Рішення № 108005671, 22.12.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2022 р. № 400/2371/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

третя особа:Заводський відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54030,

про:визнання протиправною та скасування вимоги від 17.02.2021 року № Ф-1614-23 У,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, за участю третьої особи Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 р. № Ф-1614-23 У.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 2006 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, але в 2012 році повідомила ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва про припинення підприємницької діяльності. З того часу фактично підприємницьку діяльність не здійснювала, будь-якої звітності, бухгалтерських чи інших документів до контролюючого органу не подавала, перевірка правильності нарахування та сплати ЄСВ відповідачем не проводилась. У зв`язку з викладеним, позивач вважає оскаржувану вимогу протиправною.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 26.05.2022 р. в електронному кабінеті. Правом на подачу відзиву не скористався. На підставі ч. 4 ст. 159 КАС України суд кваліфікує неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 30.11.2006 р.

З наявних у справі матеріалів суд встановив, що підприємницьку діяльність у передбаченому законом порядку позивач не припинила, відповідний запис до Єдиного державного реєстру внесено не було.

17.02.2021 р. відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф Ф-1614-23 У на суму 53708,12 грн станом на 31.01.2021 р.

На звернення позивача відповідач листом від 04.02.2022 р. роз`яснив, що позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 15.01.2010 р. (дата державної реєстрації 29.11.2006 р.). За даними Інформаційно-телекомунікаційної системи сума боргу з ЄСВ складається з 10970,78 грн (борг станом на 01.10.2013 р., переданий з ПФУ); 8448,00 грн (нараховано за 2017 рік); 9828,72 грн (нараховано за 2018 рік); 11016,72 грн (нараховано за 2019 рік); 8495,30 грн (нараховано за 2020 рік).

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ("Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону № 2464 в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, у тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом ст. 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Суд акцентує увагу на тому, що п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, у тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 (в редакції, чинній з 01.01.2017 р.) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Як зазначено в листі відповідача від 04.02.2022 р., за даними Інформаційно-телекомунікаційної системи сума боргу позивача з ЄСВ складається з 10970,78 грн (борг станом на 01.10.2013 р., переданий з ПФУ); 8448,00 грн (нараховано за 2017 рік); 9828,72 грн (нараховано за 2018 рік); 11016,72 грн (нараховано за 2019 рік); 8495,30 грн (нараховано за 2020 рік).

Отже, загальна сума боргу з повідомлених відповідачем даних становить 48759,52 грн. У той час як в оскаржуваній вимозі сума становить 53708,12 грн. Про нарахування будь-яких штрафів чи пені у вимозі та в листі відповідача не зазначено.

Відтак, відповідачем не обґрунтовано різницю в сумі боргу за даними Інформаційно-телекомунікаційної системи (згідно листа від 04.02.2021 р.) та за оскаржуваною вимогою.

За таких обставин, суд не може розглядати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 р. № Ф-1614-23 У як обґрунтовану та законну. При цьому, відповідач не позбавлений права виставити нову вимогу на обґрунтовану суму боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду правомірність оскаржуваної вимоги. Викладене є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 992,40 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код ВП 44104027), за участю третьої особи Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029, ідентифікаційний код 34993162), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 р. № Ф-1614-23 У задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 р. № Ф-1614-23 У.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код ВП 44104027) судовий збір у сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 22.12.2022 р.

Суддя Н. В. Лісовська