Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
12.12.2022Справа № 910/1404/22Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 440 087,30 грн.
Представники сторін:
від позивача: Бузівська Н.М., довіреність № 202 від 17.12.2021;
від відповідача: не з`явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 368 558,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено термін доставки вантажу при виконанні перевезення на замовлення позивача у липні 2021 року за залізничними накладними №№ 45555034, дос. 45610276, 45567149, 45567468, 45567484, 45567526, 45567534, 45567781, 45567955, 45567963, 45568078, 45568086, 45568102, дос.50323112, 45572351, дос. 45573433, 45589025, дос. 45589603, 45593951, 45593977, 45593993, 45594041, 45594082, дос. 45842382, 45594173, дос. 45842408, 45600160, дос. 45716636, 45600558, 45600608, 45611092, дос. 45647831, 45611126, дос. 45647823, 45611142, дос. 45647815, 45611159, дос. 45647849, 45624475, 45624483, 45624491, 45624509, 45624533, 45624541, 45624582, дос. 45677366, 45624616, 45627585, дос. 45743465, 45627593, дос. 45742657, 45627650, 45627676, 45627684, 45627692, 45627700, 45627718, 45627726, 45627742, 45627767, 45627783, 45627809, дос. 45673423, 45633237, 45633245, 45633252, 45633427, 45633435, 45633443, 45633450, 45633484, 45633492, 45633518, 45633526, 45633534, 45662624, 45662632, 45662640, 45662640, 45664539, 45666443, 45669009, 45667961, 45769445, 45669553, 45549433, 45669587, 45673985, 45812948, 45673993, 45812930, 45674025, 45676111, 50392653, 45676129, 45396454, 45676277, 45676293, 45679610, 45729878, 45679636, 45729860, 45679644, 45729886, у зв`язку з чим останнім заявлено до стягнення штраф у розмірі 440 087,30 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 28.02.2022.
17.02.2022 до суду надійшла заява відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 підготовче судове засідання призначено на 20.06.2022.
13.06.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 підготовче судове засідання призначено на 18.07.2022.
23.06.2022 представником відповідача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
18.07.2022 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 18.07.2022 представник позивача не з`явився, представник відповідача не з`явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання до 08.08.2022, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 підготовче засідання призначено на 12.09.2022.
07.09.2022 представником відповідача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 12.09.2022 представники сторін не з`явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 підготовче судове засідання відкладено на 03.10.2022.
03.10.2022 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судове засідання 03.10.2022 представники сторін не з`явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 підготовче засідання відкладено на 10.10.2022.
05.10.2022 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
10.10.2022 судове засідання не відбулось.
11.10.2022 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 підготовче засідання призначено на 07.11.2022.
03.11.2022 представником позивача подано відповідь на відзив, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та заяву про зменшення розміру позовних вимог.
У судове засідання 07.11.2022 представники сторін не з`явились.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 підготовче засідання відкладено на 28.11.2022.
14.11.2022 представником позивача подано відповідь на відзив, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції
У судове засідання 28.11.2022 представники сторін не з`явились.
Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2022, яку занесено до протоколу судового засідання.
29.11.2022 представником позивача подано відповідь на відзив, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції
У судове засідання 12.12.2022 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 12.12.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до залізничних накладних №№ 45555034, дос. 45610276, 45567149, 45567468, 45567484, 45567526, 45567534, 45567781, 45567955, 45567963, 45568078, 45568086, 45568102, дос.50323112, 45572351, дос. 45573433, 45589025, дос. 45589603, 45593951, 45593977, 45593993, 45594041, 45594082, дос. 45842382, 45594173, дос. 45842408, 45600160, дос. 45716636, 45600558, 45600608, 45611092, дос. 45647831, 45611126, дос. 45647823, 45611142, дос. 45647815, 45611159, дос. 45647849, 45624475, 45624483, 45624491, 45624509, 45624533, 45624541, 45624582, дос. 45677366, 45624616, 45627585, дос. 45743465, 45627593, дос. 45742657, 45627650, 45627676, 45627684, 45627692, 45627700, 45627718, 45627726, 45627742, 45627767, 45627783, 45627809, дос. 45673423, 45633237, 45633245, 45633252, 45633427, 45633435, 45633443, 45633450, 45633484, 45633492, 45633518, 45633526, 45633534, 45662624, 45662632, 45662640, 45662640, 45664539, 45666443, 45669009, 45667961, 45769445, 45669553, 45549433, 45669587, 45673985, 45812948, 45673993, 45812930, 45674025, 45676111, 50392653, 45676129, 45396454, 45676277, 45676293, 45679610, 45729878, 45679636, 45729860, 45679644, 45729886 Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - відповідач) здійснило доставку вантажів (сировини для металургійного виробництва) на адресу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - позивач).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаними накладними, визначених ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв`язку із чим просить суд, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 353 055,60 грн. штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.
Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що в графі 49 залізничних накладних значиться відмітка про подовження строку доставки вантажу, згідно актів залізниць, які складались на проміжних станціях і у разі надходження таких документів до відповідача, такі документи будуть надані. Відповідач зазначає, що в процесі проведення перевірки розрахунку штрафу, виявлені накладні в графі 49 яких зазначені акти, які складались в межах Донецької залізниці з причин «технічна несправність» та «комерційна несправність», та акти, які складались в межах Придніпровської залізниці з причин «технічна несправність», а також виявлена накладна № 455499433 на вагон відповідача № 66243379, на який присутні акти про технічну несправність.
Крім того відповідач зазначає, що позивачем допущено помилки при розрахунку суми штрафу, а саме: врахування неповної доби прибуття вантажу як повної доби; неврахування положень п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів; допущено помилки при визначені провідної плати, помилки в датах приймання вантажу.
Позивач в свою чергу, у відповіді на відзив зазначає, що п. 2.9 Правил чітко визначено, що строк подовжується якщо буде доведено, що затримка виникла з вини відправника або одержувача, або не з вини залізниці, а отже подовження строку доставки вантажу здійснюється виключно з причин, зазначених у п. 2.9 Правил, а не у кожному випадку складання актів, що узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові № 910/3745/19 від 02.12.2019. Відповідачем в свою чергу, не надано до матеріалів справи жодного доказу, яким було б підтверджено, що за накладними відправником або одержувачем було порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу або відсутня вина залізниці.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин 5, 6 статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 3 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
За змістом частини 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до частини 5 вищезазначеної статті умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У статті 2 Статуту зазначено, що останній визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Згідно пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ (пункт 1.3 цих Правил).
Частинами 1, 2, 5 статті 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року № 644, у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 8 червня 2011 року № 138, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею.
Відповідно до частини 1 статті 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 ГК України).
Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000. № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на число місяць» (пункт 2.1. Правил).
Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
У відповідності до п. 28 Правил договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно з статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України № 01-06/420/2012 від 04.04.12, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно пунктом 8 Правил видачі вантажів оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Пунктом 2.9 Правил передбачено, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Порушення встановлених Правилами термінів доставки вантажу за залізничними накладними відповідачем не заперечується.
За доводами відповідача, нарахування позивачем штрафу за частиною залізничних накладених є необґрунтованим, оскільки має місце складення актів загальної форми щодо збільшення термінів доставки вантажу не з вини залізниці, на підтвердження чого відповідачем надано акти загальної форми лише за накладними №№ 45669553, 45674025, та 4556810.
Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 (далі - Правила № 334) акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Пунктом 4 Правил № 334 встановлено випадки при яких залізницею складаються комерційні акти.
Отже, наведені норми покладають на відповідача обов`язок у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу. Наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов`язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а саме наявності підстав, у розумінні пункту 2.9 Правил, для збільшення термінів доставки вантажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19 та від 09.04.2020 у справі № 910/6762/19.
Однак, з наданих відповідачем суду актів загальної форми не вбачається, що терміни доставки вантажу були збільшені не внаслідок вини відповідача.
Отже, обґрунтованим та таким, що підлягає до стягнення з відповідача за порушення термінів доставки вантажу є штраф у розмірі 353 055,60 грн.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.
Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).
Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України ).
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки обґрунтовано тим, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» є стратегічно важливим підприємством, яке на теперішній час здійснює вантажні, пасажирські перевезення, в тому числі перевезення військових пасажирів та військових вантажів та з 24.02.2022 несе мільйонні збитки щоденно в зв`язку зі: здійсненням десятків евакуаційних рейсів, проїзд в яких є безкоштовним; пошкодженням та відповідним відновленням, втратою майна в зв`язку з бойовими діями на території України; критичним зменшенням обсягів вантажних перевезень в зв`язку із бойовими діями на території України і як наслідок катастрофічно різким зменшенням доходних надходжень. Враховуючи наведене, відповідач зазначає, що стягнення з відповідача значних сум штрафів, які є неспівмірними із збитками, які зазначав внаслідок прострочення доставки ватажу позивач (збитки відсутні), за вищезазначених причин буде суперечити не тільки інтересам відповідача, але й інтересам держави України, а відтак і інтересам самого позивача по справі.
Проте, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафу за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків доставки вантажів.
Суд також враховує, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії.
При цьому, суд також враховує, що заявляючи клопотання про зменшення суми штрафу, відповідачем не визначено розміру, до якого відповідач просить його зменшити.
Водночас, встановлювати конкретний відсоток для зменшення штрафу або для його стягнення (наприклад 2%), суд не має права, оскільки тим самим змінюється розмір штрафу, встановлений Статутом залізниць України (абзац шостий пункту 22 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства»).
У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру штрафу, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру штрафу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (69008, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 80, кабінет 9; ідентифікаційний код: 00191129) штраф в розмірі 353 055 (триста п`ятдесят три тисячі п`ятдесят п`ять) грн. 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 295 (п`ять тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн. 83 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 21.12.2022.
Суддя О.А. Грєхова
Судове рішення № 107981930, Господарський суд м. Києва було прийнято 12.12.2022. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/1404/22. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: