Рішення № 108048916, 16.12.2022, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

16.12.2022

Справа №489/7630/21

Провадження №2/489/757/22

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2022 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Матяєвою С.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» до ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, яким просив звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка перебуває під арештом, який накладений на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.02.2014 по справі № 489/176/14-ц (провадження № 2/489/619/14) та стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 2270,00 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що 28 липня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11376526000. В забезпеченні неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, був укладений Договір іпотеки від 28.07.2008, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є., зареєстрованим в реєстрі за № 4350. За умовами іпотечного Договору, іпотекодавець передав в іпотеку іпотеко держателю у якості забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11376526000 від 28.07.2008 нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 . 13 травня 2020 року до ТОВ «Укрдебт Плюс» на підставі Договору № 2245/К про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 682, відступилось право вимоги за вищевказаним кредитним та іпотечним договорами. 05 листопада 2021 року позивачу, при перевірці відомостей стосовно квартири АДРЕСА_1 , стало відомо, що на зазначене майно був накладений арешт на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.02.2014 по справі № 489/176/14-ц (провадження № 2/489/619/14), що в свою чергу є порушенням прав іпотеко держателя (позивача) щодо реалізації предмета іпотеки, оскільки зобов`язання за кредитним договором не виконане, а відтак і наявне не припинене зобов`язання за іпотечним договором.

Ухвалою суду від 26.11.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Стаття 280 ЦПК Українивизначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін,на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

28 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11376526000, відповідно до якого банк надає позичальнику грошові кошти в іноземній валюті в сумі 35700,00 доларів США зі сплатою процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі 14,50 % річних, строком до 28.07.2018.

28 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки, відповідно до якого предметом договору є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв. м., житловою площею 30,3 кв. м.

Вказаний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є., зареєстрований в реєстрі за № 4350.

13 травня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» укладено Договір № 2245/К про відступлення прав вимоги, в тому числі по кредитному договору № 11376526000 від 28.07.2008 та Договором іпотеки від 28.07.2008.

Згідност. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно Правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20.11.2013 року (справа №6-122 цс 13), виходячи зі змісту статей512,514 ЦК України,ст. 378 ЦПК України,ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження»заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав , у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Відступлення прав за Іпотечним договором здійснено в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права, включаючи, зокрема всі права Іпотекодержателя, що передбачені умовами Іпотечного договору та право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до Іпотечного договору (в тому числі і в позасудовому порядку).

Відповідно до ч. 1ст. 36 Закону України «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (ч. 1ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, оформленого додатком № 1 до договору № 2245/К про відступлення права вимоги від 13.05.2020, підтверджується перехід до нового кредитора - ТОВ «Укрдебт Плюс» права вимогидо ОСОБА_1 за кредитним договором № 11376526000 від 28.07.2008 та договором іпотеки від 28.07.2008.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 05.11.2021, вбачається, що на іпотечне майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 16.06.2006, накладено арешт на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.02.2014 по цивільній справі № 2/489/619/2014.

Дослідивши матеріали цивільної справи № 489-ц (провадження 2/489/619/14) судом встановлено наступне.

14 січня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Свої вимоги мотивувала тим, що 03.02.2011 року між нею та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір позики на загальну суму 133 360 грн., відповідно до якого остання зобов`язалась повернути позивачці вказану суму не пізніше 10.11.2011 р. Однак у встановлений договором строк відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала, позику не повернула.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.02.2014, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , заборонивши здійснення відносно неї будь-яких угод, пов`язаних з її відчуженням (купівля-продаж, міна, дарування і т.п.).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.04.2014, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 149 695 грн. 33 коп., а саме: сума позики 133 360 грн. 00 коп., 8 401 грн. 68 коп. інфляційні збитки, 3% рівних 7 933 грн. 65 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 496 грн. 95 коп.

Відтак, позивач, як новий кредитор зазначає, що наявність арешту майна боржника порушує його охоронювані законом права та інтереси, як Іпотекодержателя щодо звернення стягнення на іпотечне майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

В п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадкахособа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Так, особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18.

Згідно ізст. 11 Цивільного кодексу Українивизначено підстави виникнення цивільних прав і обов`язків. Відповідно до них цивільні права а обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1ст. 13 Цивільного кодексу Україницивільні права особа здійснює в межах, наданих договором або актом цивільного законодавства. До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Відповідно до ч. 1ст. 15 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права.

Зміст зазначених уст. 15 Цивільного кодексу Українипідстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних спеціальних нормах, що регулюють певну категорію правовідносин, як. наприклад,ст. 526 Цивільного кодексу Українив даному випадку, де невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором призвело до порушення права Позивача на отримання виконання зобов`язання боржником належним чином. Відповідно, Позивач виявив намір захистити своє порушене право в один із способів, передбачених законом, а саме, досудового врегулювання спору. Проте і це право було порушене накладанням арештів на майно.

В Поставові Верховного Суду України 6-20цс 11 від 21.05.2021 року суд зазначив, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб. права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також: має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При опареній або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідност. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разу невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом.

Системний аналіз даних норм дає підставу для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов`язання, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або о закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 3ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Суть порушеного права Позивача полягає в тому, що Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Боржник належним чином не виконував взяте на себе зобов`язання, а саме, обов`язок сплачувати грошові кошти, відповідно до умов Кредитного договору.

За змістом ч. 6ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно дост. 572 ЦК Українив силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Тож застава виконує забезпечувальну функцію, гарантуючи кредитору задоволення його вимог за рахунок заставного майна, незалежно від майнового стану боржника.

Ст. 16 Закону України «Про заставу», передбачено, що право застави виникає з моменту укладання договору застави (або з моменту нотаріального посвідчення цього договору).Ст. 575 ЦК Українивизначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно дост. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зареєстроване обтяження мас вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації.

Згідно із ч. 1, 3ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таке право також виникає з підстав, встановленихст. 12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Ст. 36 Закону України «Про іпотеку»передбачено право іпотекодержателя на задоволення вимог в позасудовому порядку за умови наявності окремого договору про задоволення вимог або застереження, що міститься в іпотечному договорі та прирівнюється до окремого договору. Проте наявні арешти на іпотечному майні фактично не дають можливості іпотекодержателю скористатись своїм правом па позасудове врегулювання, гарантоване законодавством.

Тож вбачається, що у разі виникнення підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, визначенихст. 33 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель наділений правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Згідно ч. 1ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, може звернутись до суду із відповідним позовом про зняття арешту. Аналогічну позицію висловив ВССУ в Постанові Пленуму № 5 від 03.06.2016 року.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня. коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 142, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» до ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту задовольнити.

Зняти арешт з іпотечного нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв. м., житловою площею 30,3 кв. м., накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2014 року в рамках цивільної справи № 489/176/14-ц (провадження № 2/489/619/14), номер запису про обтяження: 4709462.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», ЄДРПОУ 43212924, юридична адреса: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 28 А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено «16» грудня 2022.

Суддя Н.О. Рум`янцева