Рішення № 108048915, 16.12.2022, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

16.12.2022

Справа №490/7396/21

Провадження №2/489/707/22

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2022 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Назаровою С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-Страхування» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача затрати по виплаті страхового відшкодування у розмірі 129000,00 грн. та судові витрати: судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Мотивуючи вимоги тим, що 04.12.2019 між ПрАТ «ПРОСТО-Страхування» та ОСОБА_2 укладено Поліс № АО/1979788 обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 25 лютого 2020 року в м. Миколаєві на пр-ті Миру відбулася дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були автомобілі: ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 ; Toyota Prius, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 ; Volkswagen T-Roc, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 . Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.05.2020, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ПДР ОСОБА_1 28 квітня 2020 року до позивача звернулося АТ «СК «АРКС» із заявою про виплату страхового відшкодування. Розглянувши дану заяву, позивачем здійснено страхове відшкодування АТ «СК «АРКС» у розмірі 129000,00 грн. З постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.05.2020 вбачається, що під час ДТП ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Позивач намагався здійснити досудове врегулювання даного спору шляхом направлення регресної вимоги. Однак відповідач жодним чином не відреагував на дане звернення.

Ухвалою суду від 16.11.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.02.2022, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає. Проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін,на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позовуз ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 25 лютого 2020 року о 12 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 , в м.Миколаєві, по проспекту Миру,1/1 керував транспортним засобом марки ВАЗ21063 державний номерний знак НОМЕР_1 був неуважним, не слідкував за зміною дорожньої обстановки, при зміні напрямку руху ліворуч, не надав перевагу у русі та допустив зіткнення з рухаючимся ліворуч у попутному напрямку транспортним засобом марки «TOYOTA PRIUS» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , після чого транспортний засіб ВАЗ21063 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 продовжив рух та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN T-ROC» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , яка рухалась попереду у зустрічному напрямку, який у свою чергу продовжив рух самовільно та допустив зіткнення з припаркованим транспортним засобом марки «RENAULT MEGANE SCENIC» державний номерний знак НОМЕР_4 , водій якого ОСОБА_5 знаходився поза межами авто. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано водіям матеріальні збитки. Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.2.3 «б», п.10.1, п.12.4, п.13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Відповідно до протоколу серія БД №297525 від 25.02.2020 року, водій ОСОБА_1 25.02.2020 року о 12 год. 50 хв., в м.Миколаїв, Інгульський район, проспект Миру,1, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ21063» державний номерний знак НОМЕР_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.05.2020, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.05.2020, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК України, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

На дату скоєння пригоди між ПрАТ «ПРОСТО-Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/1979788, а саме забезпечений транспортний засіб ВАЗ21063 державний номерний знак НОМЕР_1 .

Цивільно правова відповідальність власника транспортного засобу марки VOLKSWAGEN T-ROC державний номерний знак НОМЕР_3 застрахована АТ «СК «АРКС» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 5081а0м від 13.01.2020.

28 квітня 2020 року АТ «СК «АРКС» звернулося до ПрАТ «ПРОСТО-Страхування» з заявою про стягнення заборгованості в порядку регресу у розмірі 194782,22 грн.

Відповідно до рахунків № С0000003741 від 04.03.2020, № С0000003865 від 17.04.2020, № С0000003923 від 07.05.2020, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу VOLKSWAGEN T-ROC державний номерний знак НОМЕР_3 , становить 238459,15 грн.

За результатами розгляду наданих АТ «СК «АРКС» документів АТ «ПРОСТО-Страхування» прийняло рішення про визнання дорожньо-транспортної пригоди від 25 лютого 2020 року страховим випадком, про що 17 серпня 2020 року було складено Страховий акт № 144590.

Відповідно до платіжного доручення № 13522 від 17.08.2020 ПрАТ «ПРОСТО-Страхування» виплатило страхове відшкодування АТ «СК «АРКС» у розмірі 129000,00 грн.

07 вересня 2020 року ПрАТ «ПРОСТО-Страхування» на адресу ОСОБА_1 направлено регресну вимогу на відшкодування шкоди у розмірі 129000 грн. 00 коп.

Проте, до теперішнього часу відповідачем не відшкодовано матеріальну шкоду.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 20 Закону України «Про страхування»страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2ст. 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа є відповідальною за завдання шкоди, такий висновок зробив Верховний Суд у справі №757/15735/15-ц від 13.02.2019.

Згідно зі ст.ст. 993, 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду іншій особі, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Також у відповідності дост.27 Закону України «Про страхування»до страхової організації, яка сплатила страхове відшкодування за майновим страхуванням, переходить в межах цієї суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

Згідно п.п. а) п. 38.1.1ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961 - VI від 01.07.2004 рокуза змістом якого страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до протоколу серія БД №297525 від 25.02.2020 року, водій ОСОБА_1 25.02.2020 року о 12 год. 50 хв., в м. Миколаїв, Інгульський район, проспект Миру,1, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ21063» державний номерний знак НОМЕР_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.05.2020, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ч.ч.1,5ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., суд приходить до наступного.

Положеннямист.59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.ч.3,4ст.137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5ст.137 ЦПК Українивстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6ст.137 ЦПК Україниобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Положеннямист.59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.2ст.137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження судових витрат суду надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1116322 від 01.09.2021; копію посвідчення адвоката № 6423/10 від 15.02.2018; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6423/10 від 15.02.2018; договір про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020; додаток № 1 до договору; рахунок фактуру № 17 від 01.09.2021; платіжне доручення № 15503 від 01.09.2021; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги від 30.09.2021.

Суд вважає підтвердженими витрати на правничу допомогу, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню зазначені витрати у розмірі 5000грн.

Згідно із ч. 1ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 200, 206, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТрахування» затрати по виплаті страхового відшкодування у розмірі 129 000 (сто двадцять дев`ять тисяч) гривен

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТрахування» судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривен та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривен.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-Страхування», юридична адреса: м.Київ, вул. Герцена, 10, ЄДРПОУ 24745673.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Повний текст судового рішення складено «16» грудня 2022.

Суддя Н.О. Рум`янцева