Рішення № 108026767, 07.11.2022, Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 рокусмт ПетровеСправа № 941/1425/21 Провадження № 2/941/115/22

Петрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Шаєнко Ю. В.

при секретарі - Фатьяновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісуду в смт. Петрове Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» про захист прав споживача,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до суду та просить визнати недійсним договір №1603521-А, укладений 17 вересня 2021 року між нею та відповідачем, як такий, що укладений з порушенням норм законодавства, так як при укладенні вищевказаного договору порушені права позивачки як споживача згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних».

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, директор ТОВ «СС Лоун» подала відзив в якому позов не визнала та просила відмовити в задоволенні позову, в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст. 12,ст. 81 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 17.09.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» було укладено кредитний договір №1603521-А, згідно з умовами якого відповідач надав позивачу кредит у розмірі 8000 гривень.

Позивач вважає вказаний договір недійсним як такий, що укладений з порушенням норм законодавства, так як при укладенні вищевказаного договору порушені права позивача як споживача згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних».

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні вказаного кредитного договору позивачу як споживачу, не була надана інформація, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», отже відсутнє будь-яке письмове твердження про ознайомлення позивача з усіма умовами кредитного договору.

Також в порушення вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачем при видачі кредитних коштів не було ознайомлено позивача з умовами кредитування та всіма ризиками.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач була ознайомлена з вказаною інформацією.

Таким чином, відповідач не надав позивачу повну, всебічну, об`єктивну та достовірну інформацію, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту.

Відповідачем також був порушений п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яке полягає в тому, що позивач вважає несправедливими умови кредитного договору, зокрема згідно додатку до кредитного договору зазначена реальна річна процентна ставка за кредитом від суми кредиту. Поряд з цим згідно договором при порушенні позичальником своїх зобов`язань за цим договором, в тому числі у разі прострочення встановленого у цьому договорі строку повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Позичальник на вимогу кредитодавця сплачує на його користь пеню у розмірі 3.0% від простроченої в оплаті суми за кожен день такого прострочення, тобто сума компенсації становить майже 100%, що відповідно до ч. 5 п. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою, та є всі підстави для визнання п.4.3 кредитного договору недійсним.

Також, вказаним кредитним договором порушено норми ч.1 ст. 61 Конституції України, щодо подвійної відповідальності за невиконання зобов`язання, а саме, як передбачено умовами кредитного договору у разі порушення позичальником виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за цим договором, він зобов`язується сплатити на користь Фінансової Установи пеню у розмірі 3 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення повернення кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником умов договору до моменту повного погашення заборгованості за кредитом. Поряд з цим, відповідно до кредитного договору у разі порушення виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів за цим договором та у разі, якщо встановлена процентна ставка за користування кредитом.

Тобто фактично,відповідно доумов договоруза однеправопорушення,а саме: порушення виконання зобов`язань, щодо погашення суми кредиту та/абосплати процентів,позивач повинен сплачувати пеню двічі.

Також наявні порушення норм, встановлених абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», адже відповідач не повідомляв позивачу про умови та строки обробки його персональних даних, оскільки з аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана позивачем згода на обробку персональних даних є безстроковою та безвідкличною.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що кредитний договір №1603521-А від 17. 09. 2021 року необхідно визнати недійсним.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості . Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно преамбули вказаного Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно ст.1047ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно ч.1ст.1046ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Крім цього, кредитний договір №1603521-А від 17. 09. 2021 року, не містить ознаки кредитного договору.

Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч.1ст.5Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг», фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це пряме передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Відповідно ч.З ст.5Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняривкії фінансовихпослуг», надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підстав відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Відповідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринкії фінансових послуг», у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребу ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Відповідно ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансова послуг», національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами 1) страхової діяльності; 2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; 3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; 4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійснені діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.

Оскільки надання коштів з умовою сплати процентів - це фінансова послуга, яка потребує наявності ліцензії відповідно до Закону України від 12.07.2001 року №2664-111 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», то кошти в позику під процент або в кредит можуть надавати лише фінустанови - резиденти або нерезиденти, на яких вимога щодо отримання ліцензії для надання таких послуг на території України не поширюється.

Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006 року №5555 «Про можливість надання юридичними особами - суб`єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств», зареєстрованого у Мінюсті України 25.04.2006 року за №477/12351, юридичні особи - суб`єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Відповідно Постанови ВСУ від 08 червня 2016 року по справі № 6-103 цс 16 «Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого:

Позикові відносини регулюються положеннями глави 71 ЦК України.

Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 205 ЦК України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із частиною першою статті 206 ЦК України усно можуть вчинятись правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

За статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)».

На підставі вищевикладенного суд вважає, що кредитний договір №1603521-А від 17.09.2021 року укладений між стронами, необхідно визнати недійсним.

Вказані правовідносини регулюються ст.ст. 206, 207, 208, 640, 1046, 1047, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України та Законами України «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «Про захист персональних даних».

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю

«СС Лоун» про захист прав споживача - задовольнити.

Визнати недісним кредитний договір №1603521-А від 17.09.2021 року укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун».

Стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Петрівського районного суду

Кіровоградської області Ю. В. Шаєнко