть нівелювати наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи обґрунтованість ризику, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що підозрювана обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі з конфіскацію майна; соціальні зв`язки, що підозрювана не одружена, утриманців не має, доказів на підтвердження родинних відносин та проживання з матір`ю за однією адресою не надала.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування і суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Про наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні свідчить те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, будучи знайомою з представниками окупаційної влади може здійснювати вплив на свідків, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо її непричетності до вчинення інкримінованого їй правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні.

Оцінюючи обґрунтованість ризику, передбаченого п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя вважає його не доведеним, оскільки ані в самому клопотанні, ані в судовому засіданні стороною обвинувачення не тільки не обґрунтовано, а навіть не вказано які саме речові докази підозрювана може знищити, сховати або спотворити та чи має вона до них доступ та яким саме іншим чином підозрювана може перешкоджати досудовому розслідуванню.

Так саме слідчий суддя вважаєне доведенимризик передбаченийп.5ч.1ст.177КПКУкраїни,асаме вчинити інше кримінальне правопорушення оскільки відсутність у підозрюваної судимості спростовує доводи слідчого про можливість підозрюваного спробувати вчинити інше кримінальне правопорушення.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваним переховуватись від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, зокрема ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, на думку слідчого судді, що свідчить про надзвичайно високу суспільну небезпечність таких дій, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Слідчий суддя вважає, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжного заходу у зв`язку з наявністю вищезазначених ризиків та обґрунтованої підозри, так як наявні в матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, зокрема передбачених ст. 111 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України тримання під вартою.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Таким чином, застосування більш м`якого заходу, ніж тримання під вартою є неможливим.

З урахуванням викладеного, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання винуватою у скоєнні злочину у вчиненні якого підозрюється, особу підозрюваного, наявність ризиків передбачених п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновків про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно абзацу другого п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого зокрема статтею 111 Кримінального кодексу України.

Враховуючи обставиникримінального правопорушеннята те,що ОСОБА_4 підозрюється увчиненні особливотяжкого злочину,особу підозрюваної,яка немає утриманців,раніше незасуджена, а вищевказані обставини виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 211, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

постановив :

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» на 60 днів - до 16.02.2023 року 18-36 год.

Зобов`язати слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 чи прокурора відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 негайно повідомити близького родича підозрюваної ОСОБА_4 про взяття під варту останню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Встановити строк дії ухвали до 16.02.2023 року 18-36 год. включно.

Повний текст ухвали проголошено в залі судового засідання в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 22 грудня 2022 року о 14-15 год.

Слідчий суддя: ОСОБА_14 ОСОБА_1