Ухвала суду № 108037440, 20.12.2022, Мар'їнський районний суд Донецької області

237/3724/22

1-кс/237/816/22

УХВАЛА

Іменем України

20.12.2022 року м.Курахове

Слідчий суддя

Мар`їнського районного суду Донецької області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 , яке погоджено з начальником Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022052690000665 від 16.12.2022 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області, за погодженням з прокурором, звернувся слідчий СВ ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, по кримінальному провадженню № 12021052690000665 від 16.12.2022 року, за ознаками складу злочину, який передбачений ч. 4 ст. 296 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що 16.12.2022 року, до ВП № 2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, звернувся військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про те, що 16.12.2022 року, близько 18:00 години, військовослужбовець ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись в квартирі АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння, кинув з вікна предмет, внаслідок якого пролунав вибух та було пошкоджено два легкових автомобіля, припаркованих біля під`їзду вказаного будинку.

16.12.2022 року зазначені відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022052690000665, за ознаками злочину передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України.

17.12.2022 року, в період часу з 10:00 до 12:30 годин, слідчим СВ ВП № 2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_3 , під час проведення додаткового огляду місця події, який відбувся за адресою: АДРЕСА_2 , виявлений та вилучений автомобіль ВАЗ 2109 білого кольору, державний номер НОМЕР_2 , із ушкодженим лівим переднім колесом і ушкодженнями на дверях..

Також, в рамах проведення досудового розслідування, 17.12.2022 року, в період часу з 19:01 до 19:15 годин, слідчим СВ ВП № 2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_3 , під час огляду предмету, який відбувся за адресою: АДРЕСА_3 , за заявою ОСОБА_7 виявлено та вилучено:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_8 , мешкає: АДРЕСА_4 ,

- ключі від автомобіля ВАЗ 2109 бежевого кольору д/н НОМЕР_2 .

В своєму клопотанні слідчий просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме автомобіль ВАЗ 2109 білого кольору, д/н НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_8 та ключі від автомобіля ВАЗ 2109 бежевого кольору д/н НОМЕР_2 , з позбавленням права користування та розпорядження вказаним майном, з метою забезпечення збереження речових доказів. Місцем зберігання арештованого майна, а саме свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_8 та ключів від автомобіля ВАЗ 2109 бежевого кольору д/н НОМЕР_2 , просить визначити камеру зберігання речових доказів ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Курахове, вул. Мечникова 20-а. Місцем зберігання автомобілю ВАЗ 2109 білого кольору, д/н НОМЕР_2 , просить визначити паркувальний майданчик ВП № 2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області.

Своє клопотання слідчий мотивує тим, що відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, існує сукупність підстав вважати, що вилучене майно є знаряддями кримінального правопорушення, які зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що є об`єктом кримінально протиправних дій або набуті кримінально протиправним шляхом.

В судовому засіданні слідчий підтримав своє клопотання та просив його задовольнити з причин наведених в ньому.

Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, заслухавши думку слідчого, доходить до наступних висновків.

Статтею 1 Кримінально процесуального кодексу України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 1ст. 26 КПК Українисторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

В матеріалах клопотання слідчим надані об`єктивні докази на підтвердження підстав арешту майна передбачених 132 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25). Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Крім того у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясовувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Слідчий суддя бере до уваги доводи слідчого, які він виклав у клопотанні, а саме те що не накладення арешту може призвести до пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі об`єктів вилучених в ході огляду. Крім того матеріалами клопотання повністю доведено, що вилучені об`єкти зберегли на собі сліди вчинення злочину, тобто є джерелом доказів по кримінальному провадженню та можуть бути використані в якості доказів під час досудового розслідування та судового розгляду.

Постановою слідчого вказані об`єкти, на підставі ст.98-100 КПК України були визнані в якості речових доказів.

Крім того слідчий суддя зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Виходячи з цього, слідчий суддя вважає за доцільним задовольнити клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна.

Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а тому слідчим суддею не вбачається підстав вважати, що майно не буде збережене.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,26,94,98,131,132,170-173 КПК України та усталеної практики ЄСПЛ, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 , яке погоджено з начальником Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022052690000665 від 16.12.2022 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме автомобіль ВАЗ 2109 білого кольору, державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_8 та ключі від автомобіля ВАЗ 2109 бежевого кольору державний номер НОМЕР_2 , з позбавленням права користування та розпорядження вказаним майном, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Місцем зберігання арештованого майна, а саме свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_8 та ключів від автомобіля ВАЗ 2109 бежевого кольору д/н НОМЕР_2 , визначити камеру зберігання речових доказів ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Курахове, вул. Мечникова 20-а.

Місцем зберігання автомобілю ВАЗ 2109 білого кольору, д/н НОМЕР_2 , визначити паркувальний майданчик ВП № 2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_9 ОСОБА_10