Рішення № 107976473, 20.12.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року

справа №380/12103/22

провадження № П/380/12195/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 02.09.2022 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі ВЧ НОМЕР_1 НГУ, відповідач) з вимогою стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 58267,30 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 НГУ 28.09.2018. На момент виключення із списків особового складу військової частини з ОСОБА_1 не проведений повний розрахунок при звільненні, а саме: індексація грошового забезпечення в розмірі 81713,36 грн. виплачена лише 27.07.2022. З посиланням на норми статті 117 КЗпП України позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 29.09.2018 по 29.03.2019 (не більше як за шість місяців) в розмірі 58267,20 грн.

Суд відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, позов не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Відповідач вважає, що заявлена до відшкодування сума не відповідає критеріям співмірності та розумності. Стверджує, що позивач пропустив строк звернення до суду, зауваживши, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 29.08.2022, при цьому звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини 18.09.2018.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом суд керується такими мотивами: Конституційний Суд України у рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 вказав, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Суд враховує, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні відбувся 27.07.2022, тому місячний строк звернення до суду з цим позовом спливає 27.08.2022. 27 та 28 серпня 2022 року припали на вихідні дні, а з цим позовом позивач звернувся до суду в перший після вихідних робочий день 29.08.2022 (позовні матеріали подані до суду поштою), з урахуванням правил обчислення процесуальних строків строк звернення до суду не пропущений, тому підстав для залишення позову без розгляду немає.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) проходив військову службу, відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ №236 від 28.09.2018 звільнений з військової служби в запас ЗСУ за станом здоров`я (а.с. 8).

На день виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 НГУ не виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі №380/7628/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, суд зобов`язав військову частину НОМЕР_1 НГУ здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), а в період з 01.03.2018 по 26.09.2018 - із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше виплачених коштів.

На виконання судового рішення у справі №380/7628/21 ВЧ НОМЕР_1 НГУ нарахувала та виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, кошти в сумі 81713,36 грн. надійшли 27.07.2022 на його банківський рахунок, що підтверджується банківською випискою (а.с.13).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 та пункту 2 частини першої статті 19 КАС України спори з приводу проходження та звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначає Закон України Про Національну гвардію України від 13.03.2014 №876-VII (далі -Закон №876-VII). Відповідно до частини другої статті 21 Закону №876-VII військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008). Відповідно до пункту 3 зазначеного Указу Президента постановлено поширити дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого цим Указом, та статті 2 цього Указу на військовослужбовців Національної гвардії України.

Відповідно до пункту 242 Положення №1153/2008:

- після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання (абзац перший);

- особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій).

Частиною першою статті статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) визначено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок №100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 5 розділу ІV Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 НГУ та всіх видів забезпечення 28.09.2018, станом на цей день відповідач протиправно не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Ці обставини встановлені в рішенні суду №380/7628/21 між тими ж сторонами та відповідно до статті 78 КАС України не підлягають доказуванню.

Суми індексації є складовою грошового забезпечення та охоплюються поняттям «всіх сум, що належать працівнику при звільненні» в розуміння статті 116 КЗпП, тому затримка їх виплати є підставою для стягнення з відповідача коштів за затримку розрахунку. При обчисленні періоду затримки суд враховує, що ОСОБА_1 фактично отримав суму індексації грошового забезпечення 27.07.2022 (а.с. 13). Період затримки розрахунку при звільненні обчислюється починаючи з першого дня після звільнення до дати остаточного розрахунку (з 29.09.2018 по 26.07.2022) та становить 1396 календарних днів (3 роки 9 місяців 27 днів).

Разом з тим, норми статті 117 КЗпП України визначають, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Отже, період затримки розрахунку при звільненні слід обчислювати не більше як за шість місяців (з 29.09.2018 по 29.03.2019), що становить 182 календарних дні.

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 НГУ (а.с.12) розмір виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за два повні місяці перед звільненням становив: за липень 2018 року 9924,60 грн., серпень 2018 року 9924,60 грн., усього 19849,20 грн.; при ділення цієї суми на 62 дні середньоденне (в календарних днях) грошове забезпечення становить 320,15 грн. Отже, обчислений відповідно до встановлених статтею 117 КЗпП правил середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум складає 58267,30 грн. (320,15*182).

З огляду на викладене, враховуючи норми статті 117 КЗпП України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ВЧ НОМЕР_1 НГУ середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 58267,30 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Оцінюючи аргументи відповідача щодо відповідності заявленої до відшкодування суми критеріям співмірності та розумності суд враховує таке: період прострочення виплати індексації грошового забезпечення позивачу становить 1396 днів (з 29.09.2018 по 27.07.2022), а середньоденний заробіток позивача, обчислений виходячи із грошового забезпечення за два повних місяці до звільнення становить 320,15 грн. Обчислений відповідно до правил ст.ст. 116, 117 КЗпП розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становитиме 446929,40 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц дійшла таких правових висновків:

- суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (п.89 постанови);

- зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати певні критерії, їх орієнтовний перелік наведений у пп.91.1-91.4 постанови,

- для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, можна використовувати спосіб обчислення цих втрат на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за відповідні роки, і таким чином розрахувати розмір відшкодування суму, яку працівник міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя, оскільки він недоотримав належні йому кошти від роботодавця (п. 95.4 постанови).

Застосовуючи наведений вище підхід Великої Палати Верховного Суду для приблизної оцінки розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні (https://bank.gov.ua/files/Procentlastb_KR.xls) можна розрахувати розмір сум, які позивач, недоотримавши належні йому кошти від відповідача, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

Відповідно до способу розрахунку розміру майнових втрат позивача на підставі припущення про необхідність взяття ним кредиту внаслідок затримки виплати працівнику належних йому сум, цей розмір можна обчислити як добуток суми несвоєчасно виплачених коштів на середньозважену вартість (у % річних) кредитів у національній валюті для фізичних осіб за даними НБУ (на день взяття кредиту) за відповідний період затримки. Обчислена відповідно до такого підходу сума відсотків становитиме 93757,69 грн. (81713,36*30%/365*1396). Отже, застосування підходу, про який просить відповідач, призведе до стягнення з нього суттєво більшої суми (93757,69 грн.), аніж застосування до спірних правовідносин норм ст.ст. 116, 117 КЗпП України в редакції, чинній на дату прийняття судом цього рішення (58267,30 грн.).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд зазначає таке. При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 992,40 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн. Позивач надав суду такі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу: договір №344 про надання правової допомоги від 06.05.2021, ордер про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 у Львівському окружному адміністративному суді на підставі зазначеного договору адвокатом Розман В.С., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Розман В.С. серія ЛВ №001725 від 04.10.2019, акт виконаних робіт від 29.08.2022 (а.с. 14-17).

Відповідач, ВЧ НОМЕР_1 НГУ вважає розмір понесених витрат на правову допомогу в заявленій сумі (4000 грн.) є необгрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується такими нормативними положеннями:

відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною четвертою статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представлений суду акт виконаних робіт від 29.08.2022 містить такий перелік робіт: 1) вивчення наданих документів про звільнення, підготовка запиту у військову частину надати довідку про розмір грошового забезпечення, опрацювання відповіді та довідки про грошове забезпечення, надання консультацій та узгодження позиції щодо соціальних виплат, опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, обрахунок середнього заробітку/грошового забезпечення 3 год., складання позовної заяви та оформлення додатків до позовної заяви 1 год., вартість 1 години адвоката складає 1 грн.

Оцінюючи характер наданої АО «Мицик, Кравчук і Партнери» правової допомоги відповідно до згаданого акту виконаних робіт суд враховує, що ця справа є незначної складності, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. З огляду на це суд дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним із складністю цієї справи.

Суд враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Відповідач у відзиві вказує на неспівмірний розмір витрат на правову допомогу із складністю справи. Суд вважає, що покладені на відповідача судові витрати повинні бути співмірними з сумою коштів, що підлягають сплаті в якості судового збору за розгляд цього спору професійним суддею. Підсумовуючи свої міркування суд вважає справедливим відшкодування позивачу її судових витрат на правничу допомогу у сумі 992,40 грн., тобто в розмірі суми судового збору, сплаченого позивачем за розгляд адміністративним судом позовних вимог в цій справі.

Керуючись ст.ст. 9,19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 58267 (п`ятдесят вісім тисяч двісті шістдесят сім) гривень 30 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.