Рішення № 107981276, 13.12.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2022 р.Cправа № 902/615/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована резервна компанія" (вул. Львівська, буд. 22, прим. 12, м. Київ, 03115)

про стягнення 173 456,46 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 01/00/011/134836 від 15.07.2022 Вінницької міської ради з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована резервна компанія" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади з кадастровим номером 0510100000:01:066:0067, за адресою: м. Вінниця, вул. С. Зулінського, 46, за відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку речового права на неї в сумі 173 456,46 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем використовується земельна ділянка комунальної власності, площею 0,6184 га, кадастровий номер 0510100000:01:066:0067, для експлуатації та обслуговування 4-х поверхової нежитлової будівлі. При цьому, Вінницькою міської радою та її виконавчим комітетом встановлено, що ТОВ "Централізована резервна компанія" не зверталось до міської ради з приводу оформлення правовстановлюючих документів на вищевказану земельну ділянку. ТОВ "Централізована резервна компанія" не здійснює нарахування і сплату місцевого податку за фактичне використання комунальної ділянки, на якій розташоване належне йому на праві приватної власності об`єкт нерухомості, що і стало підставою позову.

Ухвалою суду від 22.07.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/615/22 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 17.08.2022.

Ухвалою суду від 17.08.2022 відкладено підготовче засідання на 13.09.2022.

За результатами судового засідання 13.09.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 13.09.2022 про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 06.10.2022.

Ухвалою суду від 06.10.2022, за клопотанням представника позивача, підготовче засідання відкладено на 15.11.2022.

06.10.2022 до суду надійшли додаткові пояснення позивача №б/н від 06.10.2022 (вх. №01-34/8428/22) з приводу питання визначення розміру та порядку нарахування збитків.

10.11.2022 до суду надійшло клопотання позивача №б/н та дати (вх. № 01-34/9583/22) про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.11.2022 клопотання позивача №б/н та дати (вх. № 01-34/9583/22) задоволено шляхом долучення доказів до матеріалів справи та прийняття їх до розгляду.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 13.12.2022, про що 15.11.2022 постановлено відповідну ухвалу.

На визначену судом дату представник позивача не з`явились. У клопотанні № б/н від 13.12.2022 (вх. № 01-34/10706/22 від 13.12.2022) представник позивача просив розгляд справи провести за відсутності представника позивача. Заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, що направлена відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає інформації щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, повернута до суду відділенням поштового зв`язку без вручення.

З врахуванням викладеного суд зазначає, що згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Окрім того, судом 17.11.2022 розміщено оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд справи № 902/615/22 по суті, в якій відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Централізована резервна компанія".

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Також, суд зазначає, що роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками судового засідання 13.12.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. ст. 12, 83, 189, 206 Земельного кодексу України, ст.19 Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 12, 20 Закону України «Про охорону земель», ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підп. 1 п. б ч.1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення про департамент земельних ресурсів міської ради та Тимчасового порядку проведення обстежень земель Вінницької міської територіальної громади, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 28.08.2020 №2378 (зі змінами), на підставі доручення від 28.08.2021 року за вх. №01-01-24233, проведено обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського,46. За результатами перевірки складено акт № 108 від 21.10.2021.

Зі змісту вищевказаного Акту слідує, що за результатами перевірки встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку комунальної власності, загальною площею 0,6184 га, кадастровий номер 0510100000:01:066:0067, для експлуатації та обслуговування 4-х поверхової нежитлової будівлі.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, цільове призначення та вид використання ділянок: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

На комунальній ділянці розташована напівзруйнована будівля адміністративно-побутового комплексу літ. «В» (корп. 44), загальною площею 10263,1 кв. м., яка згідно договору купівлі-продажу ВЕО № 523159 від 11.05.2007 та листа Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» № 1136 від 19.10.2011 перебуває у власності ТОВ "Централізована резервна компанія".

ТОВ "Централізована резервна компанія" використовує земельну ділянку Вінницької міської територіальної громади загальною площею 0,6184 га, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 46 за відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на неї і без сплати місцевого податку.

Використання ТОВ "Централізована резервна компанія" земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади загальною площею 0,6184 га, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 46 за відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на них і без сплати місцевого податку, не відповідає вимогам ст. ст. 96, 125, 126, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 2 ст. 18 закону України «Про благоустрій населених пунктів», п. 1.27 Правил благоустрою Вінницької міської територіальної громади, затверджених рішенням Вінницької міської ради № 2254 від 22.05.2020, із змінами.

Як слідує з матеріалів справи Виконавчим комітетом Вінницької міської ради було надіслано Повідомлення від 13.01.2022 № 01/00/010/2202 про виклик на засідання Комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власниками землі та землекористувачами, зі змісту якого слідує, що керівнику ТОВ "Централізована резервна компанія" Захару Митрохіну було запропоновано взяти участь у засіданні Комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, яке відбудеться « 02» лютого 2022 року об 11:00 год. за адресою: м. Вінниця, вул. Пушкіна, 38 (1-й поверх, зал засідань № 7). На розгляд Комісії виноситься питання визначення розміру збитків (безпідставно збережених коштів) заподіяних ТОВ "Централізована резервна компанія" (код ЄДРПОУ 32727510) у зв`язку із використанням земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,6184 та, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 46, за відсутності оформленого у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на них та без сплати місцевого податку.

Судом встановлено, що дане повідомлення було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією, та повернуто відправнику з поштовою відміткою «не значиться».

02.02.2022 Виконавчим комітетом Вінницької міської ради було винесено Акт про визначення розмірі збитків. У відповідності до пунктів 3-7 Акту судом встановлено, наступне:

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягами з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Вінниці, наданими Відділом №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області листами від 29.10.2021 р. №313/456-21 та від 01.02.2022 р. №342/14-22, складає:

2019-2021 роки 5 775 748,90 грн;

2022 рік 5 985 122,56 грн.

Відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області від 28.01.2022 №1410/5/02-32-04-02-17 ТОВ "Централізована резервна компанія" протягом 2019 - поточного періоду 2022 року не нараховувало та не сплачувало земельний податок.

Період, за який визначено розмір збитків: з 02.02.2019 до 02.02.2022 (за три попередніх роки на дату засідання Комісії).

Цільове (функціональне) використання земельних ділянок - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Розмір збитків (безпідставно збережених коштів), заподіяних Вінницькій міській територіальній громаді в особі Вінницької міської ради, нараховано за 1096 днів (період з 02.02.2019 до 02.02.2022), для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, у вигляді недоотриманого земельного податку у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і становить: 173 456,46 грн., на підставі Розрахунків Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради від 02.02.2022.

Згідно витягу з рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 396 від 10.02.2022 (Про затвердження Актів про визначення розміру збитків, заподіяних Вінницькій міській територіальній громаді, та внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 30.09.2021 № 2339) вирішено затвердити Акти про визначення розміру збитків, подані Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, гідно з додатками 1-9 до цього рішення (додаються). Боржникам, зазначеним в додатках 1 - 7, 9 до цього рішення, відшкодувати визначені збитки в повному обсязі не пізніше 30-ти денного терміну з дня прийняття даного рішення.

Повідомленням від 12.03.2022 № 37/00/010/12991, яке рекомендованою кореспонденцією було направлено відповідачу, останнього було повідомлено, що на засіданні Комісії по визначенню та відшкодуванню збитків (безпідставно збережених коштів) власникам землі та землекористувачам, яке відбулось 02.02.2022, визначено розмір збитків у сумі 173 456,46 грн, які було заподіяно Товариством з обмеженою відповідальністю "Централізована резервна компанія" Вінницькій міській територіальній громаді, у зв`язку із використанням ділянки комунальної власності загальною площею 0,6184 га (кадастровий номер 0510100000:01:066:0067), яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 46. Акт про визначення розміру збитків розглянуто та затверджено рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.02.2022 № 396. Було запропоновано здійснити сплату коштів та зазначено, що у разі відмови добровільно відшкодувати завдані збитки, захист порушених прав та інтересів Вінницької міської територіальної громади буде здійснюватися в судовому порядку.

Несплата коштів визначених позивачем стало підставою звернення з позовом.

З огляду на встановлене суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Як слідує зі змісту вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

В силу приписів частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 викладено правовий висновок про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів оформлення ним права користування спірною земельною ділянкою за період нарахування з 02.02.2019 до 02.02.2022.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Централізована резервна компанія", як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (Вінницької міської ради) зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).

За змістом визначення, наведеного у частині 1 статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка Вінницької міської територіальної громади загальною площею 0,0,6184 га, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 46 за відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на неї і без сплати місцевого податку, що підтверджено актом.

У відповідності до пунктів 7, 8 Акту про визначення розміру збитків, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 396 від 10.02.2022, сума збитків становить 173 456,46 грн.

Такий розмір нарахувань є обґрунтованим, враховуючи наявну у матеріалах справи копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки з визначенням річної нормативно-грошової оцінки. Де нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягами з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Вінниці, наданими Відділом №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області листами від 29.10.2021 р. №313/456-21 та від 01.02.2022 р. №342/14-22, складає: 2019-2021 роки 5 775 748,90 грн; 2022 рік 5 985 122,56 грн. Розмір збитків (безпідставно збережених коштів), заподіяних Вінницькій міській територіальній громаді в особі Вінницької міської ради, нараховано за 1096 днів (період з 02.02.2019 до 02.02.2022), для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, у вигляді недоотриманого земельного податку у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і становить: 173 456,46 грн, на підставі Розрахунків Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради від 02.02.2022.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Разом з тим відповідачем не подано до суду жодних доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог.

За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з мотивів наведених вище.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову повністю, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 2 601,85 грн відповідно до ціни позову.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 52, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована резервна компанія" (вул. Львівська, буд. 22, прим. 12, м. Київ, 03115; код ЄДРПОУ 32717510) на користь Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 25512617) 173 456 грн 46 коп. - безпідставно збережені кошти та 2 601 грн 85 коп. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреcи електронної пошти: позивача - vinrada@vmr.gov.ua, mychkivskyiIP@vmr.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 21 грудня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (вул. Львівська, буд. 22, прим. 12, м. Київ, 03115)