Вирок № 107970126, 21.12.2022, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/834/22

Провадження № 1-кп/576/121/22

ВИРОК

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

21 грудня 2022 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м. Глухівкримінальне провадження за № 12022200620000145 від 22 червня 2022 року про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Вільна Слобода Глухівського району Сумської області, одруженого, з середньою спеціальною освітою, працюючого електромонтером Глухівської дільниці Шосткинського РЕМ АТ «Сумиобленерго», проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого статтею 366-3 КК України, -

встановив:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він являючись депутатом Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області відповідно до рішення першої сесії Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області від 20 листопада 2015 року, будучи суб`єктом декларування згідно підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», повноваження якого закінчилися в день відкриття першої сесії Есманської селищної ради восьмого скликання, тобто 14 грудня 2020 року, діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов`язок подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, всупереч вимогам абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», не подав, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, перед звільненням та після звільнення за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину в інкримінованому злочині визнав повністю та показав, що він 20 листопада 2015 року отримав повноваження депутата Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області. За період перебування на цій посаді голова сільської ради інформував депутатів, що необхідно подавати щороку декларації і він кожного року їх подавав. 14 грудня 2020 року у нього закінчились повноваження депутата. З розмови із іншими депутатами він дізнався, що упродовж місяця після припинення повноважень необхідно було подати декларацію. З подачею декларації став зволікати, бо думав, що часу ще є достатньо. З плином часу, він забув, що потрібно було подати декларацію і згадав про це лише тоді, коли вже сплив термін її подачі. Оскільки терміни подачі декларації вже сплинули, вважав, що її вже неможливо подати.

Судом були досліджені надані стороною обвинувачення наступні докази.

Копія рішення першої сесії сьомого скликання Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області від 20 листопада 2015 року, з якого слідує, що ОСОБА_6 обраний депутатом Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області з 20 листопада 2015 року (а.с.55-56).

Копії листа Есманської селищної ради від 10 червня 2022 р. та рішення першої сесії восьмого скликання Есманської селищної ради від 14 грудня 2020 року, з якого слідує, що ОСОБА_6 припинив повноваження депутата Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області з 14 грудня 2020 року (а.с.57-59).

Копію листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 16 червня 2022 року та роздруківку наявних декларацій у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з яких слідує, що станом на 17 березня 2020 року ОСОБА_6 подав чотири щорічні електронні декларації за 2016, 2017, 2018, 2019 роки і не подавав за 2020 рік декларацій перед звільненням та після звільнення (а.с.60-61).

Лист слідчого ОСОБА_8 без номеру та дати на адресу ОСОБА_6 , у якому слідчий повідомив, що на посадових осіб органів місцевого самоврядування покладено обов`язок подати декларації, що подається після припинення повноважень (а.с.96).

Суд, дослідивши і оцінивши представлені стороною обвинувачення докази, приходить до наступних висновків.

ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що після того як у нього 14грудня 2020року закінчились повноваження депутата сільської ради, він у порушення вимог частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», не подав, дві декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, перед звільненням та після звільнення.

Відповідно до частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, що діяла до моменту закінчення у обвинуваченого повноважень депутата сільської ради), особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 10 червня 2016 року № 3, що діяло до моменту закінчення у обвинуваченого повноважень депутата сільської ради, затверджено форму декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У розділі «Тип декларації та звітний період» вказаного вище рішення, зазначено, що декларація перед звільненням - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах "а" та "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону. Така декларація охоплює період, який не був охоплений деклараціями, поданими раніше, та містить інформацію станом на день припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах "а", "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону.

Декларація після звільнення - декларація, яка подається відповідно до абзацу другого частини другої статті 45 Закону з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" та "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація.

З наведених вище норм законодавства слідує, що ОСОБА_6 як особа, яка припиняє повноваження, пов`язані з виконанням функцій місцевого самоврядування та після припинення таких повноважень, зобов`язаний був не пізніше 14 січня 2021 року подати декларацію перед звільненням та до 00 годин 00 хвилин 1 квітня 2021 року декларацію після звільнення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 4 грудня 2020 року № 1074-ІХ, який набув чинності з 30 грудня 2020 року, доповнено Кримінальний кодекс України статтею 366-3 КК та встановлено кримінальну відповідальність за умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Цим же Законом № 1074-ІХ у примітці до статті 366-2 КК України визначено, що суб`єктами декларування у цій статті та статті 366-3 КК, є особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" та "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», які відповідно до частин першої, другої статті 45 названого Закону зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Пункт 1, підпункти "а" та "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» містять перелік осіб, які обіймають посади, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи посади, які прирівнюють осіб до уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування на момент подання декларації, і не поширюються на осіб, які припиняють чи припинили виконання вказаних повноважень.

Таким чином,коли особаподає деклараціюпісля припиненнядіяльності,пов`язаної звиконанням функційдержави абомісцевого самоврядування,вона не має статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно положення статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» на неї не поширюються.

Іншими словами, відповідно до примітки до статті 366-2 КК України (у редакції, яка діяла на час виникнення у ОСОБА_6 обов`язку з подання декларацій), суб`єктами кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-3 КК України, могли бути лише тільки ті особи, які на момент вчинення порушення перебували на службовій посаді.

У той же час, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 на момент порушення частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», яке виразилось у неподанні не пізніше 14 січня 2021 року декларації перед звільненням та неподанні до 00 годин 00 хвилин 1 квітня 2021 року декларації після звільнення, не перебував на службовій посаді з 14 грудня 2020 року, а отже він не був суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-3 КК України.

Лише 21 липня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 29 червня 2021 року № 1576-IX, яким примітку до статті 366-2 КК України викладено у редакції, що суб`єктами декларування у цій статті та статті 366-3 КК є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Крім того, цим законом також посилено кримінальну відповідальність за статтею 366-3 КК.

Як слідує із пояснювальної записки до цього закону, метою його прийняття якраз і було усунення законодавчої прогалини, яка не дозволяла притягнути до відповідальності осіб, які на момент подання декларації перед звільненням і після звільнення вже звільнилися з посади.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України встановлюються діяння, які є злочинами та відповідальність за них.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Аналогічні положення також відображені у частині другій статті 4 КК України, де визначено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Також, у частині другій статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

У частині третій статті 4 КК зазначено, що часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Отже, за змістом вказаних вище норм злочинність діяння встановлюється з моменту набуття чинності закону, яким передбачена кримінальна відповідальність, та не поширюється на діяння, які були вчинені раніше.

Оскільки, станом на час виникнення у ОСОБА_6 обов`язку щодоподання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік перед звільненням та після звільнення, не було закону, яким передбачена кримінальна відповідальність за неподання таких декларацій особами, які вже не перебували на службовій посаді, то в діях останнього відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 368,370, 373КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати невинуватим та виправдати у пред`явленому обвинуваченні за статтею 366-3 КК України в зв`язку з відсутністю в його діянні складу цього кримінального правопорушення.

Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дняйого проголошення до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_9 ОСОБА_10