Постанова № 10797024, 08.09.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

03 вересня 2009 року Справа № 2-27/11028-2008                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Черткової І.В.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідачів: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Алупкінської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 01.04.2009 у справі №2-27/11028-2008

за позовом приватного підприємства "Фірма "Мирослава" (вул. Парковий спуск, 6, місто Алупка, 98676)

до Виконавчого комітету Алупкінської міської ради (вул. Красногвардійська, 32, місто Алупка, 98676)

Алупкінської міської ради (вул. Красногвардійська, 32, місто Алупка, 98676)

про визнання права власності,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фірма "Мирослава" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Алупкінської міської ради про визнання права власності на нежитлові будівлі - літ. "А" (кафе) загальною площею 1 202, 8 кв. м., літ. "В" загальною площею 46, 3 кв. м., що знаходяться за адресою: місто Алупка, узвіз Парковий, 6, на підставі статті 331 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2009 у справі №2-27/11028-2008 позов задоволено.

Визнано право власності за приватним підприємством "Фірма "Мирослава" на нежитлові будівлі - літ. "А" (кафе) загальною площею 1 202, 8 кв. м., літ. "В" загальною площею 46, 3 кв. м., що знаходяться за адресою: місто Алупка, узвіз Парковий, 6.

Суд першої інстанції виходив з того, що спірний об’єкт відповідає вимогам будівельних норм і правил, що пред’являються до громадських та житлових будівель.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення.

Підставою для скасування рішення суду заявник апеляційної скарги вважає порушення норм процесуального права, оскільки належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 до участі у справі було залучено в якості іншого відповідача Алупкінську міську раду.

У судовому засіданні представник відповідачів підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, мотивований тим, що його права порушені внаслідок відмови у реєстрації, оскільки ним надані всі необхідні документи: договір оренди земельної ділянки, технічний паспорт, робочий проект.

У судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду –без змін.

Під час апеляційного провадження у судовому засіданні оголошувалася перерва з 01.09.2009 до 03.09.2009.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

27.03.1997 між Представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим у місті Ялта (продавець) та товариством покупців –членів трудового колективу їдальні № 40 –структурного підрозділу державного підприємства громадського харчування "Алупка" (покупець), діючого на підставі угоди про сумісну діяльність (т. 2, а. с. 82), укладено договір купівлі-продажу державного майна комунальної власності –цілісного майнового комплексу їдальні № 40 –структурного підрозділу державного підприємства громадського харчування "Алупка", розташованого за адресою: місто Алупка, узвіз Парковий, 6, який є власністю Ялтинської міської ради на підставі рішення ХVIII сесії 21-ого скликання Ялтинської міської ради народних депутатів від 29.10.1992 (т. 1, а. с. 16).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору покупець набуває право власності за цим договором на об’єкт приватизації. Нерухоме майно об’єкту приватизації складається із будівлі їдальні № 40 загальною площею 200, 4 кв. м., у тому числі літ. "А" площею 140, 7 кв. м. (приміщення цокольного та першого поверху), літ. "В" площею 46, 3 кв. м., літ. "Г" площею 13, 4 кв. м. та літ. "Д" на ділянці. З набуттям права власності на об’єкт приватизації покупець отримує право постійного користування земельною ділянкою, що займає об’єкт.

          Право власності товариства покупців –членів трудового колективу їдальні № 40 –структурного підрозділу державного підприємства громадського харчування "Алупка" на об’єкт приватизації підтверджується свідоцтвом про право власності № 193-ПК від 1997 року (т. 1, а. с. 24).

10.04.1997 на зборах товариства покупців – членів трудового колективу їдальні № 40 – структурного підрозділу державного підприємства громадського харчування "Алупка" (засновники Джичка Р.Н., Джичка М.С.) було прийнято рішення про заснування товариства з обмеженою відповідальністю "Мирослава плюс" (т. 2, а. с. 99 - 105).

14.05.1997 товариство з обмеженою відповідальністю "Мирослава плюс" було зареєстровано як правонаступник прав та обов’язків товариства покупців –членів трудового колективу їдальні № 40 –структурного підрозділу державного підприємства громадського харчування "Алупка" (т. 2, а. с. 106).

10.02.1998 на зборах засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Мирослава плюс" було прийнято рішення про виведення з їх складу Джички М.С. на підставі її заяви (т. 2, а. с. 116, 117).

У зв’язку зі змінами у складі засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Мирослава плюс" останнє було реорганізовано шляхом приєднання до приватного підприємства "Фірма "Мирослава" (т. 2, а. с. 118). Відповідно до нового статуту позивача він є правонаступником прав та обов’язків товариства з обмеженою відповідальністю "Мирослава плюс" (т. 2, а. с. 119).

Як вбачається з рішення VIII сесії 24-ого скликання Ялтинської міської ради від 30.12.2002 (т. 1, а. с. 32), земельна ділянка під спірним об’єктом з 2000 року знаходиться в оренді приватного підприємства "Фірма "Мирослава". На сьогоднішній день позивач користується вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 01.04.2005 (т. 1, а. с. 27 - 42). Відповідно до пунктів 7, 14 зазначеного договору орендована земельна ділянка передана в користування для обслуговування кафе строком на 49 років. Договір зареєстрований в Алупкінському виконавчому комітеті 01.04.2005 під № 45.

На підставі рішень Виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 354 від 21.12.2004, № 283 від 14.10.2005 (т. 1, а. с. 25, 26) позивачем проведена реконструкція колишньої їдальні № 40 згідно з робочим проектом (т. 1, а. с. 43), що підтверджується витягом із інвентаризаційної справи Ялтинського бюро технічної інвентаризації (т. 1, а. с. 70), висновком будівельно-технічної експертизи № 8э від 06.02.2009 (т. 2, а. с. 4).

10.12.2008 приватне підприємство "Фірма "Мирослава" звернулось до міського голови міста Алупка Харитонова А.В. із заявою щодо реєстрації за ним існуючої їдальні після реконструкції під кафе (т. 1, а. с. 85). Виконавчий комітет Алупкінської міської ради у відповідь зазначив про неможливість вирішення даного питання через відсутність потрібного обсягу наданих документів (т. 1, а. с. 86). У письмових поясненнях Виконавчий комітет Алупкінської міської ради зазначив, що позивачем не надано дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та акта прийняття майна до експлуатації (т. 2, а. с. 72). Дані обставини підтверджуються листом керівника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (т. 3, а. с. 8).

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу визнання права власності на нерухоме майно, а тому дана справа підлягає вирішенню відповідно до вимог глав 23, 24, 26 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підставою виникнення права власності на майно позивач вважає створення нової речі, що підпадає під положення статті 331 Цивільного кодексу України.

Однак, на думку судової колегії, суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на спірне майно на підставі положень статті 331 Цивільного кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації або право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту прийняття майна до експлуатації або його державної реєстрації.

Тобто зазначена норма закону регулює порядок набуття права власності на новостворене майно, будівництво якого є закінченим та здійснювалось з додержанням вимог закону та інших правових актів.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний об’єкт нерухомості не прийнятий до експлуатації. Даний факт позивачем не заперечується.

Відповідно до листа керівника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (т. 3, а. с. 8) позивачу відмовлено у введенні в експлуатацію існуючої їдальні під кафе у зв’язку з відсутністю у останнього дозволу інспекції на початок робіт.

Частини 1, 2, 10 статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій", у редакції, що діяла на момент спору, визначають, що дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Таким чином, спірний об’єкт нерухомості є самочинним будівництвом, правові підстави та умови визнання права власності на яке визначаються статтею 376 Цивільного кодексу України, положення статті 331 вказаного Кодексу на спірні відносини не поширюються.

Крім того, спірний об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом з тієї підстави, що збудований на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети. Позивач користується відведеною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 01.04.2005 (т. 1, а. с. 27 - 42), пункт 14 якої передбачає, що вказана ділянка передається для обслуговування кафе, але не для будівництва (реконструкції).

Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2 статті 376 Цивільного кодексу України).

Посилання приватного підприємства "Фірма "Мирослава" на частину 3 статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, є безпідставними, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що земельна ділянка передана позивачеві під новий об'єкт: договір оренди укладено 01.04.2005 (т. 1, а. с. 27 - 42), рішення Виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 283 "Про надання дозволу на реконструкцію колишньої столової № 40 по вул. Парковий узвіз, 6 міста Алупка приватному підприємству "Фірма "Мирослава" датовано 14.10.2005.

Не може у даному випадку бути застосована також частина 5 статті 376 Цивільного кодексу України, згідно з якою на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Рішенням Виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 283 від 14.10.2005 дозволено позивачу здійснити реконструкцію колишньої столової № 40 по вул. Парковий узвіз, 6 міста Алупка за умови отримання ним до початку виконання будівельних робіт дозвіл в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (т. 1, а. с. 26). Відсутність такого дозволу суперечить наданій згоді Виконавчим комітетом Алупкінської міської ради і порушує права територіальної громади, захист якої, у даному випадку, здійснює виконавчий комітет.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "Фірма "Мирослава" є неправомірними і задоволенню не підлягають.

Слід також зазначити, що із матеріалів справи не вбачається оспорювання відповідачами права власності позивача на новозведений об'єкт. Лист Виконавчого комітету Алупкінської міської ради про неможливість вирішення питання реєстрації за позивачем права власності у зв'язку з неповним обсягом наданих документів (т. 1, а. с. 86) передбачає, що визнання права власності (його реєстрація) здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством. Крім того, позивачем такі дії Виконавчого комітету Алупкінської міської ради не були оскаржені.

Доводи приватного підприємства "Фірма "Мирослава", що він має дозвіл Виконавчого комітету Алупкінської міської ради (рішення № 283 від 14.10.2005 - т. 1, а. с. 26) на будівництво (реконструкцію) спірного об'єкта, не впливає на віднесення кафе до самочинно збудованого об'єкта, оскільки цим рішенням зобов'язано позивача також отримати дозвіл в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Твердження приватного підприємства "Фірма "Мирослава", що об'єкт реконструкції відповідає всім державним будівельним нормам та іншим вимогам і це підтверджено висновком будівельно технічної експертизи № 8э від 06.02.2009 (т. 2, а. с. 4), є помилковими, оскільки така експертиза не підміняє приймання в експлуатацію нового об'єкту нерухомості.

Посилання приватного підприємства "Фірма "Мирослава" на договір купівлі-продажу № 193 від 27.03.1997 є безпідставними, оскільки даний спір стосується не їдальні, а новоствореного майна - кафе.

Доводи Виконавчого комітету Алупкінської міської ради про неналежне повідомлення про дату судового засідання спростовуються матеріалами справи, зокрема, клопотаннями відповідача за підписом першого заступника Алупкінської міської ради Штурмана А.І. про відкладення розгляду справи (т. 2, а. с. 35, 37), списками згрупованих поштових відправлень господарського суду Автономної Республіки Крим (т. 2, а. с. 62 –66).

Слід зазначити, що згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України від 21.04.2008 № 01-8/241 державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15. Ставка державного мита з апеляційних скарг на рішення із спорів майнового характеру відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" встановлюється в розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Згідно з кошторисною документацією вартість спірного об’єкту складає 200 009 грн. Таким чином, розмір державного мита за подачу апеляційної скарги становить 1000, 05 грн. Заявником апеляційної скарги сплачено лише 42, 50 грн. У зв’язку з цим недоплачена сума державного мита за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з Виконавчого комітету Алупкінської міської ради.

Разом з тим, стаття 49 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. За цих обставин з позивача підлягають стягненню сума державного мита, сплачена відповідачем при поданні апеляційної скарги, на його користь.

За цих обставин судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, апеляційна скарга - задоволенню.

          Керуючись статтями 46, 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Алупкінської міської ради задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2009 у справі №2-27/11028-2008 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4.У позові відмовити.

5.Стягнути з Виконавчого комітету Алупкінської міської ради (98676, місто Алупка, вул. Красногвардійська, 32, банківські реквізити відсутні) в доход Державного бюджету України 957, 55 грн державного мита за апеляційне оскарження.

6.Стягнути з приватного підприємства "Фірма "Мирослава" (98676, місто Алупка, вул. Парковий спуск, 6, ідентифікаційний номер 24024442) на користь Виконавчого комітету Алупкінської міської ради (98676, місто Алупка, вул. Красногвардійська, 32, банківські реквізити відсутні) 1000, 05 грн державного мита.

7.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя                                                  І.В. Черткова

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                Ю.М. Гоголь