Рішення № 107997900, 12.12.2022, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2384/22

Провадження № 2/206/898/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи, яка не заявляє ОСОБА_2

самостійних вимог щодо предмета спору

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в особі: відділу формування та ведення реєстру територіальної громади про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

І. Стислий виклад позиції позивача, відповідача та третіх осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідач від самої дати реєстрації його місця проживання у вказаній квартирі, тобто з 26.12.2012, не проживав та не проживає на теперішній час за місцем своєї реєстрації. Жодного дня він не переночував у цій квартирі, його особисті речі в квартирі відсутні та взагалі ніколи там не були. Відповідач є сином знайомої позивача. У 2012 році у їх сім`ї були певні проблеми, у зв`язку з якими вони не мали змогу зареєструвати місце проживання відповідача за іншою адресою, а йому терміново необхідно було десь зареєструвати місце свого проживання для працевлаштування на роботу у компанію «АЛЛО». Саме тому, пішовши на зустріч та проявивши доброту, позивач погодилась надати дозвіл на реєстрацію місця проживання відповідача за вказаною адресою. Відповідач, в свою чергу, пообіцяв, що упродовж найближчого часу він вирішить свої проблеми та випишеться з квартири позивача та її чоловіка. Однак, відповідач не виконав своєї обіцянки та не виписався з квартири. Більш того, вже понад шість років позивач не має зв`язку з відповідачем та взагалі не знає, де він перебуває та чи взагалі він проживає у м. Дніпро. Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою (а.с. 1-5).

Позивач у судовому засіданні зазначила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити та пояснила, що відповідач є її хрещеним сином. Вона у 2012 році допомогла йому зареєструвавши його місце проживання у своїй квартирі для того, щоб він мав змогу працевлаштуватись. Відповідач ніколи не проживав у квартирі позивача, жодних його особистих речей у квартирі немає і ніколи не було. Крім того, відповідач на теперішній час проживає за кордоном. Позивач на теперішній час не має змогу приватизувати квартиру, оскільки в ній зареєстрований відповідач.

Відповідач надав до суду нотаріально засвідчену заяву, відповідно до якої зазначив, що йому відомо про наявність даної цивільної справи в суді, він ознайомлений з позовними вимогами позивача, визнає їх в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення. Розгляд даної справи просив проводити без його участі (а.с. 38-42).

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що він є чоловіком позивача та він також зареєстрований у вказаній квартирі. Він підтвердив обставини викладені у позовній заяві, зазначив, що крім нього та позивача у квартирі ніхто не проживає та що позивач зареєструвавши відповідача лише йому допомогла, однак він обіцяючи знятись з зареєстрованого місця проживання, так цього і не зробив. Підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Від представника третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до суду надійшла заява, відповідно до якої представник просив розгляд даної справи проводити без його участі, прийняти рішення суду, згідно матеріалів справи та відповідно до чинного законодавства (а.с. 34-35).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

15.08.2022 позивачем подано до суду дану позовну заяву з додатками, разом із заявою про виклик свідків (а.с. 1-22).

24.10.2022 відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 08.11.2022 (а.с. 26).

08.11.2022 підготовче судове засідання відкладено на 12.12.2022 у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання (а.с. 29).

24.11.2022від представникатретьої особиДепартаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с. 34-36).

12.12.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи нотаріально засвідченої заяви відповідача, відповідно до якої він визнав позовні вимоги в повному обсязі, не заперечував щодо їх задоволення та просив розгляд справи проводити без його участі (а.с. 37-42).

12.12.2022 судом долучено до матеріалів справи заяву відповідача про визнання позовних вимог, закінчено підготовчі дії, закрито підготовче провадження, заслухано виступ зі вступними словами позивача та третьої особи ОСОБА_2 , досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи (а.с. 43).

12.12.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду (а.с. 44).

ІІІ.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії заяви ОСОБА_4 , квартиронаймача, від 11.04.1989, остання просила переоформити особистий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я дружини її сина ОСОБА_1 (а.с. 20).

Згідно копії паспорта громадянина України, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 29.11.1988 (а.с. 8-10).

Згідно копії паспорта громадянина України, серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 03.06.1993 (а.с. 14-18).

Згідно копії паспорта громадянина України, серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 26.10.2012 (а.с. 12-13).

Згідно копіїдовідки №1404про складсім`ї абозареєстрованих ужитловому приміщенні/будинкуосіб,за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: наймач ОСОБА_1 з 29.11.1988, її чоловік ОСОБА_2 з 03.06.1993 та ОСОБА_3 з 26.10.2012 (а.с. 21).

Відповідно до наданої відповідачем заяви, яка нотаріально засвідчена, останній зазначив, що йому відомо про наявність даної цивільної справи в суді, він ознайомлений з позовними вимогами позивача, визнає їх в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення. Розгляд даної справи просив проводити без його участі (а.с. 38-42).

ІV.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Дані правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України та Житловим кодексом України.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки само по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, відповідно до ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передання займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Таким чином, реєстрація місця проживання відповідача, покладає обов`язок на позивача, у разі наміру реалізації права на приватизацію квартири, на отримання від відповідача відповідної письмової згоди.

В той же час, судом було встановлено, що відповідач з моменту його реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 26.10.2012 за місцем реєстрації ніколи не проживав.

Відповідно до п.1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у це право здійснюється виключно з підстав, передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції.

Зазначене покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі «Пауел і Райнер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1990 р.). Такий захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24.11.1986 р.), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999 р.).

Так, ст. 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження житлового приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно п. 34 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК України; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення: про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

В той же час під час розгляду даної цивільної справи судом не встановлено поважності причин відсутності відповідача за місцем реєстрації понад встановлений строк.

Частиною 1 ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Абзацом 6 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» визначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Положення ст. 206 ЦПК України наголошують на тому, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає заяву відповідача про визнання позову, а також приймає до уваги, що у зв`язку з тим, що відповідач дійсно не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за місцем реєстрації, без поважних причин, його слід визнати таким, що втратив право користування даним житловим приміщенням, що є підставою для зняття його з реєстрації за даною адресою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 58, 64, 71, 72 ЖК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ), Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в особі: відділу формування та ведення реєстру територіальної громади (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 58, ЄДРПОУ 40392181) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992, 40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22.12.2022.

Головуючий суддя: К.С.Маштак